Постанова № 9455826, 19.04.2010, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2010 року <ЧАС >м.ПолтаваСправа № 2а-45256/09/1670 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді –Шевякова І.С.,

при секретарі –Чудак В.М.,

за участю:

представника позивача - Телятник Р.П.,

представника відповідача - Пришупа О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАК"до Державної інспекції з контролю за цінами в Полтавській областіпро визнання рішення нечинним, -

В С Т А Н О В И В:

28 травня 2009 року позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ВАК"звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної інспекції з контролю за цінами в Полтавській областіпро визнання рішення № 42 від 17.04.2009 року нечинним.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що в період з 06 квітня 2009 року по 09 квітня 2009 року Державною інспекцією з контролю за цінами в Полтавській області було проведено планову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАК" щодо дотримання порядку застосування тарифів на загальнодоступні (універсальні) телекомунікаційні послуги та тарифів на надання в користування каналів електрозв'язку операторів телекомунікацій, які займають монопольне (домінуюче) становище на ринку цих послуг, формування та застосування тарифів на кабельне та проводові мовлення, про що складено акт № 000146 від 10 квітня 2009 року, в якому встановлено порушення при стягненні абонплати з 26 мешканців с. Гожули Полтавського району за користування основним телефонним номером, підключеним до окремої лінії. За результатами перевірки відповідачем винесено рішення № 42 від 17 квітня 2009 року про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін, згідно з яким було вирішено вилучити у Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАК" в дохід Державного бюджету 1568,99 грн. та стягнути штраф у сумі 3137,98 грн. 05 травня 2009 року товариство отримало припис № 200/1-13/801 від 29 квітня 2009 року про виконання законних вимог щодо стягнення абонплати за користування телефонним номером абонентами, що мешкають в сільській місцевості шляхом приведення її у відповідність до рішення НКРЗУ № 258 явід 05.05.2006 року. Позивач не погоджується з таким рішенням, посилаючись на те, що воно було винесено без правових підстав та з порушенням норм діючого законодавства, а тому повинно бути скасованим.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві

Представник відповідача проти позову заперечив, посилаючись на те, що з 26 абонентів які проживають в с. Гожули Полтавського району за користування телефонним номером з почасовою оплатою місцевих розмов з 01.04.2008 року стягувалась абонплата в розмірі 13,70 грн. (з ПДВ), з 01.10.2008 року - 16,44 (з ПДВ) за місяць як з абонентів місцевої телефонної мережі міста замість 9,55 грн. (з ПДВ), як для абонентів сільської місцевості. Внаслідок порушення сума зайво отриманої виручки Товариством з обмеженою відповідальністю "ВАК" за період з 01.04.2008 року по 01.04.2009 року склала 1568,99 грн. Вважає, що рішення Державної інспекції з контролю за цінами в Полтавській області № 42 від 17 квітня 2009 року про застосування до позивача економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін є правомірним, а тому просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВАК" (ідентифікаційний код 31801575) зареєстровано як юридична особа 16 січня 2002 року виконавчим комітетом Полтавської міської ради Полтавської області, про що видано свідоцтво про державну реєстрацію. Ліцензією НКРЗ України АА № 223367 від 29.11.2002 року товариство надано право на здійснення господарської діяльності щодо надання послуг телефонного зв'язку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 13 Закону України "Про ціни і ціноутворення" від 03.12.1990 № 507-XII державний контроль за цінами здійснюється при встановленні і застосуванні державних фіксованих та регульованих цін і тарифів. При цьому контролюється правомірність їх застосування та додержання вимог законодавства про захист економічної конкуренції. Контроль за додержанням державної дисципліни цін здійснюється органами, на які ці функції покладено Урядом України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.2000 № 1819 затверджено "Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами", згідно з пунктом 1 якого Державна інспекція з контролю за цінами є урядовим органом, що діє у системі Мінекономіки, відповідальний перед Кабінетом Міністрів України, підзвітний та підконтрольний міністрові економіки.

Пунктом 4 вказаного Положення передбачено, що Держцінінспекція відповідно до покладених на неї завдань у межах своєї компетенції здійснює перевірки додержання порядку формування, встановлення і застосування цін і тарифів, а також їх економічного обґрунтування.

В період з 06 квітня 2009 року по 09 квітня 2009 року головним державним інспектором Державної інспекції з контролю за цінами в Полтавській області Іванчук А.І., на підставі посвідчення від 03 квітня 2009 року № 000136, відповідно до статті 13 Закону України "Про ціни і ціноутворення", постанови Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2000 року № 1819 "Питання Державної інспекції з контролю за цінами", на виконання наказу від 03 квітня 2009 року № 31 та пункту 2.1.3 Плану роботи на IІ квартал 2009 року було проведено планову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАК" щодо дотримання порядку застосування тарифів на загальнодоступні (універсальні) телекомунікаційні послуги та тарифів на надання в користування каналів електрозв'язку операторів телекомунікацій, які займають монопольне (домінуюче) становище на ринку цих послуг, формування та застосування тарифів на кабельне та проводові мовлення за період з перший квартал 2008 року по перший квартал 2009 року.

За результатами перевірки складено акт № 000146 від 10 квітня 2009 року, в якому було встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ВАК" за період з 01 квітня 2008 року по 01 квітня 2009 року при наданні послуг телефонного зв'язку 26 абонентам в с. Гожули Полтавського району в порушення позиції 25 статті 5 розділу 1 рішення НКРЗУ від 05 травня 2006 року № 258; рішення НКРЗУ від 10 червня 2008 року № 1058 та рішення НКРЗУ від 12 вересня 2008 року № 1110 завищувало граничні тарифи на загальнодоступні телекомунікаційні послуги. Внаслідок вказаного порушення товариством необґрунтовано отримано виручку в сумі 1568,99 грн.

При цьому Державна інспекція з контролю за цінами в Полтавській області виходила з того, що Товариством з обмеженою відповідальністю "ВАК" в період з 01 квітня 2008 року по 01 квітня 2009 року з 26 абонентів в с. Гожули Полтавського району за користування телефонним номером з почасовою оплатою місцевих розмов стягувалась абонплата як з абонентів місцевої телефонної мережі міста, а не як з абонентів сільської місцевості.

За результатами розгляду матеріалів перевірки 17 квітня 2009 року відповідачем було прийнято рішення № 42 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін, відповідно до якого у Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАК" вирішено вилучити у дохід Державного бюджету 1568,99 грн. та стягнути штраф у сумі 4706,97 грн.

          Суд непогоджується з позицією відповідача з огляду на наступне.

          Основні принципи встановлення та застосування цін і тарифів та організація контролю за їх дотриманням на території України встановлено Законом України "Про ціни та ціноутворення".

Відповідно до статті 6 Закону України "Про ціни та ціноутворення" в народному господарстві застосовуються вільні ціни та тарифи та регульовані ціни та тарифи, що також визначено у статті 189 Господарського кодексу України.

Згідно зі статтею 191 Господарського кодексу України державні фіксовані та регульовані ціни встановлюються на ресурси, що справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, а також на продукцію та послуги, що мають суттєве соціальне значення для населення. Перелік зазначених ресурсів, продукції, послуг затверджує Кабінет Міністрів України. Відповідно до закону державні ціни встановлюються також на продукцію (послуги) суб'єктів господарювання - природних монополістів. Переліки видів продукції (послуг) зазначених суб'єктів затверджуються Кабінетом Міністрів України. Державне регулювання цін здійснюється шляхом встановлення фіксованих державних та комунальних цін, граничних рівнів цін, граничних рівнів торговельних надбавок і постачальницьких винагород, граничних нормативів рентабельності або шляхом запровадження обов'язкового декларування зміни цін.

Статтею 4 Закону України "Про ціни та ціноутворення" передбачено, що Кабінет Міністрів України забезпечує здійснення в республіці державної політики цін; визначає перелік продукції, товарів і послуг, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи на які затверджуються відповідними органами державного управління, крім сфери телекомунікацій; визначає повноваження органів державного управління в галузі встановлення і застосування цін (тарифів), а також по контролю за цінами (тарифами).

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 66 Закону України "Про телекомунікації" від 18 листопада 2003 року № 1280-IV, державному регулюванню шляхом встановлення граничних або фіксованих тарифів підлягають тарифи на надання в користування каналів електрозв'язку операторів телекомунікацій, які займають монопольне (домінуюче) становище на ринку цих послуг.

Частиною 2 статті 8 Господарського кодексу України встановлено, що рішення органів державної владита органів місцевого самоврядування з фінансових питань, що виникають у процесі формування та контролю виконання бюджетів усіх рівнів, а також з адміністративних та інших відносин управління, крім організаційно-господарських, в яких орган державної влади або орган місцевого самоврядування є суб'єктом, наділеним господарською компетенцією, приймаються від імені цього органу і в межах його владних повноважень.

Повноваження Національної комісії з питань регулювання зв'язку України визначені в Положенні про Національну комісію з питань регулювання зв'язку України, затвердженому Кобінету Міністрів України № 971 від 25 липня 2007 року (далі - Положення).

Відповідно до пункту 3 Положення одним із основних завдань НКРЗ є здійснення державного регулювання та нагляду у сфері телекомунікацій, користування радіочастотним ресурсом та надання послуг поштового зв'язку з метою максимального задоволення попиту споживачів на послуги зв'язку, створення сприятливих умов для залучення інвестицій, збільшення обсягів послуг та підвищення їх якості, розвитку та модернізації телекомунікаційних мереж з урахуванням інтересів національної безпеки.

Згідно із підпунктами 7 та 34 пункту 4 Положення, НКРЗ відповідно до покладених на неї завдань: встановлює відповідно до закону граничні або фіксовані тарифи на загальнодоступні телекомунікаційні послуги, тарифи на надання в користування каналів електрозв'язку операторів телекомунікацій, які займають монопольне (домінуюче) становище на ринку цих послуг, порядок взаєморозрахунків між операторами телекомунікацій, граничні тарифи на універсальні послуги поштового зв'язку, а також тарифи на роботи (послуги) Українського державного центру радіочастот та розміри плати за видачу дозволів на експлуатацію радіоелектронних засобів та/або випромінювальних пристроїв, здійснює відповідно до законодавства інші заходи щодо тарифного регулювання у зазначеній сфері; розробляє та затверджує в межах своїх повноважень регламент НКРЗ, а також інші нормативно-правові акти.

З урахуванням наданих повноважень, Національною комісією з питань регулювання зв'язку України, 05 травня 2006 року прийнято рішення № 258, втратило чинність згідно рішенням від 10 червня 2008 року № 1058, яке втратило чинність згідно рішенням від 12 вересня 2008 року № 1110. Вказаними рішеннями встановлені граничні тарифи на загальнодоступні телекомунікаційні послуги за період з 01 квітня 2008 року по 01 квітня 2009 року.

В період з 01 квітня 2008 року до 01 жовтня 2008 року були встановлені такі граничні тарифи: за основний телефонний апарат, підключений до окремої лінії (при бронюванні номера телефону та лінії у магістральному і розподільчому кабелі) абонентам місцевої телефонної мережі міст та райцентрів, для населення з почасовою оплатою місцевих розмов - 11,42 грн. (позиція 24 статті 5 розділу І рішень Національної комісії з питань регулювання зв'язку України від 05 травня 2006 року № 258 та від 10 червня 2008 року № 1058); за основний телефонний апарат, підключений до окремої лінії (при бронюванні номера телефону та лінії у магістральному і розподільчому кабелі) абонентам місцевої телефонної мережі сіл та селищ міського типу, за вийнятком райцентрів - 7,96 грн. (позиція 25 статті 5 розділу І рішень Національної комісії з питань регулювання зв'язку України від 05 травня 2006 року № 258 та від 10 червня 2008 року № 1058).

В період з 01 жовтня 2008 року по 01 квітня 2009 року встановлені наступні граничні тарифи: за основний телефонний апарат, підключений до окремої лінії (при бронюванні номера телефону та лінії у магістральному і розподільчому кабелі) абонентам місцевої телефонної мережі міст та райцентрів, для населення з почасовою оплатою місцевих розмов - 13,70 грн. (позиція 24 статті 5 розділу ІІ рішення Національної комісії з питань регулювання зв'язку України від 12 вересня № 1110); за основний телефонний апарат, підключений до окремої лінії (при бронюванні номера телефону та лінії у магістральному і розподільчому кабелі) абонентам місцевої телефонної мережі сіл та селищ міського типу, за вийнятком райцентрів - 7,96 грн. (позиція 25 статті 5 розділу ІІ рішення Національної комісії з питань регулювання зв'язку України від 12 вересня № 1110).

          Відповідно до галузевого нормативного документа КНД 45-076-98 "Системи автоматизованого телефонного зв'язку для мереж загального користування" затвердженого наказом Державного комітету зв'язку та інформатизації від 16.травня 2001 року № 78, місцева телефонна мережа - частина загальнодержавної телефонної мережі з автоматичною комунікацією, являє собою сукупність комутаційних вузлів, телефонних станцій, ліній, каналів телефонної мережі, кінцевих абонентських пристроїв, призначена для забезпечення з'єднання абонентів міста і сільського адміністративного району та надання їм доступу до внутрішньо зонової та міжміської мереж.

          Як вбачається з матеріалів справи, у період з 01 квітня 2008 року по 01 квітня 2009 року Товариством з обмеженою відповідальністю "ВАК" послуги телефонного зв'язку 26 абонентам в с. Гожули Полтавського району надавалися на підставі договорів, відповідно до яких місцезнаходженням оператора (АТС) є м. Полтава. Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю "ВАК" надає послуги телефонного зв'язку, як оператор місцевої телефонної мережі міста, що не заперечувалося сторонами під час судового засідання, а 26 абонентів в с. Гожули Полтавського району відповідно, є абонентами обслуговувння яких здійснювалося через міську АТС.

          Суд, також приймає до уваги посилання позивача на лист Національної комісії з питань регулювання зв'язку України № 01-7453/104 від 27 жовтня 2006 року, у якому зазначено, що у разі підключення кінцевих абонентських пристроїв встановлених у абонентів (споживачів) сіл та селищ міського типу до АТС міст і райцентрів, вони є абонентами міських телефонних мереж.

          Суд вважає, що надання Товариством з обмеженою відповідальністю "ВАК" послуг телефонного зв'язку 26 абонентам в с. Гожули Полтавського району протягом періоду з 01 квітня 2008 року по 01 квітня 2009 року та стягнення абонплати здійснювалося правомірно з дотриманням вимог чинного законодавства.

Таким чином, твердження відповідача щодо порушення позивачем державної дисципліни цін, є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

          Згідно із частиною першою статті 71 Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до частини другої статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач доказів в спростування доводів позивача чи доказів правомірності встановлення порушення при проведенні перевірки позивача, а також прийняття рішення про застосування до позивача штрафних фінансових санкцій, суду не надав.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАК" обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статі 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Рішення Державної інспекції з контролю за цінами в Полтавській області № 42 від 17.04.2009 року про застосування економічних санкцій - скасувати.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАК" витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 грн. 40 коп.

          Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга може бути подана у 20-денний строк після подачі заяви про апеляційне оскарження в порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлено 26 квітня 2010 року.

          Суддя                                                                                І.С. Шевяков