Рішення № 94551501, 25.01.2021, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 5/189/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.01.2021 Справа № 908/2906/20

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі Шельбухової В.О., розглянувши матеріали справи

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Видавничий будинок “Кераміст” (69057, м. Запоріжжя, вул. Сєдова, буд. 16, код ЄДРПОУ 31122120)

До відповідача: Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 14, код ЄДРПОУ 00130926)

про стягнення 214 045,16 грн.,

За участю представників сторін:

Від позивача: Корнієнко Г. А., довіреність № б/н від 02.11.2020;

Від позивача: Чупріна О. Ю., ордер на надання правничої (правової) допомоги серії АР № 1032082 від 23.12.2020 (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЗП № 002236 від 13.06.2019);

Від відповідача: не з`явився;

СУТНІСТЬ СПОРУ:

В провадженні господарського суду Запорізької області перебуває справа № 908/2906/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Видавничий будинок “Кераміст” до Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” про стягнення заборгованості за договором про порядок погашення надмірно сплачених грошових коштів № б/н від 01.04.2020 у розмірі 214 045,16 грн.

Ухвалою суду від 24.11.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите провадження у справі № 908/2906/20 в порядку спрощеного позовного провадження, перше судове засідання з розгляду справи по суті у спрощеному позовному провадженні призначено на 23.12.2020 о 10 год. 30 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явку представників сторін визнано обов`язковою, запропоновано сторонам здійснити відповідні процесуальні дії.

16.12.2020 від Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” до суду надійшов відзив на позовну заяву № 1/12-юр від 14.12.2020 (вх. № 24689/08-08/20 від 16.12.2020), згідно якого відповідач просить суд в задоволенні позову відмовити або надати ПАТ «Запоріжжяобленерго» відстрочення виконання рішення суду на строк дванадцять місяців у зв`язку з тяжким фінансовим становищем.

22.12.2020 від Товариства з обмеженою відповідальністю “Видавничий будинок “Кераміст” до суду надійшла відповідь на відзив № 18-12/226 від 18.12.2020 (вх. № 25219/08-08/20 від 22.12.2020), відповідно до якої позивач просить суд відмовити у задоволенні клопотання відповідача про відстрочення виконання судового рішення на строк дванадцять місяців та задовольнити позовні вимоги.

У судовому засіданні 23.12.2020 представники позивача підтримали позовні вимог у повному обсязі. Просять суд позов задовольнити.

Представник відповідача заперечив проти позовних вимог з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

23.12.2020 судом оголошено перерву з розгляду справи по суті до 25.01.2021 о 14 год. 30 хв., про що присутні представники сторін повідомлені під розписку.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, судове засідання 25.01.2021 здійснювалось із застосуванням технічних засобів фіксації судового процесу за допомогою ПАК “Акорд”.

У судовому засіданні 25.01.2021 представники позивача підтримали доводи викладені у позовній заяві. Суду надані пояснення: 31.01.2005 між Відкритим акціонерним товариством “Запоріжжяобленерго” (постачальник електричної енергії) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Видавничий будинок “Кераміст” (споживач, позивач) укладено договір про постачання електричної енергії № 5356 з подальшими змінами та доповненнями до нього. Станом на 01.01.2019 за постачальником електричної енергії рахувалась заборгованість у розмірі 305 778,84 грн. 01.04.2020 між ПАТ «Запоріжжяобленерго» та ТОВ “ВБ “Кераміст” укладений договір про порядок погашення надмірно сплачених грошових коштів, відповідно до якого відповідач зобов`язався перерахувати позивачу грошові кошти у розмірі 305 778,84 грн. згідно графіку. В порушення умов договору відповідач не здійснив першого перерахунку грошових коштів у відповідності до графіку, у зв`язку з чим 08.05.2020 позивачем надіслано на адресу відповідача лист № 08-05/108 щодо виконання договірних зобов`язань. У відповідь на вказаний лист відповідач надіслав на адресу позивача лист № 55/44-1280 від 23.06.2020 з повідомленням про надіслання на адресу позивача додаткової угоди від 06.05.2020 про внесення змін у п. 1.2. договору про порядок погашення надмірно сплачених грошових коштів в частині збільшення кількості щомісячних платежів до 18 (вісімнадцяти) місяців та зменшення суми щомісячного платежу до 16 987,72 грн. Вказаний лист та пропозиція позивачем відхилена. В порушення умов договору від 01.04.2020, ПАТ “Запоріжжяобленерго” грошові кошти у розмірі 214 045,16 грн. не сплатило. На підставі викладеного просить суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце призначеного судового засідання був повідомлений належним чином у попередньому судовому засіданні під розписку.

В матеріалах справи міститься відзив на позовну заяву № 1/12-юр від 14.12.2020, в якому відповідач зазначив, що ПАТ “Запоріжжяобленерго” має намір укласти з позивачем мирову угоду, проект якої доданий до відзиву на позовну заяву та окремо надісланий позивачу, і відповідач готовий розглянути пропозиції позивача щодо його умов. У випадку повного або часткового задоволенні позовних вимог відповідач просить суд відстрочити виконання судового рішення на дванадцять місяців у зв`язку з тим, що НКРЕКП було фактично заблоковано надходження грошових коштів після розподілу на поточні рахунки відповідача. Станом на 30.11.2020 дебіторська заборгованість споживачів за відпущену до 01.01.2019р. електроенергію склала 1897,2 млн. грн. У ПАТ “Запоріжжяобленерго” відсутні кошти для фінансування першочергових та обов`язкових витрат товариства, а також відсутні кошти для виконання рішення у справі єдиним платежем. Станом на 30.11.2020 податковий борг відповідача становить 1 130,9 млн. грн. Сума мінімально необхідних платежів ПАТ “Запоріжжяобленерго” (лікарняні, відрядження, ПДВ, комісійний збір банкам, комунальні платежі, тощо) в межах, передбаченою структурою тарифів з 01.08.2020 складають 258 599 тис. грн. на місяць. Станом на 30.11.2020 кредиторська заборгованість відповідача перед ДП «Енергоринок» становить 412,4 млн. грн. Станом на 01.12.2020 кредиторська заборгованість ПАТ “Запоріжжяобленерго” за роботи, послуги, ТМЦ становить 233,95 тис. грн. На підставі викладеного, відповідач просить суд:

1) відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення попередньої оплати у розмірі 214 045,16 грн.;

2) у випадку задоволення позовних вимог, надати ПАТ «Запоріжжяобленерго» відстрочення виконання рішення суду на строк дванадцять місяців, у зв`язку з тяжким фінансовим становищем.

Представники позивача підтримали доводи, викладені у відповіді на відзив № 18-12/226 від 18.12.2020, відповідно до якої зазначили, що з моменту анулювання ліцензії ПАТ “Запоріжжяобленерго” минуло майже два роки, в відповідач безпідставно користується грошовими коштами позивача за передплачений позивачем обсяг електроенергії та не здійснив жодного платежу, хоча б часткового повернення суми заборгованості. Посилання відповідача на постанову НКРЕКП від 10.12.2019 № 2679 не може слугувати належною підставою для звільнення відповідача від виконання ним грошових зобов`язань, оскільки ПАТ “Запоріжжяобленерго” є самостійним суб`єктом господарської діяльності та законодавчо не обмежений у можливості проведення розрахунків за своїми грошовими зобов`язаннями. На момент підписання сторонами договору про порядок погашення надмірно сплачених коштів від 01.04.2020 постанова НКРЕКП від 10.12.2019 № 2679 вже діяла, проте відповідач, незважаючи на це, прийняв на себе зобов`язання повернути заборгованість у порядку та строки, передбачені вказаним договором. Крім цього, позивач заперечив проти укладення мирової угоди по справі.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просять суд:

1) відмовити у задоволенні клопотання відповідача про відстрочення виконання судового рішення на строк дванадцять місяців;

2) позовні вимоги задовольнити у повному обсязі та стягнути з відповідача надмірно сплачені грошові кошти за договором № б/н від 01.04.2020 у розмірі 214 045,16 грн.

Надані до матеріалів справи докази дозволяють розглянути справу по суті.

В судовому засіданні 25.01.2021 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд

ВСТАНОВИВ:

31.01.2005 між Відкритим акціонерним товариством “Запоріжжяобленерго” (постачальник електричної енергії, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Видавничий будинок “Кераміст” (споживач, позивач) укладено договір про постачання електричної енергії № 5356 з подальшими змінами та доповненнями до нього (договір № 5356).

Відповідно до розділу 1 Договору № 5356, постачальник електричної енергії постачає електричну енергію Споживачу, а Споживач оплачує Постачальнику електричної енергії її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору та додатками до договору, що є його невід`ємними частинами.

Розділом 2 Договору № 5356 передбачено, що під час виконання умов цього договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим Договором, сторони зобов`язуються керуватися чинним законодавством України, зокрема Правилами користування електричною енергією (далі – ПКЕЕ), Правилами улаштування електроустановок (ПУЕ) та технічними умовами.

Пунктом 9.7. договору № 5356 встановлено, що цей договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на термін до 31 грудня 2005р. Договір вважається щорічно продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії.

Судом встановлено, що доказів припинення дії договору про постачання електричної енергії № 5356 від 31.01.2005 або визнання його недійним сторонами до матеріалів справи не надано, отже договір є чинним.

На виконання умов договору № 5356, Споживач 23.11.2018 та 19.12.2018 здійснив на користь Постачальника попередню оплату за електричну енергію на загальну суму 971 099,06 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 587 від 23.11.2018 на суму 191 844,06 грн. та № 43 від 19.12.2018 на суму 179 255,00 грн. (а.с. 52-53).

13.11.2018 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг прийнято постанову № 1415 «Про видачу ПАТ «Запоріжжяобленерго» ліцензії з розподілу електричної енергії та анулювання ліцензії з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами і постачання електричної енергії за регульованим тарифом.

Відповідно до ЗУ «Про ринок електричної енергії», з 01.01.2019 ПАТ «Запоріжжяобленерго» виконує функції Оператора системи розподілу на території Запорізької області, тобто забезпечує функціонування електромереж та не може бути постачальником електричної енергії. Отже, з 01.01.2019 ПАТ «Запоріжжяобленерго» не має права постачати електроенергію.

01.01.2019 між ПАТ “Запоріжжяобленерго” та ТОВ “Видавничий будинок “Кераміст” складено та підписано акт звірки взаєморозрахунків за постачання електроенергії, відповідно до якого заборгованість ПАТ “Запоріжжяобленерго” складає 305 778,84 грн. (а.с. 54).

04.01.2019 та 27.03.2019 позивачем на адресу відповідача направлялись претензії № 04-01/007 та № 27-03/067 відповідно, про повернення надмірно сплачених грошових коштів за договором про постачання електричної енергії № 5356 від 31.01.2005 на загальну суму 305 778,84 грн. Проте вказані претензії залишені ПАТ “Запоріжжяобленерго” без відповіді та задоволення (а.с. 56-59).

31.01.2020 ТОВ “Видавничий будинок “Кераміст” на адресу ПАТ “Запоріжжяобленерго” надіслано лист № 31-01/037, в якому надало згоду щодо повернення заборгованості у розмірі 305 778,84 грн. (а.с. 60).

У відповідь на вищевказаний лист, 28.02.2020 ПАТ “Запоріжжяобленерго” надіслало на адресу ТОВ «ВБ «Кераміст» лист № 53/44-1061, в якому з метою врегулювання суперечки та поновлення права споживача на отримання переплачених коштів запропоновано погодити повернення ПАТ “Запоріжжяобленерго” коштів на протязі 20-ти місяців рівними частками починаючи з квітня 2020 року (а.с. 61-62).

Листом № 16-03/067 від 16.03.2020 позивач запропонував відповідачу задовольнити вимогу про повернення коштів у розмірі 305 778,84 грн. на рахунок ТОВ «ВБ «Кераміст» в розмірі прямопропорційному сплати за щомісячну послугу оператора системи розподілу електричної енергії. Проте вказаний лист залишився відповідачем без відповіді та задоволення (а.с. 63).

01.04.2020 між Публічним акціонерним товариством “Запоріжжяобленерго” («Оператор системи розподілу – ОСР», відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Видавничий будинок “Кераміст” (Споживач, позивач) укладено договір про порядок погашення надмірно сплачених грошових коштів (договір), за умовами п. 1.1. якого, предметом даного договору є умови і порядок сплати оператором систем розподілу надмірно сплаченої за електричну енергію в розмірі 305 778,84 грн., яку споживач сплатив за період 11.2018-12.2019р. на підставі договору про постачання електричної енергії від 31.01.2005 № 5356, укладеного між Постачальником електричної енергії (правонаступником якого є ОСР) та Споживачем.

Пунктом 1.2. договору передбачено, що споживач надає розстрочку оператору систем розподілу в погашенні, а оператор систем розподілу оплачує надмірно сплачені споживачем грошові кошти у розмірі 305 778,84 грн. на рахунок споживача, зазначеного в розділі 5 даного договору, відповідно до наступного графіку погашення надмірно сплачених грошових коштів:

- до 01.05.2020 – 30 577,88 грн.;

- до 01.06.2020 – 30 577,88 грн.;

- до 01.07.2020 – 30 577,88 грн.;

- до 01.08.2020 – 30 577,88 грн.;

- до 01.09.2020 – 30 577,88 грн.;

- до 01.10.2020 – 30 577,88 грн.;

- до 01.11.2020 – 30 577,88 грн.;

- до 01.10.2020 – 30 577,88 грн.;

- до 01.01.2021 – 30 577,88 грн.;

- до 01.02.2021 – 30 577,92 грн.;

Відповідно до розділу 2 договору, ОСР має право достроково сплатити суму надмірно сплачених грошових коштів (п. 2.1). ОСР має сплатити надмірно сплачені грошові кошти згідно з Графіком (п. 2.2). В разі дострокового погашення ОСР частини суми надмірно сплачених грошових коштів відбувається відповідне зменшення суми, що є предметом даного договору (п. 2.3).

Згідно з п. 3.1. договору, сторони несуть відповідальність згідно з діючим законодавством України за невиконання або неналежне виконання зобов`язань відповідно до умов даного договору та вимог законодавства.

Відповідно до п. 4.1. договору, цей договір набуває чинності з моменту підписання сторонами, скріплення їх печатками та діє до повного виконання зобов`язань сторонами.

Правовідносини, що не врегульовані даним договором, регулюються діючим законодавством України (п. 4.4. договору).

06.05.2020 ПАТ “Запоріжжяобленерго” на адресу ТОВ «ВБ «Кераміст» надіслано лист № 55/44-1868 разом з проектом додаткової угоди від 06.05.2020 про внесення змін у п. 1.2. договору про порядок погашення надмірно сплачених грошових коштів від 01.04.2020 в частині збільшення періоду погашення з 01.08.2020 по 01.01.2022 та зменшення суми щомісячного платежу до 16 987,72 грн. (а.с. 68-69).

15.05.2020 позивачем на адресу відповідача направлено звернення № 08-05/108 від 08.05.2020 щодо несвоєчасного виконання грошових зобов`язань за договором про порядок погашення надмірно сплачених грошових коштів від 01.04.2020 та вимогою про перерахування грошових коштів у відповідності до умов договору та графіку у розмірі 30 577,88 грн. у строк до 11.05.2020. В подальшому виконувати належним чином умови договору від 01.04.2020 та сплачувати грошові кошти згідно з Графіком погашення надмірно сплачених грошових коштів (а.с. 64-66).

У відповідь на звернення ТОВ «ВБ «Кераміст» за № 08-05/108, листом № 55/44-1280 від 23.06.2020 відповідач зазначив про направлення на адресу позивача додаткової угоди від 06.05.2020 про внесення змін до договору та після повернення додаткової угоди, підписаної з боку позивача, ПАТ “Запоріжжяобленерго” розпочне повернення заборгованості згідно нового графіку (а.с. 67).

19.06.2020 ТОВ «ВБ «Кераміст» на адресу ПАТ “Запоріжжяобленерго” надіслано претензію № 19-06/126, в якій позивач відмовився укладати додаткову угоду та просив негайно сплатити суму заборгованості у розмірі 61 155,76 грн. за перші два місяця відповідно до графіку, черговий платіж у розмірі 30 577,88 грн. здійснити у строк до 01.07.2020 (а.с. 70-74).

Листом № 55/44-1776 від 02.07.2020 ПАТ “Запоріжжяобленерго” повідомило ТОВ «ВБ «Кераміст» про неможливість своєчасно повернути надлишково сплачені грошові кошти у повному обсязі та просило погодити додаткову угоду від 06.05.2020 раніше направлену на адресу позивача (а.с. 75). Проте вказаний лист залишився позивачем без задоволення.

В порушення умов п. 1.2. договору відповідач не повернув надмірно сплачені позивачем грошові кошти в розмірі 214 045,16 грн. у визначені п. 1.2. договору строки.

На підставі викладеного, предметом розгляду справи є стягнення з Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Видавничий будинок “Кераміст” заборгованості за договором про порядок погашення надмірно сплачених грошових коштів № б/н від 01.04.2020 у розмірі 214 045,16 грн.

Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи № 908/2906/20, відзив на позовну заяву та додаткові пояснення, суд при прийнятті рішення враховує наступне.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до частини 2 цієї ж статті підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Зобов`язанням відповідно до частини 1 та 2 ст. 509 Цивільного Кодексу України є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України.

Згідно ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Частинами 6 та 7 статті 276 ГК України закріплено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

11.06.2017 набрав чинності Закон України “Про ринок електричної енергії” № 2019-VIII, який визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.

У відповідності до ст.ст. 8, 45 даного Закону господарська діяльність з виробництва, передачі, розподілу електричної енергії, постачання електричної енергії споживачу, трейдерська діяльність, здійснення функцій оператора ринку та гарантованого покупця провадиться на ринку електричної енергії за умови отримання відповідної ліцензії.

З 01.01.2019 ПАТ “Запоріжжяобленерго” розпочало провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії на території Запорізької області на підставі ліцензії з розподілу електричної енергії, що видана згідно постанови НКРЕКП від 13.11.2018 № 1415. При цьому, ліцензія відповідача на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом з цього ж часу анульована.

Таким чином, з 01.01.2019 ПАТ “Запоріжжяобленерго” не є електропостачальником та не може згідно вимог закону здійснювати діяльність з постачання електричної енергії.

У зв`язку з цим, ПАТ “Запоріжжяобленерго” не мало можливості виконати свої зобов`язання за договором про постачання електричної енергії № 5356 від 31.01.2005 по постачанню з січня 2019 попередньо оплаченої позивачем електричної енергії.

10.12.2018 позивач підписав заяву-приєднання, видану ПАТ “Запоріжжяобленерго” (оператор системи розподілу) до умов “Договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії”, відповідно до якої позивач із 01.01.2019 приєднався до “Договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії” на умовах договору про постачання електричної енергії № 5356 від 31.01.2015.

Наведені вище фактичні обставини справи свідчать, що станом на 01.01.2019 у ПАТ “Запоріжжяобленерго” виникла кредиторська заборгованість перед позивачем у справі, як споживачем електричної енергії, у розмірі 305 778,84 грн. попередньої оплати за електричну енергію обсяги якої не були спожиті, що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків, який підписано та скріплено печатками обох сторін (а.с. 54).

Як зазначено судом вище, з метою врегулювання ситуації що склалася, позивач звертався до відповідача з відповідними претензіями, листами та зверненнями щодо повернення внесених авансових платежів (переплати).

В порушення умов п. 1.2. договору від 01.04.2020 відповідач не повернув надмірно сплачені позивачем грошові кошти в розмірі 214 045,16 грн. у визначені п. 1.2. договору строки.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом.

Згідно ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання повинне виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог зазначених Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

У відповідності до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Договір, укладений сторонами з дотримання вимог, необхідних для чинності правочину, у тому числі відповідно до чинних нормативно-правових актів, має обов`язкову силу для сторін. Будучи пов`язаними взаємними правами та обов`язками (зобов`язаннями), сторони не можуть в односторонньому порядку відмовлятись від виконання зобов`язання.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

За приписами ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

З матеріалів справи вбачається, що в порушення вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України, відповідач не перерахував позивачу надмірно сплачені грошові кошти у розмірі 214 045,16 грн. у строки, визначені п. 1.2. договору про порядок погашення надмірно сплачених грошових коштів. Вказані обставини також визнані відповідачем.

На підставі викладеного, факт наявності заборгованості за договором про порядок погашення надмірно сплачених грошових коштів від 01.04.2020 за період з 01.04.2020 до 01.11.2020 у розмірі 214 045,16 грн. підтверджується матеріалами справи.

Контррозрахунку спірної суми як і доказів сплати суми боргу у повному обсязі або частково відповідачем суду не надано.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 11 ГПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права (ч. 1). Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 11 ГПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права (ч. 1). Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За приписами ст. ст. 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 78 ГПК України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, належними, допустимими, достовірними, достатніми та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Заперечення відповідача спростовуються викладеними вище нормами законодавства.

У відзиві на позовну заяву відповідачем заявлено клопотання про відстрочення виконання рішення суду строком на 12 (дванадцять) місяців, яке підтримано представником відповідача у судовому засіданні 23.12.2020.

Позивач проти надання відстрочки виконання рішення суду у відповіді на відзив заперечив.

Згідно зі ст. 239 ГПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Обґрунтовуючи клопотання відповідач посилався на те, що знаходиться у вкрай тяжкому фінансовому стані та не має можливості виконати рішення суду у зв`язку з відсутністю на поточних рахунках грошових коштів, наявної мільярдної заборгованості з податкового боргу, а тому, на його думку, є об`єктивні підстави для розстрочки виконання рішення суду. Зазначає, що така складна ситуація склалася не з вини відповідача. Основною причиною скрутного фінансового становища товариства є значна заборгованість споживачів за надані населенню області послуги з постачання електроенергії, надання судами розстрочки виконання рішень боржникам ПАТ “Запоріжжяобленерго”, а також відсутність у товариства можливості отримувати прибуток через встановлення НКРЕКП для відповідача нульового алгоритму та встановлення щодобових багатомільйонних відрахувань протягом кількох років. Станом на 30.11.2020 дебіторська заборгованість споживачів за відпущену до 01.01.2019 електроенергію та послуги з її розподілу склала 1 897,2 млн. грн. У відповідача відсутні кошти для фінансування першочергових та обов`язкових витрат товариства, а також відсутні кошти для виконання рішення суду у цій справі єдиним платежем. Станом на 30.11.2020 податковий борг відповідача становить 1 130,9 млн. грн. Сума мінімальних необхідних платежів складають 258 599 тис. грн. на місяць. Станом на 30.11.2020 кредиторська заборгованість перед ДП “Енергоринок” – 412,4 млн. грн. Просив взяти до уваги, що відповідач є підприємством державного сектору економіки та включено до переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, включено до переліку об`єктів великої приватизації державної власності. Вважає, що не застосування ч. 1 ст. 239 ГПК України щодо використання судом права надання відстрочки виконання рішення суду призведе до погіршення тяжкого фінансового стану відповідача, оскільки позивачем буде здійснюватися примусове виконання рішення суду, що призведе до накладення додаткових арештів на рахунки відповідача, стягнення з відповідача суми виконавчого збору, та, як наслідок, загрози у функціонуванні об`єднаної енергетичної системи України.

Відповідачем до матеріалів справи на підтвердження скрутного фінансового стану долучено довідки ПАТ “Запоріжжяобленерго” щодо: податкового боргу станом на 30.11.2020, кредиторської заборгованості перед ДП “Енергоринок” станом на 30.11.2020, щодо дефіциту обігових коштів станом на 01.11.2020, про дебіторську заборгованість станом на 01.11.2020, про кредиторську заборгованість станом на 01.12.2020, щодо мінімально необхідних платежів з 01.08.2020, щодо залишків коштів на поточних рахунках відповідача станом на 30.11.2020.

Також відповідачем подано лист Офісу великих платників податків ДПС щодо заборгованості ПАТ “Запоріжжяобленерго” з платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, станом на 26.05.2020 у розмірі 607 477 980,68 грн.

Відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Надані відповідачем довідки не є належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст. 76, 77 ГПК України, оскільки підписані посадовими особами відповідача, крім того подані станом на листопад 2020.

Відповідна звітна документація, зокрема баланс (звіт про фінансовий стан), звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 2020 відповідачем не подані.

Відтак, суд позбавлений можливості встановити дійсний фінансовий стан відповідача у 2020р. та на початку 2021р. на підставі належних та допустимих доказів.

Крім того, відповідачем не зазначено та не обґрунтовано строк відстрочки рішення суду (12 місяців), не наведено, яким саме чином відповідач буде здійснювати погашення заборгованості (у випадку відстрочення судового рішення).

Суд також враховує, що на виконання укладеного договору про порядок погашення надмірно сплачених грошових коштів з 01.04.2020 відповідачем не здійснено жодного платежу на користь позивача у рахунок погашення заборгованості, невиконання грошового зобов`язання відповідачем має тривалий характер, що свідчить про недобросовісність відповідача.

На підставі наведеного вище, суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про відстрочку виконання судового рішення на дванадцять місяців.

Згідно зі ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 74, 76-79, 86, 129, 233, 236 – 238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 14, код ЄДРПОУ 00130926) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Видавничий будинок “Кераміст” (69057, м. Запоріжжя, вул. Сєдова, буд. 16, код ЄДРПОУ 31122120) суму заборгованості згідно договору про порядок погашення надмірно сплачених грошових коштів від 01.04.2020 у розмірі 214 045 (двісті чотирнадцять тисяч сорок п`ять) грн. 16 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 210 (три тисячі двісті десять) грн. 68 коп. Видати наказ.

Повний текст рішення складено та підписано: 01.02.2021.

Суддя К.В. Проскуряков

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.