Постанова № 9454106, 27.04.2010, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2010 рокуСправа № 2а-457/10/0370

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого –судді Валюха В.М.,

при секретарі судового засідання Польовій М.М.,

за участю представника позивача Перій С.М.,

представника відповідача Бугайова А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова лінія скла»до Луцької об’єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 14 жовтня 2009 року №0002882399/1, від 20 листопада 2009 року №0002232399/2 та №0002242399/2,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Нова лінія скла» (далі – ТзОВ «Нова лінія скла», позивач) звернулося з адміністративним позовом до Луцької об’єднаної державної податкової інспекції (далі – Луцька ОДПІ, відповідач) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 14.10.2009 року №0002882399/1, від 20.11.2009 року №0002232399/2 та №0002242399/2.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Нова лінія скла» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за травень 2009 року, яка виникла за рахунок від’ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в період з 01.01.2009 року по 30.04.2009 року, Державною податковою адміністрацією у Волинській області (далі – ДПА у Волинській області) 27.08.2009 року було складено акт перевірки №320/07/33559558, на підставі якого Луцькою ОДПІ 08.09.2009 року були прийняті такі податкові повідомлення-рішення: №0002232399/0, яким ТзОВ «Нова лінія скла» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 331356грн. 00коп., та №0002242399/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання за платежем податок на додану вартість 854304 грн. 60 коп., в тому числі за основним платежем – 573162грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями – 281142 грн. 60 коп. Зазначені податкові повідомлення-рішення позивач оскаржив в адміністративному порядку, проте рішеннями Луцької ОДПІ, ДПА у Волинській області первинна та повторна скарги ТзОВ «Нова лінія скла» були залишені без задоволення, а рішенням Державної податкової адміністрації України (далі – ДПА України) №13160/6/25-0115 від 18.12.2009 року повторна скарга залишена без розгляду. Крім того, за рішенням Луцької ОДПІ збільшено суму штрафної (фінансової) санкції з податку на додану вартість, про що відповідач виніс нове податкове повідомлення-рішення від 14.10.2009 року №0002882399/1 на суму штрафної (фінансової) санкції з податку на додану вартість в розмірі 5438 грн. 40 коп. Луцькою ОДПІ в подальшому винесені податкові повідомлення-рішення з номером первинного податкового повідомлення, при цьому через дріб проставлявся номер скарги, щодо якої воно складене: від 14.10.2009 року №0002232399/1 та №0002242399/1, від 20.11.2009 року №0002232399/2 та №0002242399/2.

В акті перевірки №320/07/33559558 від 27.08.2009 року, на думку позивача, податковим органом зроблено безпідставний та необґрунтований висновок про те, що ТзОВ «Нова лінія скла» завищило суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та занизило податок на додану вартість по операціях з придбання нежитлових приміщень в містах Івано-Франківську та Києві, які не використані у власній господарській діяльності. Позивач зазначає, що основним видом його діяльності є здавання в оренду власного нерухомого майна. В межах власної господарської діяльності з метою подальшої передачі в оренду ТзОВ «Нова лінія скла» придбало нежитлові приміщення в містах Івано-Франківську та Києві. Позивач провів повністю розрахунки з продавцями нерухомого майна згідно з умовами договорів купівлі-продажу, а на підставі податкових накладних включив до складу податкового кредиту сплачені суми податку на додану вартість у відповідних податкових періодах. В подальшому позивач передав придбані нежитлові приміщення в оренду, тобто дотримав умови для формування податкового кредиту з податку на додану вартість, визначені статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Позивачпросить визнати нечинними податкові повідомлення-рішення від 14.10.2009 року №0002882399/1, від 20.11.2009 року №0002232399/2 та №0002242399/2.

В судовому засіданні представники позивача, які брали участь в судових засіданнях, кожен зокрема, адміністративний позов підтримали з підстав, викладених у позовній заяві, та пояснили, що ТзОВ «Нова лінія скла» придбало два нежитлових приміщення: у місті Івано-Франківську згідно з договором купівлі-продажу від 22.12.2008 року у продавця Товариства з обмеженою відповідальність «МЖК Конкріт» ЛТД (далі – ТзОВ « МЖК Конкріт» ЛТД) та у місті Києві згідно з договором купівлі-продажу від 06.03.2009 року у продавця Приватного підприємства «Доріс бест» (далі – ПП «Доріс бест»). З операцій придбання нерухомого майна позивач у відповідні податкові періоди включив до складу податкового кредиту сплачені суми податку на додану вартість. Після придбання нежитлових приміщень в містах Івано-Франківську та Києві позивач проводив пошук орендарів, які мали фінансову можливість виконувати зобов’язання за договором оренди. Такі договори оренди ТзОВ «Нова лінія скла» уклало 21.10.2009 року з Відкритим акціонерним товариством «Банк інвестицій та заощаджень» (далі – ВАТ «Банк інвестицій та заощаджень») на нежитлове приміщення в місті Івано-Франківську, 01.10.2009 року з Товариством з обмеженою відповідальністю «Газтехкомплект» (далі – ТзОВ «Газтехкомплект») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Континіум» (далі – ТзОВ «Континіум») на приміщення в місті Києві. Позивач від здавання в оренду нежитлових приміщень отримує дохід у вигляді орендної плати. Відповідно до статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податкового кредиту при придбанні нерухомого майна не пов’язане з моментом отримання доходів від використання придбаного майна, а тому представники позивача вважають, що ТзОВ «Нова лінія скла» порушень податкового законодавства не допустило, просять визнати нечинними податкові повідомлення-рішення від 14.10.2009 року №0002882399/1, від 20.11.2009 року №0002232399/2 та №0002242399/2.

Представники відповідача, які брали участь в судових засіданнях, кожен зокрема, в судовому засіданні адміністративний позов не визнали повністю з підстав, викладених у письмових запереченнях проти адміністративного позову від 26.02.2010 року (а.с.87-90), та пояснили, що проведеною ДПА у Волинській області перевіркою встановлено порушення ТзОВ «Нова лінія скла» вимог підпунктів 7.4.4 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5, абзацу «а» підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства», що призвело до завищення суми податкового кредиту за січень 2009 року на 966667 грн. 00 коп. та за квітень 2009 року на 384000 грн. 00 коп., а в подальшому – до порушення порядку визначення суми бюджетного відшкодування у відповідних податкових періодах. Дані порушення пов’язані з включенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених при придбанні позивачем нежитлових приміщень, які не використані в господарській діяльності платника податку, та станом на 31.05.2009 року не передані в оренду з метою отримання доходів. Крім того, одна з податкових накладних при покупці нежитлового приміщення виписана 10.12.2008 року, в момент укладення попереднього договору, а договір купівлі-продажу укладений 22.12.2008 року, тобто податкова накладна складена не у момент виникнення податкових зобов’язань продавця. Представники відповідача просили в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити повністю з таких підстав.

Судом встановлено, що ДПА у Волинській області була проведена позапланова виїзна перевірка ТзОВ «Нова лінія скла» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за травень 2009 року, яка виникла за рахунок від’ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в період з 01.01.2009 року по 30.04.2009 року, результати якої оформлені актом №320/07/33559558 від 27.08.2009 року (а.с.8-23). Перевіркою встановлено, що на порушення підпункту 7.4.4 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5, абзацу «а» підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» ТзОВ «Нова лінія скла» завищено заявлену суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень 2009 року на 331356 грн. 00 коп., та занижено податок на додану вартість в сумі 573162грн.00 коп. Такі висновки податковим органом зроблені на підставі того, що позивач включив до складу податкового кредиту в січні 2009 року та квітні 2009 року податок на додану вартість в сумі 966667грн. 00коп. та 384000 грн. 00 коп. відповідно, сплачений при придбанні нежитлових приміщень, які на момент перевірки не використовувалися позивачем у його господарській діяльності.

Луцькою ОДПІ 08.09.2009 року були прийняті податкові повідомлення-рішення №0002232399/0, яким ТзОВ «Нова лінія скла» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 331356грн. 00коп. та №0002242399/0, яким ТзОВ «Нова лінія скла» визначено суму податкового зобов’язання за платежем податок на додану вартість 854304грн. 60коп., в тому числі за основним платежем – 573162 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями – 281142 грн. 60 коп., які в подальшому позивач оскаржив в адміністративному порядку. Рішеннями Луцької ОДПІ №18061/10/25-006 від 13.10.2009 року (а.с.27-29), ДПА у Волинській області №5734/10/25-006 від 13.11.2009 року (а.с.30-32) первинна та повторна скарги ТзОВ «Нова лінія скла» залишені без задоволення, а рішенням ДПА України №13160/6/25-0115 від 18.12.2009 року скарга залишена без розгляду (а.с.33). Крім того, за рішенням Луцької ОДПІ збільшено суму штрафної (фінансової) санкції з податку на додану вартість, про що відповідач виніс нове податкове повідомлення-рішення від 14.10.2009 року №0002882399/1 на суму штрафної (фінансової) санкції з податку на додану вартість в розмірі 5438 грн. 40 коп. (а.с.26). Луцькою ОДПІ в подальшому винесені податкові повідомлення-рішення з номером первинного податкового повідомлення-рішення, при цьому через дріб проставлявся номер скарги, щодо якої воно складене: від 14.10.2009 року №0002232399/1 та №0002242399/1, від 20.11.2009 року №0002232399/2 та №0002242399/2 (а.с.24-25).

Судом також встановлено, що згідно статуту ТзОВ «Нова лінія скла», серед інших видів діяльності, позивач здійснює діяльність зі здавання під найм власної та державної нерухомості виробничо-технічного та культурного призначення, здавання в оренду майна (основних засобів та іншого) (а.с.48-62). ТзОВ «Нова лінія скла» зареєстроване в Луцькій ОДПІ платником податку на додану вартість з 06.07.2006 року, про що видано свідоцтво про реєстрацію платника податку на додатку вартість №100148205 від 06.11.2008 року (а.с.47). 10.12.2008 року між ТзОВ «МЖК Конкріт» ЛТД (продавець) та позивачем (покупець) був укладений попередній договір №101 (а.с.63-64), а 22.12.2008 року нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу нежитлового приміщення по вулиці Грушевського, будинок 22-а в місті Івано-Франківську, площею 234,0 кв. м. (а.с.65-68). Продавцем 10.12.2008 року складено податкову накладну №383 на суму 5800000 грн. 00 коп., в тому числі податок на додану вартість 966666 грн. 67 коп.(а.с.69). Розрахунки за придбаний об’єкт нерухомості проведені в безготівковій формі згідно платіжного доручення №5 від 22.01.2009 року на суму 5800000 грн. 00 коп. (а.с.70). Податок на додану вартість по даній операції в сумі 966667 грн. 00 коп. позивач включив до складу податкового кредиту в січні 2009 року.

06.03.2009 року між ПП «Доріс Бест» (продавець) та позивачем (покупець), Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «Богдан» (поручитель) було укладено договір купівлі-продажу нежитлових приміщень на сьомому поверсі будинку №15 по вулиці Артема в місті Києві площею 454,8 кв. м. (а.с.73-76). Продавцем 06.03.2009 року складено податкову накладну №1 на суму 2304000 грн. 00 коп., в тому числі податок на додану вартість 384000 грн. 00 коп. (а.с.77). Розрахунки за придбаний об’єкт нерухомості проведені в безготівковій формі згідно платіжних доручень №50 від 25.03.2009 року на суму 230400 грн. 00 коп., №61 від 31.03.2009 року на суму 2073600 грн. 00 коп. (а.с.78-79). Податок на додану вартість по цій операції в сумі 384000 грн. 00 коп. позивач включив до складу податкового кредиту в квітні 2009 року. Рішенням господарського суду Рівненської області від 09.04.2009 року у справі №19/50 визнано дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 06.03.2009 року, укладений між ТзОВ «Нова лінія», ПП «Доріс Бест», ТзОВ «Інвестиційна компанія «Богдан», визнано за ТзОВ «Нова лінія скла» право власності на нерухоме майно – нежилі приміщення сьомого поверху, що знаходяться за адресою: м.Київ, вул. Артема, 15, загальною площею 454,8 кв.м., та які були предметом договору від 06.03.2009 року (а.с.80-83).

Крім того, судом встановлено, що 21.10.2009 року між ТзОВ «Нова лінія скла» (орендодавець) та ВАТ «Банк інвестицій та заощаджень» (орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення, розташованого за адресою: місто Івано-Франківськ, вулиця Грушевського, будинок 22-а, загальною площею 234 кв. м. (а.с.40-41). ТзОВ «Нова лінія скла» також передало в оренду нежитлові приміщення сьомого поверху будинку № 15 по вулиці Артема в місті Києві ТзОВ «Газтехкомплект» згідно з договором оренди №46/1 від 01.10.2009 року (а.с.36-37) та ТзОВ «Континіум» згідно з договором оренди б/н від 01.10.2009 року (а.с.38-39). Відповідно до операцій, відображених в бухгалтерському обліку позивача по рахунку 361 Розрахунки з вітчизняними покупцями за період з 01.10.2009 року по 30.04.2010 року, ТзОВ «Нова лінія скла» щомісяця нараховує та отримує орендну плату по договорах оренди від 01.10.2009 року та 21.10.2009 року по кожному з орендарів: ВАТ «Банк інвестицій та заощаджень», ТзОВ «Газтехкомплект», ТзОВ «Континіум» (а.с.111-116). Сплата орендної плати орендарями також підтверджується виписками з банку по рахунку позивача про надходження платежів від ВАТ «Банк інвестицій та заощаджень», ТзОВ «Газтехкомплект», ТзОВ «Континіум» за оренду приміщень за період з жовтня 2009 року по березень 2010 року (а.с.117-129).

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв’язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із абзацом третім підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Таким чином, право на нарахування податкового кредиту при придбанні нерухомого майна виникає у платника податків, якщо таке придбання здійснюється з метою використання майна в оподатковуваних операціях у межах власної господарської діяльності такого платника податку. Платник податків має право на віднесення суми податку на додану вартість, сплаченої в зв’язку з придбанням майна, до складу податкового кредиту незалежно від того, чи почало таке майно (об’єкти нерухомості) використовуватися в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності платника податків на протязі звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Судом встановлено, що придбані позивачем об’єкти нерухомого майна (нежитлові приміщення) були в установленому законом порядку передані в оренду іншим суб’єктам господарювання ВАТ «Банк інвестицій та заощаджень», ТзОВ «Газтехкомплект», ТзОВ «Континіум». Операції з надання права користування чи розпорядження нерухомим майном в межах договору оренди – це надання послуг (в розумінні Закону України «Про податок на додану вартість»), які є об’єктом оподаткування податком на додану вартість.

Зокрема, абзацом третім пункту 1.4 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що поставка послуг – це будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об’єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг. Поставка послуг, зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об’єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності. Об’єктом оподаткування відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 цього ж Закону є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Відповідно до пункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств» господарська діяльність – це є будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Судом встановлено, що позивач здійснює статутну діяльність зі здавання в оренду власного нерухомого майна, а тому передача позивачем в оренду ВАТ «Банк інвестицій та заощаджень», ТзОВ «Газтехкомплект», ТзОВ «Континіум» нежитлових приміщень в містах Івано-Франківську та Києві здійснено в межах господарської діяльності ТзОВ «Нова лінія скла». Операції з придбання об’єктів нерухомості в містах Івано-Франківську та Києві з метою подальшої передачі їх в оренду носять, як встановлено судом, реальний характер, підтверджені наведеними вище доказами, укладені з метою отримання доходу, в зв’язку з чим суд не бере до уваги пояснення представників відповідача про невикористання нежитлових приміщень в господарській діяльності позивача. При цьому, абзацом третім підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податкового кредиту не обмежується умовою щодо початку використання придбаного майна у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Позивач податковий кредит з податку на додану вартість по операції з придбання нерухомого майна на підставі податкової накладної №383 від 10.12.2008 року (виписаної згідно з попереднім договором №101 від 10.12.2008 року), договору купівлі-продажу від 22.12.2008 року, укладеним з ТзОВ «МЖК Конкріт» ЛТД, на суму 966667грн. 00коп., сформував в січні 2009 року по першій події – за датою списання коштів 22.01.2009 року з банківського рахунку позивача в оплату вартості нежитлового приміщення, при цьому податкову накладну позивач отримав 23.01.2009 року. Продавець ТзОВ «МЖК Конкріт» ЛТД включив податкові зобов’язання в сумі 966667грн. 00коп. з продажу нежитлового приміщення в грудні 2008 року та відобразив в податковій декларації з податку на додану вартість за грудень 2008 року (а.с.102-104), тобто сторонами договору купівлі-продажу (позивачем та ТзОВ «МЖК Конкріт» ЛТД) правомірно задекларовані суми податку на додану вартість в складі податкового кредиту (позивачем) та податкових зобов’язань (ТзОВ «МЖК Конкріт» ЛТД). Податкова накладна №383 від 10.12.2008 року є дійсною, містить всі необхідні реквізити, визначені підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», виписана на поставку товару (продаж об’єктів нерухомості), а тому суд не бере до уваги пояснення представника відповідача, що на формування податкового кредиту у позивача впливає та обставина, що податкова накладна, виписана ТзОВ «МЖК Конкріт» ЛТД не в момент виникнення податкових зобов’язань продавця (на дату укладення попереднього договору), не може виконувати свою функцію як звітного податкового документу.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що позивачем дотримані зазначені вище умови формування податкового кредиту, правомірно включено до складу податкового кредиту податок на додану вартість, сплачений при придбанні нежитлових приміщень на підставі належним чином оформлених податкових накладних, з дотриманням умов використання таких об’єктів нерухомого майна в оподатковуваних операціях у межах власної господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від’ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності – зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Відповідно до підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 цього ж Закону якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від’ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Таким чином, виходячи зі змісту наведених норм чинного законодавства України та враховуючи встановлені обставини справи, суд приходить до висновку, що позивачем не порушено підпункту 7.4.4 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5, абзацу «а» підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ТзОВ «Нова лінія скла» не завищено податковий кредит в січні 2009 року на 966667 грн. 00 коп., в квітні 2009 року на 384000 грн. 00коп., та як наслідок не завищено заявлену суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень 2009 року на 331356 грн. 00 коп., та не занижено податок на додану вартість в сумі 573162 грн. 00 коп. Оскільки суд прийшов до висновку про відсутність правових підстав для донарахування позивачу податку на додану вартість, тому відсутні правові підстави також і для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій.

Згідно із частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суд приходить до висновку, що відповідач не довів правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, а тому позовні вимоги підлягають до задоволення.

Приймаючи рішення у даній справі, суд виходить із повноважень, визначених частиною другою статті162 КАС України, де передбачено, що у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про скасування рішення суб’єкта владних повноважень, попередньо визнавши його протиправним. Тому адміністративний позов слід задовольнити шляхом прийняття постанови про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Луцької ОДПІ від 14.10.2009 року №0002882399/1, від 20.11.2009 року №0002232399/2 та № 0002242399/2.

Керуючись частиною третьою статті 160, статтями 162, 163 КАС України, на підставі Закону України «Про податок на додану вартість», суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Луцької об’єднаної державної податкової інспекції від 14 жовтня 2009 року №0002882399/1, від 20листопада 2009 року №0002232399/2 та №0002242399/2.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений статтею 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Заява про апеляційне оскарження постанови подається протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі, тобто з 30 квітня 2010 року. Апеляційна скарга на постанову подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя                                                             В.М.Валюх