Рішення № 94539676, 12.01.2021, Арбузинський районний суд Миколаївської області

Справа № 467/945/20

2/467/15/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.01.2021 року Арбузинський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого - судді Явіци І.В.

за участю секретаря судового засідання Романенко Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Арбузинка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» «Сіті Фінанс», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мажуга Владислав Юрійович, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Клименко Роман Васильович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -

ВСТАНОВИВ :

Вимоги позивача і доводи на їх обґрунтування

Позивач, звернувшись до суду із цим позовом, посилався на те, що 13 лютого 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мажугою В.Ю. було учинено виконавчий напис, за яким із нього на користь відповідача було стягнуто заборгованість за кредитним договором №R151/001-TEК.0056092 від 27 листопада 2015 року.

Проте, як вказав позивач, він повністю сплатив усі кредитні платежі за цим договором ще перед ПАТ Банк «Траст», яке переуступило право вимоги відповідачу.

До того ж, стягувач за виконавчим написом пропустив строк позовної давності, оскілки заборгованість у розмірі 55 867,15 грн. нарахована за період з 04 червня 2019 року по 28 січня 2020 року, у той час як він з 2016 року, тобто, після внесення останнього платежу по кредитному договору, ніяких фінансових відносин ані з ПАТ Банк «Траст», ані з відповідачем не мав.

За таких обставин, позивач просив суд визнати виконавчий напис, учинений 13 лютого 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мажугою Владиславом Юрійовичем та зареєстрований в реєстрі за № 425, про стягнення із нього заборгованості на користь ТОВ «Фінансова компанія «СІТІ ФІНАНС» у розмірі 56 367,15 грн., таким, що не підлягає виконанню.

Процесуальні дії у справі

Спрощене провадження у справі було відкрите ухвалою судді Арбузинського районного суду Миколаївської області від 08 вересня 2020 року.

Цією ж ухвалою до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача було залучено приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Р.В.

Ухвалами Арбузинського районного суду Миколаївської області від 01 жовтня 2020 року та від 10 листопада 2020 року витребувано докази.

Позиція учасників справи

Позивач в судове засідання не з`явився, надав письмову заяву, якою просив розглядати справу за його відсутності, паралельно висловивши позицію щодо підтримання своїх вимог, які він просив задовольнити.

Одночасно, позивач вказав, що не заперечує проти ухвалення судом заочного рішення.

Крім цього, позивач надав письмові пояснення, із яких слідує, що до заяви про вчинення виконавчого напису стягувач не надав нотаріусу усіх документів, які б свідчили про безспірність заборгованості.

Зокрема, нотаріусу не було надано документи, що підтверджують дату останнього платежу по кредитному договору, а так само і виписки щодо фактично сплачених платежів.

До того ж, оскаржуваний виконавчий напис вчинений нотаріусом 13 лютого 2020 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року, якою визнано незаконною та нечинною постанову КМУ №662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса».

Отже, на думку позивача, перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, що затверджений постановою КМУ №1172 від 29 червня 1999 року, у редакції станом на час вчинення оспорюваного виконавчого напису, стосувався лише нотаріально посвідчених договорів і не міг застосуватись до кредитного договору, укладеного між ним і ПАТ Банк «Траст».

Згідно позиції позивача, оспорюваний ним виконавчий напис учинено з порушенням чинного законодавства, оскільки зазначена у ньому сума заборгованості не є безспірною, а нотаріус при вчинення напису застосував нечинні на той час норми.

Відповідач в судове засідання свого представника не направив, про його дату, час і місце був повідомлений належно, що підтверджується даними рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень (наявні у матеріалах справи), причин неприбуття представника не вказав, будь - яких заяв чи то клопотань до суду не направляв, у тому й по суті справи.

Між тим, відповідач направив до суду докази, які витребувавались судом, але розглядати справу за його відсутності не просив, своєї позиції у цій справі не висловив.

У зв`язку із таким, суд вважає наявними одночасно існування всіх передумов, визначених ч.1 ст. 280 ЦПК України, і необхідних для ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів, оскільки відповідач не менш ніж двічі належно повідомлений про дату, час і місце судового засідання, проте, на розгляд справи представника не направив, причин його неявки не повідомив, відзив на позов не подав, у той час, як позивач надав свою згоду на ухвалення заочного рішення у справі.

Треті особи без самостійних вимог щодо предмета спору - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мажуга В.Ю. та приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Клименко Р.В. в судове засідання також не з`явились, про нього були повідомлені належно, про що у справі маються відповідні дані.

Зокрема, приватний нотаріус просив розглядати справу за його відсутності через поширення коронавірусу COVID19, у той час як приватний виконавець причин свого неприбуття не вказував.

При цьому, треті особи без самостійних вимог своєї позиції стосовно пред`явленого позову аналогічно відповідачу не висловлювали, однак, направили до суду докази, які у них витребовувались.

Установлені фактичні обставини справи і зміст правовідносин, що виникли між сторонами, із посиланням на докази та аргументи сторін, у тому числі й ті, що відхилені судом

У свою чергу, суд, дослідивши надані йому докази, оцінивши їх з точки зору належності, допустимості і достовірності, а сукупність доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому дослідженні усіх обставин справи, які мають пряме та опосередковане значення для правильного вирішення спору, керуючись законом, при цьому, створивши учасникам справи всі необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання обов`язків, виходив із такого.

Зокрема, суд установив, що 27 листопада 2015 року між позивачем та ПАТ Банк «Трста» було укладено кредитний договір №R151/001-TEК.0056092, за умовами якого банк, відкривши відновлювану кредитну лінію, надав позивачу кредит у розмірі 13 110,00 грн. із процентною ставкою 25 % річних та сплатою щомісячної комісії за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 2,50 % та комісії за переказ коштів на рахунок кредиту для погашення кредитної заборгованості перед іншими банками за допомогою сервісу «Погашення кредиту» у розмірі 4%. Дата останнього платежу по кредиту, що погоджена сторонами, - 26 листопада 2018 року.

Згідно Договору № БТ -ПВ -01 про відступлення прав вимоги від 04 червня 2019 року, укладеного між ПАТ Банк «Траст» та ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Фінанс», як новим кредитором, банк відступив новому кредитору, а останній набув прав вимоги до позичальників та заставодавців (іпотекодавців) та поручителів (боржників), зазначених у Додатку №1 до цього договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, їх спадкоємців або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників, за кредитними договорами (договорами про надання кредиту (овердрафту)), договорами поруки та договорами застави ( п.1 договору).

Відповідно до Реєстру договорів, права вимоги за якими відступаються, та божників за такими договорами (Додаток №1 до Договору № БТ -ПВ -01 про відступлення прав вимоги від 04 червня 2019 року) ПАТ Банк «Траст» відступив ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» право вимоги, зокрема, до позивача за кредитним договором №R151/001-TEК.0056092 із загальним залишком заборгованості у розмірі 22 003,04 грн.

Крім цього, із цього ж Реєстру вбачається відступлення права вимоги до позивача за кредитним договором № №R151/001-TEК.0058588, однак, оспорюваний виконавчий напис учинено про стягнення заборгованості за договором №R151/001-TEК.0056092, а тому суд не надає оцінку обставинам щодо формування заборгованості 9 у разі її наявності) за іншим договором.

Із списку №377 згрупованих поштових відправлень слідує, що відповідач направив на адресу позивача претензію від 25 січня 2020 року, якою вимагав сплатити протягом чотирнадцяти днів заборгованість за кредитним договором № R151/001-TEК.0056092 від 27 листопада 2015 року, загальна сума якої станом на 25 січня 2020 року становить 55 867,15 грн.

Вказана претензія, крім цього, містила попередження про передачу справи нотаріусу для учинення виконавчого напису, у разі, якщо її вимоги не будуть виконані боржником.

Але вже 13 лютого 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мажугою В.Ю. учинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №425, про звернення стягнення із позивача заборгованості за кредитним договором № R151/001-TEК.0056092 від 27 листопада 2015 року в сумі 55 867,15 грн., із яких: 12 529,97 грн. - прострочена заборгованість за кредитом, 8 193,75 грн. - прострочена заборгованість за комісією, 33 863,17 грн. - строкова заборгованість за штрафами і пенею, а так само і плата за вчинення виконавчого напису у розмірі 500,00 грн., тобто, всього на загальну суму 56 367,15 грн.

При цьому, із виконавчого напису слідує, що строк платежу за кредитним договором настав, боржником допущено прострочення платежів, а стягнення заборгованості проводиться за період з 04 червня 2019 року по 28 січня 2020 року.

Вказаний виконавчий учинено на підставі заяви представника ТОВ «ФК Сіті Фінанс» від 10 лютого 2020 року.

30 березня 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Клименко Р.В. на підставі заяви представника стягувача (відповідача у справі) від 12 березня 2020 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання згаданого вище виконавчого напису нотаріуса, а рамках якого постановою від 30 березня 2020 року накладено арешт на кошти боржника (позивача), а постановою від 06 травня 2020 року звернуто стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.

Однак, постановою приватного виконавця від 14 липня 2020 року було знято арешт з рахунку позивача.

Проте, вважаючи виконавчий напис, за яким наразі проводиться стягнення у примусового порядку, таким, що не підлягає виконанню, позивач подав цей позов до суду.

Тому, вирішуючи спір, суд ураховував наступне.

Відповідно до статті 18 ЦК нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису, який є нотаріальною дією, регламентується як статтею 34, главою 14 Закону України «Про нотаріат», так і главою 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Мінюстом України №296/5 від 22 лютого 2012 року з наступними змінами (далі - Порядок №296/5)

Відповідно до ч.1,2 ст. 87 Закону України «Про нотаріат» (тут і далі - у редакції, чинній на час вчинення виконавчого напису) для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно ч.1 ст. 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку ( ч.2 ст. 88 Закону України «Про нотаріат»).

Процедуру вчинення нотаріусами виконавчих написів, зокрема, деталізовано Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, що затверджений наказом Міністерства юстиції 22 лютого 2012 року за №296/5 ( тут і далі - у редакції, чинній на час вчинення оспорюваного виконавчого напису) ( далі - Інструкція)

Зокрема, згідно п. 2.3. глави 16 розділу ІІ Інструкції вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця.

Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу.

Норми пункту третього Інструкції визначають умови вчинення виконавчого напису.

Згідно п. 3.1. Інструкції Нотаріус вчиняє виконавчі написи: 1) якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; 2) за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172 ( п. 3.2. Інструкції).

Якщо для вимоги, за якою вчиняється виконавчий напис, законом установлено інший строк давності, виконавчий напис вчиняється у межах цього строку ( п. 3.3. Інструкції).

Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу ( п. 3.5. глави 16 розділу ІІ Інструкції).

Відповідно до п. 5.3. глави 16 розділу ІІ Інструції при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.

За положеннями п. 6 глави 16 розділу ІІ Інструкції За заявою кредитора розмір суми, яка підлягає стягненню за виконавчим написом, може бути встановлений з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Неустойка (штраф, пеня) включається до виконавчого напису, якщо це передбачено умовами договору.

Вчинення виконавчого напису за договором позики здійснюється з урахуванням вимог статті 1050 Цивільного кодексу України.

Отже, вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, вже повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним переліком документів є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З урахуванням приписів статей15,16,18 ЦК України, статей 50,87,88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц.

Відповідно ж до п.2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМУ від 29 червня 1999 року №1172 (з наступними змінами і доповненням) (далі - Перелік) стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин, відбувається за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями.

Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Вказаним пунктом було доповнено Перелік згідно п. 2 постанови Кабінету міністрів України від 26 листопада 2014 року №662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів».

Проте, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів»в частині, зокрема : п. 1 Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, в частині «а після слів «заставлене майно» доповнити словами «(крім випадку, передбаченого пунктом 11 цього переліку)»; доповнити розділ пунктом 11 такого змісту: «11. Іпотечні договори, що передбачають право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення платежів за основним зобов`язанням до закінчення строку виконання основного зобов`язання.

Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого іпотечного договору; б) оригінал чи належним чином засвідчена копія договору, що встановлює основне зобов`язання; в) засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувана про непогашення заборгованості; г) оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв`язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання; ґ) довідка фінансової установи про ненадходження платежу»;

п. 2. змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: «Доповнити перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин

2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувана про непогашення заборгованості.».

Зобов`язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів»в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.

Однак, оспорюваний у цій справі виконавчий напис вчинено 13 лютого 2020 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14.

Відповідно до пункту 1 Переліку (в редакції, чинній на момент вчинення виконавчого напису), для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Верховний Суд у своїй постанові від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19) дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, а надана нотаріусу анкета-заява позичальника не посвідчена нотаріально, отже не могла бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Укладений між банком та позивачем кредитний договір, який наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, а тому суд вважає слушними доводи позивача у цій частині і приходить до висновку про порушення умов вчинення оспорюваного виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Крім цього, надані приватному нотаріусу документи, як кожен окремо, так і в сукупності, не давали йому можливості достовірно пересвідчитись у тому, що виконавчий напис вчиняється у межах трирічного строку, відлік якого починається з моменту, коли у стягувача виникло право вимоги.

Так, у цій справі, установлено, що сторони, укладаючи кредитний договір, погодили термін закінчення кредитування (27.11.2018 року), а також термін щомісячного виконання зобов`язань за договором.

Повернення кредиту та сплату відсотків позивач мав здійснювати щомісячними платежами, надаючи банку до 15 числа кожного місяця кошти (щомісячний платіж) упродовж строку кредитування. Тобто, сторони погодили порядок і строки виконання зобов''язання ( а.с. 40).

Водночас, загальна позовна давність (зокрема, до вимог про стягнення заборгованості за кредитом і процентів) встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України), а спеціальна позовна давність до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені)- тривалістю в один рік (пункт 1 частини другої статті 258 ЦК України).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Початок перебігу позовної давності визначається статтею 261 ЦК України.

Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила(частина перша статті 261 ЦК України). А за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п`ята цієї статті).

Оскільки договір встановлює окремі зобов`язання, які деталізують обов`язок боржника повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право позивача вважається порушеним з моменту порушення боржником терміну внесення чергового платежу.

А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) відповідачем обов`язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.

У разі порушення позичальником терміну внесення чергового платежу, передбаченого договором (прострочення боржника), відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитодавець до спливу визначеного договором строку кредитування вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини кредиту, що залишилася, і нарахованих згідно зі статтею 1048 ЦК України, але не сплачених до моменту звернення кредитодавця до суду, процентів, а також попередніх невнесених до такого моменту щомісячних платежів у межах позовної давності щодо кожного із цих платежів. Невнесені до моменту звернення кредитора до суду щомісячні платежі підлягають стягненню у межах позовної давності, перебіг якої визначається за кожним з платежів окремо залежно від настання терміну сплати кожного з цих платежів.

На таке вказала ВП ВС у постанові від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12.

Отже, оскільки за умовами договору відповідач мав виконувати зобов`язання, зокрема, з повернення кредиту та сплати процентів до 15 числа кожного місяця впродовж строку кредитування (до 27 листопада 2018 року), то перебіг позовної давності для стягнення заборгованості за кожним з цих щомісячних платежів починається з наступного дня після настання терміну внесення чергового платежу. А тому встановлення строку кредитування у договорі, який передбачає внесення позичальником щомісячних платежів, має значення не для визначення початку перебігу позовної давності за вимогами кредитодавця щодо погашення заборгованості за цим договором, а, насамперед, для визначення позичальнику розміру щомісячних платежів.

Відтак, за наведених умов початок перебігу позовної давності для погашення щомісячних платежів за договором визначається за кожним таким черговим платежем з моменту його прострочення.

А вказане унеможливлює визначення початку перебігу позовної давності для погашення всієї заборгованості за договором з моменту спливу строку кредитування.

Нотаріусу ж не було надано документів, які вказують на дату останнього здійсненого позивачем платежу, а тому він не мав змоги установити, що учиняє виконавчий напис у строки, визначені законом.

Це також указує на те, що заборгованість, яка фігурує у виконавчому написі, може сприйматись як безспірна.

Крім цього, із виконавчого напису слідує, що стягував нарахував заборгованість, складовою якої, серед іншого, є й відсотки за користування кредитом у розмірі 1 280,26 грн.

Однак, строк кредитування у цій ситуації закінчився 26 листопада 2018 року, а тому стягувач не мав права нараховувати відсотки, розмір яких передбачений договором.

Зокрема, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання (постанова ВП ВС від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12).

Та жодного розрахунку згідно із ст. 625 ЦК України, ані нотаріусу, ані суду надано не було.

Таким чином, доводи позивача стосовно того, що стягувана із нього заборгованість на момент учинення виконавчого напису не була безспірною слід сприймати як слушні для цієї справи, у той час, як відповідача жодних доказів на спростування позиції позивача не надав.

Як наслідок, у світлі вищевикладеного, суд вважає, що права позивача є порушеними з боку відповідача і підлягають захисту у спосіб, що ним запропонований у позовній заяві, тобто, шляхом визнання оспорюваного ним виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно цей позов підлягає до задоволення.

За правилами ч.1 ст. 141 ЦПК України, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 840,80 грн. підлягає стягненню із відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 280, 282, 258, 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» «Сіті Фінанс», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мажуга Владислав Юрійович, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Клименко Роман Васильович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити повністю.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мажугою Владиславом Юрійовичем і зареєстрований у реєстрі за № 425 про стягнення із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» заборгованості за кредитним договором №R151/001-TEК.0056092 у розмірі 55 867 (п`ятдесят п`ять вісімсот шістдесят сім) грн. 15 коп., що був укладений 27 листопада 2015 року між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством Банк «Траст», у тому числі й плати за вчинення виконавчого напису у розмірі 500 (п`ятсот) грн. 00 коп.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» (код ЄДРПОУ 39508708) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Форма і зміст заяви про перегляд заочного рішення повинні відповідати вимогам ст. 285 ЦПК України.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, тобто шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду через Арбузинський районний суд Миколаївської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя І.В. Явіца