Рішення № 94487539, 19.01.2021, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.01.2021м. ДніпроСправа № 904/2344/20

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Панна С.П. за участю секретаря судового засідання Савенко О.О.

за позовом Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро", м.Київ

до відповідача - 1: ОСОБА_1 , м.Дніпро

відповідача - 2: ОСОБА_2 , м.Дніпро

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Дочірнього підприємства "Нексус - Виробничо-комерційна компанія", м.Івано-Франківськ

про стягнення заборгованості в розмірі 181013,41 доларів США, що еквівалентно 4882185 грн.

Суддя Панна С.П.

Секретар судового засідання Савенко О.О.

Представники:

від позивача: Борейко Н.О.

від відповідача-1,-2: Цезарева М.І.

СУТЬ СПОРУ:

Акціонерне товариство "Банк Кредит Дніпро" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до відповідача - 1: ОСОБА_1 , відповідача - 2: ОСОБА_2 , третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору -Дочірнього підприємства "Нексус-Виробничо-комерційна компанія" про стягнення заборгованості в розмірі 181013,41 доларів США, що еквівалентно 4882185 грн. та сплаченого судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачами 1 та 2 умов договорів поруки №120514-П та №120514-п/1 від 12.05.2014 року в частині оплати заборгованості за кредитним договором №120514 КЛВТ від 12.05.2014 року.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 13.07.2020 р. було відкрито провадження у справі № 904/2344/20 за правилами загального позовного провадження та призначено до розгляду у підготовчому судовому засіданні на 20.08.2020 р.

19.08.2020 р. від представника відповідачів 1 та 2 надійшов відзив на позовну заяву в якому відповідачі проти позовних вимог заперечують з наступних підстав. Так, представник відповідачів 1 та 2, посилається на те, що в період початку військових дій на непідконтрольній території України ДП «Нексус-ВКК» втратило значну частину майна, на яке було розраховано повернення кредитів та виконання всіх зобов`язань перед банком. Зокрема зазначає, що протягом другої половини 2014 року та першої половини 2015 року, ДП «Нексус-ВКК» у було втрачено частину заставного майна, а саме: 2 вагони було розбомлено у м. Дебальцеве Донецької області - на території непідконтрольної Україні; 50 вагонів залишились у м. Алчевську Луганської області на Металургійному заводі - території непідконтрольній Україні; 12 вагонів залишились в Криму та фактично реквізовані, за вивіз 11 вагонів залізниця виставила рахунок у сумі 200000 грн., а інформація щодо 1 вагону до теперішнього часу невідома. Вказані обставини, на думку представника відповідачів 1 та 2, можуть бути визнані форс-мажорними обставинами. Також відповідачі зазначають, що про ситуацію, що склалась з заставним майном боржника - ДП «Нексус-ВКК» постійно інформувався Банк, про що направлялись відповідні листи. Окрім вказаного відповідачі 1 та 2 також посилаються на те, що з незалежних від боржника причин важливу роль відіграє також той фактор, що за цей час відбулась девальвація грошової одиниці України - гривні. Відповідно до цієї події, валюта в якій був укладений кредитний договір - долар США, дуже подорожчав. Так, відповідачі зазначають, що на дату укладення первісного кредитного договору, курс долара США по відношенню до гривні на 12.05.2014 р. становив 1160, 5445 грн. за 100 доларів США, а вже на момент укладення змін до кредитного договору, тобто на 18.09.2014 р. становив 1342, 5024 грн. за 100 доларів США. Відповідачі також посилаються на те, що в матеріалах справи відсутні будь-які вимоги до відповідачів (поручителів) стосовно сплати будь-яких заборгованостей, а тому у банку взагалі відсутнє право вимагати сплати за кредитним договором.

По справі було оголошено перерву з 20.08.20 р. по 08.09.20 р.

02 вересня 2020 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив в якій позивач зазначає, що предметом розгляду у даній справі є стягнення заборгованості за тілом кредиту, а не звернення стягнення на заставлене майно у тому вказані відповідачем відомості не відносяться до предмету розгляду. Відповідачі по справі є фінансовими поручителями, а заставне майно перебувало у власності позичальника, а тому це право позивача яким чином реалізувати своє право на захист. При цьому відповідачами не заперечується той факт, що реалізація предмета застави відбулась в добровільному порядку та грошові кошти позичальникам були перераховані банку. Позивач також вказує що зазначена сума погашення була врахована у розрахунку заборгованості однак сума кредитних зобов`язань є значною та недостатньою для погашення заборгованості перед АТ «Банк Кредит Дніпро». Щодо валюти кредитування та підвищення курс долару США позивач вважає, що це не є підставою для не виконання кредитних зобов`язань за кредитним договором крім того позичальник обираючи валютою кредитування долар США був зацікавлений привабливою відсотковою ставкою, однак обираючи зазначену валюту кредитування він прийняв ризики щодо підвищення курсу валюти. Поручителі під час укладення договорів поруки були обізнані про валюту кредитування. Також позивач додатково повідомляє, що процес примусового стягнення заборгованості з відповідачів було розпочато ще з 2016 року та він триває до цього часу за цей період фінансовий поручитель і ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не здійснили жодної сплати за кредитними зобов`язаннями. Окрім цього позивач вказує про те, що вимоги про стягнення заборгованості за розрахунками заборгованості були направлені 03.09.2015 року позивачем ОСОБА_1 та директору ДП «Нексус виробничо-комерційна компанія» ОСОБА_2 . Також зазначені вимоги були отримані нарочно директором ДП «Нексус виробничо-комерційна компанія».

Позивач акцентує увагу суду на те що на момент укладення кредитного договору та договору поруки ОСОБА_2 працював на посаді директора третьої особи та був підписантом кредитного договору. ОСОБА_1 станом на час укладення кредитного договору був засновником третьої особи та займав посаду першого директора підприємства.Окрім цього позивач звертає увагу суду на те, що 01 серпня 2016 року між ПАТ«Банк Кредит Дніпро» та ДП «Нексус виробничо-комерційна компанія» було укладено меморандум. Зазначеним меморандумом було встановлено, що сторони визнають та погоджуються, що на дату підписання даного меморандуму заборгованість за кредитом та процентами по кредитному договору становить 532789,93 доллара США без врахування нарахованих пені та штрафів за порушення умов кредитного договору. Відповідно до пункту 3 цього меморандуму боржники зобов`язалися в строк до 31.12.2016 погасити прострочену заборгованість за кредитом в розмірі 342677,29 доларів США згідно пункту 1 цього меморандуму, нараховані проценти з розрахунку 12 відсотків річних у доларах США на залишок заборгованості за період з 01.08.2016 по 29.12.2016 включно, нараховані за попередній період прострочені проценти, перераховані за ставкою 20% річних в доларах США, в розмірі 118315,48 доларів США. Пунктом 4 меморандуму було визначено що боржник ОСОБА_1 особисто гарантує належне виконання всіма боржниками умов цього меморандуму. Також із зазначеного меморандуму вбачається що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були обізнані про наявність боргових зобов`язань за кредитним договором, визнавали їх та знали про розгляд справи у суді першої інстанції у Жовтневому районному суді міста Дніпропетровська до ухвалення судового рішення. Свою згоду з умовами меморандуму вони висловили шляхом його підписання. Додатково позивач вказує що листом №19/1 від 24.02.2017 року засновник ОСОБА_1 звертався до ПАТ «Банк Кредит Дніпро» де зазначав готовність погасити заборгованість за кредитним договором відповідно до встановленого графіку та продовжити строк дії меморандуму до 31.07.2017включно. Однак умови меморандуму боржники не виконали, а тому права та інтереси банку, як кредитора, потребують судового захисту.Також позивач зазначає, що відповідно до пунктів 1.3 договорів поруки №120514-П від 12.05.2014 та №120514-П/1 від 12.05.2014 строк договору поруки становить 10 років, а відповідно до пункту 6.2 договорів поруки припиняється після закінчення строку встановленого пунктом 1 цього договору. Отже строк пред`явлення вимоги, встановлений статтею 559 ЦК України, не сплинув. Враховуючи вищевикладене позивач просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

07 вересня 2020 року від відповідачів 1 та 2 надійшло заперечення на відповідь на відзив по даному запереченні відповідачі посилаються на те, що твердження позивача про те, що предметом розгляду справи є стягнення заборгованості за тілом кредиту, а не звернення стягнення на заставне майно, а отже зазначені відомості щодо заставного майна яке належало позичальнику ДП «Нексус - ВКК» та добровільної форми його реалізації не відносяться до предмету спору, відповідач вважає таке твердження помилковим. Адже всі обставини зазначені у відзиві надають суду можливість об`єктивно та неупереджено розглянути справу щодо стягнення заборгованості за кредитним договором з відповідачів. Відповідач вважає необхідним зазначити, що предметом розгляду є саме відповідальність поручителів перед кредитором, а тому в рамках даної справи для повного всебічного та неупередженого розгляду необхідно вивчити та розглянути усі аспекти, що призвели до можливого порушення прав чи то позивача, чи то відповідачів у справі. Окрім цього відповідачі також зазначають, що банком надано оцінку позиції відповідача щодо валюти кредитування та зазначено, що валюта кредитування та підвищення курсу долару США не є взагалі тими обставинами що заслуговують на увагу. Відповідачі категорично заперечують проти зазначеної позиції, адже кредитні кошти ДП «Нексус - ВКК» надавались саме для поповнення обігових коштів на гривневий рахунок боржника, а згідно меморіального ордеру на поточний рахунок ДП «Нексус - ВКК» зайшли грошові кошти в сумі 10251169,88 грн., що на момент здійснення транзакції було еквівалентно 883306,92 доларам США. Проти на сьогоднішній день відповідачі вважають спірним той момент в якій саме валюті були надані кошти банком позичальнику. Також відповідачі вказують, що погашення кредиту боржником ДП «Нексус - ВКК» здійснювалася в умовах постійного збільшення курсу долара США, а тому підлягають детальному дослідженню суми які були направлені боржником у рахунок погашення, які суми та в якому порядку та за яким курсом списувались банком в рахунок погашення заборгованості, а саме які суми списували в рахунок погашення заборгованості за тілом кредиту, за строковими відсотками, за простроченими зобов`язаннями, підвищеними відсотками, в рахунок штрафів пені тощо.

По справі було оголошено перерву з 08.09.20 р. по 14.09.20 р.

11.09.2020 р. від позивача надішли додаткові пояснення в яких позивач зазначає, що АТ «Банк Кредит Дніпро» надавав згоду ДП «Нексус - ВКК» на реалізацію заставного майна позичальника, а саме 151 заставного вагону. Отримані кошти від реалізації всіх залізничних вагонів за період з 07.04.2016 по 23.03.2017 у загальному розмірі 416 694,52 долари США було направлено на погашення заборгованості по кредиту за тілом кредиту за кредитним договором №120514-КЛВ від 12.05.2014 р.. Зазначені погашення враховані під час подачі позову та відображено в розрахунку заборгованості, виписці, а також підтверджуються меморіальними ордерами, які наявні в матеріалах справи.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 14.09.20р. продовжено строк підготовчого провадження по справі № 904/2344/20 на тридцять днів; підготовче засідання у справі призначено на 12.10.20 р.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 12.10.2020 р. відкладено розгляд справи в підготовчому засіданні на 13.10.2020 р. о 16:00 год..

13.10.2020 від представника відповідача-1 та відповідача-2 надійшла заява про відвід судді у порядкуст.35 ГПК України.

Ухвалою від 13.10.2020 заяву про відвід визнано необґрунтованою. Заяву про відвід передано на розгляд суду, визначеному у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу. Провадження у справі зупинено.

Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судових справ між суддями від 15.10.2020 справу № 904/2344/20 передано судді Юзікову С.Г. для вирішення питання про відвід.

Ухвалою від 16.10.2020 у задоволенні заяви представника відповідів1 та 2, адвоката Цезаревої М.І., про відвід судді Панни С.П. у справі № 904/2344/20 відмовлено.

19.10.2020 р. матеріали справи № 904/2344/20 передано судді Панні С.П.

20.10.2020 р. від відповідача-2 ОСОБА_2 надійшли додаткові пояснення по справі.

Ухвалою від 22.10.2020 р. поновлено провадження у справі № 904/2344/20 та призначено підготовче засідання по справі на 27.10.2020 р.

У судовому засіданні від 27.10.2020 р. з`явилися представники: позивача - Борейко Н.В., відповідачів -1, 2 - Цезарева М.І. ,представник третьої особи не з`явився. По справі № 904/2344/20 було оголошено перерву з 27.10.20 р. до 29.10.20 р..

29.10.2020 р. до суду надійшли додаткові пояснення від позивача.

У судове засідання від 29.10.2020 р. з`явилися представники: позивача - Препелиця Ю.В., відповідачів-1,2 - Цезарева М.І. Представник третьої особи нез`явився. Представник відповідачів просила про призначення судової економічної експертизи на підставі заяви відповідачів-1,2 від 09.10.2020 р. "Про забезпечення доказів". Ухвалою від 29.10.2020 р. оголошено вступну та резулятивну частину ухвали, якою відмовлено в задоволенні клопотання відповідачів-1,2 про призначення судової економічної експертизи.

24.11.20р. до суду надійшла заява про виправлення технічної помилки в позовній заяві від Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро".

У судове засідання від 24.11.2020р. з`явились представники сторін.

В судовому засіданні від представника відповідачів 1 та 2 надійшла заява про застосування строків позовної давності, яка обґрунтована тим, що строк погашення кредиту був визначений між АТ Банк Кредит Дніпро та ДП «Нексус - ВКК» 01.05.2018 року. Вимоги до поручителів були пред`явлені 01.09.2015 р. Таким чином строк позовної давності на думку представника відповідачів минув, а тому позов задоволенню не підлягає оскільки поданий у 2020-му році поза межами строків позовної давності.

Ухвалою від 24.11.2020р. відкладено судове засідання по справі № 904/2344/20 на 16.12.2020р. о 14:00 год..

Однак, судове засідання 16.12.2020р. не відбулось, у зв`язку з тим, що суддя Панна С.П. була на лікарняному (листки непрацездатності АDЮ № 627772 з 09.12.2020 по 22.12.2020р., АDЮ № 627846 з 23.12.2020р. по 28.12.2020р.).

При цьому суд зазначає, що учасники судового провадження, мають в розумні інтервали часу вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження, про що наголошував Європейський суд з прав людини у рішенні від 03.04.2008 по справі "Пономарьов проти України".

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у своїй постанові від 26.05.2020 р. по справі №1-24-7-5/297-06/7817 дійшов висновку про те, що відкладення розгляду справи є правом суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).

Враховуючи те, що матеріали даної справи містять достатній обсяг доказів, учасники справи мали реальну можливість скористатись своїм правом на вчинення процесуальних дій, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи по суті.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення в порядку ст. 240 ГПК України.

За результатом дослідження матеріалів справи, оцінки доказів у їх сукупності господарський суд

ВСТАНОВИВ:

12 травня 2014 року між Публічним акціонерним товариством «Банк Кредит Дніпро» (банк) та Дочірнім підприємством «НЕКСУС Виробничо - комерційна компанія» (позичальник) укладено кредитний договір №120514 - КЛВТ (договір), на умовах якого, банк відкриває позичальнику відновлювану траншову кредитну лінію в іноземній валюті з лімітом кредитування у сумі 900 000,00 доларів США, з 01.08.2014 року у сумі 675 000,00 доларів США, а з 01.09.2014 року у сумі 450 000,00 доларів США (а.с.20-23 т.1).

Як встановлено матеріалами справи між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 було укладено договір поруки №120514-П від 12 травня 2014 року, згідно п.1.1 якого поручитель зобов`язався солідарно та у повному обсязі відповідати перед банком за виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором по поверненню кредиту, а також сплаті дострокового повернення кредитів і дострокової сплати процентів за фактичний час користування. До договору поруки 18 вересня 2014 року внесено зміни (т.1 а.с.25-27).

Між позивачем та ОСОБА_2 було укладено договір поруки №120514-П/1 від 12 травня 2014 року, згідно п. 1.1 якого поручитель зобов`язався солідарно та у повному обсязі відповідати перед банком за виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором по поверненню кредиту, а також сплаті дострокового повернення кредитів і дострокової сплати процентів за фактичний час користування. До договору поруки 18 вересня 2014 року внесено зміни (т.1 а.с.28-30).

Згідно п.1.1. договорів поруки №120514-П та №120514-П/1 від 12 травня 2014 року, предметом договору є зобов`язання поручителя перед кредитором солідарно відповідати за виконання зобов`язань позичальника за кредитним договором із усіма змінами та доповненнями до нього або які можуть виникнути на підставі нього у майбутньому, укладеного між кредитором та позичальником, та з договорів про надання кредиту (траншу), які укладені та /або будуть укладені в майбутньому в рамках кредитного договору, а саме: по поверненню кредитів у розмірі 900 000 доларів США 00 центів, з 01 серпня 2014 року у розмірі 675 000 доларів США, а з 01 вересня 2014 року у розмірі 450 000 доларів США відповідно до п.1.1 кредитного договору, зі строком повернення отриманих кредитів 18 вересня 2014 року, відповідно до п.1.1 кредитного договору зі строком дії кредитного договору до 18 вересня 2014 року, відповідно до п.1.1 та розділу 5 кредитного договору, а також по сплаті дострокового повернення кредитів і дострокової сплати процентів за фактичний час користування кредитами у випадках, передбачений п.3.1.11, п.3.1.12, п.3.1.14, п.3.4.15 кредитного договору; по сплаті процентів за користування кредитами у розмірі 13 % процентів річних відповідно до п.1.4 кредитного договору; по сплаті процентів за користування кредитами, у разі прострочення повернення кредиту, у розмірі 18% процентів річних відповідно до п.1.4 кредитного договору; по сплаті процентів за користування кредитними коштами, у разі невиконання додаткових умов кредитування, у розмірі 15% процентів річних відповідно до п.1.9 та 6.5 кредитного договору; по сплаті процентів за користування кредитними коштами, у разі неналежного оформлення договору (ів) застави/іпотеки у забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, договору (ів) страхування заставленого майна, у розмірі 18% процентів річних відповідно до п.6.4 кредитного договору; по сплаті пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, відповідно до п.6.1 кредитного договору; по сплаті пені в розмірі 0,01 відповідно до п.6.2 кредитного договору; по сплаті штрафу у розмірі 25% від суми наданого кредиту, відповідно до п.6.3 кредитного договору; по сплаті суми кредиту, процентів за користування кредитами, пені, комісії, штрафних санкцій, а також здійснювати всі інші платежі в порядку та на умовах, визначених кредитним договором, що виникнуть на підставі договорів про надання кредиту (траншу), які будуть укладені в майбутньому, але в розмірі ринкової вартості предмета застави на день звернення стягнення таких вимог; а також здійснювати всі інші платежі в порядку та на умовах, що визначені кредитним договором, та/або цим договором і надалі іменується Основне зобов`язання.1.3 договорів поруки №120514-П від 12.05.2014 та №120514-П/1 від 12.05.2014 строк договору поруки становить 10 років.

18 вересня 2014 року до кредитного договору внесено зміни та укладено договір №180914 від 18.09.2014 року про зміну кредитного договору №120514-КЛВТ (а.с.24 т.1), пунктом 1 якого сторони погодили викласти п. 1.1. та п. 1.4. кредитного договору №120514 КЛВТ від 12.05.2014 року в наступній редакції:

« 1.1. Банк, на умовах цього договору, відкрив позичальнику відновлювану траншову кредитну лінію в іноземній валюті з лімітом кредитування у сумі 781 306,92 доларів США: з 01.12.2014 року - 681 306,92 доларів США; з 01.01.2015 року - 581 306,92 доларів США.

Строки користування кожним окремим кредитом визначається відповідним договором про надання кредиту (траншу).

Заборгованість за кредитами має бути погашена в строки, вказані у відповідних договорах про надання кредиту (траншу), але з остаточним погашенням по « 01» травня 2015 року включно.

1.4. Процентна ставка за користування кредитами є фіксована.

Процентна ставки за користування кредитами за цим договором встановлюється у розмірі 15% процентів річних за користування кредитними ресурсами, що надані в доларах США.

Сторони домовились, що у разі прострочення повернення кредиту плата за користування одержаним кредитом в період, який починається на наступний день за днем погашення кредиту згідно цього договору і до дня фактичного повернення кредиту позичальником встановлюється в розмірі 20% процентів річних за користування кредитними ресурсами. що надані в доларах США.»

Також п. 3. договору про зміну кредитного договору сторонами визнано заборгованість у сумі 331 306,92 дол. США такою, що не є простроченою та перенесено її на відповідний рахунок поточної заборгованості.

В подальшому на виконання умов договору, банк надав позичальнику, в межах кредитної лінії, транш на суму 883 306,92 доларів США, згідно меморіальних валютних ордерів, платіжних доручень та виписки по рахунку за період з 12.05.2014 року по 26.01.2018 року (т.1 а.с.34-70).

У зв`язку із неналежним виконанням позичальником своїх кредитор звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою про стягнення заборгованості. Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 22.02.2016 року у справі №904/11066/15 стягнуто з ДП " НЕКСУС Виробничо - комерційна компанія " на користь Банку 759 248,27 доларів США, з яких:- 647 707,93 доларів США - прострочена заборгованість по поверненню кредитних коштів,- 111 540, 34 доларів США - заборгованість за нарахованими процентами (т.1 а.с.72-74).

У січні 2019 року Акціонерне товариство «Банк Кредит Дніпро» звернулось до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовною заявою в якій просило суд ухвалити рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ Банк Кредит Дніпро заборгованість за кредитним договором №120514-КЛВТ від 12 травня 2014 року по тілу кредиту у розмірі 181 013,41 долар США та по трьом процентам річних від простроченої суми за період з 01 січня 2016 року по 02 грудня 2018 року у розмірі 26 687,39 доларів США; стягнути з ОСОБА_2 на користь АТ «Банк Кредит Дніпро» заборгованість за кредитним договором №120514-КЛВТ від 12 травня 2014 року по тілу кредиту у розмірі 181 013,41 долар США та по трьом процентам річних від простроченої суми за період з 01 січня 2016 року по 02 грудня 2018 року у розмірі 26 687,39 доларів США.

У липні 2019 року відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду із зустрічним позовом до АТ Банк Кредит Дніпро в якому просили суд ухвалити рішення, яким визнати припиненими договори поруки №120514-П від 12 травня 2014 року та договір поруки №120514-П/1 від 12 травня 2014 року.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23 жовтня 2019 року позовні вимоги АТ «Банк Кредит Дніпро» залишені без задоволення. Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволені.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 25 лютого 2020 року у справі № 201/696/19 рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 23 жовтня 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким провадження по справі за позовом акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа Дочірнє підприємство «Нексус виробничо-комерційна компанія» в особі голови комісії з припинення Мухіна А.П., про стягнення заборгованості за кредитним договором та трьох відсотків річних закрито. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро», третя особа Дочірнє підприємство «Нексус виробничо-комерційна компанія» в особі голови комісії з припинення Мухіна А.П., про визнання договорів поруки припиненими відмовлено.

Вказана постанова обґрунтована тим, що вказана справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а має розглядатись в порядку господарського судочинства.

Позивач, звертаючись до суду із даним позовом просить суд стягнути солідарно з відповідача - 1: ОСОБА_1 та відповідача - 2: ОСОБА_2 суму заборгованості з основного боргу (тілу кредиту) в розмірі 181013,41 доларів США.

Суд, розглянувши заявлені вимоги, зазначає наступне.

Згідно ч. 1 та ч. 4 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

В силу положень ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 ("Позика") глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено параграфом 2 цієї глави і не випливає із суті кредитного договору.

Частиною 1 статті 1049 Цивільного кодексу України, передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 553 ЦК України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Згідно ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором утому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

У відповідності до ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання, а також у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Порука припиняється, якщо після настання строку виконання зобов`язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем. Порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника. Порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя, якщо інше не передбачено законом. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року з дня укладення договору поруки, якщо інше не передбачено законом.

Отже, таке забезпечувальне зобов`язання як порука, має акцесорний, додатковий до основного зобов`язання характер і не може існувати саме по собі.

Відповідно до положень вищезазначених статей 553, 554, 559, 626 ЦК України за договором поруки, який є двостороннім правочином, що укладається з метою врегулювання відносин між кредитором та поручителем; поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором утому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Тобто, договір поруки укладається кредитором і поручителем в забезпечення виконання боржником основного зобов`язання.

Частиною першою статті 543 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Приписами ст. 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в термін передбачений договором, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, боржник не звільняється від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання.

За таких обставин та з урахуванням умов договору поруки, позивач набув право вимоги до поручителів.

Згідно виписки по особовим рахункам за період з 08.12.2017 по 23.04.2020 розмір заборгованості ДП «Нексус-ВКК» за кредитним договором №120514 - КЛВТ від 12.05.2014 р. складає 181013,41 доларів США (т.1 а.с.71).

За положеннями частини першої статті 559 ЦК України, порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання, а також у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

До припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов`язання без згоди поручителя, які призвели до збільшення його обсягу відповідальності. Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов`язання виникає в разі: підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки; встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення тощо.

Висновок про припинення поруки на підставі частини першої статті 559 ЦК України залежить від установлених судом обставин щодо обсягу зобов`язання, на виконання якого надано поруку, та збільшення обсягу відповідальності поручителя внаслідок зміни без його згоди забезпеченого зобов`язання. Для цього судам необхідно дослідити відповідні умови кредитного договору та договору поруки щодо порядку погодження поручителем змін до основного зобов`язання.

Такі правові висновки щодо застосування статті 559 ЦК України наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі №755/18438/16-ц (провадження № 14-275цс19).

Як вбачається з матеріалів справи, 01 серпня 2016 року між ПАТ «Банк Кредит Дніпро» та ДП «Нексус виробничо-комерційна компанія» було укладено меморандум. Зазначеним меморандумом було встановлено, що сторони визнають та погоджуються, що на дату підписання даного меморандуму заборгованість за кредитом та процентами по кредитному договору становить 532789,93 доллара США без врахування нарахованих пені та штрафів за порушення умов кредитного договору. Відповідно до пункту 3 цього меморандуму боржники зобов`язалися в строк до 31.12.2016 погасити прострочену заборгованість за кредитом в розмірі 342677,29 доларів США згідно пункту 1 цього меморандуму, нараховані проценти з розрахунку 12 відсотків річних у доларах США на залишок заборгованості за період з 01.08.2016 по 29.12.2016 включно, нараховані за попередній період прострочені проценти, перераховані за ставкою 20% річних в доларах США, в розмірі 118315,48 доларів США. Пунктом 4 меморандуму було визначено що боржник ОСОБА_1 особисто гарантує належне виконання всіма боржниками умов цього меморандуму(т.1 а.с. 250-251).

При цьому, суд ставиться критично до посилання представника відповідачів 1 та 2 на те, що з ситуацією в країні настали форс-мажорні обставини, внаслідок яких підприємство-позичальник позбавилось статті доходу з наступих підстав.

Відповідно до Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» 1669-VII від 02.09.2014 та Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України" від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» №405/2014 від 14.04.2014р. антитерористична операція та відповідно захват територій почався 13.04.2014 р., тобто, за місяць до укладення кредитного договору та договору поруки.

Отже, з урахуванням зазначеного в попередньому абзаці, виключаються обставини, що відповідачі не могли передбачити погіршення економічних умов, оскільки навіть на той час, вже відбулося суттєве зростання курсу долара США по відношенню до гривні.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиційність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії (постанова Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 910/3055/18).

Суд враховує, що рішенням Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України", яке є в силу статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" джерелом права, визначено, що "право на справедливий судовий розгляд, гарантований статтею 6 § 1 Конвенції, повинно тлумачитися в світлі преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права як елемент спільної спадщини держав-учасниць. Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів ("Брумареску проти Румунії", § 61)".

Отже, враховуючи те, що обставини щодо наявності заборгованості третьої особи перед позивачем встановлені рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 22.02.2016 року у справі №904/11066/15, то питання щодо обґрунтованості грошових вимог кредитора до позичальника у даній справі не потребує додаткового дослідження.

Згідно статті 202 Господарського кодексу України та статті 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Суд зазначає, що на час розгляду даного споруд доказів сплати заборгованості по кредиту господарському суду не надано, обставин наведених позивачем у позовній заяві належними та допустимими доказами неспростовано, у зв`язку з чим суд приходить до висновку про обґрунтованість заявленої позивачем до стягнення заборгованості по тілу кредиту в розмірі 181013,41 доларів США.

Суд, розглянувши заяву представника відповідачів 1 та 2 про застосування строків позовної давності, зазначає наступне.

Згідно зі статтею 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною першою статті 261 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Статтею 264 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Пред`явлення позову до суду - це реалізація позивачем права на звернення до суду. Саме з цією процесуальною дією пов`язується початок процесу у справі.

Відповідно до вимог процесуального законодавства суддя відкриває провадження у справі не інакше як на підставі заяви, поданої і оформленої в порядку, встановленому процесуальним кодексом.

Виходячи з аналізу наведених норм, перебіг позовної давності шляхом пред`явлення позову може перериватися в разі звернення позивача до суду, в тому числі й направлення позовної заяви поштою, здійсненого з додержанням вимог процесуального законодавства.

Згідно висновків, викладених у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.04.2018 у справі № 908/828/17, від 11.09.2018 у справі № 904/191/18, від 11.12.2018 у справі № 917/100/17, від 11.12.2019 у справі № 924/1236/17, від 21.01.2020 у справі № 910/2538/19, в разі подання позову з недодержанням правил підсудності і наступного саме закриття провадження у справі, а не відмови або повернення позову, подання такого позову перериває перебіг позовної давності.

Отже, враховуючи те, що позивач звертався до Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська із позовною заявою у справі № 201/696/19, навіть при врахуванні постанови Дніпровського апеляційного суду від 25 лютого 2020 року про закриття провадження у справі, мало місце переривання строку позовної давності для спірних правовідносин.

Таким чином, заява представника відповідачів 1 та 2 про застосування строків позовної давності не підлягає задоволенню.

Положеннями статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ч. 1ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (SeryavinandOthersv. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04).

Обставини, на які посилається позивач в обґрунтування заявлених вимог про стягнення з відповідачів 1 та 2 суми боргу у розмірі 181013,41 доларів США, підтверджені матеріалами справи та не спростовані відповідачами. Тому суд дійшов висновку про правомірність вимог позивача.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог, а тому з відповідача 1 та відповідача 2 підлягає солідарному стягненню сума судового збору в розмірі 73232, 78 грн..

Керуючись ст.ст. 5, 73, 74, 77-79, 86, 129, 191, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_2 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_2 ) на користь Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро»(01033, м Київ,вул. Жилянська, буд. 32, код ЄДРПОУ 14352406) заборгованість за кредитним договором №120514-КЛВ від 12.05.2014 року по тілу кредиту в розмірі 181013,41 доларів США та 73232, 78 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області.

Повне рішення складено 29.01.2021

Суддя С.П. Панна