Ухвала суду № 94444911, 27.01.2021, Іваничівський районний суд Волинської області

Справа № 156/838/20

Номер провадження: 1-кп/156/26/21

У Х В А Л А

27 січня 2021 року

Іваничівський районний суд Волинської області, в складі:

головуючого - судді Федечко М.О.

за участю: секретаря судового засідання Фіть А.А.

прокурора Лісневського К.В.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника Колєсова М.Г.

провівши в залі судових засідань Іваничівського районного суду Волинської області судове засідання у кримінальному провадженні № 12020030080000150 внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань 22.05.2020 року по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушеннь, передбачених ч. 1 та ч. 2 ст. 307 КК України,

В С Т А Н О В И В:

В провадження Іваничівського районного суду Волинської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12020030080000150 внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань 22.05.2020 року по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 та ч. 2 ст. 307 КК України.

Ухвалою судді від 18 серпня 2020 року призначено підготовче судове засідання по даному кримінальному провадженню.

Ухвалою від 18 серпня 2020 року кримінальне провадження призначено до судового розгляду, продовжено обвинуваченому ОСОБА_1 дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів до 16 жовтня 2020 року.

Ухвалою від 09 жовтня 2020 року обвинуваченому ОСОБА_1 продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, строк дії ухвали щодо продовження дії запобіжного заходу закінчується 07 грудня 2020 року о 24 год.

Ухвалою від 03 грудня 2020 року обвинуваченому ОСОБА_1 продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, строк дії ухвали щодо продовження дії запобіжного заходу закінчується 31 січня 2021 року о 24 год.

В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 . Вважає, що визначені ст.177 КПК України ризики, які існували на час обрання запобіжного заходу, не відпали, а продовжують існувати і на стадії судового провадження. Такими ризиками є те, що обвинувачений ОСОБА_1 може вчиняти інші кримінальні правопорушення, а також переховуватися від суду, оскільки слідством зібрано достатньо доказів про вчинення обвинуваченим кримінальних правопорушень передбачених ч.1 та ч.2 ст.307 КК України, які відносяться до категорії тяжких і за які у разі визнання його винним передбачено покарання на строк до десяти років позбавлення волі з конфіскацією майна. Наявні ризики обгрунтовуються також тим, що ОСОБА_1 знято з реєстрації 24.10.2019 року у АДРЕСА_1 , 08.11.2019 року місце проживання обвинуваченого було зареєстровано у АДРЕСА_2 , де він і зареєстрований на даний час, хоча фактично проживає у АДРЕСА_3 . ОСОБА_1 раніше неодноразово судимий, останній раз у 2008 році за вчинення тяжких кримінальних правопорушень передбачених ч.2 ст.121, ч.2 ст.186, ч.2, 4 ст.187 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 10 років 6 місяців, судимість за які не знята та не погашена у встановленому законом порядку, є молодого віку та немає суттєвих вад здоров`я. Наведені вище ризики на думку прокурора перешкоджають обрати обвинуваченому ОСОБА_1 більш м`який запобіжний захід, а ніж взяття під варту.

Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник заперечили проти даного клопотання та просили обрати більш м`який запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту. Ствердили, що ОСОБА_1 немає наміру ухилятися від суду, має постійне місце проживання, проживає разом з цивільною дружиною, яка є інвалідом третьої групи. Останній раз обвинувачений ОСОБА_1 вчинив злочин ще у 2007 році. Захисник просив врахувати ту обставину, що на даний час ризики, які існували зменшилися, свідок обвинувачення допитаний, тому вважають, що до обвинуваченого можливо застосувати запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту .

Заслухавши думку учасників судового провадження, суд приходить до наступного висновку.

Ухвалою слідчого судді Іваничівського районного суду Волинської області від 26 червня 2020 року відносно обвинуваченого ОСОБА_1 обрано міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів по 22 серпня 2020 року включно, визначено розмір застави 40 ( сорок) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 84080 грн. Зазначена ухвала була залишена без змін Волинським апеляційним судом 09 липня 2020 року. Ухвалою Іваничівського районного суду Волинської області від 18 серпня 2020 року продовжено обвинуваченому ОСОБА_1 дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів до 16 жовтня 2020 року. Ухвалою від 09 жовтня 2020 року обвинуваченому ОСОБА_1 продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, строк дії ухвали щодо продовження дії запобіжного заходу закінчується 07 грудня 2020 року о 24 год.

Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 16 грудня 2020 року, ухвалу Іваничівського районного суду Волинської області від 09.10.2020 року залишено без змін. В подальшому ухвалою від 03.12.2020 року обвинуваченому ОСОБА_1 продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, по 31 січня 2021 року включно.

Відповідно до п.3 ст.5 Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожна заарештована або затримана особа має право на судовий розгляд справи упродовж розумного строку чи звільнення від судового розгляду. Таке звільнення має бути обґрунтоване гарантіями явки до суду.

Суд бере до уваги те, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України до спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування.

Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Згідно ч.2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Згідно п.5 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Відповідно до ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Вирішуючи питання про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 строку тримання під вартою суд враховує те, що він раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення умисних злочинів, а саме останній раз у 2008 році за вчинення тяжких кримінальних правопорушень передбачених ч.2 ст.121, ч.2 ст.186, ч.2, 4 ст.187 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі стороком на 10 років 6 місяців, судимість за які не знята та не погашена у встановленому законом порядку на шлях виправлення не став і продовжив свою злочинну діяльність. На даний час обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, які відносяться до категорії тяжких злочинів, санкція ч.1 ст.307 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 4 до 8 років, а санкція ч.2 ст.307 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 6 до 10 років з конфіскацією майна. Також судом враховано, що обвинувачений ОСОБА_1 уродженець м.Маріуполя Донецької області, проживає у м.Нововолинську без реєстрації незначний проміжок часу, хоча і зареєстрований у в АДРЕСА_2 , де немає міцних соціальних зв`язків. Наведені вище обставини разом із суворістю можливого покарання у разі визнання обвинуваченого винним може схилити його також і до переховування від суду. Суд також враховує те, що є молодого віку, здоровим. Крім цього зважаючи на те, що на даний час судимість за попередній злочин не знята та не погашена зможе вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення в якому обвинувачується.

Таким чином, на даний час судом не встановлено підстав для зміни запобіжного заходу на більш мягкий, ризики, що існували продовжують існувати на стадії судового розгляду кримінального провадження, аргументи що наведені стороною захисту уже були предметом дослідження Волинським апеляційним судом відповідно до ухвали від 09.07.2020 року та Рівненським апеляційним судом відповідно до ухвали від 16.12.2020 року.

В судовому засіданні обвинуваченим та його захисником не доведено той факт, що ризики, які існували в кримінальному провадженні відпали, доказів на спростування вище викладених висновків суду не надано.

Тому на думку суду більш м`які запобіжні заходи не зможуть запобігти зазначеним ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого тому слід продовжити йому строк тримання під вартою до 60 днів.

Розмір застави, згідно вимог ч.4 ст. 182 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від слідства та суду, буде достатнім стимулюючим засобом, щоб у особи, щодо якої застосовано заставу, не виникало бажання сховатися.

З огляду на обставини обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому злочинів, судом встановлено, що визначена сума застави, з урахуванням репутації обвинуваченого та ризиків, передбачених кримінальним процесуальним законом, є такою, що зможе достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим, покладених на нього обов`язків та вважає за необхідне залишити без змін розмір застави визначеної ОСОБА_1 ухвалою слідчого судді Іваничівського районного суду Волинської області від 26.06.2020 року.

Керуючись ст.ст. 197, 314-316 КПК України суд,

постановив:

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_1 дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.

Строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 обчислювати з 27 січня 2021 року.

Строк дії ухвали щодо продовження дії запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 закінчується о 24 год. 27 березня 2021 року.

Розмір застави ОСОБА_1 визначений ухвалою слідчого судді Іваничівського районного суду Волинської області від 26.06.2020 року в розмірі 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 84080 грн. залишити без змін.

Згідно з ч.7 ст.182 КПК України, підозрюваний, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному ухвалою про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Заставу в розмірі 84080 гривень внести на депозитний рахунок: код ЄДРПОУ 26276277, депозитний рахунок № НОМЕР_1, МФО 820172, банк ДКСУ м. Київ та надати документ, що це підтверджує суду.

У разі внесення застави на обвинуваченого ОСОБА_1 покласти обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України, зокрема:

прибувати за кожною вимогою суду;

не відлучатись із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу суду;

повідомляти суд про зміну місця проживання.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, захиснику, прокурору та направити уповноваженій службовій особі в місця ув`язнення.

Скерувати копію ухвали для виконання.

Ухвала може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення, а особою, що перебуває під вартою, у той самий строк з моменту вручення їй ухвали.

Суддя М. О. Федечко