Ухвала суду № 9441872, 15.04.2010, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-8276/09/1/0170

15.04.10 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіЩепанської О.А.,

суддів Єланської О.Е. , Іщенко Г.М. секретар судового засіданняЗелінська С.В.

за участю сторін:

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Пластополімер"- Северненко Денис Леонідович, паспорт серії НОМЕР_1, виданий Київським РВ Сімферопольського МУГУ МВС України в Криму 11.02.1999 року, довіреність № б/н від 04.01.10

представник відповідача, Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі АР Крим- не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Трещова О.Р.) від 04.09.2009 у справі № 2а-8276/09/1/0170

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Пластополімер" (вул. Лесна 1; вул. Буденного, 32, с. Андрусове, Сімферопольський район, Автономна Республіка Крим, 97576; 95053)

до Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим (вул. Бєлова, 2, с. Мирне, Сімферопольський район, Автономна Республіка Крим, 97503)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 04.09.2009 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Пластополімер" задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим від 17.02.2009 № 0000202301/0, від 22.04.2009 № 0000202301/1, від 23.07.2009 № 0000202301/2 в частині визначення податкового зобовязання з податку на прибуток в загальній сумі 164838 гривень, в тому числі 109892,00 грн. основного платежу та 54946,00 грн. фінансових санкцій.

Також судом вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погодившись з постановою суду, представник відповідача звернувся з апеляційною скаргою, в який просить постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 04.09.2009 скасувати.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2009 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2010 розгляд справи відкладено у звязку з неявкою відповідача у судове засідання.

Представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник відповідача у судове засідання неодноразово не зявився, про місце та час розгляду справи сповіщений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

Крім того, згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

При викладених обставинах, враховуючи те, що відповідач викликався в судове засідання, але в суд не зявився, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представника відповідача.

На підставі та за правилами статті 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи, встановила наступне.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Пластополімер" звернувся до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з позовом до Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі АР Крим про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.02.2009 № 0000202301/0 (№ 0000202301/1 від 22.04.2009 року) в частині визначення податкового зобовязання з податку на прибуток в загальній сумі 164838 гривень, в тому числі 109892,00 гривень основного платежу та 54946,00 гривень фінансових санкцій.

Пізніше позивач уточнив позовні вимоги та просив суд визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 17.02.2009 № 0000202301/0, № 0000202301/1 від 22.04.2009, № 0000202301/2 від 23.07.2009 в частині визначення податкового зобовязання з податку на прибуток в загальній сумі 164838 гривень, в тому числі 109892,00 гривень основного платежу та 54946,00 гривень фінансових санкцій.

Позов мотивовано тим, що між позивачем та International Business Company AMOLA TRADE LTD (Британські Віргінські Острови) укладено кредитні договори № 2-2005 від 23.09.2005 і доповнення від 05.03.2008, № 5К-2006 від 07.06.2006 і доповнення від 05.03.2008, за якими позивач зобовязувався сплатити суму позики та 10 процентів річних. Аналогічний договір був укладений також між позивачем та International Business Company EUGENE FINANCE CORP.(Британські Віргінські Острови) від 10.05.2006 № 2006-3 і додаткова угода від 18.06.2008.

Позивач зазначив, що відповідачем проведено перевірку ТОВ НВП "Пластополімер", складено акт № 228/23-2/25135942 від 06.02.2009, за висновками якого, крім іншого встановлено, що ТОВ НВП "Пластополімер" порушено вимоги податкового законодавства, а саме в порушення п.18.3 статті 18 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”позивачем включено до складу валових витрат сплачені проценти за кредитними договорами, укладеними з нерезидентами, які зареєстровані в офшорній зоні Британські Віргінські Острови у розмірі 100 %, замість 85 %, в результаті чого завищено показники валових витрат у рядку 04.13 Декларації на загальну суму 439569 гривень, занижено суму податку на прибуток підприємств. Податковим органом винесено податкове повідомлення рішення від 17.02.2009 року № 0000202301/0, № 0000202301/1 від 22.04.2009 року, № 0000202301/2 від 23.07.2009 року, з якими позивач не погоджується в частині визначення податкового зобовязання з податку на прибуток в загальній сумі 164838 гривень, в тому числі 109892,00 гривень основного платежу та 54946,00 гривень фінансових санкцій.

Позивач зазначив, що такі висновки податкового органу зроблені виходячи не з податкового законодавства, а з Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", який, на думку позивача, не може бути застосований до даних правовідносин, оскільки отримання позивачем позики від нерезидента не є операцією з отримання послуги, а сума нарахованих відсотків це не вартість отриманих послуг. Суми відсотків по кредитах сплачені ТОВ НВП "Пластополімер" за кредитними договорами включено позивачем до складу валових витрат у 100% обсязі, оскільки відповідно до Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” проценти є доходом, який сплачується позичальником на користь кредитора у вигляді плати за використання залучених коштів а також до процентів включається платіж за використання коштів, отриманих у кредит.

Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив. Рішення суду мотивовано тим, що відповідачем не надано доказів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень, тому зазначені податкові повідомлення рішення підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Судова колегія, вислухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідно до Акту перевірки № 228/23-2/25135942 від 06.02.2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Пластополімер" взято на облік податковими органами з 08.12.1997 року за № 904, станом на 09.01.2009 року перебуває на обліку у ДПІ в Сімферопольському районі АР Крим у якості платника податків.

Посадовими особами Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі АР Крим проведена виїзна планова перевірка ТОВ НВП "Пластополімер" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 року по 30.09.2008 року, за результатами якої був складений акт від 06.02.2009 року № 228/23-2/25135942.

Про проведення перевірки ТОВ НВП "Пластополімер" повідомлене згідно діючого законодавства шляхом вручення повідомлення № 5148/10/23-02 від 26.12.2008 року.

Перевірка проводилась з 14.01.2009 року по 26.01.2009 року з відома генерального директора товариства та в присутності головного бухгалтера, термін перевірки продовжувався з 27.01.2009 року по 02.02.2009 року.

Відповідно до п. 8 розділу 3.1.2 Акту, перевіркою було встановлено, що в порушення п.18.3 статті 18 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”в редакції закону № 283/97-ВР від 22.05.97 року (із змінами та доповненнями) ТОВ НВП "Пластополімер" завищило показники валових витрат у рядку 04.13 “інші витрати, крім визначених у 04.1 та 04.12” Декларації на загальну суму 439569 гривень, у тому числі по періодах: за І квартал 2007 року на суму 63294,00 гривень, за І півріччя 2007 року на суму 134251,00 гривень, за ІІІ квартали 2007 року на суму 193216,00 гривень, за 2007 рік на суму 269546,00 гривень, за І квартал 2008 року на суму 80025,00 гривень, за І півріччя 2008 року на суму 119304,00 гривень, за ІІІ квартали 2008 року на суму 170023,00 гривень.

За Актом, в порушення п.18.3 статті 18 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”ТОВ НВП "Пластополімер" віднесено до складу валових витрат виплати нерезидентам з офшорних зон відсотків по кредитам у повному обсязі (100%).

Такий висновок податковими органами зроблено з посиланням на Закон України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", за яким поняття фінансових послуг включає надання коштів у позику, у тому числі на умовах кредиту, отже, на думку перевіряючих, відсотки по кредитах є фінансовою послугою.

Відповідно до розділу 3.1.4 Акту, перевіркою було встановлено, що в результаті порушень, відображених в п. 3.1.1 та 3.1.2 Акту ТОВ НВП "Пластополімер" занижено податок на прибуток підприємств.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що позиція податкових органів стосовно завищення ТОВ НВП "Пластополімер" валових витрат та заниження податок на прибуток підприємств в частині порушення п.18.3 статті 18 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”базується на тому, що, на думку відповідача, відсотки по кредитам є фінансовою послугою, тому у випадку укладення договору з нерезидентами, що розташовані в офшорних зонах, витрати на придбання таких послуг повинні включатися до складу валових витрат у сумі 85% їх вартості, а не у 100% обсязі, як це здійснено позивачем.

ТОВ НВП "Пластополімер" 12.02.2009 року за вих. № 85-06/02 до ДПІ в Сімферопольському районі АР Крим подано заперечення по Акту перевірки, проте ДПІ в Сімферопольському районі АР Крим листом від 17.02.2009 року вих. № 453/10/23-02 повідомило позивача, що висновки Акту перевірки від 06.02.2009 року № 228/23-2/25135942 відповідають чинному законодавству.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобовязань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів ( обовязкових платежів) є Закон України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181-III від 21.12.2000 року, підпунктом “б” пункту 4.2.2. якого зазначено обовязок контролюючого органу самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Пунктом 6.1. статті 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі, коли сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом відповідно до статті 4 цього Закону, такий контролюючий орган надсилає платнику податків податкове повідомлення, в якому зазначаються підстава для такого нарахування, посилання на норму податкового закону, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок податкових зобов'язань, сума податку чи збору (обов'язкового платежу), належного до сплати, та штрафних санкцій за їх наявності, граничні строки їх погашення, а також попередження про наслідки їх несплати в установлений строк та граничні строки, передбачені законом для оскарження нарахованого податкового зобов'язання (штрафних санкцій за їх наявності).

За результатами акту про результати планової виїзної документальної перевірки від 06.02.2009 року № 228/23-2/25135942 ДПІ в Сімферопольському районі АР Крим було складене та надіслане податкове повідомлення рішення від 17.02.2009 року № 0000202301/0, в якому вказано, що на підставі акту перевірки від 06.02.2009 року № 228/23-2/25135942 встановлено порушення п.п.5.3.9, п.5.3, п.5.9 статті 5, п. 18.3 ст. 18 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” № 334/94-ВР, а саме заниження податку на прибуток підприємств, за що ТОВ НВП "Пластополімер" було визначено податкове зобовязання у розмірі 187630,50 гривень, з яких за основним платежем - 125087,00 гривень, та штрафні санкції складають 62543,50 гривень. Вказане податкове зобовязання підлягає сплаті у десятиденний термін з дня отримання цього податкового повідомлення-рішення, та його можливо оскаржити у десятиденний строк з дня отримання до відповідного податкового органу або до суду.

Згідно п.п. 17.1.3. п. 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21 грудня 2000 року N 2181-III у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Відповідно до пп. 5.2.2. п. 5.2. ст.. 5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21 грудня 2000 року N 2181-III у разі, коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати. Скарга повинна бути подана контролюючому органу протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання платником податків податкового повідомлення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Позивачем у звязку з незгодою з сумою податкового зобовязання, визначеною в вищевказаному податковому повідомленні рішенні, до податкових органів була подана скарга № 101-06/02 від 19.02.2009 року на податкове повідомлення рішення від 17.02.2009 року № 0000202301/0, в якій було вказано, що це повідомлення рішення винесене з порушенням норм законодавства України про оподаткування, а саме норм Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”. Рішенням ДПІ в Сімферопольському районі АР Крим від 17.04.2009 року № 1402/10/31-0 скарга позивача залишена без задоволення, а податкове повідомлення рішення від 17.02.2009 року № 0000202301/0 без змін, до того ж винесено податкове повідомлення рішення від 22.04.2009 року № 0000202301/1 аналогічного змісту.

Позивачем 30.04.2009 року за вих. № 238-06/04 до ДПА в АРК подано повторну скаргу на податкове повідомлення рішення від 17.02.2009 року № 0000202301/0 (22.04.2009 року № 0000202301/1). Рішенням ДПА від 02.07.2009 року № 1655/10/25-023 повторна скарга позивача в частині скасування зазначених повідомлень-рішень залишена без задоволення, а податкові повідомлення рішення від 17.02.2009 року № 0000202301/0 (22.04.2009 року № 0000202301/1) залишені без змін, до того ж ДПІ в Сімферопольському районі АР Крим винесено податкове повідомлення рішення від 23.07.2009 року № 0000202301/2 аналогічного змісту.

Як вбачається з матеріалів справи, 23 вересня 2005 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Пластополімер" (позичальник) та International Business Company AMOLA TRADE LTD (кредитор) був укладений кредитний договір № 2-2005 про надання кредиту у розмірі 2 мільйонів доларів США для поповнення обігових коштів та розвитку виробництва фторполімерів строком погашення до 30 листопада 2011 року під ставку - 10 процентів річних, яка може бути переглянута за згодою сторін.

Відповідно до цього Договору, ТОВ НВП "Пластополімер" зобовязувався погасити позику та відсотки за графіком надходження і погашення кредиту та сплати процентів, що є додатком до договору. Цей договір було зареєстровано Головним управлінням Національного банку України в АР Крим, про що було видано реєстраційне свідоцтво № 357 від 14.10.2005 року за вихідним номером 09-014/10977.

05.03.2008 року у звязку зі зміною реквізитів кредитора та позичальника, додатком у текст договору внесено зміни до договору № 2-2005 від 23 вересня 2005 року. Головним управлінням Національного банку України в АР Крим внесено додаток № 1 від 25.03.2008 року до реєстраційного свідоцтва від 14.10.2005 року № 357.

11.10.2005 року між ТОВ НВП "Пластополімер" та ЗАТ КБ “ПриватБанк” укладено договір № 36 про обслуговування кредиту від нерезидента, за яким банк приймає на себе функції по обслуговуванню кредиту, наданого нерезидентом International Business Company AMOLA TRADE LTD за кредитним договором № 2-2005 від 23.09.2005 року.

07.06.2006 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Пластополімер" (позичальник) та International Business Company AMOLA TRADE LTD (кредитор) був укладений кредитний договір № 5К-2006 про надання кредиту у розмірі 1 мільйон доларів США для поповнення обігових коштів та розвитку виробництва фторполімерів строком погашення до 26 березня 2011 року під ставку - 10 процентів річних, яка може бути переглянута за згодою сторін.

Відповідно до цього Договору, ТОВ НВП "Пластополімер" зобовязувався погасити позику та відсотки за графіком надходження і погашення кредиту та сплати процентів, що є додатком до договору. Цей договір було зареєстровано Головним управлінням Національного банку України в АР Крим, про що було видано реєстраційне свідоцтво № 411 від 22.06.2006 року за вихідним номером 09-014/4184.

05.03.2008 року у звязку зі зміною реквізитів кредитора та позичальника, додатком у текст договору внесено зміни до договору №5К-2006 від 07.06.2006 року. Головним управлінням Національного банку України в АР Крим внесено додаток № 1 від 25.03.2008 року до реєстраційного свідоцтва від 22.06.2006 року № 411.

15.05.2006 року між ТОВ НВП "Пластополімер" та ЗАТ КБ “ПриватБанк” укладено договір № 48 про обслуговування кредиту від нерезидента, за яким банк приймає на себе функції по обслуговуванню кредиту, наданого нерезидентом International Business Company AMOLA TRADE LTD за кредитним договором № 5К-2006 від 07.06.2006 року.

10.05.2006 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Пластополімер" (позичальник) та International Business Company EUGENE FINANCE CORP. (кредитор) був укладений кредитний договір № 2006-3 про надання кредиту у розмірі 3-х мільйонів доларів США для фінансування будівництва в рамках договору про спільну діяльність від 30.11.2004 року та поповнення обігових коштів строком погашення до 05 жовтня 2008 року під ставку - 10 процентів річних, яка може бути переглянута за згодою сторін.

Відповідно до цього Договору, ТОВ НВП "Пластополімер" зобовязувався погасити позику та відсотки до 05 жовтня 2008 року, погашення процентів здійснюється за графіком, що є додатком до договору. Цей договір було зареєстровано Головним управлінням Національного банку України в АР Крим, про що було видано реєстраційне свідоцтво № 405 від 26.05.2006 року за вихідним номером 09-014/3644.

18.06.2008 року у звязку з неспроможністю погасити позику та проценти, нараховані по ній, у строк до 05 жовтня 2008 року, між сторонами була укладена додаткова угода до кредитного Договору № 2006-3 від 10.05.2006 року, згідно якої строк погашення зобовязань наставав для позичальника 05 жовтня 2010 року. Вказана додаткова угода була визнана сторонами невідємною частиною кредитного Договору № 2006-3 від 10.05.2006 року.

Ця додаткова угода до кредитного Договору № 2006-3 від 10.05.2006 року була зареєстрована Головним управлінням Національного банку України в АР Крим як додаток від 15 липня 2008 року № 2 до реєстраційного свідоцтва № 405 від 26.05.2006 року за вихідним номером 09-014/4537. Вказаний Додаток № 2 було визнано невідємною частиною реєстраційного свідоцтва № 405 від 26.05.2006 року.

26.05.2006 року між ТОВ НВП "Пластополімер" та ЗАТ КБ “ПриватБанк” укладено договір № 45 про обслуговування кредиту від нерезидента, за яким банк приймає на себе функції по обслуговуванню кредиту, наданого нерезидентом International Business Company EUGENE FINANCE CORP. за договором позики № 2003-3 від 10.05.2006 року.

Як вбачається з матеріалів справи, International Business Company AMOLA TRADE LTD створена 16.03.2005 року, а International Business Company EUGENE FINANCE CORP. зареєстрована 04.07.2002 року на Британських Віргінських Островах, що підтверджується апостилями.

Згідно з розпорядження Кабінету Міністрів України N 77-р від 24.02.2003 року “Про перелік офшорних зон”Британські Віргінські Острови являється офшорною зоною.

ТОВ НВП "Пластополімер" за зазначеними договорами здійснювало нарахування відсотків на користь International Business Company AMOLA TRADE LTD та Business Company EUGENE FINANCE CORP в загальній сумі 2930457,00 гривень у тому числі:

Згідно з актом перевірки, ТОВ НВП "Пластополімер" зазначені суми процентів включено до складу валових витрат у 100% обсязі.

При цьому, як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ТОВ НВП "Пластополімер" за зазначеними договорами кредитування перераховано проценти згідно платіжних доручень в іноземній валюті в загальній сумі 2490888,45 гривень

Таким чином, сума нарахованих процентів за кредитними договорами в обсязі 85% перерахована International Business Company AMOLA TRADE LTD та International Business Company EUGENE FINANCE CORP.

Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Порядок, підстави та строки сплати податку на прибуток, надання податкової звітності встановлений Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994 року N 334/94.

Відповідно до п. 18.3 ст. 18 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" у разі укладення договорів, які передбачають здійснення оплати товарів (робіт, послуг) на користь нерезидентів, що мають офшорний статус, чи при здійсненні розрахунків через таких нерезидентів або через їх банківські рахунки, незалежно від того, чи здійснюється така оплата (в грошовій або іншій формі) безпосередньо або через інших резидентів або нерезидентів, витрати платників податку на оплату вартості таких товарів (робіт, послуг) включаються до складу їх валових витрат у сумі, що становить 85 відсотків вартості цих товарів (робіт, послуг).

Отже, безпосередньою умовою розповсюдження на позивач зазначеного пункту, є те, щоб його витрати, які включаються до валових витрат були саме на оплату вартості таких товарів (робіт, послуг).

У відповідності до п.1.11 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" кредит це кошти та матеріальні цінності, які надаються резидентами або нерезидентами у користування юридичним або фізичним особам на визначений строк та під процент. Кредит розподіляється на фінансовий кредит, товарний кредит, інвестиційний податковий кредит та кредит під цінні папери, що засвідчують відносини позики.

Підпунктом 1.11.1 п.1.11 ст.1 названого Закону передбачено, що фінансовий кредит це кошти, які надаються банком - резидентом або нерезидентом, кваліфікованим як банківська установа згідно із законодавством країни перебування нерезидента, або резидентами і нерезидентами, які мають статус небанківських фінансових установ, згідно з відповідним законодавством, а також іноземними урядами або його офіційними агентствами чи міжнародними фінансовими організаціями та іншими кредиторами-нерезидентами у позику юридичній або фізичній особі на визначений строк, для цільового використання та під процент.

Таким чином, отримані позивачем за викладеними вище договорами позики (кредитування) кошти є фінансовим кредитом.

Відповідно до п.1.10 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", проценти це доход, який сплачується (нараховується) позичальником на користь кредитора у вигляді плати за використання залучених на визначений строк коштів або майна. До процентів, зокрема, включаються платежі за використання коштів або товарів (робіт, послуг), отриманих у кредит; платіж за використання коштів, залучених у депозит; платіж за придбання товарів у розстрочку.

Таким чином, оскільки укладеними позивачем договорами позики (кредитування) передбачено, що плата за користування кредитом встановлюється в розмірі 10%, то, відповідно, платіж у розмірі 10% за цим договором є платежем за користування кредитом, та відповідає визначенню процентів, передбаченому п.1.10 ст.1 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств".

Тому посилання представника відповідача на Закон України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" є помилковим, оскільки норми цього закону не можуть бути застосовані до даних правовідносин з огляду на наступне.

Для цілей оподаткування, Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено цілий перелік термінів, які є спеціальними у порівнянні із загальнотеоретичною термінологією, якими конкретно визначено поняття кредиту, процентів та інші терміни, надані для використання субєктами оподаткування, у тому числі податковими органами.

Крім того, у відповідності до статті 2 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" N 2664-III від 12.07.2001 року цей закон регулює відносини, що виникають між учасниками ринків фінансових послуг під час здійснення операцій з надання фінансових послуг. Учасники ринків фінансових послуг - юридичні особи та фізичні особи суб'єкти підприємницької діяльності, які відповідно до закону мають право здійснювати діяльність з надання фінансових послуг на території України, та споживачі таких послуг (п.п.7 п. 1 ст. 1 Закону).

Статтею 5 названого Закону встановлено, що фінансові послуги надаються фінансовими установами, а також, якщо це прямо передбачено законом, фізичними особами-суб'єктами підприємницької діяльності.

Підпунктом 1.1 п.1 ст.1 названого Закону передбачено, що фінансова установа це юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг та яка внесена до відповідного реєстру у порядку, встановленому законом. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг.

Оскільки перевірками відповідача не встановлено той факт, що International Business Company AMOLA TRADE LTD та International Business Company EUGENE FINANCE CORP є учасниками ринку фінансових послуг та в порядку, встановленому законом, внесені до відповідного реєстру фінансових установ, що здійснюють діяльність з надання фінансових послуг на території України, відповідач в Акті перевірки помилково посилався на норми Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг".

Згідно з пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат виробництва відносяться суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті. Встановлення додаткових обмежень по віднесенню витрат до складу валових витрат платника податку, крім вказаних в цьому Законі, не дозволяється (п.5.11 ст.5 названого Закону).

У відповідності до п.5.5.1 п.5.5. ст.5 названого Закону до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою чи нарахуванням процентів по боргових зобов'язаннях (в тому числі по будь-яких кредитах, депозитах) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до укладених позивачем договорів позики (кредитування) кредит призначається для поповнення обігових коштів позичальника, розвитку виробництва фторполімерів, фінансування будівництва в рамках договору про спільну діяльність, тобто, для здійснення господарської діяльності позивача.

Таким чином, проценти по кредитним договорам, правомірно включені позивачем до валових витрат в повній сумі, а у відповідача не було підстав для донарахування позивачу податкового зобов'язання по податку на прибуток та застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення податкового законодавства в цій частині.

Аналіз викладених норм права та фактичних обставин справи свідчить про те, що приписи п. 18.3 ст. 18 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не застосовуються до спірних правовідносин, оскільки відповідно до вимог діючого законодавства з питань оподаткування проценти за кредитом є платою за користування кредитними коштами та не розглядаються як компенсація вартості послуг з надання коштів в кредит, а склад валових витрат платника податків при виплаті процентів за борговими зобовязаннями, що сплачені нерезидентам, які розташовані в офшорних зонах, визначаються з урахуванням особливостей, встановлених пп. 5.5 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а тому позивачем обґрунтовано та правомірно відображено валові витрати за перевіряємий період у 100% обсязі нарахованих та сплачених процентів за кредитними договорами.

Згідно п. 1.16 ст.1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” нерезиденти - юридичні особи та суб'єкти господарської діяльності, що не мають статусу юридичної особи (філії, представництва тощо) з місцезнаходженням за межами України, які створені та здійснюють свою діяльність відповідно до законодавства іншої держави.

Пунктом 1.21. ст. 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” встановлено, що доходи з джерелом їх походження з України - будь-які доходи, отримані резидентами або нерезидентами від будь-яких видів їх діяльності на території України, включаючи проценти, дивіденди, роялті та будь-які інші види пасивних доходів, сплачених резидентами України, доходи від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до портів, розташованих в Україні, доходи від продажу нерухомого майна, розташованого в Україні, доходи, отримані у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України, а також доходи страховиків-резидентів від страхування ризиків страхувальників-резидентів за межами України, інші доходи від господарської діяльності на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем митних служб України (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо).

Згідно абзацу “а” п. 13.1. ст.. 13 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях) оподатковуються у порядку і за ставками, визначеними цією статтею. Для цілей цієї статті під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, слід розуміти проценти, дисконтні доходи, що сплачуються на користь нерезидента, у тому числі проценти за борговими зобов'язаннями, випущеними (виданими) резидентом.

Таким чином, відсотки, які сплачує резидент України Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Пластополімер" нерезидентам International Business Company AMOLA TRADE LTD та International Business Company EUGENE FINANCE CORP. за користування кредитом, відповідно до чинного законодавства України визнаються доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України.

Пунктом 13.2. ст.. 13 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” встановлено, що резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях), крім доходів, зазначених у пунктах 13.3-13.6, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 13.1 цієї статті, за ставкою у розмірі 15 відсотків від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які набрали чинності.

Таким чином, статтею 13 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” встановлено 2 варіанти оподаткування доходів нерезидента, виплачених йому резидентом України із джерелом їх походження з України: резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 13.1 цієї статті, за ставкою у розмірі 15 відсотків від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету України під час такої виплати; міжнародними угодами передбачений інший порядок здійснення оподаткування таких доходів, згідно якого такий податок буде сплачуватися до бюджету іншої країни.

Приймаючи до уваги, що будь-які міжнародні угоди між Україною та Британськими Віргінськими Островами про усунення подвійного оподаткування відсутні, у даному випадку слід застосовувати перший варіант оподаткування доходів нерезидента, виплачених йому резидентом України із джерелом їх походження з України, а саме резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 13.1 статті 13 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” , за ставкою у розмірі 15 відсотків від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету України під час такої виплати.

Наказом ДПА України від 16.01.1998 року № 28 “Про затвердження Порядку надання звітів про утримання та внесення до бюджету податку на доходи нерезидентів” встановлено, що у разі здійснення у звітному періоді (кварталі) виплат нерезидентам доходів із джерелом їх походження з України платники податку резиденти України мають подавати до органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) звіт про виплачені доходи, утримані та перераховані до бюджету податки на доходи нерезидентів, із ставкою “0” у рядку № 3.

Згідно зі звітом “про виплачені доходи, утримання та внесення до бюджету податку на доходи нерезидентів” ТОВ НВП "Пластополімер" у 2007 році за ставкою 15% задекларувало 269546,00 гривень зазначеного податку, а за три квартали 2008 року 170023,00 гривень відповідно. Загалом за 2007 - 3 квартал 2008 року ТОВ НВП "Пластополімер" задекларувало 439569,00 гривень податку на доходи нерезидентів.

Сплата зазначених суму підтверджується Актом перевірки, карткою рахунку ТОВ НВП "Пластополімер" за період з 01.01.2007 року по 30.09.2008 року, та не спростовується відповідачем.

Таким чином, позивачем помилково застосовано до правовідносин, які склалися між позивачем та його контрагентами нерезидентами з приводу надання кредиту та виплатою відсотків п. 18.3 ст. 18 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Норми 18 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", які аналізуються судом взаємовиключають одночасне застосування, оскільки регулюють різні правовідносини, але простежується єдиний принцип, який покладений в їх основу законодавцем це утримання 15% за рахунок прибутку резидента у звязку з операціями з нерезидентом:

а) якщо здійснюється оплата за товар (п.18.3 статті 18) то 85% відносить ся на витрати, а 15% на прибуток резидента;

б) якщо сплачуються проценти за кредит (п.13.2 статті 13) 15 % утримується до бюджету як податок на репатріацію.

Так як позивачем виконано вимоги п.13.2 статті 13 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", додаткове утримання з його прибутку 15 % у звязку з застосуванням п.18.3 статті 18 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" призведе до подвійного оподаткування його доходів, що є неприпустимим.

Алогічність позиції відповідача обумовлена й тим, що ДПІ в Сімферопольському районі АР Крим намагаючись її обґрунтувати змушено застосовувати тлумачення термінів, які визначені не спеціальним Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств", а іншими Законами України, які регулюють інші правовідносини між субєктами, до яких не належать позивач та його контрагенти-нерезиденти. Така позиція є прямим порушенням статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в якому зазначено, що для цілей оподаткування терміни вживаються у значенні, викладеному в ньому.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що ТОВ НВП "Пластополімер" сума 439569,00 гривень правомірно включена до складу валових витрат, податковими органами неправомірно зазначено про порушення позивачем п.18.3 статті 18 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, нараховано податок на прибуток підприємств у розмірі 25% зазначеної суми в розмірі 109892,00 гривень та застосовано фінансові санкції в сумі 54946,00 гривень.

Відповідачем не надано доказів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень від 17.02.2009 року № 0000202301/0, № 0000202301/1 від 22.04.2009 року, № 0000202301/2 від 23.07.2009 року в частині визначення податкового зобовязання з податку на прибуток в загальній сумі 164838 гривень, в тому числі 109892,00 гривень основного платежу та 54946,00 гривень фінансових санкцій, тому суд першої інстанції правильно визнав протиправними та скасував зазначені податкові повідомлення рішення.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія Севастопольського апеляційного адміністративного суду вважає, що суд першої інстанції повно зясував обставини, що мають значення для справи, викладені в судовому рішенні висновки відповідають обставинам справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а отже, підстави для його скасування та ухвалення нового рішення відсутні.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтею 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Трещова О.Р.) від 04.09.2009 у справі № 2а-8276/09/1/0170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною пятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 20 квітня 2010 р.

Головуючий суддяпідписО.А.Щепанська

Судді підпис О.Е.Єланська підпис Г.М. Іщенко З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.А.Щепанська