Ухвала суду № 9441870, 19.04.2010, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2-а-3896/09/2/0170

19.04.10 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіЩепанської О.А.,

суддів Єланської О.Е. , Іщенко Г.М. секретар судового засіданняЗелінська С.В.

за участю сторін:

представник позивача, ВАТ "Судобудівний завод "Залів"- Чайка Антон Сергійович, паспорт серії НОМЕР_1, виданий Керченським МУГУ МВС України в Криму 15.02.2001 року, довіреність № 16/149 від 22.03.10

представник відповідача, Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в місті Сімферополі- Москвіна Ірина Стефанівна, посвідчення 3 037819 від 25.04.2008 року, довіреність № 25/10-0 від 18.04.10

розглянувши апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в місті Сімферополі на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Яковлєв С.В.) від 20.05.2009 у справі № 2-а-3896/09/2/0170

за позовом ВАТ "Суднобудівний завод "Залів" (вул. Танкістів, 4, місто Керч, Автономна Республіка Крим, 98310)

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в місті Сімферополі (вул. М.Залки, 1/9, м.Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95053)

про визнання незаконними податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Яковлєв С.В.) від 20.05.2009 у справі № 2-а-3896/09/2/0170 задоволено позов ВАТ "Суднобудівний завод "Залів" до Державної податкової інспекція в місті Керчі Автономної Республіки Крим про визнання незаконними податкового повідомлення - рішення.

Суд визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекція в місті Керчі Автономної Республіки Крим за № 0003251502/0 від 17.12.2008.

Не погодившись з постановою суду, Державна податкова інспекція в місті Керчі Автономної Республіки Крим звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, прийняти нову постанову, в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Ухвалою колегії суддів Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2009 поновлено строк на апеляційне оскарження.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2009 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в м.Керчі Автономної Республіки Крим.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 08.02.2010 відповідача Державну податкову інспекцію в м.Керчі Автономної Республіки Крим замінено на Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків в місті Сімферополі.

Представник відповідача у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав.

Представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

На підставі та за правилами статті 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи, встановила наступне.

Позивач - ВАТ “Судобудівний завод “Залів”, звернувся до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом , в якому просив визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у м. Керчі № 0003251502/0 від 17.12.2008, згідно з яким йому зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Позов мотивовано тим, що під час винесення вказаного повідомлення-рішення відповідачем невірно застосовані положення Закону України “Про податок на додану вартість”.

Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив. Рішення суду мотивовано тим, що у відповідача не було правових підстав для зменшення бюджетного відшкодування позивача за вказаний період часу на 255041грн.

Судова колегія, вислухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідач провів невиїзну документальну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за квітень 2008 р., травень 2008 р., серпень 2008 р., за результатами якої 16.12.2008р. склав Акт №2580/15-2/14307251. У зазначеному акті зафіксовано порушення позивачем вимог п.7.7. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, що спричинило завищення сум ПДВ, що заявлені до відшкодування за квітень 2008 р. у розмірі 219272 грн., за травень 2008 р. - 15510 грн., за серпень 2008 р. - 20259грн.

На підставі акту перевірки від 16.12..2008 №2580/15-2/14307251 відповідачем прийнято податкове повідомлення рішення від 17.12.2008 №0003251502/0, згідно з яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 255041 грн. , в тому числі за квітень 2008 р. у сумі 219272 грн., за травень 2008 р. - 15510 грн., за серпень 2008 р. - 20259грн.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Платники податку на додану вартість, обєкти, базу та ставки оподаткування , перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій визначені в законі України “Про податок на додану вартість”.

Підпунктом 1.8 ст.1 Закону України “Про податок на додану вартість” визначено поняття бюджетного відшкодування , яке є сумою, яка підлягає поверненню платнику податків з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку у випадках визначених у законі.

Згідно з п.п. 1.6 та 1.7 ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість” податкове зобовязання це загальна сума податку , одержана ( нарахована) платнику податку у звітному ( податковому) періоді , визначена згідно з Законом, а податковий період це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду , визначена цим законом. При цьому датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається, зокрема, дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг) (пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону).

Порядок обчислення та сплати податку визначений у ст.7 вказаного Закону.

У п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також зв'язку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) ( п.п. 7.5.1. п. 7.5 ст. 7 Закону).

Відповідно до п.п. 7.7.1 п.7.7. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” сума податку, що підлягає сплаті ( перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При відємному значенні суми розрахованої згідно з п.п. 7.7.1 цього пункту закону, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди , а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має відємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок відємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (пп. 7.7.2 Закону).

Таким чином стає зрозумілим, що згідно з Законом України “Про податок на додану вартість” сума бюджетного відшкодування формується як відємне значення різниці між податковими зобовязаннями та податковим кредитом за відповідний податковий період. У наступному податковому періоді ця сума підлягає бюджетному відшкодуванню платнику податку за умови сплати податку на додану вартість разом з ціною товару постачальникам товарів (послуг).

Відповідач у акті перевірки №2580/15-2/14307251 та у своїх запереченнях вказує на те, що під час проведення зустрічних перевірок підприємств , які мали стосунки з контрагентом позивача ТОВ “Залів-Метал” за ланцюгом постачання до кінцевого виробника продукції , яка була придбана першим , встановлено, що перевірку такого постачальника, як ТОВ “ВТ Альянс”, провести неможливо , в наслідок чого зроблений висновок про те, що непідтверджений факт сплати податку на додану вартість до бюджету України постачальниками металовиробів на суму 255041 грн. за період часу квітень , травень, серпень 2008 р.

Матеріали справи свідчать про те, що позивач за зазначений період часу сплатив ТОВ “Залів-Метал” разом з оплатою придбаних у нього металовиробів ПДВ на загальну суму 255041 грн. Відповідач у порядку, передбаченому ст. 71 КАСУ , не надав доказів того, що позивач не виконав зобовязання щодо проведення розрахунків за придбаний товар, не сплатив суми ПДВ

Позивач , який мав права на бюджетне відшкодування по ПДВ, відніс сплачений ним під час здійснення розрахунків з зазначеними контрагентами ПДВ до складу податкового кредиту відповідних звітних періодів, а саме за квітень 2008 р. у сумі 219272 грн., за травень 2008 р. - 15510 грн., за серпень 2008 р. - 20259 грн.

За таких обставин, приймаючи до уваги те, що матеріали справи свідчать про наявність у позивача сум підтвердженого відповідачем бюджетного відшкодування по ПДВ, які були не менш сум його зобовязань по ПДВ у зазначені звітні періоди, надання ним податкових накладних на товар, отриманий у вказаного постачальника, позивач правомірно включив 255041 грн. до сум бюджетного відшкодування.

З урахуванням визначеного суд першої інстанції дійшов вірний висновок, що не відповідають нормам податкового законодавства викладений відповідачем в акті №2580/15-2/14307251 від 16.12.2008, на підставі якого складено спірне податкове повідомлення рішення, висновок про те, щодо позивач порушив порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Так, відповідач наголошує, що встановлено прямий взаємозвязок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодуванням такого податку. При цьому зазначені етапи нерозривно повязані між собою: сплата податку, а потім включення відповідних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість та відшкодування податку на додану вартість за рахунок коштів, що були сплачені у вигляді податку. З цього відповідач робить висновок, що позивач має право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість лише у тій сумі, яку його постачальники фактично (грошовими коштами) сплатили в звітному періоді до бюджету. Тому, на його думку, у позивача відсутнє право на податковий кредит і, як слід, на бюджетне відшкодування у сумі, вказаної у податковій декларації. Такій висновок начебто витікає з аналізу норм п.1.8 ст.1, пп. 7.4.1 п.7.4, пп. 7.7.10 п.7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”.

Але ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, яка регламентує порядок визначення суми бюджетного відшкодування, не ставить таке визначення в залежність від фактичної сплати грошима у бюджет податку на додану вартість постачальниками. Більш того, якщо податок на додану вартість фактично не сплачений постачальнику товарів (послуг), то така сума податку (нарахована, але не сплачена постачальникам) може лише формувати відємне значення податкових зобовязань у звітному періоді та включатись до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, тобто бюджетному відшкодуванню вона не підлягає. Тому на такі випадки пункт 1.8 Закону не розповсюджується.

Також з аналізу норми пп. 7.5.1 п 7.5 ст. 7 Закону, яка наведена вище, слідує, що мова йде про оплату товарів (робіт, послуг) саме постачальникам таких товарів (робіт, послуг) та сплати сум ПДВ при здійснені такої оплати.

Виходячи з зазначеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що у відповідача не було правових підстав для зменшення бюджетного відшкодування позивача за вказаний період часу на 255041грн.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія Севастопольського апеляційного адміністративного суду вважає, що суд першої інстанції повно зясував обставини, що мають значення для справи, викладені в судовому рішенні висновки відповідають обставинам справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а отже, підстави для його скасування та ухвалення нового рішення відсутні.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом першим частини першої статті 198, статтею 200, пунктом першим частини першої статті 205, статтею 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в місті Сімферополі залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Яковлєв С.В.) від 20.05.2009 у справі № 2-а-3896/09/2/0170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною пятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 26 квітня 2010 р.

Головуючий суддяпідписО.А.Щепанська

Судді підпис О.Е.Єланська підпис Г.М. Іщенко З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.А.Щепанська