Ухвала суду № 9441861, 13.04.2010, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-2100/09/6/0170

13.04.10 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіЩепанської О.А.,

суддів Єланської О.Е. , Іщенко Г.М. секретар судового засіданняЗелінська С.В.

за участю сторін:

представник позивача, Державного підприємства Міністерства оборони України "Кримвійськбуд"- Богатирьов Дмитро Анатольович, , паспорт НОМЕР_1, виданий Київським РВ Сімферопольського МУГУ МВС України в Криму 05.04.1996 року, довіреність № б/н від 25.01.10

представник відповідача, Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим- не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства Міністерства оборони України "Кримвійськбуд" на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Латинін Ю.А.) від 02.10.2009 у справі № 2а-2100/09/6/0170

за позовом Державного підприємства Міністерства оборони України "Кримвійськбуд" (вул. Залізнична, 5, м.Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95043)

до Державної податкової інспекції в м.Сімферополі Автономної Республіки Крим (вул. Мате Залки 1/9, м.Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95053)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Латинін Ю.А.) від 02.10.2009 у справі № 2а-2100/09/6/0170 в задоволенні позовних вимог Державного підприємства Міністерства оборони України "Кримвійськбуд" до Державної податкової інспекції в м.Сімферополі Автономної Республіки Крим про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, відмовлено.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, Державне підприємство Міністерства оборони України "Кримвійськбуд" звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 02.10.2009 скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2009 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства Міністерства оборони України "Кримвійськбуд".

Розгляд справи 25.01.2010 був відкладений до 22.02.2010 у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2010 розгляд справи відкладений повторно.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, про місце та час розгляду справи сповіщений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

Крім того, згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

При викладених обставинах, враховуючи те, що відповідач викликався в судове засідання, але в суд не зявився, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представника відповідача.

На підставі та за правилами статті 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи, встановила наступне.

Позивач - Державне підприємство Міністерства оборони України "Кримвійськбуд", звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення від 03.04.2006 №0013931501 /2 на загальну суму 21000 грн.

Позов мотивовано тим, що дивіденди - це податок на прибуток. Відповідно до акту перевірки у відношенні позивача нараховано податок на дивіденди. Вказаний податок не передбачено Законом України "Про систему оподаткування" і, таким чином, не існує. В той же час оспорюване податкове повідомлення - рішення передбачає донарахування податку на прибуток. Також позивач вказав, що Міністерство оборони України, як державний виконавчий орган, яких набудь рішень про сплату дивідендів не приймало, і таким чином, підстав для сплати авансового платежу по податку на прибуток відсутнє.

Також позивач вважає необґрунтованим застосування підпункту 17.1.9 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 №2181, про застосування фінансових санкцій в подвійному розмірі, оскільки виплата дивідендів не потребує попереднього нарахування і сплати податків. Вказана точка зору підтверджена листом - роз'ясненням від 19.12.2005 №31 - 21030 - 07 - 18/27 - 592 Міністерства фінансів України.

Пізніше позивач уточнив позовні вимоги та просив суд визнати недійсними податкові повідомлення - рішення №0013931501/0, №0013931501/1, №0013931501/2 від 03.04.2006 на загальну суму 21000 грн.

Суд першої інстанції в задоволенні позовних вимог відмовив. Рішення суду мотивовано тим, що оскаржуване податкове повідомлення рішення прийнято відповідачем у спосіб, передбачений статтею 19 Конституції України, згідно діючого законодавства, а позовні вимоги ДП Міністерства оборони України "Кримвійськбуд" не знайшли свого підтвердження.

Судова колегія, вислухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 09.12.2005 ДПІ в м. Сімферополі було проведено невиїзну документальну перевірку податкової декларації на прибуток позивача по справі.

В ході перевірки було встановлено заниження податку на прибуток у сумі 7000 грн.

За результатами перевірки було складено акт від 09.12.2005 №960/15-1/24308323.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення - рішення №0013931501/0 від 12.12.2005 про нарахування податку на прибуток у розмірі 7000 грн. і фінансових санкцій у розмірі 14000 грн. на підставі п.п. "8.2 п. 7.8 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" і п.п. 17.1.9. п. 17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами" від 21.12.2000 №2181.

Згідно абзаців першого, третього та четвертого підпункту 7.8.2 пункту 7.8 ст.7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, крім випадків, передбачених підпунктом 7.8.5 цього пункту, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі ставки, встановленої пунктом І 0.1 статті 10 цього Закону, нарахованої на суму дивідендів, призначених для виплати, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку, Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно із виплатою дивідендів /абзац перший/. Обов'язок із нарахування та сплати авансового внеску з цього податку за визначеною пунктом 10.1 статті 10 цього Закону ставкою покладається на будь-якого емітента корпоративних прав, що є резидентом, незалежно від того, чи такий емітент або отримувач дивідендів є платником податку на прибуток або має пільги зі сплати податку на прибуток, надані цим Законом або іншими законодавчими актами, чи у вигляді застосування ставки податку іншої, ніж встановлена пунктом 10.1 статті 10 цього Закону (крім платників цього податку, які підпадають під дію пункту 7.2 статті 7 чи підпункту 10.2.3 пункту 10.2 статті 10 цього Закону) /абзац третій/. Це правило поширюється також на державні некорпоратизовані, казенні або комунальні підприємства, які зараховують суми дивідендів у розмірі, встановленому відповідно державним або місцевим виконавчим органом, в управлінні якого знаходяться такі підприємства, відповідно до державного або місцевого бюджету /абзац четвертий/.

Встановлений абзацом четвертим обов'язок державного некорпоратизованого підприємства при виплаті дивідендів нараховувати та сплачувати до бюджету відповідний внесок нічим не обумовлений, крім як власне виплатою дивідендів. При цьому законодавець визначає такий внесок як частину податку на прибуток / підпункт 7.8.8 пункту 7.8 статті 7 зазначеного Закону/. Таке ж випливає і з підпункту 7.8.3 вказаного пункту, відповідно до якого платник податку - емітент корпоративних прав, державне некорпоратизоване, казенне чи комунальне підприємство зменшує суму нарахованого податку на прибуток звітного періоду на суму авансового внеску, попередньо сплаченого протягом такого звітного періоду у зв'язку із нарахуванням дивідендів згідно з підпунктом 7.8.2 цього пункту.

З матеріалів справи вбачається, що оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням визначено податкове зобов'язання за платежем з податку на прибуток в сумі 7000,00 грн., що відповідає авансовому внеску у розмірі ставки, встановленої пунктом 10.1 статті 10 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а саме 25 % нарахованої на суму дивідендів - 28,1 тис. грн., яка задекларована позивачем в рядку 21 декларації з податку на прибуток підприємства за 9 місяців 2005 року (а. с. 48).

Відповідно до п. 1.11 ст. 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами" від 21.12.2000 № 2181-111, податкова декларація, розрахунок - це документ, який подається платником податків контролюючому органу в терміни, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування і/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

Як пояснено представником позивача, сума зазначена у ст. 21 "дивіденди та прирівняні до них платежі, що сплачуються до бюджету державними некорпоратизованими, казенними або комунальними підприємствами" декларації з податку на прибуток підприємства за 9 місяців 2005 року у розмірі 28,1 тис. грн. була сплачена позивачем. При цьому представник позивача зазначив, що авансовий внесок за вищевказану суму не сплачувався, оскільки вона не розцінювалась як "дивіденди" в силу відсутності відповідного рішення Міністерства оборони України та змісту листа Міністерства фінансів України № 31-21030-07-18/27-592 від 19.12.2005, а мала відношення, на думку позивача до економічної категорії "частина прибутку".

Згідно абзаців першого, третього, та четвертого підпункту 7.8.2. пункту 7 8 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»крім випадків, передбачених підпунктом 7.8.5 цього пункту, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі ставки, встановленої пунктом 10.1 статті 10 цього Закону, нарахованої на суму дивідендів, призначених для виплати, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно із виплатою дивідендів.

У разі виплати дивідендів у формі, відмінній від грошової (крім випадків, передбачених підпунктом 7.8.5 цього пункту), базою для нарахування авансового внеску згідно з абзацом першим цього підпункту є вартість такої виплати, розрахована за звичайними цінами.

Обов'язок із нарахування та сплати авансового внеску з цього податку за визначеною пунктом 10.1 статті 10 цього Закону ставкою покладається на будь-якого емітента корпоративних прав, що є резидентом, незалежно від того, чи такий емітент або отримувач дивідендів є платником податку на прибуток або мас пільги зі сплати податку на прибуток, надані цим Законом або іншими законодавчими актами, чи у вигляді застосування ставки податку іншої, ніж встановлена пунктом 10.1 статті 10 цього Закону (крім платників цього податку, які підпадають під дію пункту 7.2 статті 7 чи підпункту 10.2.3 пункту 10.2 статті 10 цього Закону).

Це правило поширюється також на державні некорпоратизовані, казенні або комунальні підприємства, які зараховують суми дивідендів у розмірі, встановленому відповідно державним або місцевим виконавчим органом, в управлінні якого знаходяться такі підприємства, відповідно до державного або місцевого бюджету.

Статтею 65 Закону України «Про державний бюджет України на 2005рік»встановлено, що господарські організації; державні, казенні підприємства та їх об'єднання і дочірні підприємства, а також акціонерні, холдингові компанії та інші суб'єкти господарювання, у статутному фонді яких державі належать частки (акції, паї), та їх дочірні підприємства сплачують до загального фонду Державного бюджету України частину прибутку (доходу).

Частина прибутку (доходу) сплачується до Державного бюджету України за результатами фінансово-господарської діяльності 2004 року (крім результатів фінансово-господарської діяльності у 2004 році»з яких сплачено частину прибутку (доходу) відповідно до статті 72 Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік" та наростаючим підсумком щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2005 році.

Для акціонерних, холдингових компаній та інших суб'єктів господарювання у статутному фонді яких державі належать частки (акції, паї), та, їх дочірніх підприємств зазначені відрахування провадяться з частини прибутку (доходу) відповідно до розміру державної частки (акцій, паїв) у їх статутних фондах.

Норматив і порядок відрахування частини прибутку (доходу), визначеної цією статтею, встановлюються Кабінетом Міністрів України з інформуванням Комітету Верховної Ради України з питань бюджету.

На виконання вимог статті 65 Закону України "Про державний бюджет України на 2005 рік" прийнято Постанову Кабінету Міністрів України №50 від 15.01.2005, якою затверджено "Порядок та нормативи відрахування господарськими організаціями..." Згідно з даним Порядком, господарські організації (до яких залежить позивач), здійснюють відрахування до загального фонду Державного бюджету України частини прибутку (доходу), (крім частини, сплаченої відповідно до статті 72 Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік") та наростаючим підсумком щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2005 році.

Розрахунок частини прибутку (доходу) за результатами фінансово-господарської діяльності у 2005 році: починаючи з березня платник податку відповідно до зазначеного Порядку, здійснює розрахунок розміру державної частки (акцій, паїв) у його статутному фонді, і в залежності від того, до якого виду підприємства відноситься зазначений платник податку, здійснює відрахування відповідно до пункту 3 Порядку (державні, казенні підприємства та їх об'єднання і дочірні підприємства - у розмірі 50 відсотків чистого прибутку (доходу), а акціонерні, холдингові компанії та інші суб'єкти господарювання, у статутному фонді яких державі належать частки (акції, паї), та їх дочірні підприємства - у розмірі 30 відсотків).

Що стосується визначення розміру частки держави у статутному фонді дочірнього підприємства, то статтею 10 Закону України "Про господарські товариства" визначено, що учасники товариства мають право брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди). Право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів.

Поряд з цим зазначеними підприємствами сплачується авансовий внесок з податку на прибуток з подальшим його відображенням у рядку 20 декларації та в рядку 13.7 Додатку К6 до декларації.

Позивачем по справі ці вимоги не виконано.

Суд першої інстанції вірно не прийняв до уваги зазначені пояснення представника позивача, в силу дії норм п. 1.11 ст. 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами" та п. 1.9. Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", згідно якої до дивідендів прирівнюється також платіж , здійснюваний державними не корпоратизованими, казенними або комунальними підприємствами на користь відповідно держави або органу місцевого самоврядування у зв'язку з розподілом частини прибутку такого підприємства. При цьому наявність або відсутність прибутку, розрахованого за правилами податкового обліку, не може впливати на прийняття або неприйняття рішення про нарахування дивідендів.

Приписами пункту 4.1. 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", передбачено, що платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті. Отже, платник податків несе відповідальність за правильність нарахування податкових зобов'язань та їх відображення у декларації.

Виходячи з зазначеного, відсутність рішення Міністерства оборони України про нарахування дивідендів не є у розумінні Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" підставою для звільнення від сплати авансового внеску, передбаченого пунктом 10.1 статті 10 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", якщо платником податків самостійно у відповідній декларації визначена сума в графі 21 "дивіденди та прирівняні до них платежі, що сплачуються до бюджету державними некорпоратизованими, казенними або комунальними підприємствами"

З урахуванням вищенаведеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що оскаржуване податкове повідомлення рішення прийнято відповідачем у спосіб, передбачений ст. 19 Конституції України, згідно діючого законодавства, а позовні вимоги ДП Міністерства оборони України "Кримвійськбуд" задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія Севастопольського апеляційного адміністративного суду вважає, що суд першої інстанції повно зясував обставини, що мають значення для справи, викладені в судовому рішенні висновки відповідають обставинам справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а отже, підстави для його скасування та ухвалення нового рішення відсутні.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом першим частини першої статті 198, статтею 200, пунктом першим частини першої статті 205, статтею 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства Міністерства оборони України "Кримвійськбуд" залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Латинін Ю.А.) від 02.10.2009 у справі № 2а-2100/09/6/0170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною пятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 19 квітня 2010 р.

Головуючий суддяпідписО.А.Щепанська

Судді підпис О.Е.Єланська підпис Г.М. Іщенко З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.А.Щепанська