Ухвала суду № 9441837, 28.04.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 29/150-А/07 Головуючий у 1-й інстанції: Хрипун О.О.

Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"28" квітня 2010 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Саприкіної І.В.,

суддів: Маслія В.І., Шведа Е.Ю.,

при секретарі: Приходько Є.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ІБК Капітал» на постанову Господарського суду м. Києва від 19.05.2009 року у справі за їх позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання недійсним рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

TOB «ІБК Капітал»звернулись до Господарського суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання недійсним рішення № 0000222220/0 від 25.01.2007 року про стягнення штрафних санкцій.

Постановою Господарського суду м. Києва від 19.05.2009 року в позові відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, TOB «ІБК Капітал»подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою задовольнити позов. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність оскаржуваного рішення, що є підставою для його скасування.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія судців приходить до висновку, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Господарський суд м. Києва в своєму рішенні прийшов до висновку про необхідність відмови в позові.

Апеляційна інстанція погоджується з такими доводами суду першої інстанції, з огляду на наступне:

25.01.2007 року Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000222220/0, яким до TOB «ІБК Капітал»на підставі акта перевірки № 3/22-216/33832264 від 25.01.2007 року за порушення ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»та ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 391005,00 грн.

Акт перевірки від 15.01.2007 року № 3/22-216/33832264 складений відповідачем за результатами виїзної позапланової документальної перевірки TOB «ІБК Капітал»з питань дотримання вимог валютного законодавства на підставі листів Софіївського відділення АКБ «ТАС-Комерцбанк»від 01.09.2006 року № 535, від 02.10.2006 року № 615/4 по контракту № 1 від 27.03.2006 року.

В ході перевірки встановлено, що на виконання умов контракту № 1 від 27.03.2006 року на рахунок нерезидента позивачем перераховано грошові кошти на загальну суму 163996,00 євро.

90 денний термін надходження товару по сумі 152080,00 євро сплинув 14.08.2006 року, а по сумі 19116,00 євро - 11.09.2006 року.

TOB «ІБК Капітал»надано до перевірки вантажно митну декларацію від 11.07.2006 року № 519851 на загальну суму 19116,00 євро та надана провізна відомість на суму 158507,00 євро з відміткою Мостиської митниці від 23.09.2006 року, яка визнана відповідачем такою, що не підтверджує перетин митного кордону України.

За таких обставин, ДПІ у Печерському районі м. Києва встановили порушення ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»та ст. 4 цього ж Закону, нарахували пеню у розмірі 0,3% за кожен день прострочки від суми недопоставленої продукції на загальну суму 391005,00 грн.

Розрахунок пені наведено в додатку № 2 до акту перевірки. Так, прострочення з 15.08.2006 року по 11.09.2006 року складає 28 днів відносно суми 132964,00 євро (курс 6,422590); з 12.09.2006 року по 29.12.2006 року складає 109 днів відносно суми 152080,00 євро (курс 6,420065), на підставі чого розраховано неню у розмірі 391005,00 грн. та прийнято на вказану суму спірне рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.03.2006 року між TOB «ІБК Капітал»(покупець) та Компанією «Енниссен Группе Гибх»(постачальник) укладено контракт №1.

Відповідно до п. 1 Контракту постачальник зобов'язується поставити покупцю автомобіль ТКА 28(38654) з підйомною робочою вишкою Бізон-Палфінгер у передбачений цим договором строк, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його.

Оплата за товар здійснюється покупцем шляхом перерахування 100% вартості товару на банківській рахунок постачальника протягом 10 банківських днів з моменту підписання цього контракту сторонами.

Товар поставляється постачальником протягом 20 календарних днів з моменту отримання оплати за товар.

На виконання умов Контракту № 1 позивач 16.05.2006 року перерахував постачальнику грошові кошти у розмірі 152 080,00 євро та 13.06.2006 року перерахував 19116,00 євро.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»(далі - Закон №185) імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України.

З урахуванням положень наведених норм, граничний термін надходження продукції на територію України відповідно є 14.08.2006 року та 11.09.2006 року.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст. 86 КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЗУ «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Частиною 1 статті 4 зазначеного вище Закону встановлено, що порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

З метою встановлення факту порушення статей 2 та 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»слід з'ясувати питання поставки відповідного транспортного засобу на митну територію України.

Так, відповідно до п. 1 ст. 15 Митного кодексу України (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) у цьому Кодексі під "ввезенням в Україну та вивезенням з України" розуміються - фактичне переміщення через митний кордон України товарів та інших предметів.

Пунктом 3 статті 15 Кодексу "переміщення через митний кордон України" визначається як ввезення на митну територію України, вивезення з цієї території або транзит через територію України товарів та інших предметів у будь-який спосіб, включаючи використання з цією метою трубопровідного транспорту та ліній електропередачі.

Статтями 21, 24 Кодексу встановлено, що товари переміщуються через митний кордон України під митним контролем, і період перебування під митним контролем товарів, що ввозяться на митну територію України з метою вільного використання, визначається з моменту ввезення і до пропуску через митний кордон України.

Момент перетину товаром митного кордону України також конкретизує поняття "пропуск через митний кордон України", яке означає дозвіл митниці на використання товарів на митній території України або за межами цієї території з метою, заявленою митниці (п. 4 ст. 15 Кодексу).

Згідно зі статтею 37 Кодексу, переміщення через митний кордон України товарів підлягає митному оформленню, яке здійснюється службовими особами митниці з метою забезпечення митного контролю та для застосування засобів державного регулювання ввезення на митну територію України тощо.

Вантажна митна декларація (ВМД), згідно з Положенням про вантажну митну декларацію, затвердженим постановою КМУ від 09.06.97 р. N 574, є заявою, що містить відомості про товари та інші предмети і транспортні засоби та мету їх переміщення через митний кордон України або про зміну митного режиму щодо цих товарів, а також інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування митних платежів, прийняття якої митницею для оформлення є процедурою попередньої перевірки відомостей, зазначених у ВМД, щодо відповідності до вимог, визначених у цьому Положенні, та наданих документів.

Тобто оформлена вантажна митна декларація не є єдиним документом, виключно яким засвідчується факт та дата фактичного переміщення через митний кордон України товарів, а є документом, який є заявою, що містить відомості про товари та інші предмети і транспортні засоби та мету їх переміщення через митний кордон України та засвідчує надання суб'єкту ЗЕД права на розміщення товарів у визначений митний режим (визначає статус товарів) і підтверджує, а не встановлює права та обов'язки зазначених у ВМД осіб щодо здійснення ними відповідних правових, фінансових, господарських та інших операцій.

Водночас Держмитслужба України листом від 07.12.95 р. N 11/18-5435, із внесеними змінами листом від 17.01.97 N 11/6-393 повідомили, що підставою для переміщення вантажу через митний кордон України в режимі імпорту є наявність товаросупровідного документа на вантаж. На цьому документі проставляється відбиток штампа "Під митним контролем" (імпорт), виписується провізна відомість у митницю повного митного оформлення, на ній проставляється штамп "Під митним контролем" (імпорт) і особиста номерна печатка (в'їзд) інспектора митниці на кордоні, через яку вантаж перемішувався.

До митниці, в зоні діяльності якої розміщується отримувач вантажу, під час повного оформлення, подаються товаросупровідний документ, провізна відомість з відповідними відмітками пропускної митниці і ВМД на вантаж.

У графі "Д" ВМД проставляється відбиток штампа "Під митним контролем" (імпорт), дата якого фіксує момент прийняття вантажу, товаросупровідних документів і ВМД на нього до повного митного оформлення, після закінчення якого в графі "Д" ВМД і на товаросупровідних документах проставляється відтиск його особистої номерної печатки (в'їзд).

Наявність відбитків штампа "Під митним контролем" (імпорт) і особистої номерної печатки митниці повного митного оформлення на товаросупровідних документах і ВМД свідчить про випуск вантажу у вільне використання або переведення вантажу під інший митний режим, який дає право власнику вантажу використовувати його з метою, заявленою у ВМД.

Термін "пропуск через митний кордон України" означає дозвіл митниці на використання товарів та інших предметів на митній території України або за межами цієї території з метою, заявленою митниці (п. 4 ст. 15 Кодексу), а вільне використання передбачає розпорядження без митного контролю на митній території України або за її межами товарами та іншими предметами, пропущеними через митний кордон України (п. 5 ст. 15 Кодексу).

Отже, перебування під митним контролем товарів неможливе без їх фактичного ввезення в Україну, і при цьому первинним є фактичне переміщення товарів через митний кордон України, підставою для якого в режимі імпорту є наявність на вантаж товаросупровідного документа, проставлення на якому відбитка штампа "Під митним контролем" (імпорт) з відповідною датою засвідчує факт і дату перетину митного кордону України.

Зважаючи на викладене, поняття "перетин товаром митного кордону України" та "пропуск через митний кордон України" не є тотожними, але такими, які є взаємопов'язаними й обов'язковими для врахування при вирішенні питання визначення дати імпорту.

При цьому слід зазначити, що згідно з пп. 3.2 п. З Порядку замовлення, видачі, зберігання, обліку та використання особистих митних забезпечень інспекторів, затвердженого наказом Держмитслужби від 17.11.1998 р. N 723, штамп "Під митним контролем" має застережно-заборонний характер: означає, що вантаж або транспортний засіб взято під митний контроль, і будь-яке розпорядження ним (переміщення, перевезення, навантаження, розвантаження тощо) без дозволу митниці забороняється. Відбиток штампа проставляється на СМR (міжнародна транспортна накладна), товаросупровідних документах, у тому числі тих, що підтверджують вартість та кількість вантажу, перевізних документах, вантажних маніфестах, інвойсах або на документах, що їх заміняють.

Водночас, згідно з пп. 3.6 п. 3 Інструкції про порядок здійснення контролю й отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями, затвердженої постановою Правління НБУ від 24.03.99 р. N 136, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 28.05.99 р. за N 338/3631, уповноважений банк знімає імпортну операцію резидента з контролю після пред'явлення останнім акта (іншого документа), що засвідчує поставку нерезидентом продукції, виконання робіт, отримання послуг, оплачених резидентом. У разі пред'явлення резидентом ВМД уповноважений банк знімає імпортну операцію з контролю лише після отримання реєстру ВМД від відповідного митного органу, згідно з вимогами постанови КМУ і НБУ від 26.12.95 р. N 1044, тобто належним чином оформленої ВМД.

Враховуючи вищевикладене, відповідно до статті 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" датою імпорту слід вважати дату надходження товару на митну територію України, фактичного перетину ним митного кордону України, що підтверджується проставленням відбитку штампа на СМR, товаросупровідних документах, що означає початок перебування товару під митним контролем, але при обов'язковій наявності ВМД, оформленої відповідно до вимог п. 8 Положення про вантажну митну декларацію, яка засвідчує завершення митного контролю і надання митницею дозволу на розпорядження без митного контролю на митній території України або за її межами товарами, пропущеними через митний кордон України.

Таким чином, апеляційна інстанція приходить до висновку, що суд першої інстанції правомірно відмовив в позові.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

За таких підстав, апеляційну скаргу - необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196,198, 200, 205, 206 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А:

В задоволенні апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю «ІБК Капітал»відмовити.

Постанову Господарського суду м. Києва від 19.05.2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 30 квітня 2010 року.