Ухвала суду № 9441838, 29.04.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 6/27(2-а-10499/08) Головуючий у 1-й інстанції: Добрянська Я.І.

Суддя-доповідач: Горяйнов А.М.

У Х В А Л А

Іменем України

"29" квітня 2010 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

          головуючого судді - Горяйнова А.М.,

          суддів - Малиніна В.В. та Мамчура Я.С.,

          при секретарі - Лосік Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційні скарги Відкритого акціонерного товариства «Укртранснафта» та Спеціалізованої державної податкової інспекції в м. Києві по роботі з великими платниками податків на постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 07 квітня 2009 року у справі за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства «Укртранснафта» до Спеціалізованої державної податкової інспекції в м. Києві по роботі з великими платниками податків про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2008 року ВАТ «Укртранснафта» звернулося до суду із адміністративним позовом, в якому просило визнати нечинним податкове повідомлення-рішення СПДІ у м. Києві по роботі з ВПП № 0001594120/0 від 09 вересня 2008 року.

Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 07 квітня 2009 року вказаний адміністративний позову було задоволено частково та визнано нечинним податкове повідомлення-рішення СПДІ у м. Києві по роботі з ВПП № 0001594120/0 від 09 вересня 2008 року в частині 41754 грн. 72 коп., з яких 13918 грн. 24 коп. основного платежу та 27836 грн. 48 коп. штрафних (фінансових) санкцій. В іншій частині позовних вимог ВАТ «Укртранснафта» було відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема апелянт вказує на те, що оформлення закордонних паспортів є додатковим благом, яке оподатковується податком з доходів фізичних осіб. Також відповідач вказує на те, що кошти, перераховані фізичним особам-підприємцям в якості оплати за надані ними послуги теж підлягають оподаткуванню вказаним податком.

Позивач також не погодився із постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 07 квітня 2009 року та звернувся до суду з апеляційною скаргою із вимогою змінити оскаржуване судове рішення і задовольнити позовні вимоги ВАТ «Укртранснафта» в повному обсязі.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної постанови в частині відмови в задоволенні позовних вимог було порушено норми матеріального права, неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають обставинам справи. Зокрема апелянт вказує на те, що витрати на бортхарчування були здійснені у зв’язку з виконанням працівниками службових доручень, не є додатковим благом та не оподатковуються податком з доходів фізичних осіб.

Представники апелянтів під час судового засідання підтримали свої апеляційні скарги та просили їх задовольнити з підстав, викладених в них.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційні скарги СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП та ВАТ «Укртранснафта» – залишити без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 07 квітня 2009 року – без змін виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ВАТ «Укртранснафта» суд першої інстанції виходив з того, що в скасованій частині податкове повідомлення-рішення № 0001594120/0 від 09 вересня 2008 року було винесене з порушенням Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Судом встановлено, що 22 серпня 2008 року СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП було проведено виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ВАТ «Укртранснафта» за період з 01 липня 2007 року по 31 березня 2008 року, про що складено акт № 481/4120/31570412.

На підставі вказаного акту відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення № 0001594120/0 від 09 вересня 2008 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання за платежем «податок з доходів фізичних осіб» на загальну суму 48960 грн. 39 коп., з них – 16320 грн. 13 коп. за основним платежем та 32640 грн. 26 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Донараховані податкові зобов’язання ВАТ «Укртранснафта» складається із наступних сум:

4151 грн. 10 коп. неутриманого податку за оформлення працівникам закордонних паспортів;

9767 грн. 14 коп. неутриманого податку з розрахунків із фізичними особами-підприємцями;

2401 грн. 89 коп. неутриманого податку з вартості послуг бортхарчування.

Згідно акту перевірки № 481/4120/31570412 від 22 серпня 2008 року ВАТ «Укртранснафта» замовляло у ПП Крижанівський А.Ф. послуги з підготовки і оформлення паспортно-візових документів (закордонних паспортів) для працівників, які від’їжджали у відрядження за кордон. Вартість наданих послуг складала 29809 грн. 00 коп.

Відповідач вважає, що оформлення закордонних паспортів для працівників є додатковим благом, яке оподатковується податком з доходів фізичних осіб.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що витрати позивача на оформлення закордонних паспортів для своїх працівників не є об’єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб з огляду на наступне.

Згідно ст. 121 КЗпП України працівники мають право на відшкодування витрат та одержання інших компенсацій у зв'язку з службовими відрядженнями.

Відповідно до абз. 1 розділу «Загальні положення» Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон», затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 59 від 13 березня 1998 року службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника підприємства, об'єднання, установи, організації на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи.

У відповідності до абз. 1 пп. 1.1. розділу ІІ вказаної Інструкції відрядження за кордон здійснюється відповідно до наказу (розпорядження) керівника підприємства після затвердження завдання, в якому визначаються мета виїзду, термін, умови перебування за кордоном (у разі поїздки за запрошенням подається його копія з перекладом), і кошторису витрат.

Судом встановлено, що працівники ВАТ «Укртранснафта», яким було виготовлено закордонні паспорти, направлялися позивачем у службове відрядження, що не заперечується відповідачем та підтверджується копіями відповідних наказів, що приєднані до матеріалів даної справи.

Як вбачається до пп. 1.4 «г» розділу ІІ раніше зазначеної Інструкції за час перебування у відрядженні працівникові відшкодовуються витрати, зокрема, на оформлення закордонних паспортів.

Отже, витрати на оформлення закордонних паспортів відносяться до витрат на відрядження.

У відповідності до пп. 4.3.2 п. 4.3. ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включається (що не підлягають відображенню в його річній податковій декларації) сума коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт, з урахуванням норм пункту 9.10 статті 9 цього Закону.

Відтак, витрати позивача, понесені ним у зв’язку з оформленням закордонних пасторатів для працівників, яких направлено у службове відрядження, не є об’єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб.

Посилання відповідача як на підставу вважати витрати на оформлення закордонного паспорта додатковим благом на те, що закордонний паспорт є документом, що дає право на виїзд з України та в’їзд в Україну не лише в межах службового відрядження, а й в особистих цілях колегія суддів вважає необґрунтованими.

Наявність у громадянина закордонного паспорту не є безумовною підставою стверджувати про те, що такий громадянин буде використовувати його для поїздок особистого характеру.

Разом з тим, направлення працівника у службове відрядження за кордон без отримання закордонного паспорта – є неможливим.

У зв’язку з можливістю використання закордонного паспорта у цілях діяльності суб’єкта господарювання, так і у особистих цілях працівника, такі витрати Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» віднесено до витрат подвійного призначення.

Оскільки витрати на оформлення закордонного паспорту працівника в першу чергу понесені у зв’язку досягненням цілей підприємства (направлення такого працівника у службове відрядження) такі витрат відповідно до пп. 5.4.8. п. 5.4. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» включаються до складу валових витрат та не можуть вважатися додатковим благом.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правомірно було визнано нечинним податкове повідомлення-рішення № 0001594120/0 від 09 вересня 2008 року в частині донарахування ВАТ «Укртранснафта» податку з доходів фізичних осіб у розмірі 4151 грн. 10 коп.

Оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням позивачу також було донараховано податок з доходів фізичних осіб у розмірі 9767 грн. 14 коп.

На думку відповідача вказану суму ВАТ «Укртранснафта» необхідно було утримати із доходу, виплаченого фізичним особам-підприємцям при здісненні розрахунків за автомийку, за картки Інтернет-телефонії та за вироби з корпоративною символікою позивача. Така позиція податкового органу ґрунтується на тому, що до перевірки не було надано документи, які підтверджують, що надані позивачу фізичними особами-підприємцями послуги були пов’язані з підприємницькою діяльністю отримувачів доходу.

У відповідності до пп. 9.12.1. та пп. 9.12.2 п. 9.12. ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту. Якщо фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності або фізична особа, яка сплачує ринковий збір, отримує інші доходи, ніж визначені у підпункті 9.12.1 цього пункту, то такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими цим Законом для платників податку, що не є такими суб'єктами підприємницької діяльності.

Як було вірно встановлено судом першої інстанції Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб» не зобов’язує платника доходу фізичної особи-підприємця перевіряти чи кошти такій фізичній особі виплачено як дохід у межах її господарської діяльності чи в якості іншого доходу, не пов’язаного з її господарською діяльністю.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції контрагентами позивача, що надавали вищезазначені послуги автомийки, з продажу картки Інтернет-телефонії та з виготовлення виробів з корпоративною символікою ВАТ «Укртранснафта», було надано документи, які підтверджують їх статус як суб’єктів підприємницької діяльності.

У відповідності ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, вказуючи на те, що позивач неправомірно не вніс до бюджету податок з доходів фізичних осіб при виплаті доходу фізичним особам-підприємцям, не надав суду доказів того, що такий дохід фізичним особам було виплачено не у зв’язку із здійсненням такими фізичними особами підприємницької діяльності.

З огляду на викладене колегія суддів вважає необхідним погодитися з висновком суду першої інстанції про те, що податкове повідомлення-рішення № 0001594120/0 від 09 вересня 2008 року в частині донарахування ВАТ «Укртранснафта» податку з доходів фізичних осіб у розмірі 9767 грн. 14 коп. є протиправним.

Перевіряючи законність та обґрунтованість постанови суду від 07 квітня 2009 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог ВАТ «Укртранснафта» колегія суддів керується наступним.

Судом встановлено, що між ВАТ «Укртранснафта» та ТОВ з ІІ АК «ЕЕА-Авіа» було укладено договір № 33 від 04 травня 2007 року про надання авіаційних послуг. Під час здійснення авіаперевезень від 13 вересня 2007 року, 19 вересня 2007 року, 11 жовтня 2007 року та 23 жовтня 2007 року були надані послуги бортхарчування.

СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП надані позивачем послуг з бортхарчування було розцінено як додаткове благо та зобов’язано як на податкового агента сплатити до бюджету податок з доходів фізичних осіб у розмірі 2401 грн. 89 коп.

У відповідності до п. 1.1. ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» додаткові блага – кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку його працедавцем (самозайнятою особою), якщо такий дохід не є заробітною платою чи виплатою, відшкодуванням чи компенсацією за цивільно-правовими угодами, укладеними з таким платником податку.

Згідно п. 4.2. ст. 4 вказаного Закону до складу загального місячного оподатковуваного доходу, який відповідно до ст. Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» є об’єктом оподаткування включається, зокрема, дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо.

У відповідності до абз. «б» пп. 4.2.9. п. 4.2. ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» доходом, отриманим платником податку від його працедавця як додаткове благо є вартість майна та харчування, безоплатно отриманого платником податку, крім випадків, визначених у підпункті 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

З урахуванням пп. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не є додатковим благом витрати платника податку на забезпечення найманих працівників спеціальним одягом, взуттям, обмундируванням, що необхідні для виконання професійних обов'язків, а також продуктами спеціального харчування за переліком, що встановлюється Кабінетом Міністрів України, який для банківських установ доповнюється переліком, затвердженим Національним банком України.

Відповідно до п. 6 Переліку заходів та засобів з охорони праці, витрати на здійснення та придбання яких включаються до валових витрат, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 994 від 27 червня 2003 року до валових витрат включаються витрати з надання працівникам, зайнятим на роботах із шкідливими умовами праці, спеціального харчування, молока чи рівноцінних харчових продуктів, а також газованої солоної води.

Як раніше зазначалося, у відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України обов’язок правомірності винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення покладено на СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП. Таким чином відповідач у даній справі зобов’язаний був надати докази, що витрати на бортхарчування не були витратами, які відповідно до Переліку заходів та засобів з охорони праці, витрати на здійснення та придбання яких включаються до валових витрат підлягають включенню до валових витрат.

Безпосередніх доказів використання коштів, витрачених на бортхарчування, у цілях, не передбачених вищевказаним Переліком, СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП не надано. Однак в акті перевірки № 481/4120/31570412 від 22 серпня 2008 року працівниками відповідача зазначено, що витрати на бортхарчування позивачем до складу валових витрат віднесені не були. Дану обставину також не заперечував позивач.

Не віднесення позивачем коштів на бортхарчування до складу валових витрат є свідченням того, що витрати на харчування під час авіаперевезень не були надані працівникам, зайнятим на роботах із шкідливими умовами праці, в якості спеціального харчування, молока чи рівноцінних харчових продуктів, а також газованої солоної води.

Крім того, позивачем було самостійно визначено статус коштів, витрачених на бортхарчування. ВАТ «Укртранснафта» вважає, що зазначені витрати несуться у зв’язку з службовим відрядженням працівника.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що витрати ВАТ «Укртранснафта» у розумінні Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» з урахуванням пп. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» є додатковим благом та є об’єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб.

Також колегія суддів не може погодитися із думкою позивача, що вказані витрати є витратами на відрядження.

У відповідності до пп. 5.4.8. п. 5.4. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до валових витрат включаються витрати на відрядження фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку або є членами керівних органів платника податку, у межах фактичних витрат особи, яка відряджена, на проїзд (включаючи перевезення багажу) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження, оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чистка, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), найм інших жилих приміщень, телефонних рахунків, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в'їзд (віз), обов'язкового страхування, витрат на усний та письмовий переклади, інших документально оформлених витрат, пов'язаних з правилами в'їзду та перебування у місці відрядження, включаючи будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв'язку зі здійсненням таких витрат.

З наведеної норми закону вбачається, що складу валових витрат включаються лише ті витрат на харчування, які включені до рахунку за проїзд.

Як вбачається з п. 6.1. договору № 33 від 04 травня 2007 року, укладеного між ВАТ «Укртранснафта» та ТОВ з ІІ АК «ЕЕА-Авіа» вартість рейсу включає в себе всі затрати, які виникають під час виконання рейсу, за виключенням тих витрат, що вказані в п. 3.7, сплату котрих взяв на себе замовник.

З п. 6.2.2 вказаного договору вбачається, що вартість перельоту по маршруту включає в себе бортхарчування. Вартість такого бортхарчування, яке включається до вартості проїзду у відповідності до пп. 5.4.8. п. 5.4. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» включається до валових витрат.

Пунктом 3.7 договору № 33 від 04 травня 2007 року передбачено, що замовник має право самостійно за свій рахунок провести оплату окремих видів послуг, що можуть виникнути при виконанні договору, перелік яких має бути вказаний у заявці.

Позивачем було замовлено та проведено оплату бортхарчування та обслуговування пасажирів як окремих видів послуг, можливість отримання яких передбачена п. 3.7 договору № 33 від 04 травня 2007 року.

Дана обставина підтверджується рахунками № 237 від 13 вересня 2007 року, 19 вересня 2007 року, 11 жовтня 2007 року та 23 жовтня 2007 року, копії яких приєднані до матеріалів справи.

В наведених рахунках окремо зазначено вартість безпосередньо наданих послуг щодо перельоту по маршруту (без урахування додаткових послуг) та вартість додаткових послуг (обслуговування пасажирів (VIP) та бортхарчування).

На думку колегії суддів окреме зазначення у рахунках вартості перельоту та вартості бортхарчування свідчить про те, що оплачене ВАТ «Укртранснафта» бортхарчування пасажирів не було невід’ємною частиною вартості проїзду.

Відтак, бортхарчування, яке не входило до вартості проїзду та оплачене як додаткова послуга, - не відноситься до складу валових витрат та є додатковим благом.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено, що податкове повідомлення-рішення № 0001594120/0 від 09 вересня 2008 року в частині донарахування ВАТ «Укртранснафта» податку з доходів фізичних осіб у розмірі 2401 грн. 89 коп. винесене у повній відповідності до вимог Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

За таких обставин, доводи апеляційних скарг СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП та ВАТ «Укртранснафта» не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в постанові від 07 квітня 2009 року та не можуть бути підставами для її скасування.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. В зв’язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційні скарги СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП та ВАТ «Укртранснафта» – залишити без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 07 квітня 2009 року – без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів -

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги Відкритого акціонерного товариства «Укртранснафта» та Спеціалізованої державної податкової інспекції в м. Києві по роботі з великими платниками податків – залишити без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 07 квітня 2009 року – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

          Головуючий суддя А.М. Горяйнов

          Судді                                                                                 В.В. Малинін

Я.С. Мамчур

Ухвала складена в повному обсязі 30 квітня 2010 року.