Ухвала суду № 94411947, 20.01.2021, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/11906/20

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 січня 2021 року м. Ужгород

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 ,за участі слідчого - ОСОБА_3 , представникавласника майна- ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді клопотання слідчого у кримінальному провадженні №42020070000000071 старшого слідчого в ОВС відділу СУ ГУНП в Закарпатській області майор поліції ОСОБА_3 за погодженням з тимчасово виконувачем обовязкиначальника відділуЗакарпатської обласноїпрокуратури ОСОБА_5 про накладення арешту на майно,-

ВСТАНОВИВ:

Слідчий у кримінальному провадженні №420200700000000071 старший слідчий в ОВС відділу СУ ГУНП в Закарпатській області майор поліції ОСОБА_3 , за погодженням виконувачем обов`язки начальника відділу Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_5 звернувся до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на майно.

В обгрунтуваннявимог клопотанняслідчий посилаєтьсяна те,що починаючи з травня 2020 року ОСОБА_6 , усвідомлюючи незаконність та протиправність своїх дій за попередньою домовленістю та разом з ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та невстановленою досудовим розслідуванням особою маючи на меті незаконне збагачення вступили у спільну змову з метою незаконного придбання, виготовлення, зберігання з метою збуту та збут психотропної речовини обіг якої обмежено - «метамфетамін» на території Ужжгородського району, м.Ужгород, Закарпатської області.

Учасники групи, за спільною узгодженістю, з метою недопущення викриття злочинних дій, застосовували заходи конспірації, яких повинні були дотримуватись всі члени групи, а саме у телефонних розмовах між учасниками групи вони не називали дійсної назви наркотичних засобів і психотропних речовин, пакунків у яких вони зберігалися та у подальшому збувалися, використовували при цьому різного роду «жаргонні» назви психотропних речовин, при цьому всі учасники групи за попередньою домовленістю знали про що йде мова.

Для досягнення злочинної мети відомої всім співучасникам, члени групи діяли спільно і узгоджено, при цьому кожний з них вносив свій вклад у вчинення злочинів, згідно з покладеною на нього функцією, усвідомлюючи, що вчиняє злочини спільно із іншими його учасниками, відповідно до визначеного напрямку діяльності та розуміючи, що обумовлена злочинна мета може бути досягнута лише в результаті спільної діяльності всіх членів групи.

18.11.2020 слідчим суддею Хустського районного суду Закарпатської області ОСОБА_10 надано дозвіл на проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 .

08.12.2020 під час санкціонованого обшуку будинку АДРЕСА_1 , за місцем фактичного проживання ОСОБА_11 , було виявлено та вилучено: грошові кошти номіналом 100 долларів США 40 шт., банківські картки «Укрсиббанку» - 7 шт., «Укргазбанку» - 2 шт., «Ощадбанку» - 2 шт., відео реєстратор марки «Hikvison», мобільні телефони чотири з яких марки «Samsung», один марки «Iphone».

На даний час існує сукупність підстав та розумних підозр вважати, що вищевказані предмети є доказами у кримінальному провадженні, адже вони відповідають критеріям, зазначеним устатті 98 КПК України (вони є матеріальні об`єкти,які моглизберегти насобі слідизлочину,містять іншівідомості,які можутьбути використаніяк доказфакту чиобставин,що встановлюютьсяпід часкримінального провадження). Узв`язку ізцим слідчий зазначає, що є необхідність у накладенні арешту на вказане майно з метою збереження речових доказів.

Приймаючи до уваги викладене та те, що вилучені 08.12.2020 року під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , речі мають важливе значення для встановлення важливих фактів і обставин у даному кримінальному провадженні, у зв`язку з цим, відповідно до ст. 98 КПК України, можуть мати значення речових доказів та відповідають критеріям майна, на яке може бути накладено арешт, слідчий просить слідчого суддю накласти арешт на вказані в клопотанні речі.

В судовому засіданні слідчий зазначив, що вилучені в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 речі та грошові кошти не мають відношення до вказаного кримінального провадження.

Власник майна ОСОБА_4 проти задоволення клопотання заперечив, просив відмовити у його задоволенні. Вказав на те, що відсутні достатні підстави вважати, що вилучене майно відповідає критеріям, зазначенимустатті 98цьогоКодексу.

Заслухавши доводи учасників судового процесу, перевіривши докази,якими обґрунтовується клопотання, слідчий суддя приходить донаступнихвисновків.

Згідноп.7ч.2ст.131КПКУкраїнизаходомзабезпеченнякримінального провадженняє арештмайна.Відповіднодо ч.5ст.132КПКУкраїни, підчас розглядупитанняпро застосування заходівзабезпечення кримінального провадженнясторони кримінального провадження повинні подати слідчому суддідоказиобставин,наяківонипосилаються.

Відповідно дост. 131 КПК Українизаходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до ч.1ст. 100 КПК Україниречовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями160 - 166,170 - 174цьогоКодексу.

Відповідно до частини 1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Таким чином арешт може бути накладено на майно у вигляді речей, документів ( в тому числі цінних паперів, грошей (у будь якій валюті готівкою або безготівковому вигляді), на нерухоме і рухоме майно, майнові права інтелектуальної власності, корпоративні права.

Згідноположеньч.2ст.170КПКУкраїни арештмайнадопускається зметою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Увипадку,передбаченомупунктом 1частинидругоїцієїстатті,арешт накладається на майно будь-якої фізичноїабоюридичноїособи занаявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначенимустатті 98цьогоКодексу (ч.2,ч.3 ст.170 КПК України).

Відповідно до ч. 1ст. 98 КПК Україниречовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.

Згідноч.2ст.173КПКУкраїни,привирішенніпитанняпроарештмайна слідчий суддя, суд повинен враховувати:1) правовупідставудля арештумайна;2) можливість використання майна як доказу у кримінальномупровадженні (якщоарештмайна накладається увипадку, передбаченому пунктом1 частини другої статті170 цьогоКодексу);3)наявність обґрунтованої підозриу вчиненніособою кримінального правопорушення або суспільнонебезпечного діяння,щопідпадає підознаки діяння, передбаченогозаконом Українипро кримінальну відповідальність (якщоарештмайна накладається увипадках, передбачених пунктами 3,4частини другої статті 170 цьогоКодексу); 3-1)можливість спеціальної конфіскаціїмайна (якщоарешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4)розмір шкоди,завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди,якаотримана юридичною особою(якщо арештмайна накладається увипадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті170 цього Кодексу);5) розумність та співрозмірність обмеження права власностізавданням кримінального провадження;6) наслідки арештумайнадля підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Згідно ч.10 ст.170КПКУкраїни арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковійформі,в томучислікоштита цінності, що знаходяться на банківськихрахунках чи на зберіганніу банках абоіншихфінансових установах, видатковіоперації, цінні папери, майнові,корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Частиною 11 ст.170КПКУкраїни визначено, що заборона або обмеження користування,розпорядженнямайном можуть бути застосовані лише у разі,коли існують обставини, якіпідтверджують,щоїх незастосуванняпризведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати,знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Відповідно до ст.173КПКУкраїни слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу, а відповідно до ч. 5 ст.132КПКУкраїни під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.

Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенціїзправлюдини передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Проте, попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу, і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Слідчим суддею встановлено, що ГУНП в Закарпатській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження, відомості про яке 06.02.2020 року внесені до ЄРДР за №420200700000000071, попередня правова кваліфікація ч.2 ст. 307 КК України.

В клопотанні слідчий просить слідчого суддю накласти арешт на: грошові кошти номіналом 100 доларів США 40 шт., банківські картки «Укрсиббанку» - 7 шт., «Укргазбанку» - 2 шт., «Ощадбанку» - 2 шт., відео реєстратор марки «Hikvison», мобільні телефони чотири з яких марки «Samsung», один марки «Iphone», які вилучені 08.12.2020 року під час санкціонованого обшуку будинку АДРЕСА_1 , мотивуючи це тим, що на підставі здобутих доказів є підстави вважати, що вилучені речі будуть використані як доказ.

Однак, яке відношення до вказаного кримінального правопорушення мають вилучені 100 доларів США 40 шт., банківські картки «Укрсиббанку» - 7 шт., «Укргазбанку» - 2 шт., «Ощадбанку» - 2 шт., відео реєстратор марки «Hikvison» слідчий в клопотанні не зазначив, та в судовому засіданні не навів, а навпаки вказав в судовому засіданні, що в ході досудового розслідування встановлено, що вилучені речі не мають жодного відношення до кримінального провадження.

Надані слідчому судді матеріали кримінального провадження не містять жодного обгрунтування необхідності накладення арешту на вказане в клопотанні майно.

На думку слідчого судді відсутні достатні підстави вважати, що майно - грошові кошти номіналом 100 доларів США 40 шт., банківські картки «Укрсиббанку» - 7 шт., «Укргазбанку» - 2 шт., «Ощадбанку» - 2 шт., відео реєстратор марки «Hikvison», мобільні телефони чотири з яких марки «Samsung», один марки «Iphone», які вилучені 08.12.2020 року під час санкціонованого обшуку будинку АДРЕСА_1 , відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.

При оцінці доводів клопотання слідчий суддя також вважає, що у клопотанні слідчого не вказується на наявність даних у підтвердження ризиків приховування, втрати, передачі чи відчуження вилученого майна.

Слідчий суддя також вважає, що слідчий не довів, що незастосування заходів забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна шляхом заборони його використання та розпорядження ним може призвести до його зникнення, втрати або пошкодження, або настанні інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню, що завдання кримінального провадження можуть бути досягнуті і шляхом застосування менш обтяжливих заходів забезпечення цього провадження.

КПК України передбачено, що арешт на майно з метою збереження речових доказів можливий, коли існує сукупність розумних підстав і підозр вважати, що таке майно є доказом злочину.

Отже достатніх доказів для застосування підстав для арешту майна визначених в п.1 ч.2 ст.170КПКУкраїни не надано.

У постанові пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (далі - ВССУ) від 7 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» вказано, що відповідно до статті 41 Конституції України та пункту 2 частини першої статті 3, статті 321 Цивільного кодексу України ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановлених Конституцією та законом. Згідно зі статтею 92 Конституції України правовий режим власності визначається виключно законами України.

Вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна у спосіб, що може призвести до надмірного обмеження правомірного його володіння, а тим більше встановлення такого обмеження неправомірно, не відповідає приписам статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статей 170, 173 КПК України.

Неправомірність вилучення майна, з порушенням процесуальних норм порядку здійснення даних слідчих дій містять очевидні ознаки порушення ст.1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо вільного володіння майном, втручання у право особи на повагу до її приватного та сімейного життя, передбаченого ст. 8 Конвенції, так як воно не здійснювалося "згідно із законом", не переслідувало легітимну ціль або цілі згідно з пунктом 2 та було "необхідним у демократичному суспільстві" у тому сенсі, що воно було пропорційним цілям, які мали бути досягнуті (рішення у справі "Ельсхольц проти Німеччини" (Elsholz v. Germany) [ВП], заява № 25735/94, п. 45, ECHR 2000-VI).

Слідчий суддя переконаний, що висновок органу досудового розслідування щодо відповідності майна тим чи іншим ознакам ст.98КПКУкраїни може бути зроблений лише в тексті постанови, яка має відповідати вимогам ч. 5 ст. 110 КПК України, зокрема містити мотиви прийнятого рішення.

Враховуючи вище наведене слідчий суддя вважає, що клопотання є необґрунтованим та безпідставним, оскільки особа, що його подала, не довела необхідність такого арешту вилученого майна.

Відповідно до ч.3 ст.173КПКУкраїни відмова у задоволенні клопотання або часткове задоволення клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі всього тимчасово вилученого майна.

Керуючись ст.ст. 170-173, 372, 395КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотанняслідчого у кримінальному провадженні №42020070000000071 старшого слідчого в ОВС відділу СУ ГУНП в Закарпатській області майор поліції ОСОБА_3 за погодженням з тимчасово виконувачем обовязкиначальника відділуЗакарпатської обласноїпрокуратури ОСОБА_5 про накладення арешту на : грошові кошти номіналом 100 доларів США 40 шт., банківські картки «Укрсиббанку» - 7 шт., «Укргазбанку» - 2 шт., «Ощадбанку» - 2 шт., відео реєстратор марки «Hikvison», мобільні телефони чотири з яких марки «Samsung», один марки «Iphone», які вилучені 08.12.2020 року під час санкціонованого обшуку будинку АДРЕСА_1 відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали оголошено 25 .01.2021 року о 16 00 годині.

Слідчий суддя Ужгородського

міськрайонного суду ОСОБА_1