Ухвала суду № 94411949, 20.01.2021, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/11906/20

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 січня 2021 року м. Ужгород

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Бенца К.К., при секретарі судового засідання Парова І.І., за участю прокурора Рак В.С., підозрюваного ОСОБА_1 , захисника Марина В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді клопотання слідчого у кримінальному провадженні №42020070000000071 від 06.02.2020 року – старшого слідчого в ОВС відділу слідчого управління ГУНП в Закарпатській області майора поліції Гельжинський Р.Л., погоджене виконувачем обов`язки начальника відділу Закарпатської обласної прокуратури Вайда В. про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Ужгород, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, не працюючого, не одруженого, з не повною вищою освітою, раніше не судимого,-

підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2, ч.3 ст.307 КК України, –

ВСТАНОВИВ:

Старший слідчий в ОВС відділу слідчого управління ГУНП в Закарпатській області майор поліції Гельжинський Р.Л. за погодженням з виконувачем обов`язки начальника відділу Закарпатської обласної прокуратури Вайда В., звернувся до слідчого судді з клопотанням у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42020070000000071 від 06 лютого 2020 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2, ч.3 ст.307 КК України про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_1 .

Клопотання мотивує тим, що ОСОБА_1 , з метою незаконного збагачення шляхом вчинення злочинів з незаконного обігу психотропних речовин, вступив в організованому стійку злочинну групу, де організатором та співвиконавцем всіх злочинних дій був його батько ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , окрім того до складу групи увійшли як виконавці ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_5 ( ОСОБА_6 ), ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Для вчинення злочинів у сфері незаконного обігу психотропних речовин, ОСОБА_2 , діючи як організатор та співвиконавець злочинів, особисто розробив план вчинення злочинів і діяльності створеної ним організованої групи, який довів до відома всіх учасників, визначив та розподілив функції кожного з її учасників, а саме ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 та ОСОБА_4 були безпосередніми виконавцями злочинів. Від вказаних осіб ОСОБА_2 вимагав чіткого виконання всіх його вказівок, контролював та координував в залежності від обстановки діяльність групи, об`єднаних єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого та схваленого всіма учасниками організованої групи.

Організована злочинна група, очолювана ОСОБА_2 , характеризувалась попередньою зорганізованістю у спільне об`єднання осіб для вчинення корисливих злочинів у сфері незаконного обігу психотропних речовини, між членами якого підтримувалися тісними дружніми стосунками між собою; стабільністю і згуртованістю членів групи, що виразилось у незмінності складу учасників злочинної групи та тривалості їх дій у період із травня 2020 року по 01 грудня 2020 року; детальною організацією функціонування групи у вигляді чіткого виконання кожним відведеної йому ролі та виконання вказівок організатора ОСОБА_2 ; обізнаністю всіх членів злочинної групи з планом злочинних дій, спрямованим на досягнення єдиної злочинної мети; обізнаністю всіх членів злочинної групи з планом злочинних дій та свідомого виконання своїх функцій кожним із них.

Вказана злочинна група попередньо, умисно та добровільно зорганізувалась в єдине злочинне об`єднання, метою діяльності якого було незаконне придбання, виготовлення, зберігання з метою збуту та збут психотропних речовин мешканцям Закарпатської області, із метою незаконного збагачення.

Для більш ефективної діяльності організованої групи, з метою досягнення запланованого результату - незаконного збагачення під час вчинення заборонених операцій в сфері обігу психотропних речовин, ОСОБА_2 визначив та розподілив функції кожного учасника групи, від яких вимагав конспірації дій та чіткого виконання всіх його вказівок, особисто контролював та координував діяльність створеної ним групою, маючи фінансові можливості забезпечувати членів групи приміщеннями та транспортними засобами, здійснював розробку та втілення в життя злочинного плану діяльності організованої ним групою, слідкував за її постійним вдосконаленням. Здійснював контроль та координацію виконання функцій членами організованої групи, давав вказівки членам групи щодо придбання, зважування, фасування і зберігання з метою збуту та збуту психотропної речовини метамфетаміну, придбавав та забезпечував учасників організованої групи психотропними речовинами у достатній кількості, контролював витрати на їх придбання та витрати, пов`язані із забезпеченням незаконної діяльності групи у різних місцях, прикриття та заходів конспірації, особисто визначав кому можна продавати психотропні речовини, а кому ні, підшуковував осіб для подальшого збуту їм таких речовин за обумовлену наперед грошову суму, безпосередньо контролював збут таких речовин, а після вчинення злочинів розподіляв грошові кошти, отримані внаслідок злочинної діяльності групи.

Разом із тим, учасники організованої злочинної групи, за спільною узгодженістю, з метою недопущення викриття злочинних дій, застосовували заходи конспірації, яких повинні були дотримуватись всі члени групи, а саме у телефонних розмовах між учасниками групи вони не називали дійсної назви психотропних речовин, пакунків у яких вони зберігалися та у подальшому збувалися, використовували при цьому різного роду «жаргонні» назви наркотичних засобів та психотропних речовин, при цьому всі учасники організованої групи за попередньою домовленістю знали про що йде мова.

Крім, того ОСОБА_2 , діяв як організатор та постачальник, усвідомлюючи протиправність своїх злочинних дій, сприяв вчиненню злочинів іншим співучасникам, забезпечував їх психотропною речовиною, для її подальшого збуту в роздріб, надавав поради та вказівки щодо способів вчинення злочинів, під час реалізації наркотичних засобів і психотропних речовини певними заходами безпеки і конспірації щодо нерозголошення дійсної незаконної діяльності, шляхом недопущенням сторонніх осіб до місць і приміщень, де зберігались та в подальшому збувалися психотропні речовини, закритістю цих приміщень, допуском до цих приміщень знайомих осіб за попередньою домовленістю по телефону, інформуванням осіб, що придбавали такі речовини, про місце, час та можливе місце збуту психотропної речовини, з метою недопущення виявлення злочинних дій групи сторонніми особами та працівниками правоохоронних органів, дотримуючись при цьому обумовлених правил поведінки при зустрічах із іншими членами групи та покупцями заборонених речовин з метою не викриття їх незаконної діяльності.

ОСОБА_3 як член організованої групи, згідно розробленого плану та розподілу ролей, діяв як виконавець, усвідомлюючи протиправність своїх злочинних дій, сприяв вчиненню злочинів іншим співучасникам порадами та вказівками щодо способів вчинення злочину. Крім того, контролював кількість отриманих від незаконної діяльності грошових коштів, які в подальшому передавав організатору ОСОБА_2 , для подальшого розподілу між членами організованої групи та використання для подальшої закупівлі (виготовлення) психотропних речовин, дотримуючись при цьому обумовлених правил поведінки при зустрічах із іншими членами групи та покупцями заборонених речовин з метою не викриття їх незаконної діяльності для досягнення єдиного злочинного результату з незаконного збагачення. Безпосередньо приймав участь у зберіганні, зважуванні та фасуванні з метою збуту психотропних речовин, а також приймав участь у незаконному збуті таких речовин особам, що схильні до їх вживання, особисто займався підшуковуванням нових осіб для подальшого збуту їм наркотичних засобів та психотропних речовин, за обумовлену перед тим грошову вартість.

ОСОБА_1 , як член організованої групи, згідно розробленого плану та розподілу ролей, діяв як виконавець, усвідомлюючи протиправність своїх злочинних дій, за вказівкою організатора злочинної групи ОСОБА_2 безпосередньо приймав участь у придбанні психотропних речовин для їх подальшого збуту у роздріб, а також у зберіганні, зважуванні та фасуванні з метою збуту психотропних речовин, безпосередньо приймав участь у незаконному збуті таких речовин особам, що схильні до їх вживання, особисто займався підшуковуванням нових осіб для подальшого збуту їм психотропних речовин, за обумовлену перед тим грошову вартість, та місце і визначену кількість із ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_8 та ОСОБА_4 . Крім того, контролював кількість отриманих від незаконної діяльності грошових коштів, які в подальшому передавав організатору ОСОБА_2 , для подальшого розподілу між членами організованої групи та використання для подальшої закупівлі (виготовлення) психотропних речовин, дотримуючись при цьому обумовлених правил поведінки при зустрічах із іншими членами групи та покупцями заборонених речовин з метою не викриття їх незаконної діяльності для досягнення єдиного злочинного результату з незаконного збагачення.

ОСОБА_7 як член організованої групи, згідно розробленого плану та розподілу ролей, діяв як виконавець, усвідомлюючи протиправність своїх злочинних дій, за вказівкою організатора злочинної групи ОСОБА_2 безпосередньо приймав участь у придбанні психотропних речовин для їх подальшого збуту у роздріб, а також у зберіганні, зважуванні та фасуванні з метою збуту психотропних речовин, безпосередньо приймав участь у незаконному збуті таких речовин особам, що схильні до їх вживання, особисто займався підшукуванням нових осіб для подальшого збуту їм психотропних речовин, за обумовлену перед тим грошову вартість, та місце і визначену кількість із ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Крім того, контролював кількість отриманих від незаконної діяльності грошових коштів, які в подальшому передавав організатору ОСОБА_2 , для подальшого розподілу між членами організованої групи та використання для подальшої закупівлі (виготовлення) психотропних речовин, дотримуючись при цьому обумовлених правил поведінки при зустрічах із іншими членами групи та покупцями заборонених речовин з метою не викриття їх незаконної діяльності для досягнення єдиного злочинного результату з незаконного збагачення.

ОСОБА_4 як член організованої групи, згідно розробленого плану та розподілу ролей, діяв як виконавець, усвідомлюючи протиправність своїх злочинних дій, за вказівкою організатора злочинної групи ОСОБА_2 безпосередньо приймав участь у придбанні психотропних речовин для їх подальшого збуту у роздріб, а також у зберіганні, зважуванні та фасуванні з метою збуту психотропних речовин, безпосередньо приймав участь у незаконному збуті таких речовин особам, що схильні до їх вживання, особисто займався підшукуванням нових осіб для подальшого збуту їм психотропних речовин, за обумовлену перед тим грошову вартість, та місце і визначену кількість із ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_9 . Крім того, контролював кількість отриманих від незаконної діяльності грошових коштів, які в подальшому передавав організатору ОСОБА_2 , для подальшого розподілу між членами організованої групи та використання для подальшої закупівлі (виготовлення) психотропних речовин, дотримуючись при цьому обумовлених правил поведінки при зустрічах із іншими членами групи та покупцями заборонених речовин з метою не викриття їх незаконної діяльності для досягнення єдиного злочинного результату з незаконного збагачення.

Для досягнення злочинної мети відомої всім співучасникам, члени організованої групи діяли спільно і узгоджено, при цьому кожний з них вносив свій вклад у вчинення злочинів, згідно з покладеною на нього функцією, усвідомлюючи, що вчиняє злочини спільно із іншими його учасниками, відповідно до визначеного напрямку діяльності та розуміючи, що обумовлена злочинна мета може бути досягнута лише в результаті спільної діяльності всіх членів групи.

У складі організованої злочинної групи, ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_7 умисно, з корисливих мотивів, вчинили ряд злочинів, пов`язаних із незаконним обігом наркотичних засобів і психотропних речовин на території Закарпатської області.

Так, ОСОБА_2 , діючи у складі організованої ним злочинної групи, разом із ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_7 , за попередньою змовою, будучи зорганізованими з метою незаконного збагачення з розподілом функцій кожного із учасників групи, згідно розробленого ним злочинного плану при невстановлених розслідуванням обставинах місці та часі, в період з травня 2020 року по 01 грудня 2020 року, умисно, незаконно, з корисливих мотивів, здійснював придбання у невстановленої слідством особи для подальшого збуту невстановлену кількість психотропної речовини - метамфетамін.

Після придбання вказаної речовини, ОСОБА_2 на досягнення єдиного злочинного плану згідно розподілених функцій в складі організованої злочинної групи, за попередньою змовою ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_7 умисно, незаконно, забезпечив зберігання з метою подальшого збуту вказаної забороненої в обігу психотропної речовини по місцю свого фактичного проживання за адресою: АДРЕСА_2 та на території колишнього нічного клубу «Хамер», що розташований за адресою: с.Тийглаш, вул.Сечені,22, Ужгородського району. При цьому ОСОБА_2 згідно попередньо розробленого злочинного плану та визначених функцій, розфасував зазначену речовину для подальшого збуту та передав частину вказаної речовини учасникам групи ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_7 для подальшого їх продажу у роздріб.

Після отримання кристалічних речовин, ОСОБА_1 на досягнення єдиного злочинного плану згідно розподілених функцій в складі організованої злочинної групи за попередньою змовою із ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 та ОСОБА_4 , діючи умисно, з корисливих мотивів, незаконно, з метою збуту, зберігав кристалічні речовини, білого кольору, при собі та в квартирі за місцем свого проживання в АДРЕСА_1 . В подальшому у порушення вимог законодавства, ОСОБА_1 усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, 02.06.2020, близько 17.15 год. перебуваючи у під`їзді будинку АДРЕСА_3 , в ході проведення контролю за вчинення злочину у формі оперативної закупки, незаконно збув за 500 (п`ятсот) гривень особі зі зміненими анкетними даними ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , кристалічну речовину, білого кольору, яка згідно висновку №6/402 від 10.06.2020 в своєму складі містить 0,0472г метамфетаміну (у перерахунку на метамфетамін основу).

Окрім того, ОСОБА_1 на досягнення єдиного злочинного плану згідно розподілених функцій в складі організованої злочинної групи за попередньою змовою із ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 та ОСОБА_4 , діючи умисно, з корисливих мотивів, незаконно, з метою збуту, зберігав кристалічні речовини, білого кольору, при собі та в квартирі за місцем свого проживання в АДРЕСА_1 . В подальшому у порушення вимог законодавства, ОСОБА_1 усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, 08.07.2020, близько 18.02 год. перебуваючи у під`їзді будинку АДРЕСА_3 , в ході проведення контролю за вчинення злочину у формі оперативної закупки, незаконно збув за 500 (шістсот) гривень особі зі зміненими анкетними даними ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , кристалічну речовину, білого кольору, яка згідно висновку №6/511 від 10.07.2020 в своєму складі містить 0,0949г метамфетаміну (у перерахунку на метамфетамін основу).

Крім того, ОСОБА_1 продовжуючи свої умисні злочинні дії, спрямовані на незаконний збут наркотичних засобів і психотропних речовин, при невстановлених слідством обставинах, місці, часі та особі, умисно, незаконно, з метою збуту придбав кристалічну речовину, білого кольору, яка згідно висновку експерта №6/862 від 03.12.2020, в своєму складі містить психотропну речовину, обіг якої обмежено – метамфетамін, вагою – 0,7754 г (у перерахунку на метамфетамін основу), яку ОСОБА_2 , умисно, незаконно, зберігав з метою збуту до 01.12.2020 у квартирі за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , тобто до моменту виявлення зазначеної кількості психотропної речовини - метамфетаміну, працівниками ГУНП в Закарпатській області в ході проведення санкціонованого обшуку.

Досудове розслідування даних кримінальних правопорушень, передбачених ч.2, ч.3 ст.307 КК України, відомості про які внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42020070000000071 від 06.02.2020, здійснюється слідчим управлінням ГУНП в Закарпатській області.

01.12.2020 ОСОБА_1 , повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.307 КК України.

03.12.2020 року ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду було застосовано відносно ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 60 днів, а саме до 28.01.2021 року, з можливістю внесення застави в розмірі 525 500,00 гривень та який утримується в ДУ Закарпатська УВП №9 м.Ужгород.

29.12.2020 року під час досудового розслідування було повідомлено про зміну підозри ОСОБА_1 , щодо вчинення ним кримінальних правопорушень передбачених ч.2, ч.3 ст.307 КК України в складі організованої злочинної групи.

Слідчий зазначає, що повідомлена ОСОБА_1 , підозра у вчиненні даних кримінальних правопорушень обґрунтовується здобутими в ході досудового слідства доказами, зокрема проведеними негласними слідчими (розшуковими) діями, допитами свідків, протоколами обшуків та іншими проведеними слідчими діями.

Відповідно до вимог п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України запобіжний захід є заходом забезпечення кримінального провадження.

Строк тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_1 закінчується 28.01.2021.

Слідчий зазначає, що завершити досудове розслідування у зазначений строк, прийнявши одне з рішень передбачених ч.2 ст. 283 КПК України, не можливо з наступних обставин:

У ході досудового розслідування було призначено судово-медичну експертизу, висновок якої до органу досудового розслідування ще не надійшов. Окрім, того проводяться заходи, щодо встановлення всіх учасників вказаних кримінальних правопорушень та можливих свідків.

Висновок зазначеної експертизи має значення для з`ясування фактичних обставин кримінальних правопорушень, передбачених ч.2, ч.3 ст.307 КК України, як під час досудового розслідування так і для подальшого судового розгляду.

Крім цього, необхідно здійснити відкриття матеріалів досудового розслідування сторонам кримінального провадження – вісім томів, скласти обвинувальний акт та здійснити його вручення, що потребує додаткового часу у даному кримінальному провадженні та не можливо здійснити до 28.01.2021, для чого необхідний строк більший, ніж до 28.01.2021 року.

Строк досудового розслідування продовжено до трьох місяців, а саме до 01.03.2021 року постановою першого заступника Закарпатської обласної прокуратури.

Необхідність у продовженні підозрюваному ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обумовлена необхідністю запобігти ризикам вчинення ним спроб переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на інших підозрюваних та свідків злочину, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення.

Вказані ризики доводяться вагомістю доказів про вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, тяжкістю покарання, яке йому загрожує, оскільки санкція статті Кримінального кодексу, що йому інкримінується, передбачає позбавлення волі на строк від 9 до 12 років.

Крім цього, перебуваючи на свободі, ОСОБА_1 може незаконно впливати на інших членів організованого злочинного угруповання, а також свідків злочину, залякувати їх.

Оскільки ОСОБА_1 підозрюється у систематичному та тривалому у часі збуті наркотичних засобів та психотропних речовин у складі ретельно зорганізованої групи із значним обсягом поставки та збуту наркотичних засобі та психотропних речовин, а також широким колом осіб, що придбували наркотики, збагачувалася від вказаної злочинної діяльності та інших джерел доходу не має, що дає підстави стверджувати, що підозрюваний, перебуваючи на свободі, може і в подальшому продовжити злочинну діяльність.

Зважаючи на викладене, та з метою запобігання вчинити підозрюваним ОСОБА_1 будь-яку з вищеописаних протиправних дій, орган досудового слідства просить продовжити строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_1 в межах строку досудового розслідування тобто до 01.03.2021.

В судовому засіданні прокурор заявлене клопотання підтримав, зазначив, що ризики не зменшились , а обрання більш мякого запобіжного заходу не забезпечить належну процессуальну поведінку підозрюваного, виконання ним покладених на нього процесуальних обов`язків. Прокурор зазначив, що завершити досудове розслідування в строк неможливо, так як висновок судової експертизи не надійшов, необхідно здійснити відкриття матеріалів досудового розслідування сторонам провадження, скласти обвинувальний акт, що потребує додаткового часу. Просив продовжити строк дії запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_12 .

У судовому засіданні захисник підозрюваного Марина В., просив відмовити у задоволенні клопотання слідчого про продовження строку дії запобіжного заходу, зазначив про можливість застосування іншого запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою, що зможе запобігти ризикам. Наголосив на тому, що прокурор не довів наявність ризиків, зазначених у клопотанні .

Підозрюваний ОСОБА_13 у судовому засіданні погодився з доводами захисника.

Заслухавши думку прокурора про доцільність продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_12 , пояснення захисника підозрюваного, підозрюваного, перевіривши докази, якими обґрунтовується клопотання, слідчий суддя приходить до наступних висновків.

03.12.2020 року ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду було застосовано відносно ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на два місяці, тобто до 28 січня 2021 року із визначенням застави в розмірі 525 500,00гривень .

29.12.2020 під час досудового розслідування було повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри ОСОБА_1 , щодо вчинення ним кримінальних правопорушень передбачених ч.2, ч.3 ст.307 КК України в складі організованої злочинної групи .

Строк досудового розслідування продовжено до трьох місяців, а саме до 01.03.2021 року постановою першого заступника керівника Закарпатської обласної прокуратури віід 14.01.2021 року..

Завершити досудове розслідування у зазначений строк, прийнявши одне з рішень передбачених ч.2 ст. 283 КПК України, не можливо з наступних обставин:

У ході досудового розслідування було призначено судово-медичну експертизу, висновок якої до органу досудового розслідування ще не надійшов. Разом із тим, така має значення для з`ясування фактичних обставин злочинів, передбачених ч.2, ч.3, ст.307 КК України, як під час досудового розслідування так і для подальшого судового розгляду.

Крім цього, необхідно здійснити відкриття матеріалів досудового розслідування сторонам кримінального провадження , скласти обвинувальний акт та здійснити його вручення, що потребує додаткового часу у даному кримінальному провадженні та не можливо здійснити в строк до 28.01.2021, для чого необхідний строк більший.

Відповідно до ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п`ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. Клопотання про продовженнястроку тримання під вартою подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції яко-го здійснюється досудове розслідування. Клопотання про продовження строку тримання під вар-тою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдову-ють тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. Слідчий суддя зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу. Слідчий суддя зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї стат-ті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

Згідно ст.197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів. Строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого - з моменту затримання.

При вирішенні питання про продовження строків тримання під вартою слід враховувати вимоги статей 177, 178, 197, 199 КПК України, статей 5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та положень, встановлених у рішеннях Європейського суду з прав люди-ни щодо необхідності дотримання розумних строків тримання особи під вартою.

Стаття 177 КПК України містить правові норми щодо мети та підстав застосовування запобіжних заходів.

Статтею 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Крім того, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, враховуються обставини, передбачені ст.178 КПК України.

Згідно ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_1 був обраний з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування ; незаконно впливати на свідків; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином , вчинити інше кримінальне правопорушення.

При вирішенні питання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання підозрюваного під вартою, слідчий суддя враховує надані сторонами кримінального провадження докази, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчинені ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, тяжкість покарання, яке йому загрожує, у разі визнання його винним, наявність ризиків та обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою .

Не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч. 2 та ч. 3 ст. 307 КК України, а виходячи лише з фактичних даних, що містяться в долучених до клопотання матеріалах кримінального провадження, приходжу до висновку про обґрунтованість підозри останнього у вчиненні кримінальних правопорушень за викладених в клопотанні обставин. Кримінальне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 307 КК України відповідно до ст.12 КК України відносяться до категорії тяжких злочинів, а кримінальне правопорушення передбачене ч. 3 ст. 307 КК України відповідно до ст.12 КК України відносяться до категорії особливо тяжких злочинів.

Прокурором та слідчим наведено обставини, які свідчать про обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінальних правопорушень. Обґрунтованість підозри ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень підтверджується зібраними у кримінальному провадженні та доданими до клопотання доказами, які на даній стадії процесу є достатніми для висновку про обґрунтованість підозри, і на підставі яких слідчий виніс повідомлення ОСОБА_1 про підозру та повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри, копія яких йому вручена.

Дослідивши матеріали судового провадження, приєднані прокурором до клопотання докази, слідчий суддя приходить до переконання, що прокурором під час розгляду клопотання доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 та ч.3 ст. 307 КК України, обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою та наявність ризиків, які не зменшились.

Слідчий суддя, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, враховує, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та бере до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182)

При цьому слідчим суддею при продовженні дії запобіжного заходу лише перевіряється наявність вагомих доказів, що можуть свідчити про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою та заявлені ризики.Слідчий суддя, звертає увагу сторони захисту на те, що питання щодо доведеності чи недоведеності вини підозрюваного не являється предметом розгляду клопотання про застосування ( продовження ) дії запобіжного заходу.

Разом з тим, перевіряючи наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 та ч.3 ст. 307 КК України , слідчий суддя виходить з того, що сукупність матеріалів кримінального провадження на даній стадії розслідування, є достатньою для продовження дії запобіжного заходу щодо ОСОБА_1 , оскільки обґрунтованість підозри - це не акт притягнення особи до відповідальності, а сукупність даних, які переконують об`єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину.

При цьому, слід зауважити, що стандарт доведення обґрунтованості підозри є нижчим від стандарту доведеності винуватості поза розумним сумнівом та вимагає меншої ваги доказів, ніж для ухвалення обвинувального вироку.

Окрім того, у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» Європейський Суд з прав людини зазначив, що поліція не зобов`язана мати докази, достатні і для пред`явлення обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання.

Вирішуючи питання про продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , суд враховує вимоги п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування підозрюваного від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Летельє проти Франції» від 26 червня 1991 року зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Тобто із зазначеного рішення Європейського суду з прав людини вбачається, що у справах, де особа обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, виходячи з самої тяжкості обвинувачення, попереднє ув`язнення може бути застосоване. Суд зобов`язаний врахувати всі дійсні обставини справи і за наявності підстав, вичерпний перелік яких визначений в ст.183 КПК України, застосувати винятковий вид запобіжного заходу.

В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, слідчий суддя приходить до переконання, що прокурором під час розгляду клопотання доведено наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 4 ,5 ч.1 ст.177 КПК України і заявлені ризики не зменшились.

Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки підозрюваного, слідчий суддя відмічає, що ризиком не можна вважати прогнозовану подію, настання якої розглядається як цілком гарантоване.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, у цьому випадку підозрюваний, можуть вдатися до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

Таким чином, слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. Позитивна відповідь свідчить про реально існуючий ризик неправомірної поведінки підозрюваного.

Надаючи оцінку можливості підозрюваному переховуватися від органів слідства або незаконно впливати на інших учасників провадження, слідчий суддя бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що підозрюваний з метою уникнення покарання, за вчинення інкримінованого злочину може вдатися до відповідних дій.

Водночас, продовжує залишатися реальним ризик того, що ОСОБА_1 перебуваючи на волі, зможе ухилитися від суду та не виконати його процесуальні рішення (ризик переховування). Існування такого ризику обгрунтовується характером протиправних дій, спосіб вчинення кримінального правопорушення, який має високий ступінь суспільної небезпеки, та тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_1 у разі визнання його винуватим у інкримінованому злочині та наявність реальних ознак справжнього суспільного інтересу.

Встановлений ризик незаконно впливати на свідків, є актуальним до моменту їх допиту в суді при розгляді обвинувального акту по суті.

Щодо ризику незаконного впливу на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, то слідчий суддя вважає його триваючим і таким, що не зменшився, оскільки підозрюваний перебуваючи на волі під час розгляду справи матиме можливість впливати на свідків. Окрім цього, при встановленні наявності ризику впливу на свідків, слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК). За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

На даний час існує реальна необхідність допиту свідків проведення великого обсягу необхідних процедурних (процесуальних) дій, відтак, на переконання слідчого судді, існує об`єктивна реальність ризику можливого впливу підозрюваного на свідків та інших підозрюваних .

Тому, на думку слідчого судді, існування ризику можливого переховування ОСОБА_1 від органів досудового слідства та вплив на свідків, які не допитані в ході судового розгляду справи, залишається високим.

При розгляді клопотання про продовження строку тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_1 , слідчий суддя враховує наявність обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінованого йому кримінальних правопорушень, тяжкість покарання, що загрожує останньому у разі визнання його винуватим, наявність підстав вважати, що останній, перебуваючина волі, може переховуватись від органів досудового розслідування,може перешкоджати повному,всебічному та неупередженому проведенню досудового розслідування, що унеможливить повноту, всебічність при розслідуванні даного кримінального провадження, може незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадження, вчинити інше кримінальне правопорушення, що свідчить про те, що інші більш м`які запобіжні заходи можуть бути недостатніми для запобігання ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» вказав, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів». Отже, суд приймає до уваги тяжкість інкримінованих кримінальних правопорушень та покарання, що підвищує ризик зникнення обвинуваченого від правосуддя.

У рішенні Європейського суду «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000 р. зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують, та міжнародними контактами.

Слідчий суддя враховує, що ОСОБА_12 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 та ч.3 ст. 307 КК України, зокрема Кримінальне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 307 КК України відповідно до ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, а кримінальне правопорушення передбачене ч. 3 ст. 307 КК України відповідно до ст.12 КК України відноситься до категорії особлико тяжких злочинів.

Таким чином, є підстави вважати, що перебуваючи на волі, підозрюваний з метою ухиленнявід кримінальної відповідальності зможе переховуватися від органів досудового розслідування, знаючи та намагаючись уникнути відповідальності за вчинене ним діяння, усвідомлюючи наслідкив разі доведення останньому вини у вчинені вище вказаних злочинів, може в подальшому перешкоджати повному та всебічному досудовому розслідуванню даного кримінального провадження іншим чином.

Слідчий суддя вважає, доведеним те, що існує реальна загроза того, що підозрюваний перебуваючи на волі може впливати на свідків з метою зміни їх показів на свою користь, з метою уникнення кримінальної відповідальності, самостійно або через знайомих, шляхом вмовляння, погроз або іншим способом.

До того ж, крім наявності вказаних ризиків, слідчий суддя також враховує особу підозрюваного, зокрема те, що ОСОБА_1 має постійне місце проживання, не одружений, на даний час ніде офіційно не працевлаштований та не пов`язаний трудовими зобов`язаннями з жодним роботодавцем, стан його здоров`я, що не спростовує наявність встановлених слідчим суддею ризиків передбачених ст. 177 КПК України.

Стаття 183 КПК України визначає, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Слідчий суддя звертає увагу на спосіб вчинення кримінального правопорушення, який має високий ступінь суспільної небезпеки, зумовленої тяжкими наслідками не лише для конкретних осіб, а і для суспільства в цілому, наявність реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистості, а також враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

За таких обставин слідчий суддя вважає доведеним наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 інкримінованих йому злочинів та вищевказаних ризиків, станом на день вирішення клопотання ризики не зменшилися, не відпали та продовжують існувати, і неможливість їх запобігання при вжитті більш м`яких запобіжних заходів, передбачених КПК України оскільки ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні тяжких кримінальних правопорушень.

При вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_1 слідчий суддя також враховує, що в ході досудового розслідування було призначено судово-медичну експертизу, висновок якої до органу досудового розслідування ще не надійшов та також враховує, що в даному кримінальному провадженні є необхідність в проведені ряду інших процесуальних дій, а також те, що строки досудового розслідування відповідно до постанови першого заступника керівника Закарпатської обласної прокуратури від 14.01.2021 року продовжено до 01.03.2021 року.

Відповідно до п. 35 рішення Європейського суду по правам людини від 26.06.1991 р., у справі «Летельє проти Франції», національні судові органи у першу чергу слідкувати за тим, щоб в кожному конкретному випадку строк попереднього ув`язнення обвинуваченого не перевищував розумних меж. З цією метою вони повинні приймати до уваги всі обставини, які мають значення для з`ясування, чи мається суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпціїневинуватості виправдовував відступлення від принципу поваги до особистої свободи.

На думку слідчого судді, застосування більш м`якого запобіжного заходу не унеможливить прояв встановлених слідчим суддею ризиків, та не буде ефективним та доцільним в рамках даного кримінального провадження та свідчить про те, що інші більш м`які запобіжні заходи можуть бути недостатніми для запобігання ризикам встановлених слідчим суддею, передбаченим ст. 177 КПК України.

Водночас слідчий суддя вважає, що вік та стан здоровя ОСОБА_1 дозволяють та не перешкоджають продовженню відносно нього дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Доказів про те, що стан здоровя ОСОБА_1 перешкоджає продовженню відносно нього дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не надано.

Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, для застосування стосовно ОСОБА_1 більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою не встановлено.

Виходячи з вищевикладеного, слідчий суддя вважає, що клопотання слідчого про продовження підозрюваному ОСОБА_1 , строку тримання під вартою підлягає задоволенню, так як є пропорційним тому ступеню небезпеки, ризик якого залишився з огляду на серйозний характер загрози для суспільного порядку протиправних діянь, їх тяжкість з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження, а також тим завданням, які має досягти орган досудового розслідування, та може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

Оскільки слідчим суддею обиралася відносно обвинуваченого ОСОБА_1 міра запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відповідно обиралася міра запобіжного заходу у вигляді застави, а така визначалася в обов`язковому порядку як альтернатива суворого запобіжного заходу, та визначена в порядку, визначеному ст.182 КПК України, підстав для зміни визначеного судом розміру не має.

Крім того, кримінально-процесуальним законом не передбачено право суду змінити розмір застави, який обраний як альтернатива до запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при відсутності обґрунтованих підстав для зміни раніше обраного запобіжного заходу, у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до положень ст. 197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді про продовження строку тримання під вартою не може перевищувати 60 днів і продовжується слідчимсуддею в межах строку досудового розслідування, а тому, зважаючи на право підозрюваного, щобобвинувачення щодо нього в найкоротший строк стало предметом судового розгляду, визначені ст. 28 КПК України розумні строки кримінального провадження, строк тримання під вартою ОСОБА_1 слід продовжити до 01.03.2020 року.

Керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 184, 186, 193-194, 196, 197, 202,309 КПК України, слідчий суддя,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання слідчого у кримінальному провадженні №42020070000000071 від 06.02.2020 року – старшого слідчого в ОВС відділу слідчого управління ГУНП в Закарпатській області майора поліції Гельжинський Р.Л., погоджене виконувачем обов`язки начальника відділу Закарпатської обласної прокуратури Вайда В. про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.

Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Ужгород, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, не працюючого, не одруженого, з не повною вищою освітою, раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2, ч.3 ст.307 КК України, в межах строку досудового розслідування строком до 60 днів тобто до 01.03.2021 року.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали оголошено 25.01.2021 року о 15 -55 год.

Слідчий суддя Ужгородського

міськрайонного суду К.К. Бенца