Рішення № 94411683, 19.01.2021, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/15268/20

Провадження 2/522/2871/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2021 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді – Домусчі Л.В.,

за участю секретаря судового засідання – Лисенко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Представник ТА «Акцент-Банк» 08.09.2020 року звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідно до укладеного договору №SAMABWFC00001545408 від 30.04.2018 року відповідач отримав у позивача кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 46,80 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами Банку, що викладені на банківському сайті, складає між ним та Банком Договір, що підтверджується підписом у заяві. Позивач свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а відповідач кредит та відсотки за кредитом не сплачує, у зв`язку з чим Банк звертається до суду з даним позовом, в якому просить стягнути з відповідача на користь Банку заборгованість у розмірі 48 219, 21 грн. та судові витрати по справі.

Ухвалою суду від 17.09.2020 р. провадження у справі відкрито та розгляд справи вирішено проводити у порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення сторін.

Через неявку сторін розгляд справи 19.10.2020 року та 20.11.2020 року відкладався.

До суду 10.12.2020 року надійшов відзив на позов від відповідача, згідно якого заперечував проти вимог та просив відмовити. Відповідача посилався на те, що позовні вимоги банку є недоведеними та не підтвердженими належними доказами, зокрема, не надано доказів того, що банком ознайомив відповідача із редакцією умов та правил, які надає до позову; окрім підписаної анкети-заяви із боку банку не надано будь-яких доказів. Окрім того, відповідач посилався на те, що гроші у кредит не отримував та відповідної заборгованості не має, оскільки у період з 24.11.2019 року по 25.11.2019 року його смартфон було викрадено і як стало пізніше відомо відповідачу через його викрадений телефон отримано доступ до електронного додатку А-Банк, збільшено кредитний ліміт та знято кредитні кошти у розмірі 35 536.00 грн.. Про наявність відповідної заборгованості йому стало відомо лише у березні 2020 року, коли він перебував у відрядженні. Після виявлення цього (крадіжки кредитних коштів), 26.03.2020 року він звернувся до ЧЧ Приморського відділу поліції м. Одеса ГУНП в Одеській області з заявою про крадіжку телефону. На теперішній час заява внесена до ЄДРДР, номер кримінального провадження 1202016250000589 та розслідування триває. За викладеного, посилаючись на те, що спірні кредитні кошти не отримував, просив відмовити у позові.

У зв`язку з перебування судді у відпустці розгляд справи 10.12.2020 року був відкладений на 19.01.2021 року.

У судове засідання 19.01.2021 року сторони не з`явились, про час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином. Представник позивача в позові просив розглядати справу у їх відсутності та надав згоду на заочний розгляд справи.

Відповідач поважність причин неявки суду не повідомив.

Відповідно до ст.275 ЦПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована Україною Законом №475/97-ВР від 17.07.1997 року, гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

З огляду на викладене, зважаючи на належне сповіщення сторін, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Відповідно до ст.268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Крім того, на вимогу зазначених норм процесуального права, датою ухвалення судового рішення, ухваленого за відсутності осіб, які беруть участь у справі, є дата складення повного судового рішення. У зв`язку з цим, датою складення цього судового рішення 25.01.2021 року.

Вивчивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 30 квітня 2018 року між ПАТ «Акцент-Банк», правонаступником якого є АТ «Акцент-Банк», укладено кредитний договір з ОСОБА_1 , згідно з умовами якого останній отримав кредит, шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Акцент-Банку, отримавши платіжну картку та персональний ідентифікаційний номер для авторизації.

У заяві зазначено, що відповідач згоден із тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомилась та погодилась із Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані для ознайомлення в письмовому вигляді.

Факт укладання даного договору відповідачем визнається.

Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 17.08.2020 року становить 48 219, 21 грн., з яких:

- 35 536, 73 грн. – заборгованість за кредитом;

- 12 682, 48 грн. – заборгованість за відсотками.

Про стягнення вказаної суми боргу заявлено даний позов.

Вирішуючи спір суд виходить із наступного.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа(кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти(кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець(в даному випадку АТ «Акцент-Банк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, у разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Суд вказує, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Надані позивачем Правила надання банківських послуг Акцент-Банку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Суд вважає, що Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Акцент-Банку, який міститься в матеріалах даної справи не містить підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 30.04.2018 року шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Суд вбачає, що у заяві позичальника від 30.04.2018р. сторонами не визначено строк дії картки.

Згідно пояснень відповідача, викладених у відзиві, в грудні 2018 року він здійснив погашення заборгованості за вказаним кредитним договором та більше картковим рахунком не користувався. Проте, у період із 24.11.2019 року по 25.11.2019 року у нього було викрадено мобільний телефон та через електронний доступ А-Банк було збільшено кредитним ліміт до 35 536 грн.. Проте він дану суму коштів не знімав.

Суд вбачає, що з приводу викрадення телефону відповідач звернувся до правоохоронних органів 26.03.2020 року та його заява була внесена до ЄРДП за номером кримінального провадження №12020162500000589.

Також згідно виписки по рахунку, наданої відповідачем, а також з самого розрахунку боргу, наданого представником банку до позову, вбачається, що дійсно останнє погашення за кредитним договором було здійснено ОСОБА_1 27.12.2018 року. Та згідно довідки АТ «Акцент-Банк» від 22.01.2021 року, заборгованості за кредитним договором ABH0F7194660037545 від 30.04.2018 року немає, дата закриття кредиту – 28.12.2018 року.

Зазначене не спростовано позивачем.

Також згідно виписки із рахунку та розрахунку заборгованості, дійсно кредитний ліміт за вказаною кредитною угодою було збільшено 25.11.2019 року та здійснено переказ коштів на картку іншого банку за номер НОМЕР_1 на загальну суму 35 536, 73 грн..

Отже, за викладеного суд вбачає, що позивачем достеменно не доведено факт отримання вказаних кредитних коштів саме відповідачем та його згоду на таке збільшення, існування між сторонами будь-яких договірних зобов`язань за вказаним кредитним договором після 28.12.2018 року (дати закриття кредиту).

Доказів того, що картка була пролонгована відповідачем та останній свідомо та особисто виявив бажання на отримання кредитних коштів, позивачем не надано.

За викладеного суд приходить до висновку про недоведеність позовних вимог банку та відмовляє в їх задоволенні.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на відсутність підстав для задоволення позову банку, судові витрати не підлягають стягненню з відповідача.

Згідно з вимогами статті 264 ЦПК під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; та докази на їх підтвердження.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

На основі повно та всебічно з`ясованих обставин справи, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню, суд дійшов до висновку, що вимоги позивача не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 3, 16, 203, 207, 509, 524, 525, 526, 530, 536, 549, 550-551, 610-612, 625-626, 629, 638, 639, 640, 1048, 1050, 1052, 1054, 1055, 1056-1 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 12, 13, 27, 43, 64, 76, 81, 89, 95, 133, 141, 223, 247, 258-259, 263-265, 268, 280-282, 354 ЦПК України; суд –

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, згідно ч.1 ст. 354 ЦПК України

Повний текст рішення складено 25.01.2021 року.

Суддя: Домусчі Л.В.