Постанова № 9441162, 14.04.2010, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

                                                                                                                                                                                                                  ПОСТАНОВА                                                                                                                                                                                                                            

14.04.10                                                                                           Справа № 12/64-1950

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючої-судді Дубник О.П.

суддів Скрипчук О.С.

Процика Т.С.

При секретарі судового засідання Ніколайчук С.В.

розглянув апеляційну скаргу Приватного підприємства (далі ПП) «Продекспорт»від 11.01.2010р. № 10/01-65

на рішення Господарського суду Тернопільської області від 14.12.2009 р.

у справі № 12/64-1950

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) «Лігос», м.Івано-Франківськ

до відповідача ПП «Продекспорт», м.Тернопіль

про          стягнення 19 921,50 грн. боргу за поставлений товар згідно договору постачання № 84679 від 01.01.2009 р.

за участю представників:

від позивача – не з’явився (належно повідомлений);

від відповідача –не з’явився (належно повідомлений).

Причини відкладення розгляду справи викладено в ухвалі суду від 10.03.2010р.

Сторони належним чином повідомлені про час та місце засідання суду, докази чого наявні у справі.

Заяв про відвід суддів не поступало.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 14.12.2009р. у справі № 12/64-1950 (суддя Н.А.Френдій) позов задоволено. Стягнуто з ПП «Продекспорт» на користь ТОВ «Лігос»19 921,50 грн. боргу за поставлений товар згідно договору постачання № 84679 від 01.01.2009р., 199,21 грн. витрат по сплаті державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення судом мотивовано ст.ст.11, 509, 526 Цивільного кодексу України, на підставі яких місцевим господарським судом зроблено висновок про підставність вимог позивача, оскільки відповідач не виконав взяті на себе зобов’язання по договору № 84679 від 01.01.2009р. щодо оплати вартості поставленого йому позивачем товару, в результаті чого заборгував останньому 19 921,50 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ПП «Продекспорт», відповідач у справі, подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення Господарського суду Тернопільської області від 14.12.2009р. у справі № 12/64-1950 скасувати та направити справу на новий розгляд.

Скаржник посилається на те, що оскаржуване рішення суду прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, скаржник вказує на те, що не отримував ухвалу суду першої інстанції про час та місце розгляду справи, а відтак був позбавлений можливості надати свої заперечення.

Також, скаржник зазначає, що вказана у позові сума заборгованості в розмірі 19921,50 грн. не відповідає дійсності, оскільки ПП «Продекспорт»було отримано товар не по всіх накладних, на які посилається позивач, та акт взаємозвірки зі сторони ПП «Продекспорт»підписано не уповноваженою особою.

Позивач –ТОВ «Лігос» - подало відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення Тернопільської області від 14.12.2009р. у справі № 12/64-1950 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення з підстав правомірності та обґрунтованості рішення суду. Зокрема, позивач зазначає, що відповідач, докази повідомлення якого про час та місце засідання суду наявні у справі, не надіслав свого повноважного представника в судове засідання, не довів суду свої доводи та міркування стосовно позовних вимог, своїми правами, передбаченими ст. 22 ГПК України не скористався. Крім того, позивач вказує на той факт, що відповідач підписав договір № 70 від 18.01.2010 р. про переведення боргу, тим самим, визнавши борг за поставлений товар в розмірі 19921,50 грн.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та відзив на неї, судом встановлено наступне:

Ухвалою суду від 21.10.2009 р. порушено провадження у справі № 12/64-1950 за позовом ТОВ «Лігос»до ПП «Продекспорт»про стягнення заборгованості в сумі 19921,50 грн. та призначено її розгляд на 09.11.2009 р.

Розгляд справи відкладався, про що судом винесено відповідні ухвали суду від 05.11.2009 р., від 30.11.2009 р., зокрема, у зв’язку із нез’явленням представника відповідача та необхідністю витребування документів.

Згідно ст. 87 ГПК України рішення та ухвали розсилаються сторонам, прокурору, який брав участь в судовому процесі, третім особам не пізніше п'яти днів після їх прийняття або вручаються їм під розписку, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Пунктом 3.5.1 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України №75 від 10.12.02р., передбачено, що ухвала про порушення провадження у справі і призначення її до розгляду надсилається службою діловодства в день її прийняття всім учасникам процесу з повідомленням про вручення.

Повідомлення з відміткою про вручення ухвали адресатові залучаються до матеріалів справи.

Факт неодержання ухвали адресатом засвідчується поштовим повідомленням встановленого зразка, яке разом з неотриманою ухвалою та конвертом оперативно передається службою діловодства судді для ознайомлення та долучення до справи.

Відповідно до п.3.5.10 Інструкції судові документи, які підлягають відправленню, передаються до служби діловодства, реєструються і в той же або наступного дня відправляються за призначенням.

Відправка чи передача адресатові судових документів без їх реєстрації у службі діловодства забороняється.

Не допускається залишення у справі судового документа без відмітки про його відправку.

Судовою колегією з’ясовано, що усі ухвали суду надсилались відповідачу на адресу –46000, м. Тернопіль, вул. Живова, 15а, яка в позовній заяві значиться як місцезнаходження юридичної особи. Як вбачається з повідомлень про вручення поштових відправлень, а саме ухвал суду від 21.10.2009 р. та від 30.11.2009 р., останні представник відповідача отримав відповідно 26.10.2009 р. та 09.12.2009 р. (а.с. 71,80).

Місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені (ст.93 ЦК України).

Адреса відповідача, зазначена у позовній заяві, є вірною. Така ж адреса вказується і самим відповідачем у поданій ним апеляційній скарзі.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час та місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Таким чином, доводи скаржника про неналежне повідомлення його про час та місце засідання суду спростовуються вищевикладеним, нез’явлення повноважних представників сторін у судове засідання не тягне перенесення справи на інші строки, не перешкоджає розгляду справи без їх участі; тому у судової колегії не має підстав вважати, що судом першої інстанції при прийняті оскаржуваного судового рішення порушено норми процесуального права.

Водночас ст. 22 ГПК України передбачено, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами (ст.75 ГПК України).

ТОВ «Лігос»подало позов про стягнення на його користь з ПП «Продекспорт»19921,50 грн. основного боргу та судових витрат.

14.12.2009 р. судом першої інстанції прийнято оскаржуване рішення суду про задоволення позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.01.2009 р. між ПП «Продекспорт» (Покупець) та ТОВ «Лігос»(Продавець) був укладений договір постачання № 84679, згідно умов якого Продавець зобов’язується передавати (поставити, продати) товари у власність Покупця на умовах та в строки, встановлені Договором, а Покупець в порядку та в строки, встановлені Договором, зобов’язується прийняти товари ці оплатити їх за цінами зазначеними в Додатку № 1 (а.с. 6-8).

07.05.2009 р. сторонами був підписаний Додаток № 3 до Договору № 84679 від 01.01.2009 р., в якому сторони погодили, що у зв’язку з проведенням Постачальником регулярних централізовано-кільцевих поставок згідно з Договором № 84679 від 01.01.2009 р., за яким здійснюється систематичне завезення хлібобулочних виробів на торгівельні об’єкти Покупця, передача Покупцю товару Постачальником здійснюється без довіреностей (а.с. 11).

Відповідно до п. 8.1. Договору Покупець (відповідач) здійснює розрахунки з Продавцем за поставлений товар по проходженню 30 календарних днів з моменту здійснення постачання товару.

Як правильно встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, на виконання умов вищезазначеного договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар за період з 01.06.2009 р. по 30.09.2009 р. на суму 19645,50 грн. та за період з 02.10.2009 р. по 05.10.2009 р. на суму 1386 грн., що підтверджується належним чином засвідченими копіями накладних, що наявні в матеріалах справи (а.с. 15-67).

Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідач не виконав своїх зобов’язань за Договором № 84679 від 01.01.2009 р. в частині повної оплати вартості поставленого та отриманого ним товару за вищезазначений період, заборгувавши тим самим позивачу на час розгляду справи в суді першої інстанції 19921,50 грн., які підлягають стягненню.

Однак, судова колегія не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Позивач 13.10.2009 р. звернувся до Господарського суду Тернопільської області з позовом до ПП «Продекспорт»про стягнення з нього 19921,50 грн. боргу.

У позовній заяві, позивач зазначає, що за період з 01.06.2009 р. по 05.10.2009 р. на виконання умов договору № 84679 від 01.01.2009 р. поставив, а відповідач прийняв товар (круасани) відповідно до наявних в матеріалах справи накладних (а.с. 15-67) на загальну суму 20065,50 грн. Проте, як вказує позивач, відповідач не оплатив вартість товару у повному обсязі, за станом на 15.10.2009 р. заборгувавши позивачу 19921,50 грн., що стало підставою для звернення з позовом до суду.

Як вбачається з умов Договору № 84679 від 01.01.2009 р. (п. 8.1.) Покупець (відповідач у справі) здійснює розрахунки з Продавцем (позивач у справі) за поставлений товар по проходженню 30 календарних днів з моменту здійснення постачання товару.

На підтвердження своїх позовних вимог, позивачем були подані суду накладні (а.с. 15-67) за період з 01.06.2009 р. по 05.10.2009 р.

Однак, враховуючи п. 8.1. Договору № 84679 від 01.01.2009 р. та момент звернення з позовною заявою до суду першої інстанції (13.10.2009 р., про що свідчить поштовий штемпель на конверті), строк оплати товару по накладних за період з 14.09.2009 р. по 05.10.2009 р. не настав.

За таких обставин, підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення 7140 грн. за поставлений товар за період з 14.09.2009 р. по 05.10.2009 р. відповідно до накладних за цей період (а.с. 15-30) відсутні, оскільки позов пред’явлений завчасно, до настання строку платежу, що не позбавляє позивача права пред’явити позовні вимоги в майбутньому за вказаний період. Заява про збільшення позовних вимог у матеріалах справи відсутня.

Згідно з ч.1, ч.2 п.1 ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно з ч.1, ч.2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу.

Згідно із ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. При цьому, покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Тобто, підстави виникнення зобов’язань (цивільних прав та обов’язків) встановлені ст.11 ЦК України, зокрема з договорів (що і є у даному випадку), тобто носять диспозитивний характер. Це полягає у обов'язку сторін договору виконувати взяті на себе зобов'язання, визначені умовами цього договору.

Згідно з ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.1, ч.2, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач в порушення взятих на себе зобов’язань згідно Договору № 84679 від 01.01.2009 р. повної оплати вартості отриманого товару відповідно до накладних за період з 01.06.2009 р. по 11.09.2009 р. не здійснив.

Враховуючи вищенаведене, сума боргу, не спростована документальними доказами відповідачем, становить 12781,50 грн., яка підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись ст.ст. 103, 104, 105 ГПК України,

Львівський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

1.          Апеляційну скаргу задоволити частково. Скасувати рішення Господарського суду Тернопільської області від 14.12.2009р. і прийняти нове рішення.

2.          Позов ТОВ «Лігос» задоволити частково. Стягнути з ПП «Продекспорт» (м. Тернопіль, вул. Живова, 15а, код 30047671) на користь ТОВ «Лігос» (м. Івано-Франківськ, вул. Вовчинецька, 192, код 20547427) –12781, 50 грн. боргу, 127,82 грн. витрат по сплаті державного мита та 151,42 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позовних вимог відмовити.

3.          Стягнути з позивача на користь відповідача 35,70 грн. витрат по сплаті державного мита за перегляд судового рішення в апеляційній інстанції.

4.          Місцевому господарському суду видати відповідні накази.

5.          Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена згідно ст.ст.107, 109 ГПК України.

6.          Справу повернути в місцевий господарський суд.

Головуюча-суддя О.П. Дубник

суддя О.С.Скрипчук

суддя Т.С.Процик

Постанова підписана 28.04.2010р.