Постанова № 9440910, 27.04.2010, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

27.04.10                                                                                           Справа № 04/45-92

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого судді                              Юрченка Я.О.

суддів                                                  Якімець Г.Г.

                                                            Зварич О.В.

розглянув апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Ківерцівське АТП-10765», м.Ківерці Волинської області

на рішення Господарського суду Волинської області від 01.02.2010р.

у справі 04/45-92

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Ківерцівське АТП-10765», м.Ківерці Волинської області

до відповідача Українського державного підприємства «Укрінтеравтосервіс», м.Київ

про визнання недійсним правочину

За участю представників:

позивача: Шевчук В.В.

відповідача: не з’явився.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Волинської області від 01.02.2010р. у справі № 04/45-92 (з урахуванням уточнення позовних вимоги) відмовлено в позові Відкритого акціонерного товариства «Ківерцівське АТП-10765», м.Ківерці Волинської області, до Українського державного підприємства «Укрінтеравтосервіс», м.Київ, про визнання недійсним правочину поділу спільного майна, який оформлений актом поділу спільного майна та приймання-передачі розподілених часток від 29.12.2005р. згідно з договором про спільну діяльність № 38Дд-95 від 01.11.1995р., в частині передачі УДП «Укрінтеравтосервіс»в особі Волинської філії допоміжних приміщень адміністративного корпусу за інв. № 172 та однієї третьої майстерні інв. № 171; застосування в цій частині двосторонньої реституції - повернення сторін в попередній стан, а саме: повернення у власність ВАТ «Ківерцівське АТП-10765»адміністративного допоміжного корпусу за інв. № 172 та однієї третьої майстерні за інв. № 171, стягнення з ВАТ «Ківерцівське АТП-10765»в користь УДП «Укрінтеравтосервіс»67188 грн.

При прийнятті рішення місцевий господарський суд виходив зокрема з приписів ст.215, 216, 220 ЦК України та того, що спірний правочин є нікчемним в силу дефекту форми (нотаріально не посвідчений), а визнання недійсним нікчемного правочину судом не вимагається. Правові наслідки нікчемного правочину законом не встановлені, що обумовлює неможливість задоволення вимоги про повернення майна. Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку про неможливість визначення часток в майні, оскільки це не було предметом доказування. Вимога про стягнення коштів не відповідає змісту оспорюваного правочину та договору про спільні діяльність.

Не погоджуючись з рішенням суду, позивач у справі, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати з підстав порушення норм матеріального права, невідповідності висновків суду дійсним обставинам справи, позовні вимоги задоволити повністю.

Представник позивача в судовому засіданні вимоги та доводи апеляційної скарги підтримав.

Представник відповідача проти вимог та доводів апеляційної скарги заперечив, просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

В судовому засіданні 30.03.2010р. оголошувалась перерва до 08.04.2010р. Ухвалою суду від 08.04.2010р. за клопотання позивача розгляд справи відкладався на 27.04.2010р.

Розглянувши доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши наявні матеріали справи, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, наказом Міністерства транспорту України № 618 від 07.12.1994р. затверджено Акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу Ківерцівське АТП 10765 (додаток 1 до наказу) та створено Відкрите акціонерне товариство «Ківерцівське автотранспортне підприємство 10765». Зазначений Акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу Ківерцівське АТП 10765 складений за результатами інвентаризації майна Ківерцівського АПТ 10765 за станом на 01.10.1994р. та обґрунтовується Відомістю розрахунку вартості будівель споруд і передавальних пристроїв за станом на 1 жовтня 1994р. Ківерцівського АПТ 10765.

Як вбачається із Відомості, у складі цілісного майнового комплексу Ківерцівського АПТ 10765 під інвентаризаційним номером 171 числилась майстерня, а під номером 172 - допоміжні приміщення, які використовувались як адміністративний корпус.

01.11.1995р. між сторонами спору - ВАТ «Ківерцівське АТП-10765» та УДП «Укрінтеравтосервіс»було укладено договір про спільну діяльність № 38Дд-95.

Відповідно до п.3.1 договору грошові та майнові вклади учасників договору, а також майно, створене або набуте внаслідок їх спільної діяльності є спільною власністю сторін, яка є частковою власністю. Даний пункт відповідає вимогам чинного на момент укладення договору про спільну діяльність Цивільного кодексу УРСР, а саме ст.432 ЦК УРСР, яка кореспондується із нормами ст.1134 ЦК України.

Глава 38 «Сумісна діяльність»та глава 11 «Спільна власність»ЦК УРСР не містять будь-яких правил щодо визначення часток у праві спільної часткової власності. Тому розмір часток у праві спільної часткової власності, що виникла на підставі договору про сумісну діяльність, повинен визначатися відповідно до домовленості учасників договору, а у разі спору - з урахуванням вкладу кожного з учасників у спільну діяльність.

Із змісту розділу 3 договору випливає, що частки учасників є рівними, тобто по 50% у кожного учасника. Вказане узгоджується із змістом ч.1 ст.357 ЦК України, згідно з якою частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом.

Протоколом № 3 від 29.12.2005р. сторони домовились припинити дію договору про спільну діяльність № 38Дд-95 від 01.11.1995р. та застосувати правові наслідки припинення дії договору № 38дд-95 –двосторонню реституцію –повернення кожному із учасників його частки згідно з узгодженим сторонами актом поділу спільного майна та приймання передачі розподілених часток, тобто провести повернення сторонам того майна та коштів, які були внесені ними при укладенні договору про спільну діяльність.

Актом поділу спільного майна та приймання передачі розподілених часток від 29.12.2005р., підписаним та засвідченим печатками обох сторін, встановлено, що відповідачу повертаються допоміжні приміщення (адміністративний корпус) інв. № 172 та одна третина майстерні інв. № 171, позивачу –все інше.

Однак, як вбачається з Переліку об’єктів, виділених ВАТ «Ківерцівське АТП-10765»УДП «Укрінтеравтосервіс» для спільної діяльності, підписаного та засвідченого печатками обох сторін, адміністративний корпус інв. № 172 та майстерня інв. № 171 були передані у спільну часткову власність по договору про спільну діяльність саме позивачем, а не відповідачем.

Таким чином, згідно з Актом від 29.12.2005р. фактично відбувся поділ майна, яке перебувало у спільній частковій власності згідно з договором про спільну діяльність, а не повернення частки учасників, як декларувалось Протоколом № 3 від 29.12.2005р.

Згідно з ч.2 ст.1141 ЦК України у разі припинення договору простого товариства речі, передані у спільне володіння та (або) користування учасників, повертаються учасникам, які їх надали, без винагороди, якщо інше не передбачено домовленістю сторін.

Оскільки договір про спільну діяльність за домовленістю учасників, припинив існування в 2005 році і будь-яких вказівок у ньому на порядок поділу спільного майна не містилось, то, як вважає апелянт, фактично слід застосувати статтю 1141 ЦК України, тобто повернути ВАТ «Ківерцівське АТП 10765»майно, яке було передано при укладенні договору про спільну діяльність, а саме приміщення адміністративного корпусу за інв. № 172 та одну третю майстерні за інв. № 171.

Відповідно до ч.3 ст.367 ЦК України договір про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Відтак, оскільки між сторонами при припиненні договору про спільну діяльність виникли правовідносини поділу спільної часткової власності, а письмового договору, який посвідчено нотаріально, не укладалось, то такі дії сторін щодо укладення письмового правочину про поділ нерухомого майна, який не посвідчений нотаріально, прямо порушують вищевказану норму закону.

Згідно з ч.2 ст.363 ЦК України частка у праві спільної часткової власності за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, переходить до набувача відповідно до статті 334 цього Кодексу.

Згідно з ч.3 ст.334 ЦК України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Відтак, оскільки відповідачем не дотримано вимог ст.ст.334, 336, 367 ЦК України, то відповідно останній через здійснення сторонами правочину у невстановленій законом формі не міг набути права власності на спірне майно. Однак, фактично набув таке право власності, що стверджується довідкою КП «Волинського ОБТІ».

Згідно з п.4 ч.1 ст.203 ЦК України правочин має вчинятись у формі, встановленій законом.

Статтею 220 ЦК України встановлено правові наслідки недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору. А саме згідно з ч.1 ст.220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимог закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. За ч.2 ст.220 ЦК України якщо сторони домовились щодо всіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулось повне або часткове виконання договору, але одна зі сторін ухилилась від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, —відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Частина 4 ст.216 ЦК України передбачає, що правові наслідки нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватись за домовленістю сторін.

Однак частиною 5 ст.216 ЦК України встановлено, що вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред’явлена будь-якою заінтересованою стороною. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Проаналізувавши наведені норми в сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що до нікчемного правочину можуть бути застосовані встановлені законом загальні наслідки недійсності правочину –двостороння реституція. Тим більше, що у даному випадку правові підстави визнати такий правочин дійсним в порядку ч.2 ст.220 ЦК України у суду відсутні.

Відтак, позовні вимоги про визнання недійсним правочину поділу спільного майна, який оформлений актом поділу спільного майна та приймання-передачі розподілених часток від 29.12.2005р. згідно з договором про спільну діяльність № 38Дд-95 від 01.11.1995р., в частині передачі УДП «Укрінтеравтосервіс»в особі Волинської філії допоміжних приміщень адміністративного корпусу за інв. № 172 та однієї третьої майстерні інв. № 171 і застосування в цій частині двосторонньої реституції - повернення сторін в попередній стан, а саме: повернення у власність ВАТ «Ківерцівське АТП-10765»адміністративного допоміжного корпусу за інв. № 172 та однієї третьої майстерні за інв. № 171 та стягнення з ВАТ «Ківерцівське АТП-10765»в користь УДП «Укрінтеравтосервіс»67188 грн. боргових зобов’язань, є підставними та підлягають задоволенню в повному обсязі, оскільки відповідно до ст.215 ЦК України визнання судом недійсним нікчемного правочину законом не вимагається, але не заборонено, тим більше, що з недійсністю спірного правочину не погоджується відповідач.

А отже, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, як таке, що прийнято з порушенням норм матеріального права, а апеляційна скарга частковому задоволенню. Судові витрати покладаються на відповідача.

Відтак керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд-

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Ківерцівське АТП-10765», м.Ківерці Волинської області, задоволити.

2.Рішення Господарського суду Волинської області від 01.02.2010р. у справі № 04/45-92 скасувати.

3.Позовні вимоги задоволити.

4.Визнати недійсним правочин поділу спільного майна, який оформлений актом поділу спільного майна та приймання-передачі розподілених часток від 29.12.2005р. згідно з договором про спільну діяльність № 38Дд-95 від 01.11.1995р., в частині передачі УДП «Укрінтеравтосервіс»в особі Волинської філії допоміжних приміщень адміністративного корпусу за інв. № 172 та однієї третьої майстерні інв. № 171.

5.Зобовязати Українське державне підприємство «Укрінтеравтосервіс», м.Київ, ЄДРПОУ 21741574, повернути у власність Відкритого акціонерного товариства «Ківерцівське АТП-10765»м.Ківерці Волинської області, вул.Комунальна, 14, ЄДРПОУ 05461102, адміністративний допоміжний корпус за інв. № 172 та одну третю майстерні за інв. № 171.

6.Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Ківерцівське АТП-10765», м.Ківерці Волинської області, вул.Комунальна, 14, ЄДРПОУ 05461102, в користь Українського державного підприємства «Укрінтеравтосервіс», м.Київ, ЄДРПОУ 21741574, - 67188 грн.

7.Стягнути з Українського державного підприємства «Укрінтеравтосервіс», м.Київ, ЄДРПОУ 21741574, в користь Відкритого акціонерного товариства «Ківерцівське АТП-10765», м.Ківерці Волинської області, вул.Комунальна, 14, ЄДРПОУ 05461102, - 678 грн. у відшкодування судових витрат.

8.Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

9.Доручити Господарському суду Волинської області видати накази відповідно до ст.116 ГПК України.

10.Матеріали справи повернути до місцевого господарського суду.

Головуючий суддя                                                                      Юрченко Я.О.

Суддя                                                                                          Якімець Г.Г.

Суддя                                                                                          Зварич О.В.