Рішення № 9440256, 25.02.2010, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" лютого 2010 р.                                                   Справа № 12/3194

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі Кадусі Н.В., за участю представників сторін: позивача – Чубика Л.П. за довіреністю, відповідача – Татаринова О.С. за довіреністю, у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду в м. Черкаси, розглянувши справу за позовом закритого акціонерного товариства «АТП – 2361» до приватного підприємства «Тесей –Центр» про стягнення 706998 грн. 96 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача, у зв’язку з невиконанням зобов’язань по договорам № 3 від 30.07.2007 року і № 2 від 17.08.2007 року, 430000 грн. боргу, 223291 грн. 96 коп. інфляційних втрат, 30100 грн. 3 % річних за період прострочення 28 місяців, 23607 грн. пені за період прострочення з 27.06.2009 року по 25.12.2009 року, що разом складає 706998 грн. 96 коп., та відшкодування судових витрат.

У судовому засіданні представник позивача позов з підстав, викладених в позовній заяві, підтримав і просив суд його задовольнити.

Відповідач письмовий відзив на позов не подав, представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував і просив суд в його задоволенні відмовити з мотивів невідповідності спірних договорів вимогам закону, безпідставності вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат і 3% річних, неправильності обрання позивачем способу захисту порушеного права та пропуску ним строку позовної давності в частині вимог про стягнення пені.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності суд позов задовольняє частково з наступних підстав.

30.07.2007 року сторонами укладено договір № 3 (безповоротної фінансової допомоги), за умовами якого відповідач зобов’язався передати позивачу 400000 грн. безповоротної фінансової допомоги протягом 1 дня (в строк до 31.07.2007 року) з моменту підписання договору, за несвоєчасне надання безповоротної фінансової допомоги відповідач сплачує пеню (а.с. 16).

17.08.2007 року сторонами укладено договір № 2 (безповоротної фінансової допомоги), за умовами якого відповідач зобов’язався передати позивачу 30000 грн. безповоротної фінансової допомоги протягом 1 дня (в строк до 18.08.2007 року) з моменту підписання договору, за несвоєчасне надання безповоротної фінансової допомоги відповідач сплачує пеню (а.с. 19).

Зобов’язання щодо надання безповоротної фінансової допомоги згідно вищеназваних договорів відповідачем не виконані, що підтвердили в своїх поясненнях представники сторін в засіданні суду.

Наявність спірних договорів встановлено також Державною податковою інспекцією у Черкаському районі Черкаської області за результатами перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2007 року по 31.12.2007 року, що відображено в акті від 06.06.2008 року № 180/23-047/03577651.

Відповідно до ст. 173 ГПК України, господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Основними видами господарських зобов’язань є майново-господарські зобов’язання та організаційно-господарські зобов’язання.

Господарські зобов’язання, відповідно до ст. 174 ГК України, можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГПК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 1 п. 1.22.1. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», безповоротна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

В силу ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відиова від зобов’язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з п. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 599 ЦК України, зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 611 ч. 1 п. 3 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно ст. 625 ч. 2 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом, відповідно до ст. 22 ГПК України, було запропоновано сторонам подати докази в обґрунтування позову і заперечень проти нього, брати участь в засіданнях суду, вони своїми правами скористались на свій розсуд, подали всі наявні у них докази і на їх підставі судом прийнято рішення у справі.

Відповідно до ст.ст. 33 ч. 1, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, обставини справи повинні підтверджуватись лише належними і допустимими доказами.

З урахуванням викладеного суд вважає, що на підставі договорів безповоротної фінансової допомоги № 3 від 30.07.2007 року і № 2 від 17.08.2007 року у відповідача виникло грошове зобов’язання по сплаті позивачу коштів у сумі, відповідно, 400000 грн. і 30000 грн., строк їх сплати настав, відповідач їх сплату не здійснив, тому зазначена заборгованість підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в судовому порядку з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, 3% річних від простроченої суми а також зі сплатою пені.

Вимоги позивача про стягнення пені, 3% річних, інфляційних втрат відповідають п.п. 4.1. договорів, ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», ст. 231 п. 6 ГК України, ст. 625 ч. 2 ЦК України, проте їх розрахунок позивачем здійснено неправильно. Згідно з розрахунком, виконаним судом (розрахунок додається), інфляційне збільшення суми боргу становить (206400+15210) 221610 грн., загальна сума 3% річних - (28865,75+2118,08) 30983 грн. 83 коп.

Разом з тим, згідно з ст. 232 п. 6 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано. Період нарахування пені (прострочення) з 27.06.2009 року по 25.12.2009 року, а отже і її розмір, позивачем визначено неправильно.

Відповідно до ст.ст. 257, 258 ч. 2 п. 1, 261 ч. 5, 267 ч. 4 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки; до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується спеціальна позовна давність в один рік; за зобов’язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі сплином строку виконання; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до п.п. 2.1. договорів безповоротної фінансової допомоги № 3 від 30.07.2007 року і № 2 від 17.08.2007 року, надання безповоротної фінансової допомоги повинно бути здійснено відповідачем протягом 1 дня з моменту підписання договору (в строк до 31.07. і 18.08.2007 року відповідно). Отже, строк виконання зобов’язання (сплати коштів) сплив 01. і 19.08.2007 року, строк позовної давності в частині вимог про стягнення пені сплив з 02. і 20.08.2008 року, позов подано до суду 25.12.2009 року з пропуском строку позовної давності, про її застосування заявив відповідач.

Обставин, що свідчили б про зміну тривалості, зупинення, переривання перебігу чи поважності причин пропущення позовної давності, відповідно до ст.ст. 259 ч. 1, 263, 264, 267 ЦК України, суд у взаємовідносинах сторін не вбачає.

Крім того, частина 4 статті 22 ГПК України визначає зміну підстави або предмета позову, збільшення чи зменшення розміру позовних вимог виключно як право, а не обов’язок позивача. Пунктом 2 статті 83 ГПК передбачено право господарського суду щодо виходу за межі позовних вимог за наявності передбачених цією нормою умов і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Позивач клопотання про збільшення розміру позовних вимог в частині стягнення суми 3% річних не подавав, наполягав на задоволенні позову в заявленому розмірі.

З огляду на вищевикладене суд визнає позовні вимоги обґрунтованими і доказаними в частині стягнення боргу в сумі (400000+30000) 430000 грн., 3% річних в сумі 30100 грн., інфляційних втрат в сумі (206400+15210) 221610 грн., нарахованих до вищевказаного боргу, та їх задовольняє, заперечення відповідача в цій частині –безпідставними і їх відхиляє.

В задоволенні позову в частині стягнення 23607 грн. пені, нарахованої до боргу, суд позивачу відмовляє у зв’язку з пропуском строку позовної давності, в частині стягнення 1681 грн. 96 коп. інфляційних втрат –у зв’язку з помилкою в розрахунках.

Відповідно до ст. 47 ч. 1 ГК України, підлягає поверненню позивачу (7238,92-7069,99) 168 грн. 93 коп. зайво сплаченого державного мита.

На підставі статті 49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені ним судові витрати пропорційно задоволеній частині позову - сплачене державне мито в розмірі 6517 грн. 12 коп. та 217 грн. 54 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а всього –6734 грн. 66 коп.

Керуючись ст.ст. 47, 49, 82-84 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємства «Тесей –Центр», інд. 18000, м. Черкаси, вул. Смілянська, 129, ідентифікаційний код 25212335 на користь закритого акціонерного товариства «АТП –2361», інд. 18030, м. Черкаси, вул. Першотравнева, 3, ідентифікаційний код 03577651 - 430000 грн. боргу, 221610 грн. інфляційних втрат, 30100 грн. 3 % річних, 6734 грн. 12 коп. судових витрат.

В решті позову в частині стягнення 23607 грн. пені, 1681 грн. 96 коп. інфляційних втрат, 571 грн. 33 коп. судових витрат - відмовити.

Видати позивачу - закритому акціонерному товариству «АТП –2361»довідку на повернення зайво сплаченого державного мита в сумі 168 грн. 93коп.

Рішення може бути оскаржене до Київського міжобласного апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом десяти днів з дня прийняття.

Суддя                               В.М. Грачов