Рішення № 9440253, 01.03.2010, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" березня 2010 р. Справа № 16-05/65

Господарський суд Черкаської області у складі: головуючого - судді Спаських Н.М., з секретарем судового засідання Волна С.В., за участю представників (за даними засідання 23.02.2010 року):

від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю, ОСОБА_2 - особисто;

від відповідача: Грищенко І.Д. за довіреністю у справі,

від третіх осіб: ОСОБА_4 (від департаменту архітектури будівництва та землеустрою), від Черкаської ТЕЦ - не з"явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 до Комунального підприємства "Черкасиводоканал" про стягнення 39 246,29 грн.

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача 39 246,29 грн. завданої шкоди внаслідок демонтажу та знищення належного позивачу рекламного щита, в порядку ст. 1166 та 1172 ЦК України. В судовому засіданні представники позивача свої вимоги підтримали та просять їх задовольнити повністю.

Представники відповідача та третьої особи (департамент архітектури будівництва та землеустрою) проти задоволення позовних вимог заперечили з мотивів, що вина відповідача у завданні шкоди та вартість знищеного щита позивачем не доведені.

Ухвалою від 01.10.2009 року до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору було залучено Черкаську ТЕЦ, представником якої суду було надано документи щодо ремонтних робіт за місцем постійного розташування щита позивача. Явка в засідання представника Черкаської ТЕЦ в подальші засідання визнавалася судом не обов'язковою.

У відповідності до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Дослідивши наявні у справі докази та заслухавши пояснення учасників процесу судом було встановлено наступне:

Первісним рішенням суду від 17.03.2009 року ( а.с. 91 том 1 ) позов було задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача 18 280,00 грн. збитків та судові витрати. Постановою КМАГСУ від 28.05.2009 року ( а.с. 144 том 1) рішення місцевого суду було змінено і стягнуто на користь позивача збитки в розмірі 18 298,00 грн.

Постановою ВГСУ від 10.09.2009 року ( а.с. 169 том 1) рішення місцевого суду та апеляційної інстанції були скасовані з направленням справи на новий розгляд, оскільки суди не перевірили питання про те, чи дійсно щит після його демонтажу був у непридатному для використання та відновлення стані, та які саме обставини унеможливили його відновлення, а також не було з'ясовано питання про місце перебування рекламного щита після його демонтажу відповідачем.

При повторному розгляді справи по суті було встановлено наступне:

Матеріалами справи доводиться, що на підставі рішення виконкому Черкаської міської ради від 20.03.2007 року № 357 ( а.с. 14) Виконкомом Черкаської міської ради із позивачем було укладено договір № 11 про надання прав тимчасового користування місцем/місцями на розміщення зовнішньої реклами у м. Черкаси від 20.03.2007 року ( а.с. 9 том 1), у відповідності до якого позивачу до 20.03.2012 року було погоджено розміщення розташування зовнішньої реклами - в т.ч. і щита по вул. Пастерівській на перехресті з вул. Благовісного з парного боку (додаток до договору а.с.11).

Цим же договором (п. 6.1.) було встановлено, що всі металоконструкції були розміщені позивачем ще до моменту підписання договору.

За доводами позивача, щит по вул. Пастерівській на перехресті з вул. Благовісною з парного боку ним було передано в оренду підприємцю ОСОБА_5 за договором оренди б/н частини рекламного щита, за що позивач отримав 9000,00 грн. попередньої оплати.

Однак, даний щит було знищено відповідачем внаслідок його непогодженого із позивачем демонтажу з місця розташування, а тому за рішенням господарського суду Черкаської області від 27.11.2008 року ( а.с. 13 том 1) договір між позивачем та підприємцем ОСОБА_5 було розірвано і стягнуто із позивача 9000,00 грн. збитків, 9000,00 грн. неустойки та судові витрати в сумі 298,00 грн. внаслідок неможливості використання щита орендарем за призначенням. Дане рішення суду позивачем було повністю виконано, що підтверджується копіями квитанцій до прибуткового касового ордеру від 29.11.2008 року та 12.12.2008 року ( а.с. 18).

За доводами позивача, внаслідок втрати щита позивач був змушений замовляти виготовлення нового щита. Такий щит було виготовлено для позивача підприємцем ОСОБА_6 на підставі договору із позивачем від 22.09.2008 року ( а.с. 15) за 20 948,28 грн. (разом із установкою). Актом №1 від 14.11.2008 року підтверджується, що щит за вказаною адресою підприємцем ОСОБА_6 було встановлено і сторони претензій один до одного не мають (а.с. 17).

Позивач просить стягнути із відповідача 18 298,00 грн. (збитки, неустойка та судові витрати за рішенням суду від 27.11.2008 року ( а.с. 13 том 1) та 20 948,29 грн. витрат позивача на виготовлення та установку нового щита, а всього 39 246,29 грн. як шкоду, завдану відповідачем.

Позивач просить задовольнити свої позовні вимоги на підставі ст. 1166 та 1172 ЦК України

У відповідності до п. 1,2,4 ст. 1166 ЦК України - майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Для визначення підстав застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, суду необхідно з'ясувати наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, розміру шкоди, причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача і шкодою, вину відповідача.

При цьому на позивача покладено обов'язок доведення факту протиправної поведінки, розміру завданої шкоди та прямого причинного зв'язку між порушенням зобов'язання та шкодою. При цьому під шкодою слід розуміти зменшення або втрату (загибель) певного особистого чи майнового блага.

У відповідності до ст. 1172 ЦК України - юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Відповідно до ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі (ч. 1); розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (ч. 2).

Згідно ст. 22 ГПК України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Як вказано вище, для визначення підстав відшкодування шкоди, суду необхідно з'ясувати наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної (чи правомірної) поведінки, розміру шкоди, причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача і шкодою, вину відповідача. Вина відповідача виражається через вину працівників організації чи підприємства, які вчинили неправильні дії.

В ході розгляду справи нанесення собі шкоди позивач доводив тими обставинами, що відповідач демонтував рекламний щит без наявності на те нагальної причини, без належного попередження і без надання можливості позивачу самому перенести щит, чим привів його в негодність та вивіз щит в невідомому напрямку, позбавивши позивача права власності на щит.

При оцінці правомірності чи неправомірності дій відповідача по демонтажу рекламного щита судом було встановлено наступне:

У відповідності до п. 28 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2003 р. N 2067 --- у разі зміни містобудівної ситуації, проведення реконструкції, ремонту, будівництва на місці розташування рекламного засобу, які зумовлюють необхідність зміни місця розташування рекламного засобу, робочий орган у семиденний строк письмово повідомляє про це розповсюджувача зовнішньої реклами. У десятиденний строк з початку зміни містобудівної ситуації, реконструкції, ремонту, будівництва робочий орган надає розповсюджувачу зовнішньої реклами інформацію про інше рівноцінне місце. У разі досягнення згоди щодо нового місця розташування рекламного засобу вносяться зміни у дозвіл. Відшкодування витрат, пов'язаних з демонтажем та монтажем рекламного засобу на новому місці, здійснюється відповідно до договору з власником місця розташування рекламного засобу. Плата за надання робочим органом послуг, пов'язаних із зміною місця розташування рекламного засобу, не справляється. Строк дії дозволу продовжується на час, необхідний для вирішення питання про надання рівноцінного місця. Після закінчення реконструкції, ремонту, будівництва на місці розташування рекламного засобу розповсюджувач зовнішньої реклами має пріоритетне право на розташування рекламного засобу на попередньому місці.

У відповідності до Листа ВАСУ від 29.12.2000 р. N 01-8/795 "Про деякі приписи законодавства про відшкодування шкоди, заподіяної незаконними діями державних і громадських організацій" - незаконними визнаються дії, що порушують встановлений законом або іншим нормативно-правовим актом порядок і умови здійснення даним органом владних функцій або виходять за межі його повноважень. Шкода, заподіяна правомірними діями державних і громадських організацій, відшкодуванню не підлягає (наприклад, примусове вилучення або знищення майна у передбачених законом випадках). З урахуванням обставин конкретної справи правомірним може вважатися і заподіяння шкоди у стані крайньої необхідності (стаття 445 Цивільного кодексу).

Відповідач надав пояснення суду ( а.с. 50 том 1) від 12.02.2009 року про те, що в районі місця розташування рекламного щита позивача утворився витік води. Заступником міського голови ОСОБА_7 11.09.2008 року було повідомлено позивача про необхідність демонтажу рекламного щита. Факт витоку води підтверджено записом в журналі диспетчерської служби КП "Черкасиводоканал" під № 99 від 11.09.2008 року. Оскільки позивач не вирішив питання про демонтаж щита, то його було проведено силами відповідача про що складено акт, оскільки стояла нагальна потреба ремонту труби.

У відповідності до п. 4.2.4. договору № 11 від 20.03.2007 року ( а.с. 9 том 1) щодо розміщення зовнішньої реклами між позивачем та виконкомом Черкаської міської ради -- у разі виникнення нагальної потреби в проведенні реконструкції, ремонту, будівництва на будь-якому з наданих позивачу для розміщення рекламних щитів місць, виконком (Адміністрація) зобов'язується у триденний термін надіслати позивачу письмове повідомлення про це та надати нове тимчасове місце для розміщення щита на період ремонту. Витрати позивача на демонтаж рекламного щита позивачу з боку виконкому не відшкодовуються.

В справі мається пояснення заступника міського голови ОСОБА_7 про те, що 11.09.2008 року ним особисто було повідомлено позивача про аварію на магістралі під щитом на перехресті вул. Благовісної та Пастерівської та про необхідність термінового проведення там відновлювальних робіт і нібито позивач пообіцяв щит демонтувати, але обіцянки не виконав (а.с. 52 том 1).

За доводами представників позивача, перенесення щита на місце, де стався витік води (вул. Благовісна, 339), було тимчасовим з місця його постійного розташування на перехресті вул. Благовісної та Пастерівської з парного боку, де також проводилися ремонтні роботи ( а.с. 84 том 1 та пояснення представника позивача а.с. 3 том 2). Перенесення щита на це тимчасове місце було погоджено з ТЕЦ та зроблено позивачем самостійно за вимогою працівника Управління містобудування і архітектури.

Суд вважає, що матеріалами справи підтверджується те, що у відповідача була нагальна потреба в демонтажі щита позивача внаслідок пориву труби, про що свідчить акт працівників відповідача від 11.09.2008 року ( а.с. 53 том 1), запис в журналі реєстрації аварій та викликів № 99 за 11.09.2008 року про те що на вул. Благовісній 339 було зроблено перечеканку стиків труби і роботи закінчено 12.09.2008 року, копія реєстру поривів (а.с. 70 том 1), акт приймання виконаних підрядних робіт за вересень 2008 року (а.с. 71 том 1), підсумкова відомість ресурсів ( а.с. 75 том 1). Однак, відповідачу слід було переконатися у тому, що позивача дійсно повідомили про необхідність перенесення щита, доказів про що у справі немає.

За доводами представника позивача, про демонтаж щита позивача повідомили знайомі (а.с. 3 том 2). Позивач був присутнім 12.09.2008 року під час демонтажу рекламного щита, оскільки надав про це фотографії ( а.с. 55 та 20 том 1) і вказав, що це саме фотографії процесу демонтажу рекламного щита ( а.с. 3 том 1 - п. 9 додатку до позовної заяви). Це ж підтверджується і постановою про відмову в порушенні кримінальної справи від 23.09.2008 року ( а.с. 12 том 1).

Як було вказано вище, пунктом 6.1. договору № 11 про надання права тимчасового користування місцем/місцями на розміщення зовнішньої реклами у м. Черкаси від 20.03.2007 року ( а.с. 9 том 1) між Виконком Черкаської міської ради та позивачем було передбачено, що всі металоконструкції ( в.ч. і щит вул. Пастерівській на перехресті з вул. Благовісною з парного боку) були розміщені позивачем до моменту підписання договору.

Відповідачем вказано, що 22.11.2005 року між ним та позивачем було укладено договір № 38/16 на встановлення рекламних щитів (а.с.66), яким було передбачено, що відповідач не заперечує проти встановлення позивачем щитів в т.ч. і на вул. Пастерівській на перехресті з вул. Благовісною з парного боку. У разі виникнення необхідності проведення ремонтних робіт в зоні розміщення щита відповідач повідомляє про це позивача, який повинен демонтувати щит протягом 3х год. Якщо щит позивачем не демонтується, то відповідач має право демонтажу щита власними силами і при цьому відповідальності за збереження і цілісність конструкції щита відповідач не несе. Позивач відновлює рекламний щит та повторно встановлює його після демонтажу за власні кошти.

Додатковою угодою ( а.с. 69 том 1) сторони продовжили дію договору № 38/16 на встановлення рекламних щитів до 31.12.2007 року. Погодження відповідачем на розміщення рекламних щитів позивачем Водоканалом надавалися лише згідно умов договору між сторонами від 22.11.2005 року ( а.с. 87 том 1).

За доводами представників обох сторін, після цієї дати договірні відносини між позивачем та відповідачем відсутні. За доводами відповідача, встановлення рекламного щита по вул. Благовісна 339 (тимчасовий перенос на це місце з перехрестя) позивачем із Водоканалом не погоджувалося і тому цей щит, за збігом обставин, опинився над водогоном, на якому стався прорив.

Таким чином, на момент події демонтажу рекламного щита, належного позивачу, мали місце такі обставини:

1. Демонтований щит було тимчасово перенесено самим позивачем на вул. Благовісну 339 (непарний бік) з перехрестя на вул. Пастерівській на перехресті з вул. Благовісною з парного боку внаслідок необхідності для ТЕЦ провести там ремонтні роботи. Роботи ТЕЦ проводилися аж до 14.09.2008 року, що підтверджується копією акту-допуску ( а.с. 10 том 2).

2. Станом на час демонтажу 11-12 вересня 2008 року позивач не погоджував із відповідачем тимчасове місце розташування щита в районі вул. Благовісна, 339 на час проведення ремонтних робіт ТЕЦ і щит опинився над водогоном.

3. Відповідач демонтував щит власними силами через необхідність негайної перечеканки труб для усунення витікання води і позивач був присутнім на місці демонтажу щита 11-12 вересня 2009 року. Переконливих доказів про попередження позивача з боку відповідача чи третьої особи про необхідність перенесення щита також і з місця його тимчасового розташування по вул. Благовісна, 339 у справі немає.

27.11.2008 року було прийнято рішення господарського суду Черкаської області (а.с. 13), який для суду в даній справі має преюдиціальне значення в силу положень ст. 35 ГПК України, яким встановлено наступне:

а). 01.09.2008 року між позивачем та СПД ОСОБА_5 було укладено договір оренди частини рекламного щита, встановленого згідно рішення виконкому Черкаської міської ради № 357 від 20.03.2007 року та згідно договору від 20.03.2007 року № 11 на перехресті вул. Пастерівська та Благовісна.

б.) СПД ОСОБА_5 не змогла скористатися щитом оскільки щит знаходився у непридатному стані і цей акт не заперечував позивач по справі. Згідно п. 2.3. договору між позивачем та СПД ОСОБА_5 позивач повинен у строк 5-ти робочих днів відновити конструкцію щита у разі виникнення такої необхідності. Такі дії позивач не вчинив, а тому з позивача рішенням суду було стягнуто передоплату за договором користування щитом в сумі 9 000,00 грн. та неустойку в сумі 9000,00 грн. У відповідності до ухвали від 22.02.2010 року по справі № 05/5145 про виправлення описки, судом було встановлено, що СПД ОСОБА_5 не змогла скористатися щитом за його цільовим призначенням внаслідок того, що 12.09.2008 року вона виявила його знесеним.

Не маючи права на переоцінку рішення суду по справі № 05/5145, суд все ж хоче вказати на свої сумніви стосовно достовірності договору між позивачем та СПД ОСОБА_5, який міг з'явитися заднім числом, в т.ч. і по фактах оформлення документів на внесення позивачу 9 000,00 грн. за користування щитом, оскільки ці кошти проходили не через банківський рахунок, а готівкою (як вказано в рішенні суду - прибутковий касовий ордер № 4 від 03.09.2008 року ), а обидві сторони цього договору ведуть спрощений бухгалтерський облік. Перевірка касової книги обох сторін у рішенні не фігурує. Виконання рішення суду позивачем було проведено у такий же спосіб - прибутковими касовими ордерами ( а.с. 18).

За результатами розгляду справи суд вважає, що дії відповідача по демонтажу рекламного щита позивача були правомірними, оскільки вони викликані нагальною

необхідністю проведення ремонтних робіт на місці розташування щита. Переконливих доказів того, що у відповідача не було потреби у перечеканці труб, витратах на це механізмів та матеріалів, а також того, що відповідачем складено фіктивні документи щодо аварії і він мав намір саме демонтувати щит позивача під видом необхідності проведення робіт - у справі немає.

При обговоренні обставин справи представники позивача повідомили, що у позивача на час демонтажу 11-12 вересня 2008 року не було фінансової можливості замовити швидкий демонтаж щита, перенесення його в інше місце та поставити охорону знесеного щита. Внаслідок демонтажу щит прийшов у непридатний для його подальшого використання стан і зник (за доводами позивача він був вивезений у невідомому напрямку саме відповідачем по справі).

Позивач вважає, що після демонтажу щита відповідач повинен був його передати на зберігання у пристосоване місце, однак, не зробив цього. При цьому позивач посилається на Правила розміщення зовнішньої реклами в м. Черкаси, які затверджені рішенням Черкаської міської ради від 16.06.2005 року № 8-198 ( а.с. 32 том 1), якими врегульовуються питання розміщення зовнішньої реклами між виконкомом Черкаської міськради та фізичними і юридичними особами.

Факт демонтажу щита працівниками відповідача самим же відповідачем підтверджується у відзиві на позов ( а.с. 63 том 1). В цьому ж відзиві відповідач стверджує, що позивач заборонив працівникам відповідача взяти на зберігання демонтований рекламний щит.

Договірні відносини з приводу розташування рекламних щитів на час розгляду справи є лише у позивача та виконавчого комітету Черкаської міської ради ( договір № 11 від 20.03.2007 року). Основною укладення даного договору стало рішення виконкому Черкаської міської ради № 357 від 20.03.2007 року.

У відповідності до п. 2.4. цього рішення ( а.с. 14 том 1) - при першій вимозі інженерних служб позивач зобов'язується перемістити об'єкти зовнішньої реклами протягом 3х годин. Тобто даним рішенням позивача зобов'язано бути постійно готовим до ймовірного демонтажу рекламного щита, незважаючи на те, що ця конструкція є дуже важкою і для переміщення потребує застосування спецтехніки.

Виходячи із наявних у справі фото з місця демонтажу суд вважає, що внаслідок самого демонтажу щита ще не настав факт приведення його в негодність для подальшого використання. Фотографіями цього не доводиться. Однак суд може погодитися із доводами СПД ОСОБА_2 про те, що замість відкручування болтів кріплення стійки щита до його бетонної основи, працівники відповідача обмежилися зрізанням цих болтів , що тягне за собою необхідність для позивача відновлювати ці кріплення. Відповідач цих фактів не заперечив. Суд вважає, що саме в рамках вартості відновлення кріплень та монтажу рекламного щита і було завдано позивачу шкоди з боку відповідача.

За договором із СПД ОСОБА_5 позивач повинен був протягом 5 днів відновити рекламний щит у належному стані (див. рішення по справі № 05/5145 а.с. 13). Маючи достеменну інформацію з 12.09.2008 року про демонтаж рекламного щита, позивач не вжив ніяких заходів щодо охорони демонтованого щита і його відновлення, при тому що сам щит не постраждав - слід було відновити лише його елементи кріплення та зібрати конструкцію, оскільки доказів про інші пошкодження щита у справі немає і позивачем чітко про них не заявлено. З фотографій у справі видно, що у щита в цілісності збережена бетонна подушка, стійка з основною та сама рекламна площина.

Суд вважає, що відновлення кріплень до щита не є такою вже дороговартісною операцією, що її не можливо зробити позивачу протягом 5 днів та встановити щит, уникнувши тим самим повернення коштів за договором з СПД ОСОБА_5 та сплати неустойки.

Позивачем не надано суду ніяких доказів того, які дії ним вживалися для відновлення щита та його збереження після демонтажу.

Частину суми стягуваної шкоди позивач виводить саме із факту сплати за рішенням суду від 27.11.2008 року по справі № 05/5145 на користь СПД ОСОБА_5 9000,00 грн. плати за договором та 9000,00 грн. неустойки за неприведення щита в належний стан + судові витрати по справі, а всього - 18 298,00 грн.

У відповідності до ст. 1193 ЦК України, шкода, завдана потерпілому внаслідок його умислу, не відшкодовується.

Ухвалою Верховного Суду України від 15.07.2009 року (надруковано в газеті ЗіБ № 3 за 2010 р.) вказано, що на відміну від кримінального законодавства цивільне законодавство не поділяє умисел на прямий і непрямий. Умисел у розумінні цивільного законодавства означає, що особа усвідомлювала протиправний характер своїх дій, передбачала їх негативні наслідки та бажала чи свідомо допускала настання шкоди.

Тобто, достеменно знаючи про демонтаж рекламного щита та про умову договору з СПД ОСОБА_5 про повернення всіх отриманих коштів і сплату неустойки в цьому ж розмірі за невідновлення щита у 5-ти денний строк, позивач не вжив ніяких заходів для ремонту щита та його відновлення до стану придатності у використанні орендарем, при тому що слід було лише відновити кріплення та встановити цей щит.

Суд вважає, що відповідач може відповідати лише за завдання шкоди майну - рекламному щиту, кріплення на якому були зрізані (замість розкручування болтів) і потребували відновлювальних робіт - у розмірі вартості відновлення кріплення та монтажу щита на бетонну основу.

При цьому суд погоджується із доводами позивача про те, що відповідач та третя особа повинні були повідомити СПД ОСОБА_2 про нагальну необхідність перенесення щита і суд не може констатувати, що таке повідомлення було проведено належним чином, оскільки наявні у справі документи не свідчать про встановлення чітких дій всіх учасників у такому випадку і яким чином слід здійснювати повідомлення та як засвідчувати здійснені телефонні повідомлення. Відповідач є винним у неповідомленні позивача про необхідність перенесення щита та в самовільному розрізанні конструкції, незважаючи на те, що тимчасове місце розташування щита на місці аварії з відповідачем погоджено не було. Матеріалами справи доводиться, до розташування щита по вул. Благовісній, 339 для позивача було вимушеним внаслідок аварії за місцем його постійного розташування. Виниклу ситуацію з повторною необхідністю перенесення щита можна розцінювати лише як збіг обставини, а не чийсь умисел на завдання шкоди позивачу. Суд вважає, що навіть і в період тимчасового (внаслідок аварії на магістралі) перебування щита на іншому місці, позивач знаходиться в полі дії договору з виконкомом Черкаської міської ради щодо розташування рекламної конструкції і має право на дотримання процедури повідомлення про необхідність демонтажу рекламного щита, чого не було виконано ні відповідачем, ні третьою особою.

За даними кошторисної вартості рекламної конструкції ( а.с. 16), вартість робіт по монтажу рекламної конструкції при її повторному виготовленні на користь позивача у вересні 2008 року склала 1050,00 грн., а вартість нової бетонної подушки, кріплення на якій біли зрізані, становить 2 608,42 грн. (вартість матеріалів № 7-11 по таблиці та робіт ). Суд вважає, що в даному випадку слід було б виготовляти нову бетонну подушку, оскільки просте зварювання зрізаних кріплень на старій бетонній подушці могли б зашкодити цілісності і надійності конструкції щита.

Таким чином, для відновлення пошкодження рекламного щита з вини відповідача з нього слід стягнути як завданої шкоди лише 3 658,42 грн. і саме цих коштів було б достатньо позивачу за цінами вересня 2008 року для відновлення рекламного щита до стану повної придатності його до використання та уникнення стягнення на користь СПД ОСОБА_5

Відшкодування ж коштів на користь СПД ОСОБА_5 за рішенням суду в сумі 18 298,00 грн. сталося виключно з вини позивача, який не вжив ніяких заходів щодо відновлення рекламного щита та його збереження і на відповідача відшкодування цих коштів перекладатитися не повинно.

Суд не погоджується із вимогами позивача про стягнення з відповідача вартості виготовлення нового рекламного щита в сумі 20 948,29 грн. з таких мотивів:

Первісним рішенням від 17.03.2009 року ( а.с. 93 том 1) зі слів позивача судом було встановлено, що позивач особисто прибув на місце демонтажу рекламного щита, але відмовився забрати щит з мотивів приведення його у непридатний для використання стан. Де знаходиться цей щит в даний час позивач не знає. Ці доводи позивача залишилися незмінними.

Не було встановлено місце перебування щита після демонтажу і в ході повторного розгляду справи - про це немає ні письмових доказів, ні усних свідчень учасників процесу.

В той же час суд не може погодитися із доводами представників позивача про те, що щит було вивезено саме працівниками відповідача, оскільки це нібито більше не було кому зробити і відповідач мав для цього всю необхідну техніку. Такі доводи є лише припущеннями позивача, а рішення суду не може базуватися на припущеннях.

Доводи позивача про відсутність у нього коштів на охорону демонтованого щита та його відновлення і вивезення не можуть слугувати підставою для звільнення позивача, як власника, майна від обов'язків турбуватися про збереження свого майна. Суд також спирається і на п. 2.4. рішення виконкому Черкаської міської ради від 20.03.2007 року № 357 (а.с. 14), яке не оскаржувалося позивачем , про те, що позивач повинен забезпечити переміщення рекламних щитів протягом 3х годин за вимогами інженерних служб міста, тобто така готовність у позивача повинна бути у будь-який момент, незалежно від його фінансової спроможності на це.

Таким чином, внаслідок недоведеності факту приведення відповідачем демонтованого рекламного щита у непридатний для використання стан та вивезення цього щита в невідомому напрямку саме працівниками відповідача, суд відмовляє позивачу у стягненні 20 948,29 грн. коштів, які були витрачені позивачем на виготовлення нового щита та його встановлення ( а.с. 15-17).

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що відповідачем було завдано шкоди позивачу лише розрізанням кріплень щита та необхідністю відновлення цих кріплень на подушці та встановленням щита на суму 3 658,42 грн., які і слід стягнути з КП "Черкасиводоканал". В решті вимог у задоволенні позову слід відмовити повністю.

На підставі ст. 49 ГПК України, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, з відповідача на користь позивача слід стягнути лише 36,59 грн. державного мита та 11,03 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст. 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Черкасиводоканал" , ідентифікаційний код 03357168, м. Черкаси, вул. Ватутіна, 12 на користь суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, АДРЕСА_1 -- 3 658,42 грн. на відшкодування завданої шкоди демонтажем щита, 36,59 грн. державного мита та 11,03 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті вимог у задоволенні позову відмовити повністю.

Наказ видати.

Рішення може бути оскаржено до Київського міжобласного апеляційного господарського суду протягом 10 днів.

Суддя Спаських Н.М.