Рішення № 9440233, 23.02.2010, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

-------------------------------------------------------------------------------------------------------

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" лютого 2010 р.Справа №07/3158

За позовом фермерського господарства “Арій”

до фізичної особи підприємця ОСОБА_1

третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору фермерське господарство “Ленора”

про стягнення 22188грн. 24коп.

Суддя Дорошенко М.В.

Секретар судового засідання Сиволовська О.І.

Представники сторін та третіх осіб:

від позивача: Крусь Ю.І. за довіреністю від 29.01.2009р.;

від відповідача: особисто ОСОБА_1., ОСОБА_2. за довіреністю від 03.02.2010р.;

від третьої особи: Березань Я.Г. за довіреністю від 10.02.2010р.

Заявлено позов про стягнення з відповідача на користь позивача 35317грн. 59коп., у тому числі: 28430грн. 61коп. основного боргу за виконані сільськогосподарські роботи, 4364грн. 16коп. інфляційних втрат та 2522грн. 82коп. пені за прострочення виконання грошового зобовязання.

В обґрунтування позову позивач вказав на неналежне виконання відповідачем грошового зобовязання за договором на проведення сільськогосподарських робіт від 25.09.2008р. щодо оплати виконаних позивачем робіт.

Заявою, поданою до господарського суду 22.02.2010р., представник позивача зменшив розмір позовних вимог і просив стягнути з відповідача на його користь 22188грн. 24коп., у тому числі: 17010грн. 29коп. основного боргу, 3142грн. 31коп. інфляційних втрат та 2035грн. 64коп. пені за прострочення виконання грошового зобовязання.

Право позивача на зменшення розміру позовних вимог передбачено ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, тому господарський суд прийняв зменшення позивачем розміру позовних вимог.

У засіданні суду представник позивача підтримав позов з урахуванням зменшення розміру позовних вимог.

Відповідач проти позову заперечив, зазначивши при цьому, що договір від 25.09.2008р. був укладений відповідачем помилково, оскільки відповідач є засновником фермерського господарства “Ленора” і саме на полях останнього позивачем виконувалися роботи з обмолоту кукурудзи. Також відповідач зазначив, що фермерське господарство “Ленора” за платіжним дорученням від 14.10.2008р. №101 перерахувало позивачу 11420грн. 32коп. і 10.06.2009р. відвантажило на користь позивача 11340кг. кукурудзи, загальною вартістю 13381грн. 20коп., тому заборгованість відповідача перед позивачем становить 3629грн. 09коп.

Крім того, позивач вважає, що укладений сторонами договір від 25.09.2008р. не передбачає строку здійснення остаточного розрахунку за виконані роботи, а вимогу про оплату виконаних робіт позивач не предявляв, тому відповідач не порушив жодних прав позивача.

У засіданні суду відповідач та його представник підтримали заперечення проти позову та заявили про застосування при вирішенні цього спору стосовно стягуваної пені скороченого строку позовної давності в один рік.

Відповідач заявив письмові клопотання про витребування від товариства з обмеженою відповідальністю СП “Нібулон” документів про прийняття 10.06.2009р. кукурудзи від фермерського господарства “Арій” та про її вартість, а також про витребування від товариства з обмеженою відповідальністю “Продсільпром” документів про відвантаження фермерському господарству “Арій” 10.06.2009р. кукурудзи, яка належала фермерському господарству “Ленора”.

Представник позивача проти клопотань відповідача про витребування доказів заперечив.

Представник третьої особи у наданому господарському суду письмовому поясненні підтвердив факти сплати фермерським господарством “Ленора” позивачу замість підприємця ОСОБА_1 11420грн. 32 коп. і відвантаження останньому 11340 кг кукурудзи вартістю 13381грн. 20коп.

З 22 по 23 лютого 2010р. у засіданні суду оголошувалась перерва.

Дослідивши наявні у справі письмові докази, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив наступне.

25 вересня 2008р. фермерське господарство “Арій”, як виконавець, і фізична особа підприємець ОСОБА_1, як замовник, уклали договір на проведення сільськогосподарських робіт, згідно з яким виконавець зобовязався виконати обмолот кукурудзи на полях фермерського господарства “Ленора”, а відповідач прийняти та оплатити виконані роботи.

Відповідно до п. 1.1. договору від 25.09.2008р. вартість робіт з обмолоту кукурудзи сторонами була визначена у сумі 28430грн. 61коп.

Згідно з пунктами 4.2, 4.3, 4.5 договору від 25.09.2008р. замовник зобовязався проводити поточні розрахунки з виконавцем протягом 3-х банківських днів після підписання актів виконаних робіт, а остаточний розрахунок здійснити після підписання акту виконаних робіт. За взаємною згодою сторін можливий інший варіант розрахунків.

У п. 5.1 договору від 25.09.2008р. його сторони передбачили пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення за порушення замовником строків розрахунків з виконавцем за виконані роботи.

15 жовтня 2008р. за платіжним дорученням від 14.10.2008р. №101 фермерське господарство “Ленора” перерахувало на рахунок фермерського господарства “Арій” в установі банку фермерському господарству “Арій” 11420грн. 32 коп. за обмолот кукурудзи.

Фермерське господарство “Арій” прийняло перераховані фермерським господарством “Ленора” кошти в сумі 11420грн. 32коп. в рахунок часткового виконання фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 зобовязань за договором від 25.09.2008р. щодо оплати виконаних робіт.

29 жовтня 2008р. фермерське господарство “Арій” і фізична особа підприємець ОСОБА_1 підписали акт приймання здачі виконаних сільськогосподарських робіт за договором від 25.09.2008р. Згідно з цим актом сільськогосподарські роботи з обмолоту кукурудзи на полях фермерського господарства “Ленора” вартістю 28430грн. 61 коп. були виконані фермерським господарством “Арій” якісно та сторони не мають одна до одної претензій.

10 червня 2009р. ОСОБА_1, як голова фермерського господарства “Ленора”, звернувся до товариства з обмеженою відповідальністю “Продсільпром” із заявою про відвантаження кукурудзи, яка знаходиться на збереженні і належить фермерському господарству “Ленора”, в рахунок розрахунків з фермерським господарством “Арій” через водія Петреченка.

Згідно з відміткою головного бухгалтера товариства з обмеженою відповідальністю “Продсільпром” на заяві ОСОБА_1 від 10.06.2009р. зерно кукурудзи в кількості 11340 тонн було відвантажено 10.06.2008р.

Водій ОСОБА_2 у наданому ним письмовому поясненні також підтвердив, що за нарядом директора фермерського господарства “Арій” Чабана М.П. він 10.06.2008р. перевозив на автомобілі “Камаз” з номерним знаком НОМЕР_1 11340 кг кукурудзи, одержаної від товариства з обмеженою відповідальністю “Продсільпром” в с. Остапівна на склад фермерського господарства “Арій” в с. Бойківщина, а потім на товариство товариства з обмеженою відповідальністю СП “Нібулон”.

Представник фермерського господарства “Арій” не визнав факт передачі фермерським господарством “Ленора” 11340 кг кукурудзи в рахунок виконання фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 зобовязань щодо оплати виконаних робіт і нарахував останньому до сплати 17010грн. 29коп. боргу за виконані сільськогосподарські роботи (28430грн. 61коп. 11420грн. 32коп.), 3142грн. 31коп. інфляційних втрат за період з листопада 2008р. по січень 2010р. та 2035грн. 64коп. пені за 182 дні прострочення виконання грошового зобовязання з 02.11.2008р. по 02.05.2009р.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). 2. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За оцінкою господарського суду пунктами 4.2 і 4.3 договору від 25.09.2008р. встановлений строк проведення поточних розрахунків з виконавцем робіт - протягом 3-х банківських днів після підписання актів виконаних робіт, і не встановлений строк проведення остаточного розрахунку за виконані сільськогосподарські роботи.

У даному випадку вимоги позивача обґрунтовуються не проведенням відповідачем остаточного розрахунку за виконані ним сільськогосподарські роботи на підставі акта приймання здачі виконаних сільськогосподарських робіт від 29.10.2008р., але оскільки строк їх проведення ні договором ні законом не був встановлений і вимоги про сплату боргу позивач відповідачу не предявляв, тому немає підстав вважати право позивача на отримання від відповідача остаточного розрахунку за виконані роботи з обмолоту кукурудзи порушеними.

За таких обставин позов задоволенню не підлягає, у звязку з чим клопотання представника відповідача про витребування доказів також були залишені господарським судом без задоволення.

Відповідач заявив до відшкодування за рахунок позивача витрати на оплату послуг адвоката Березаня Я.Г. в сумі 3600грн., які підтверджуються договором від 03.02.2010р. №01/02 і виконаною Черкаським відділенням КМФ АКБ “Укрсоцбанк” заявкою на переказ готівки у сумі 3600грн. на рахунок адвоката Березаня Я.Г.

Частина 5 статті 49 господарського процесуального кодексу України відносить до числа судових витрат суми, які підлягають сплаті за послуги адвоката. При цьому суми, які підлягають сплаті, зокрема, за послуги адвоката покладаються: при задоволенні позову відповідача; при відмові в позові на позивача; при частковому задоволенні позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У пункті 12 розяснень президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998р. №02-5/78 “Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України” (з наступними доповненнями і змінами) зазначено: “Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має врахувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи”.

За оцінкою господарського суду з урахуванням тривалості розгляду і складності справи заявлена відповідачем до відшкодування сума витрат на оплату послуг адвоката є неспіврозмірною, тобто явно завищеною, тому суд з урахуванням обставин цієї справи, зокрема, ціни позову та з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи вважає за необхідне обмежити розмір цих витрат сумою у 1000грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 82-84 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю.

Стягнути з фермерського господарства “Арій” (вул. Суворова, 9, селище Драбово Барятинське, Драбівський район, Черкаська область, 19842, ідентифікаційний код 33259065) на користь фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) - 1000грн. витрат на оплату послуг адвоката.

Це рішення може бути оскаржене до Київського міжобласного апеляційного господарського суду у порядку та строки, передбачені розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

СУДДЯ Дорошенко М.В.