Рішення № 9440223, 18.02.2010, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

-------------------------------------------------------------------------------------------------------

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" лютого 2010 р.                                                            Справа №11/28-16/193

Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого –судді Довганя К.І., при секретарі –Атамась Т.В., за участю представників сторін: позивача –Цвіркун В.С. за довіреністю, відповідача –Юрченко Т.Л., Школьна І.П. за довіреностями, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Хлібна Нива" до приватного підприємства "Бізнес-Гранд" про стягнення 541278 грн. 56 коп.

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача 541278 грн. 56 коп. боргу за поставлену, на умовах укладеного сторонами договору, товар з урахуванням пені та 3% річних. В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на те, що на виконання укладеного 01 квітня 2009 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Хлібна Нива" (позивач) та приватним підприємством "Бізнес –Гранд” (відповідач) договору дистриб’юції №38 позивач поставив відповідачу продукцію - алкогольні напої в асортименті, за які останній повного розрахунку не провів.

Позивач згідно змін та доповнень до позовної заяви просить стягнути з відповідача 539785 грн. 07 коп. боргу, 15113 грн. 98 коп. інфляційних, 435 грн. 78 коп. річних та 3147 грн. 55 коп. пені, а всього 558482 грн. 38 коп.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав з підстав викладених у ньому з урахуванням змін та доповнень до позовної заяви.

Представники відповідача проти позову частково заперечили пославшись на те, що продукцію на суму 4266,07 грн. було повернуто позивачу, а тому в цій частині вимоги є безпідставними.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши наявні у справі докази, встановив наступне:

На підставі укладеного сторонами договору дистриб’юції №38 від 01 квітня 2009 року позивач поставив відповідачу продукцію – алкогольні напої в асортименті на загальну суму 547466 грн. 79 коп., що підтверджується видатковими накладними №482 від 26.06.2009р., №486 від 26.06.2009р., №522 від 28.07.2009р., №533 від 28.07.2009р., № 605 від 27.08.2009р., №608 від 27.08.2009р. та товарно –транспортними накладними серії 01АААЯ № 239524 від 26.06.2009р., № 239528 від 26.06.2009р., № 239604 від 28.07.2009р., №239605 від 28.07.2009р., №239712 від 27.08.2009р., №239722 від 27.08.2009р.

Товар отримав уповноважений представник відповідача Калинович С.І., згідно довіреностей ЯПР №231092 від 29.05.2009 р. та №46 від 27.08.2009р.

Згідно п. 5.3 договору, оплата поставленої продукції здійснюється на умовах відстрочення платежу 35 (тридцять п’ять) календарних днів з моменту поставки продукції, шляхом перерахування належної до оплати суми коштів з розрахункового рахунку Дистриб’ютора на розрахунковий рахунок постачальника.

Відповідач по вищевказаному договору розрахувався лише частково.

Позивач направив відповідачу вимогу №309 від 09.10.2009р. про оплату боргу, яку відповідач залишив без відповіді та задоволення.

Позивач свої зобов’язання за договором виконав належним чином, однак відповідач у строки, передбачені договором вартість отриманого товару не оплатив, в результаті чого станом на 21.10.2009р. заборгував позивачу за поставлений товар 539785 грн. 07 коп.

Згідно п. 7.2. Договору сторонами передбачена відповідальність за несвоєчасну оплату поставленої продукції дистриб’ютор сплачує постачальнику пеню, що обчислюється від суми заборгованості, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяв в період прострочення, за кожен день такого прострочення.

Крім того відповідачу, відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, були нараховані інфляційні за весь час прострочки в розмірі 15113 грн. 98 коп. та три проценти річних від простроченої суми в розмірі 435 грн. 78 коп.

Ст.ст. 173, 174, 181, 193 ГК України, ст.ст. ст.ст. 525, 526, 530, 536, 546, 549, 625, 692 ЦК України містять такі положення:

„Господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта ( виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Господарські зобов’язання можуть виникати:

-          з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладання даного виду договорів.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений іншим строк оплати товару, та сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Якщо у зобов’язанні встановлений строк ( термін ) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк ( термін ).

Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

За користування чужими грошовими коштами боржник зобов’язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочки, а також три відсотки річних від простроченої суми.

Оцінивши фактичні обставини справи та приписи наведеного вище законодавства суд приходить до наступних висновків.

Господарські зобов’язання між сторонами виникли на підставі укладеного договору дистриб’юції №38 від 01 квітня 2009 року. Свої зобов’язання за цим договором позивач виконав належним чином та поставив відповідачу продукцію –алкогольні напої в асортименті.

Заперечення відповідача з посиланням на часткове повернення продукції за накладною від 27.10.2009 р. №250 є безпідставним, оскільки вказана накладна не містить відомостей про отримання продукції уповноваженою особою позивача.

Таким чином, у відповідача виникло зобов’язання щодо оплати вартості поставленої продукції на умовах договору.

Однак відповідач в порушення вимог ст.ст. 525, 526, 530, 692 ЦК України свої зобов’язання щодо оплати вартості придбаного товару належним чином не виконав, заборгувавши позивачу на час розгляду справи 539785 грн. 07 коп., які підлягають стягненню з відповідача.

Крім того, у відповідності до умов договору та ст. 625 ЦК України відповідач зобов’язаний сплатити позивачу пеню у розмірі 3147 грн. 55 коп., інфляційні в розмірі 15113 грн. 98 коп. та 3% річних, що становлять 435 грн. 78 коп. Розрахунок зроблено вірно, а тому він підлягає до стягнення у заявленій сумі.

З відповідача на користь позивача підлягають до стягнення витрати останнього на оплату державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49,82-84 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з приватного підприємства "Бізнес - Гранд", 18015, м. Черкаси, вул. Б.Хмельницького, 55, код 22797750 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Хлібна Нива", 20813, Черкаська область, Кам’янський район, с. Косарі, вул.. Кірова, 1, код 32480414 –539785 грн. 07 коп. боргу, 3147 грн. 55 коп. пені, 15113 грн. 98 коп. інфляційних, 435 грн. 78 коп. річних, 5584 грн. 82 коп. відшкодування витрат на оплату державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення може бути оскаржене до Київського міжобласного апеляційного господарського суду.

Суддя                                         К.І.Довгань