Рішення № 9440214, 22.02.2010, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" лютого 2010 р. м. Черкаси Справа № 17/53

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Боровика С.С., з секретарем Петько Л.В., за участю представників сторін:

позивача Якименко А.В. - по довіреності,

відповідача не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 17/53

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАН - Україна»

дотовариства з обмеженою відповідальністю «Скарлет - логістик»

простягнення 7415,15 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛАН - Україна»(далі-позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Скарлет - логістик»(далі-відповідач) 7415,15 грн. заборгованості, з яких: 6802,50 грн. основної заборгованості, 97,22 грн. інфляційних, 258,35 грн. 24 % річних та 257,08 грн. пені.

Підставою позову є невиконання відповідачем зобовязань по оплаті вартості поставленого товару згідно договору поставки № 25 від 05 травня 2009 року.

У судовому засіданні 09.02.2010 року представник позивача позов з підстав викладених у позовній заяві підтримав і просив задовольнити, на вимогу суду надав витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, в якому зазначено, що станом на 08.02.2010 року місцезнаходження відповідача: (м. Черкаси, вул. Громова, буд. 138).

На зазначену адресу відповідача двічі направлялись ухвали суду: від 19.01.2010 року про порушення провадження у справі, від 09.02.2010 року про відкладення розгляду справи, якими відповідач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, проте він без поважних причин в судові засідання 09.02.2010 року та 22.02.2010 року не зявився, проти позову не заперечував, відзив на позов та витребувані документи до дня судового засідання суду не надав, що не перешкоджає розгляду справи по суті відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України у його відсутності та за наявними в ній матеріалами.

В судове засіданні 22.02.2010 року представник позивача не зявився.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд задовольняє позов повністю з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між сторонами виникли на підставі договору поставки № 25 від 05 травня 2009 року, за умовами пункту 1.1 якого позивач (постачальник) зобовязався поставляти відповідачу (покупцю) товари народного споживання (далі товар), а відповідач зобовязався приймати їх та оплачувати. Ціна на товари та загальна сума кожної поставки вказується в накладних (рахунках), по яким вони поставляються.

Зазначені договірні відносини по своїй суті мають ознаки договору поставки, за яким продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 712 Цивільного кодексу України).

Загальні умови виконання господарських зобовязань визначені статтею 193 Господарського кодексу України, згідно з якою суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначена стаття узгоджується з приписами статті 526 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом статей 599 та 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання, яке припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Крім того, в силу статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За твердженням позивача, він на виконання умов договору поставки № 25 поставив відповідачу товар на загальну суму 10802,50 грн., що підтверджується видатковими накладними: № 80141517 від 21.10.2009 року на суму 6074,74 грн., № 80141641 від 21.10.2009 року на суму 4727,76 грн. (а.с.7,9) та довіреностями серії: ААА № 705856 від 22.10.2009 року виданої ОСОБА_2. та ЯПЕ № 917396 від 21.10.2009 року виданої ОСОБА_1. (а.с.8,10).

Як встановлено статтею 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Сторони в пункті 3.2. договору встановили, що за поставлені товари відповідач зобовязаний сплатити позивачу протягом 30 календарних днів з дня поставки суму, що вказана в накладній (рахунку), по якій поставляється товар. Днем виконання постачальником зобовязання по поставці товарів вважається дата здачі товарів органу транспорту при відгрузці іногородньому покупцю, а при здачі на складі покупця або постачальника дата накладної, приймально-здавального акту або розписки про отримання товарів (пункт 2.3 договору).

Таким чином, відповідач повинен був оплатити за поставлений товар по видатковим накладним: № 80141517 та № 80141641 від 21.10.2009 року - до 20.11.2009 року. Проте, як встановлено судом і підтверджено позивачем, відповідач свій обовязок по оплаті за поставлений товар виконав частково, розрахувався з позивачем лише в сумі 4000 грн., що підтверджується банківськими виписками від 16.12.2009 року та від 17.12.2009 року.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем на момент подання позовної заяви складає 6802,50 грн., тому суд задовольняє позов в цій частині позовних вимог.

В силу вимог частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 4.4. договору встановлено, що за порушення грошового зобовязання покупець на вимогу постачальника зобовязаний сплатити 24 проценти річних.

За змістом пункту 1 статті 199 Господарського кодексу України та пункту 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Зазначені статті узгоджуються з приписами пункту 4.4. договору, згідно з яким за прострочення оплати поставлених товарів відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочення, від несплаченої в строк суми за кожен день прострочення платежу.

Сторонами було визначено строки та порядок оплати за поставлений товар, тому суду необхідно встановити, коли у позивача виникло право вимагати виконання відповідачем своїх зобовязань по оплаті, коли у відповідача настав строк (термін) виконання обовязку по оплаті за отриманий товар, і відповідно з якого моменту необхідно нараховувати 24 % річних, інфляційні та пеню за невиконання грошового зобовязання за весь час прострочення.

Тому суд вважає, що строк виконання відповідачем зобовязання по оплаті позивачу за поставлений товар настав з моменту отримання товару відповідачем - 21.10.2009 року, і відповідно з цього моменту у позивача виникло право вимагати виконання відповідачем своїх зобовязань по оплаті за поставлений товар, а в разі його не оплати протягом 30 календарних днів до 20.11.2009 року, з 21.11.2009 року позивач має право нараховувати пеню, інфляційні і річні за невиконання грошового зобовязання за весь час прострочення.

Позивач користуючись своїм правом встановив період нарахування 24% річних з 27.11.2009 року по 16.12.2009 року (дата сплати 4000 грн.) на суму 10802,50 грн., з 17.12.2009 року по 11.01.2010 року на суму 6802,50 грн.

Суд перевіривши порядок нарахування позивачем 24% річних в сумі 258,35 грн. за відповідні періоди, встановив правильність їх нарахування, тому задовольняє позов в цій частині.

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів

10802,5027.11.2009-16.12.20092024 %142,06

(10802,50*24%*20днів/365)

6802,5017.12.2009-11.01.20102624 %116,29

(6802,50*24%*26днів/365)

Позивач користуючись своїм правом нараховує інфляційні лише за грудень 2009 року.

Суд перевіривши порядок нарахування позивачем інфляційних в сумі 97,22 грн. за відповідний період, встановив правильність їх нарахування, тому задовольняє позов в цій частині.

Сума боргу (грн.)Період заборгованостіСередній індекс інф. за періодІнфляційне збільшення суми боргу

10802,5001.12.2009-31.12.2009100,997,22

(10802,50*100,9/100=10899,72 - 10802,50)

Суд перевіривши порядок нарахування позивачем пені в сумі 257,08 грн. за визначені позивачем періоди - з 21.11.2009 року по 16.12.2009 року (дата сплати 4000 грн.) на суму 10802,50 грн., з 17.12.2009 року по 11.01.2010 року на суму 6802,50 грн., встановив неправильність її нарахування (після перерахунку 257,25 грн.), але оскільки позивач просить стягнути пеню в сумі 257,08 грн., то суд задовольняє позов в цій частині.

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення

10802,5021.11.2009-16.12.20092610,25 %0,0562%157,85

(10 802,50*26*0,0562/100)

6802,5017.12.2009-11.01.20102610,25 %0,0562%99,40

(6 802,50*26*0,0562/100)

З урахуванням викладеного, відповідно до обставин справи, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача 7415,15 грн., з яких: 6802,50 грн. основна заборгованість, 258,35 грн. - 24 % річних, 97,22 грн. інфляційних, 257,08 грн. пені.

На підставі статті 49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені позивачем судові витрати - сплачене державне мито в сумі 102 грн. та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись статтями 49, 82, 84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ: Позов задовольнити повністю. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Скарлет - логістик»(м. Черкаси, вул. Громова, буд. 138, р/р 2600713909 в ЧОД ВАТ «Райффайзен Банк «Аваль», МФО 354411, код ЄДРПОУ 36391187) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАН - Україна»(м. Київ, вул. Довнар Запольського, буд. 5, р/р 26006010720671 в КМФ АКБ «Укрсоцбанк», МФО 322012, код ЄДРПОУ 30384724) 6802,50 грн. основної заборгованості, 258,35 грн. - 24 % річних, 97,22 грн. інфляційних, 257,08 грн. пені, в рахунок відшкодування витрат зі сплати державного мита 102 грн. та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Рішення може бути оскаржене до Київського міжобласного апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом десяти днів з дня прийняття.

Суддя С.С.Боровик

Повний текст рішення оформлений та підписаний 22.02.2010 року.