Рішення № 9440019, 02.02.2010, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

-------------------------------------------------------------------------------------------------------

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" лютого 2010 р.                                                                                 Справа №09/3164

                    Господарський суд Черкаської області в складі головуючого - судді Курченко Н.М.,

при секретарі –Лавріненко С.І., за участю представників сторін: позивача –Крикун О.А. юрисконсульт за довіреністю, відповідача –Клоков В.В. за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом приватного підприємства "Кажан" м. Черкаси до товариства з обмеженою відповідальністю "Тіньки" с.Тіньки Чигиринського району про стягнення 147257,74 грн., -

ВСТАНОВИВ :

Заявлено позов, у якому позивач просить стягнути з відповідача 147257,74 грн., у тому числі: 36834,92 грн. основного боргу по договору від 19.12.2008р. №67 про надання послуг по охороні, 4651,73 грн. інфляційних нарахувань, 1528,53 грн. три проценти річних, 11254,20 грн. договірної пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу та 92988,36 грн. договірної недоїмки в розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на виконання умов договору позивач у період з грудня 2008 року по жовтень 2009 року надавав відповідачу послуги з охорони майна (току та комори), за які відповідач не оплатив у повному обсязі, при цьому систематично порушував договірні строки оплати, тому з нього підлягають стягненню основний борг та інфляційні нарахування, три проценти річних, договірні пеня та штраф за прострочення виконання грошового зобов’язання.

Відповідач у письмовому відзиві на позовну заяву позові вимоги визнав частково та просив відмовити у задоволенні вимог в частині стягнення 92988,36 грн. неустойки у вигляді пені в розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу, оскільки її нарахування не відповідає вимогам ст. 549 Цивільного кодексу України, ч.2 ст.343 Господарського кодексу України та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань».

У доповненнях до відзиву на позовну заяву відповідач просив у задоволенні вимог позивача в частині стягнення з відповідача неустойки у вигляді штрафу за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань у розмірі 92988,36 грн. відмовити, посилаючись на те, що передбачена в п. 5.4. Договору відповідальність в розмірі «0,5 % з суми заборгованості за кожний день прострочки платежу»не можливо вважати штрафом, так як вищезазначена відповідальність не відповідає змісту поняття «штраф», а вимоги позивача у частині стягнення неустойки за прострочення виконання грошового зобов’язання підлягають задоволенню лише в розмірі стягнення пені, яка в свою чергу законодавчо обмежена розміром подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу.

У судовому засіданні:

- представник позивача підтримав позовні вимоги та просив задовольнити їх повністю, спростовуючи доводи відповідача посилався на те, що передбачена п.5.4 Договору відповідальність не є пенею, а є неустойкою, одностороння відмова від виконання договору не допускається, Господарський та Цивільний кодекси України застосовуються, якщо інше не передбачено договором;

- представник позивача просив відмовити у позові в частині стягнення 92988,36 грн., дотримуючись доводів, викладених у письмовому відзиві та доповненні до нього.

Згідно ст. 85 ГПК України за згодою представників сторін у судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне.

19 грудня 2008 року сторони уклали договір № 67 про надання послуг по охороні (далі –Договір), відповідно до умов якого замовник (відповідач у справі) доручає, а виконавець (позивач у справі) здійснює охорону току (2 шт.), комора (2 шт.)

Згідно п. 4.1. Договору вартість послуг, пов’язаних з охороною, визначається сумою за місяць, в розмірі 16 грн. за 1 годину охорони.

У п. 4.2. Договору встановлено, що оплата за охорону здійснюється щомісячно, двома частинами, перша з яких в розмірі 50 % місячної суми Договору попередньо до початку охоронних заходів, а друга –не пізніше 5-го числа наступного за розрахунковим місяцем в безготівковому вигляді на розрахунковий рахунок виконавця.

Відповідно до п. 5.4. Договору у випадку прострочення оплати за надані охоронні послуги виконавця замовник сплачує на користь виконавця 0,5 % з суми заборгованості за кожний день прострочки платежу, та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ суми недоплати за кожний день прострочення.

На виконання умов Договору позивач надав відповідачу послуги з охорони, що підтверджується двосторонніми актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000079 від 31 грудня 2008 року, № ОУ-0000001 від 31 січня 2009 року, № ОУ-0000006 від 27 лютого 2009 року, № ОУ-0000012 від 31 березня 2009 року, № ОУ-0000017 від 30 квітня 2009 року, № ОУ-0000022 від 29 травня 2009 року, № ОУ-0000027 від 30 червня 2009 року, № ОУ-0000034 від 31 липня 2009 року, № ОУ-0000041 від 31 серпня 2009 року, № ОУ-0000050 від 30 вересня 2009 року, № ОУ-0000059 від 30 жовтня 2009 року.

Відповідач в порушення умов Договору за надані позивачем послуги оплату повністю не здійснив, заборгованість відповідача перед позивачем становить 36834,92 грн., що підтверджується двостороннім актом звірки взаєморозрахунків за 01.10.09-02.11.09 та визнається відповідачем.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги підлягаючими задоволенню, з огляду на наступне.

Позивач і відповідач є юридичними особами –суб’єктами господарювання.

Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України (далі –ГК України), який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Загальні умови виконання господарських зобов’язань визначені главою 22 ГК України. Статтею 193 ГК України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

За правовою природою Договір про надання охорони, на який посилається позивач, як на підставу позовних вимог, є господарським договором охорони, загальні положення про який встановлені ст. 978 ЦК України.

Відповідно до ст. 978 ЦК України за договором охорони охоронець, який є суб'єктом підприємницької діяльності, зобов'язується забезпечити недоторканність особи чи майна, які охороняються. Володілець такого майна або особа, яку охороняють, зобов'язані виконувати передбачені договором правила особистої та майнової безпеки і щомісячно сплачувати охоронцю встановлену плату.

В порушення вимог зазначених норм ЦК України та умов Договору і додатків до нього відповідач не розрахувався у повному обсязі за надані йому послуги по охороні, заборгувавши позивачу 36834,92 грн., що підтверджено доказами, наявними у матеріалах справи, та визнається відповідачем.

Згідно зі статтями 193, 202 ГК України та статтями 525, 526, 530 ЦК України зобов’язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що позивач забезпечив охорону майна відповідача, відповідачем не заперечується охорона його об’єктів, передбачених договором, та сума плати за охорону, однак в порушення умов договору відповідач не вжив заходів, необхідних для виконання зобов’язань з оплати за охорону своїх виробничих об’єктів, систематично порушував строки оплати за охорону.

Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 218 ГК України визначено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідачем не доведено, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Статтею 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Пунктом 4 ст.231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 ст. 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

          У пункті п. 5.4. Договору сторони встановили, що у випадку прострочення оплати за надані охоронні послуги виконавця замовник сплачує на користь виконавця 0,5 % з суми заборгованості за кожний день прострочки платежу, та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ суми недоплати за кожний день прострочення.

Оскільки Господарський кодекс України не містить жорстких обмежень щодо визначення, неустойки, штрафу, пені у господарських відносинах, допускається абсолютна домовленість сторін щодо виду та суті штрафної санкції.

Сума пені відповідає обставинам прострочення грошового зобов’язання, розрахована позивачем вірно в сумі 11254,20 грн., з врахуванням періодів заборгованості та застосуванням обмеження подвійною обліковою ставкою НБУ.

Також позивачем обґрунтовано нараховані суми договірної неустойки у розмірі 0,5% з суми заборгованості за кожний день прострочки платежу, по кожному акту наданих послуг, що становить 92988,36 грн.

Доводи відповідача про безпідставність застосування 92988,36 грн. штрафних санкцій, передбачених договором, не відповідають обставинам справи та вищенаведеним нормам чинного законодавства.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Сторони у договорі не встановили інший розмір процентів, тому позивач відповідно до ст.625 ЦК України обґрунтовано нарахував відповідачу 4651,73 грн. інфляційних та 1528,53 грн. три проценти річних по кожному акту наданих послуг з врахуванням проведених відповідачем платежів.

          Судом перевірено розрахунки застосованих пені, неустойки, інфляційних нарахувань та трьох процентів річних, вони зроблені вірно.

          З огляду на викладене, суд вважає           доведеним право позивача на стягнення з відповідача

36834,92 грн. основного боргу, 4651,73 грн. інфляційних нарахувань, 1528,53 грн. три проценти річних, 11254,20 грн. договірної пені, 92988,36 грн. договірної неустойки.

          Відповідно до ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати понесені останнім при поданні позову, а саме 1472,57 грн. в рахунок сплати державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а всього 1708,57 грн.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Тіньки", Черкаська область, Чигиринський район, с.Тіньки, ідентифікаційний код 33278344 на користь приватного підприємства "Кажан" м. Черкаси, пров. Нестерова, 24, ідентифікаційний код 32268126 - 36834,92 грн. основного боргу, 4651,73 грн. інфляційних нарахувань, 1528,53 грн. три проценти річних, 11254,20 грн. договірної пені, 92988,36 грн. договірної неустойки та 1708,57 грн. судових витрат.

Рішення може бути оскаржено до Київського міжобласного апеляційного господарського суду.

                    СУДДЯ                                                                                Н.М. Курченко

           Повне рішення складено та підписано 08 лютого 2010 року.