Рішення № 9439989, 26.01.2010, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

-------------------------------------------------------------------------------------------------------

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" січня 2010 р.                                                                                 Справа №09/22

                    Господарський суд Черкаської області в складі головуючого - судді Курченко Н.М.,

при секретарі –Лавріненко С.І., за участю представників позивача - Семенець П.Г. юрист за довіреністю від 19.01.2010 року, Думич Ю.І. юрист за довіреністю від 19.01.2010 року, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче мале підприємство "Антарія" смт.Чабани Києво-Святошинського району Київської області до товариства з обмеженою відповідальністю "Маяк-2007" с.Леськи Черкаського району Черкаської області про стягнення 164470,00 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Подано позовну заяву, у якій позивач просить стягнути з відповідача 164470,00 грн., у тому числі: 137798,50 грн. основного боргу за поставлене насіння солодкої кукурудзи, 22095,70 грн. інфляційних нарахувань та 4575,67 грн. три проценти річних за прострочення виконання грошового зобов’язання.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі договору доручення №36/08 від 15.04.2008 року позивач за зовнішньоекономічними контрактами придбав насіння солодкої кукурудзи та передав його відповідачу, однак останній вартість отриманої кукурудзи оплатив не в повному обсязі.

Відповідач відзив на позовну заяву не подав, представника у судове засідання не направив, не повідомивши про причини, хоча був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення 12 січня 2010 року ухвали суду відповідачу через його представника за довіреністю.

Неподання письмового відзиву на позовну заяву та нез’явлення у судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.

На підставі ст. 75 ГПК України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, та просили задовольнити їх у повному обсязі.

Згідно ст. 85 ГПК України за згодою представників позивача у судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, судом встановлено наступне.

15 квітня 2008 року між сторонами був укладений договір доручення №36/08 (далі –договір), відповідно до умов якого позивач (повірений за Договором) зобов’язався за дорученням відповідача (довіритель за договором) здійснити в інтересах останнього та від його імені зовнішньоекономічні контракти з іноземними постачальниками насіння солодкої кукурудзи, сума договору становить 829295,00 грн.

Додатком від 06 травня 2008 року до договору доручення внесені зміни до п.п.1.1 та п.4.4 Договору, якими визначені перелік насіння (сорт, гібрид) насіння солодкої кукурудзи, що підлягає поставці, сума договору - 844275 грн. (п.1.1), а також встановлений порядок забезпечення виконання умов Договору, а саме: п.4.4 викладений наступним чином: «Кошти від Доручителя до Повіреного для забезпечення виконання умов даного Договору надходять на умовах: перших 30% або 253282,50 грн. Доручитель перераховує на рахунок Повіреного до 12 травня 2008 року; наступних 30% або 253282,50 грн. Доручитель перераховує на рахунок Повіреного до 30 травня 2008 року; остаточних 40% або 377710,00грн. Доручитель перераховує на рахунок Повіреного до 15 червня 2008 року.

Пунктом 7.4 договору встановлена відповідальність доручителя: при порушенні доручителем строків розрахунків, передбачених п. 4.4. ст. 4, даного договору поручитель виплачує повірнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від вартості невиконаних зобов’язань, за кожний день прострочення.

06 травня 2008 року відповідач через довірену особу Кириченка Олександра Володимировича (довіреність серії НБМ №605600) отримав товар –насіння солодкої кукурудзи по видаткових накладних від 06 травня 2008 року №А-00000249 на суму 433 798,00 грн. та №А-00000307 на суму 410 477,00 грн., а всього на суму 844275,00 грн.

За товар відповідач сплатив 706 476,50грн., а не 677236,50, як зазначено у тексті позовної заяви, з розрахунку: 844275,00 грн., сума, на яку отримано товар –137798,50 грн. сума боргу, зазначена у претензії, а також у позовній заяві. Платежі відповідача підтверджені банківськими виписками за 07.05.2008 року, 28.07.2008 року, 14.08.2008 року, 15.08.2008 року, 18.08.2008 року, 19.08.2008 року, 20.08.2008 року, 21.08.2008 року, 26.08.2008 року, 27.08.2008 року, 03.09.2008 року.

23 червня 2009 року позивач направив відповідачу претензію про сплату заборгованості станом на 11 червня 2009 року в сумі 137 798,50 грн. та попередження про застосування, визначених договором та законом, санкцій за порушення виконання грошових зобов’язань. Відповідач отримав претензію 26 червня 2009 року, але залишив її без відповіді.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що станом на дату складення позовної заяви (23.12.2009 року –дата позовної заяви, 04.01.2010 року - позовна заява надійшла до господарського суду) сума залишку не сплачених відповідачем коштів залишилась такою ж, як зазначена у претензії, - 137798,50 грн. (844275,00 грн. сума, на яку отримано товар, - 706476,50 грн. сума сплачених коштів).

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги підлягаючими задоволенню, з огляду на наступне.

Предметом спору у справі є стягнення коштів за поставлену продукцію - насіння солодкої кукурудзи та інфляційних нарахувань, трьох процентів річних за прострочення виконання грошових зобов’язань по договору.

Договір, на який посилається позивач, як на правову підставу виникнення зобов’язань та права на стягнення заявленої суми, за своєю правовою природою суд вважає договором поставки насіння солодкої кукурудзи.

Основні положення, що регулюють виробництво, реалізацію та використання насіння і садивного матеріалу сільськогосподарських, лісових, квітково-декоративних, а також лікарських рослин, на які затверджено державні стандарти, визначають правові відносини між виробниками та споживачами насіння і садивного матеріалу та охороняють їх права, визначені Законом України «Про насіння і садивний матеріал»від 26 грудня 2002 року №411-IV (зі змінами та доповненнями).

Статтею 34 зазначеного Закону (в редакції, що діяла на час укладення сторонами договору) встановлено, що оптова торгівля насінням на внутрішньому ринку України здійснюється суб'єктами підприємницької діяльності виключно за наявності у них спеціального дозволу (ліцензії), який видається органом, уповноваженим Кабінетом Міністрів України. Насіння технічних і продовольчих культур (кукурудзи, соняшнику, цукрових буряків та інших), що мають особливу схему вирощування гібридного насіння за участю селекційних установ, елітних господарств і переробних підприємств, призначене безпосередньо для висіву, реалізується тільки після відповідної його обробки на сертифікованих насіннєвих підприємствах у спеціальних цехах і на обладнанні за умови обов'язкової відповідності нормативним документам.

Особливості укладення договору поставки насіння даний Закон не визначає, тому в цьому випадку слід керуватися загальними положенням про договір поставки.

Загальні положення поставки врегульовані параграфом 1 глави 30 Господарського кодексу України (далі –ГК України).

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Загальні умови виконання господарських зобов’язань визначені главою 22 ГК України. Статтею 193 ГК України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки.

Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідач прийняв від позивача товар, однак у встановлений договором та додатком до нього строк, тобто до 15 червня 2008 року, не здійснив обумовлені договором платежі.

Згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України та статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач не скористався своїм правом подати в порядку ст. 59 ГПК України відзив на позовну заяву.

З огляду на наведені норми законодавства та докази, наявні у справі, суд вважає доведеним право позивача вимагати стягнення з відповідача 137798,50 грн. основного боргу, який має місце станом на дату подання позову –04.01.2009 року, за поставлене насіння солодкої кукурудзи.

Згідно статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач прострочив виконання грошового зобов’язання. Сторони у договорі не встановили інший розмір процентів, отже позивач обґрунтовано керувався ст.625 ЦК України.

Позивач нарахував інфляційні та три проценти річних за період з 04 вересня 2008 року, тобто з наступного дня дати останнього платежу відповідача, по 09 листопада 2009 року (дата підготовки позову та розрахунків), від суми боргу 137798,50 грн., що мав місце станом на 11.06.2009 року, тобто на дату, зазначену у претензії від 23.06.2009 року. За вказаний період від зазначеної суми боргу позивач обґрунтовано нарахував 22095,70 грн. інфляційних, з розрахунку: (137798,50 грн., сума боргу х на офіційні індекси інфляції у період з жовтня 2008 року (визначено позивачем) по жовтень 2009 року (включно, визначено позивачем): 101,7% х 101,5% х 102,1% х 102,9% х 101,5% х 101,4 % х 100,9% х 100,5% х 101,1% х 99,9% х 99,8 % х 100,8 % х 100,9 %) - 137798,5 грн.

Також обґрунтованим суд вважає нарахування трьох процентів річних в сумі 4575,67 грн. за цей же період від тієї ж суми простроченого грошового зобов’язання, з розрахунку: 137798,5 грн., сума боргу х 3% річних : 100% : 365 днів року х 404 дні прострочення, зазначені позивачем. При цьому суд враховує те, що позивачем кількість днів прострочення за вказаний ним період з 04 вересня 2008 року по 09 листопада 2009 року визначена 404 дні, а не 432 дні, як фактично має місце. Суд не вбачає підстав виходу за межі, визначених позивачем кількості днів прострочення виконання грошового зобов’язання, тому погоджується з нарахованою сумою, оскільки згідно зазначеного розрахунку вона є вірною.

З огляду на викладене, суд вважає доведеним право позивача вимагати стягнення з відповідача 137 798,50 грн. основного боргу, 22 095,70 грн. інфляційних нарахувань, 4 575,67 грн. три проценти річних у зв’язку з простроченням виконання грошового зобов’язання.

Відповідно до ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, понесені останнім при поданні позову, а саме: 1645,00 грн. в рахунок відшкодування сплаченого позивачем державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а всього: 1881,00 грн.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Маяк-2007", Черкаська область, Черкаського району, с. Леськи, вул.Жовтнева, 4, ідентифікаційний код 35233604 на користь товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче мале підприємство "Антарія" Київська область, Києво-Святошинський район, смт.Чабани, вул. Машинобудівників, 2б, ідентифікаційний код 13722568 - 137798,50 грн. основного боргу, 22095,70 грн. інфляційних нарахувань, 4575,67 грн. три проценти річних та 1881,00 грн. судових витрат.

Рішення може бути оскаржено до Київського міжобласного апеляційного господарського суду.

СУДДЯ                                                                                Н.М. Курченко

          Повне рішення складено та підписано 02 лютого 2010 року