Рішення № 9439900, 01.02.2010, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" лютого 2010 р.                                                   Справа №16/2807

          Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого - судді Спаських Н.М., секретаря судового засідання Волна С.В., за участю представників сторін:

від позивача: Кошова Ю.П. - за довіреністю у справі;

від відповідача: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом Відкритого акціонерного товариства " ВіЕйБі Банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське борошно" про стягнення 891 361,00 євро та 140 098,44 грн.

                                                  ВСТАНОВИВ:

          Пред’явлено позов до відповідача про стягнення 782 999,00 євро заборгованості по кредиту ( в т. і достроково), 81 919,73 євро заборгованості по процентах за користування кредитом, 19 763,25 євро пені за несвоєчасну сплату кредиту, 6 679,20 євро пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом, 44 800,00 грн. заборгованості по комісії, 4 168,89 грн. пені за несвоєчасну сплату комісії, 91 129,55 грн. інфляційних збитків на підставі укладеного між сторонами кредитного договору № 39 від 20.06.2008 року. У судовому засіданні представник позивача свої позовні вимоги підтримав повністю та просить їх задовольнити.

Представник відповідача в останнє засідання не з'явився, направив клопотання про завершення розгляду справи без його участі. У наданому суду відзиві на позов відповідач проти розрахунку позовних вимог не заперечив, право позивача на дострокове стягнення боргу по кредиту відповідач визнає, але просить врахувати економічний стан свого підприємства та економіки України і зменшити відповідальність відповідача лише до суми боргу по кредиту та несплаченої комісії, а позов задовольнити за рахунок звернення стягнення на заставлене майно.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в справі матеріали, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного:

20 червня 2008 року між сторонами по справі було укладено кредитний договір № 39, у відповідності до умов якого позивач зобов'язався надати відповідачу, а відповідач зобов'язався прийняти, належним чином використовувати і повернути позивачу кредит у формі мультивалютної поновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом в сумі, еквівалентній 5 600 000,00 грн. Термін остаточного повернення кредиту сторонами визначено 18 червня 2010 року.

За користування кредитом відповідач повинен сплачувати позивачу 12,5% річних за користування коштами в ЄВРО та 21,5% річних за користування коштами у гривні. Кредит був виданий з цільовим призначенням - ведення поточної діяльності.

          Сторонами також погоджено, що для видачі та повернення кредитних коштів відповідачу відкриваються позичкові рахунки в Євро № 20634300134276 та в гривні № 20634300134276.

Факт надання кредиту підтверджується виписками по особових рахунках відповідача № 20634300134276 за період з 24.06.2008 року по 29.05.2009 року на загальну суму 782 999,00 Євро ( а.с. 20-22). Домовленості про розмір видачі окремого траншу сторонами оформлені додатковими угодами до кредитного договору № 1,2,3,4,5 ( а.с. 15-19) згідно п. 2.5. кредитного договору.

Заперечень про неотримання кредитних коштів відповідач суду не надав.

Кредитний договір сторонами укладено у відповідності до вимог чинного законодавства, зокрема до ст. 1054 ЦК України, якою передбачено, що за кредитними договором банк зобов'язується надати кредит, а позичальник - повернути кредит та сплати проценти за користування ним на умовах договору. Доказів недійсності кредитного договору сторонами не надано, кредитний договір сторонами виконувався.

У відповідності до ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинне виконувати належним чином та в установлений договором строк.

Пунктом 2.3. кредитного договору сторонами було погоджено графік погашення боргу по кредиту - зниження максимального ліміту заборгованості по кредиту у фіксованій сумі у гривнах щомісячно з липня 2009 року по червень 2010 року.

          Оскільки кредит було фактично видано в Євро, то суд погоджується із доводами представника позивача про те, що графік повернення кредиту застосовується до євро в еквіваленті до сум у гривнях, які вказані як часткові платежі згідно п. 2.3. кредитного договору.

За доводами позивача, з липня 2009 року відповідач не проводив повернення кредиту взагалі.

          У відповідності до п. 2.11 кредитного договору, позивач має право вимагати дострокового погашення заборгованості за кредитним договором, в т.ч. у випадку наявності простроченої більше 5 банківських днів заборгованості за траншами по кредиту, нарахованим процентам та комісіям.           

Така умова кредитного договору відповідає положенням ч. 2 ст. 1050 ЦК України, у відповідності до якої якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

          В рамках реалізації свого права на дострокове стягнення боргу по кредиту позивач направив відповідачу вимогу про дострокову сплату боргу по кредиту та нарахованих процентах та інших платежах від 13.01.2010 року ( а.с. 60) і вимагав в т.ч. достроково повернути залишок боргу по кредиту, що в загальній сумі разом із простроченою частиною траншів по кредиту складає 782 999,00 Євро, бо відповідач не погашав борг по кредиту ні в якій сумі, а також сплатити 81 919,73 грн. прострочених відсотків, 44800,00 грн. комісії, 26 442,45 євро та 4168,89 грн. пені за прострочення виконання своїх кредитних зобов'язань.

          Оскільки право на дострокове стягнення боргу по кредиту для позивача було закріплено за згодою сторін в п. 2.11. кредитного договору, то виконання цього пункту є обов'язковим для обох сторін.

Відповідач відповіді на вимогу позивача про повернення боргу по кредиту ( в т.ч. і достроково) не надав, заборгованість по кредитному договору не погасив. Право на дострокове стягнення боргу по кредиту представник відповідача в суді визнав.

          На підставі викладеного, з відповідача на користь позивача слід стягнути 782 999,00 Євро, в т.ч.і достроково транші за майбутні періоди січня-червня 2010 року.

          Позивач також просить стягнути з відповідача і прострочені до сплати проценти за користування кредитом, комісії, пеню по кредиту, комісії та по процентах, а також інфляційні внаслідок порушення відповідачем умов кредитного договору.

          Дані вимоги підлягають до часткового задоволення, виходячи з наступного:

          У відповідності до пункту 1.1.3 кредитного договору відповідач повинен сплачувати проценти за користування кредитом в розмірі 12,5% річних за користування коштами в Євро та в розмірі 21,5% річних за користування кредитом у гривні.

          При цьому, згідно розділу 2.7. кредитного договору нарахування процентів здійснюється з дня перерахування коштів з позичкового рахунку відповідача до моменту фактичного повернення кредиту. Проценти нараховуються щомісячно і за поточний календарний місяць та виходячи з умови, що до розрахунку приймається календарна кількість днів у році для гривні або 360 днів у році для кредиту у валюті та календарна кількість днів у місяці. Проценти по кредиту нараховуються у валюті кредиту.

Проценти сплачуються відповідачем щомісячно, не пізніше 03 календарного числа місяця, наступного за місяцем нарахування процентів. Нарахування та сплата процентів повністю та остаточно припиняється в день настання терміну остаточного повернення кредиту за умовами кредитного договору, або в день фактичного повернення загальної заборгованості по кредиту.

          За доводами та розрахунками позивача ( а.с. 25) за період з 24.06.2008 року по 03.11.2009 року відповідачу було нараховано 133 449,49 Євро процентів за користування кредитними коштами. За цей же період відповідачем було сплачено лише 51 529,76 Євро. Борг по процентах становить 81 919,73 Євро ( 133 449,49 - 51 529,76) та підлягає до стягнення з відповідача в повному об'ємі, оскільки доказів про проведення розрахунку за процентами відповідач суду не надав. Розрахунок процентів зроблено вірно та у відповідності до умов договору.

          У відповідності до п. 1.6. кредитного договору відповідач повинен сплачувати позивачу комісію в розмірі 0,8% від суми ліміту по кредиту. Комісія виплачується щорічно перед початком кожного року користування кредитними коштами.

          Позивач просить стягнути з відповідача 44 800,00 грн. комісії. Розрахунок зроблено вірно : 5 600 000,00 грн. х 0,8% = 44 800,00 грн. Доказів сплати комісії в цій сумі відповідач суду не надав, а тому до стягнення з відповідача належить 44 800,00 грн. боргу по комісії.

          У відповідності до п. 4.3. кредитного договору, у разі несвоєчасного погашення кредиту, сплати процентів та комісій, відповідач повинен сплачувати позивачу пеню за прострочення розрахунків у розмірі подвійної процентної ставки, визначеної п. 1.1.3. кредитного договору від суми непогашеного платежу за кожний день прострочення.

          Позивач просить стягнути з відповідача пеню по кредиту, процентах та комісії, виходячи з розрахунку, наведеного у додатку до позовної заяви ( а.с. 25).

          Дані вимоги (по пені) підлягають лише до часткового задоволення, виходячи з наступного:

          У відповідності до ч. 3 ст. 549 ЦК України - пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.           

          У відповідності до ст.551 ЦК України пеня встановлюється за домовленістю сторін, але при сплаті її розмір не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що відповідає положенням Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", а у відповідності до ст. 232 ГК України нарахування пені повинно бути припинено через шість місяців з часу виникнення права на пеню.

          На підставі викладеного, суд вважає, що встановлений розмір пені у кредитному договорі при її стягненні повинен бути обмежений подвійною обліковою ставкою НБУ від суми невиконаного грошового зобов'язання.

          За належним розрахунком розмір пені за несвоєчасне погашення траншів по кредиту складає 9 298,24 Євро, розмір пені за несплату процентів складає 5 828,93 Євро та розмір пені по комісії складає 3 495,01 грн. При розрахунку пені по кредиту суд виключає нарахування пені на суму 782999,00 євро з 19.10.2009 року, оскільки позивач не довів, що строк повернення всієї суми кредиту настав для відповідача саме з цієї дати.

          Доказів сплати пені відповідач суду не надав, а тому ці уточнені судом суми пені і підлягають до стягнення з відповідача.

          В решті вимог про стягнення пені позивачу слід відмовити за безпідставністю її стягнення.

          Позивач також просить стягнути з відповідача інфляційні втрати за несвоєчасну сплату траншів по кредиту та нарахованих процентів за користування кредитом в загальній сумі 91 129,55 грн. У стягненні цих коштів позивачу слід відмовити повністю, виходячи з наступного:

          У відповідності до ст. 625 ЦК України за прострочення виконання грошового зобов'язання боржник на вимогу кредитора повинен сплатити в т.ч. інфляційні на суму боргу.

          З матеріалів справи вбачається, що кредитні кошти відповідачу були видані у Євро, тобто не в національній валюті і погашення боргу в кінцевому рахунку також буде здійснюватися боржником у Євро, незалежно від того, чи сплачено конкретний платіж в межах строку дії кредитного договору у валюті чи по курсу в її гривневому еквіваленті.

          Індексом інфляції є індекс споживчих цін, який розраховується Держкомстатом за цінами на продукти харчування та напої, одяг і взуття, витрати на житло, воду,електроенергію, предмети домашнього вжитку, охорону здоров'я, транспорт, освіту, відпочинок і т.д. виключно за даними домашніх господарств та цінами на товари і послуги в середині України.

          Оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами лише в нашій державі та вони за своєю природою є компенсацією за понесені збитки , спричинені знеціненням національних грошових коштів, то інфляція стосовно іноземної валюти, в якій виражені зобов'язання відповідача відносно позивача за умовами кредитного договору - застосовуватися не може.

          В такому випадку позивач не має права переводити валютне зобов'язання у гривневий еквівалент і за ним визначати інфляційні збитки, оскільки це суперечить предмету договору між сторонами і його реальному виконанню з огляду на те, що кредит було видано в іноземній валюті.

          На підставі викладеного, позивач не має права нараховувати інфляцію на валютне зобов'язання відповідача по поверненню кредиту та сплати відсотків у Євро, а тому у стягненні інфляційних позивачу слід відмовити повністю. Такої ж точки зору притримується і Верховний Суд України в рішенні від 27.05.2009 року.

          На підставі викладеного, за кредитним договором від 20 червня 2008 року № 39 з відповідача на користь позивача слід стягнути лише 782 999,00 Євро заборгованості по кредиту, 81 919,73 Євро простроченої заборгованості по процентах, 44 800,00 грн. комісії, 9 298,24 Євро пені за несвоєчасне погашення траншів по кредиту, 5 828,93 Євро пені за несплату процентів та 3 495,01 грн. пені по комісії.

В решті вимог у задоволенні позову слід відмовити повністю. Доказів про погашення позичальником заборгованості в справі немає, заперечень проти задоволення позову суду не подано.

          Клопотання відповідача про зменшення його відповідальності лише до суми боргу по кредиту та несплаченої комісії і про задоволення позову за рахунок звернення стягнення на заставлене майно суд відхиляє з мотивів, що спосіб стягнення боргу вирішує лише кредитор і суд зв'язаний предметом позову по конкретному спору. За результатами розгляду справи позивачу частково відмовлено в позові і суд вважає, що з урахуванням інтересів сторін це вже є достатнім за розміром зменшенням відповідальності відповідача.

У відповідності до статті 49 ГПК України, з урахуванням вини відповідача у виникненні спору, з відповідача на користь позивача слід стягнути 2 151,79 Євро сплаченого державного мита повністю та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись статтями 49, 82-85 ГПК України, суд,

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське борошно", ідентифікаційний код 32023045, Черкаська область, Чорнобаївський район, с. Скородистик (поштова адреса: м. Київ, вул. Немировича-Данченка,2 корп. № 8 (студмістечко), 3й поверх, к. 17-18) на користь Відкритого акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" (ВАТ "ВіЕйБі Банк"), ідентифікаційний код 19017842, м. Київ, вул. Зоологічна, 5 –782 999,00 Євро заборгованості по кредиту, 81 919,73 Євро простроченої заборгованості по процентах, 44 800,00 грн. комісії, 9 298,24 Євро пені за несвоєчасне погашення траншів по кредиту, 5 828,93 Євро пені за несплату процентів та 3 495,01 грн. пені по комісії, 2 151,79 Євро сплаченого державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.           В решті вимог у задоволенні позову відмовити повністю.

          Накази видати.

Рішення може бути оскаржене до Київського міжобласного апеляційного господарського суду протягом 10 днів.

СУДДЯ                     Н.М. Спаських

Рішення підписано 02 лютого 2010 року.