Рішення № 9439682, 20.04.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" квітня 2010 р. Справа № 61/62-10

вх. № 1578/4-61

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Заховаєв М.І., голова правління;

відповідача - не з"явився;

3-ї особи - не з"явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду Харківської області справу за позовом Чугуївського районого споживчого товариства, смт. Малинівка Чугуївського району Харківської області

до Чкаловської селищної ради, с. Чкаловське Чугуївського району Харківської області

3-я особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області, м.Харків

про визнання права власності

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Чугуївське районне споживче товариство, звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Чкаловської селищної ради про визнання права власності на будівлю магазинів № 102, 104 (літери А,а, загальною площею 199,3 кв.м. з погребом Б, Б1 та сараєм, В), розташовану в с. Нова Гнилиця, вул. Леніна, 111А. Судові витрати просить не стягувати з відповідача, а покласти на позивача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 04.03.2010 року до участі у справі у якості третої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача залученоІнспекцію державного архітектурно-будівельного контролю у Харківькій області.

В судовому засіданні 20.04.2010р. представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, супровідним листом надав додаткові документи для долучення до матеріалів справи, які долучаються судом до справи.

Представник відповідача в судове засідання 20.04.2010р., не з"явився, через канцелярію суду надав письмові пояснення (вх.№1652), в яких проти позову не заперечує та просить розглядати спрау без участі представника Чкаловської селищної ради.

Суд долучає до матеріалів справи , надані представником відповідача письмові пояснення.

Представник третьої особи в судове засідання 20.04.2010р., не з"явився, через канцелярію суду надав письмові пояснення , в яких проти позову не заперечує.

Суд долучає до матеріалів справи , надані представником третьої особи письмові пояснення.

Присутній в судовому засіданні 20.04.2010 року представник позивача вважає за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні без участі представників відповідача та третьої особи.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов’язок доказування і подання доказів покладено на сторони, а також те, що ухвалою суду від 24.03.2010 року сторони було повідомлено , що у разі неявки їх представників у судове засідання та ненадання витребуваних судом документів, суд має право розглянути справу за наявними в ній матеріалами, суд згідно зі статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами без участі представників відповідача та третьої особи.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи позовної заяви, заслухавши пояснення представника позивача , повно та всебічно дослідивши обставини справи та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.

Чугуївське районне споживче товариство (позивач по справі), звернулось до Чкаловської селищної ради (відповідач по справі) з письмовим проханням видати свідоцтво про право власності на будівлю магазинів № 102, 104 (літери А,а, загальною площею 199,3 кв.м. з погребом Б, Б1 та сараєм, В), розташовану в с. Нова Гнилиця, вул. Леніна, 111А (перелічені об"єкти з надвірними будівлями).

Вказана нерухомість побудована за кошти позивача господарським способом та знаходиться на балансі Чугуївського районного споживчого товариства.

З наявного в матеріалах справи рішення Чкаловської селищної ради від 26.12.2003р. (арк.спр.24), вказаним об"єктам присвоєна адреса.

Комунальним підприємством „Чугуївське міське бюро технічної інвентаризації” було виконано відповідний технічний паспорт .

Чкаловська селищна рада проти позову про визнання права власності на будівлю магазинів № 102, 104 (літери А,а, загальною площею 199,3 кв.м. з погребом Б, Б1 та сараєм, В), розташовану в с. Нова Гнилиця, вул. Леніна, 111А , не заперечує, про що зазначено відповідачем в письмових поясненнях №334/05-05 від 24.03.2010р.

Представник третьої особи в своїх письмових поясненнях зазначив, що в Інспекції державного архітектурно - будівельного контролю у Харківській області відсутня інформація щодо фактів істотного порушення будівельних норм і правил , а тому підстав для зобов"язання позивача провести відповідну перебудову , не вбачається , проти позовних вимог Чугуївського районного споживчого товариства, не заперечує.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб та якщо власник (користувач) земельної ділянки не заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці.

З матеріалів справи вбачається, що Чкаловська селищна рада (відповідач у справі), не заперечує проти визнання за позивачем права власності на будівлю магазинів № 102, 104 (літери А,а, загальною площею 199,3 кв.м. з погребом Б, Б1 та сараєм, В), розташовану в с. Нова Гнилиця, вул. Леніна, 111А , не заперечує, про що зазначено відповідачем в письмових поясненнях №334/05-05 від 24.03.2010р.

Також з матеріалів справи вбачаться, що знаходження та експлуатація збудованих позивачем об’єктів не порушує прав інших осіб, оскільки такі докази не були надані суду ні відповідачем ні третьою особою в порядку статті 33 та 34 ГПК України, в матеріалах справи такі докази відсутні.

Як вже було вказано вище відповідно до приписів п.2 та п.3 статті 376 Цивільного кодексу України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво.

З вказаного вбачається, що право власності на результат самочинного будівництва набувається не в загальному порядку, а в спеціальному –на підставі рішення суду.

З положень “Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів”(постанова КМУ від 08.10.2008 року № 923) вбачається, що вказаний порядок не регулює процедуру прийняття в експлуатацію об’єктів самочинного будівництва.

Цивільний кодекс України виділяє декілька способів набуття права власності. Згідно зі статтею 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, а відповідно до ч.2 ст. 16 Цивільного кодексу України, ст.ст. 20, 144, 147 Господарського кодексу України майнові права суб’єкта господарювання підлягають захисту, в тому числі шляхом їх визнання.

Так, відповідно до ст.316 Цивільного кодексу України правом власності , зокрема, є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

За приписами ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно зі статтею 325 Цивільного кодексу України суб'єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи. Фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати. Склад, кількість та вартість майна, яке може бути у власності фізичних та юридичних осіб, не є обмеженими.

Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону, або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Отже, в даному випадку підтвердження в суді права власності, що складає предмет позову, здійснюється , зокрема, шляхом підтвердження фактів, що свідчать про володіння спірним майном на праві власності.

При цьому, якщо майно знаходиться у володінні позивача, його право на майно захищається презумпцією правомірності фактичного володіння.

Суд зазначає про те, що згідно ст. 41 Конституції України, згідно якої кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, у тому числі це стосується і нерухомого майна; право власності набувається у порядку, визначеному законом; ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР, кожна фізична особа або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Статтею 319 Цивільного кодексу України передбачено, що власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений в його здійсненні.

Відповідно до ст.ст. 331, 332, 376 Цивільного кодексу України право власності на створене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди та інше) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна), якщо створення, переробка майна відповідає діючому законодавству, будівельним нормам та правилам. Відповідно, власник який збудував нерухоме майно, має право на реєстрацію права власності на нерухоме майно.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 182 Цивільного кодексу України , право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов’язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Відповідно до статті 1 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень”відповідна державна реєстрація –офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

Пунктом 1 частини першої статті 4 цього Закону визначено, що обов’язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, зокрема, право власності на нерухоме майно.

Відповідно до ст.ст. 18, 19 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень”підставою для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, є рішення суду про право власності на нерухоме майно, що набрало законної сили.

У відповідності до п. 5 Прикінцевих положень зазначеного Закону, до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру реєстрація об’єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації.

Порядок оформлення права власності на об’єкти нерухомого майна передбачено Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року № 7/5.

Відповідно до п. 1, п.п.1.3 вказаного Положення до прийняття Верховною радою України та набрання чинності Законом України про державну реєстрацію прав на об’єкти нерухомого майна бюро технічної інвентаризації здійснюють реєстрацію прав власності на нерухоме майно у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць. Відповідно до п. 1.4 вказаного положення, державна реєстрація прав власності на нерухоме майно –це внесення запису до Реєстру власності на нерухоме майно у зв’язку з виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно, що здійснюється БТІ за місцезнаходженням об’єктів нерухомого майна на підставі правовстановлюючих документів коштами особи, що звернулась до БТІ.

Підставою для проведення державної реєстрації прав власності на нерухоме майно відповідно до п. 10 додатку № 1 до Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, є рішення судів про визнання права власності на об’єкти нерухомого майна, про встановлення факту права власності на об’єкти нерухомого майна та про передачу безхазяйного нерухомого майна до комунальної власності.

Відповідно до ст.ст. 319, 320 Цивільного кодексу України власники самостійно здійснюють право власності , виконують будь-які дії по відношенню до свого майна, що не суперечать Закону. Визнання права власності на нежитлове приміщення необхідне для подальшого здійснення позивачем підприємницької діяльності та не порушує права інших осіб.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування та надання доказів покладений на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги стосовно визнання права власності за позивачем на будівлю магазинів № 102, 104 (літери А,а, загальною площею 199,3 кв.м. з погребом Б, Б1 та сараєм, В), розташовану в с. Нова Гнилиця, вул. Леніна, 111А є обґрунтованими, доведеними суду необхідними конкретними доказами, в зв’язку з чим є такими, що підлягають задоволенню.

Приймаючи до уваги, що позивач не наполягає на стягненні з відповідача судових витрат, відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 8, 19, 41, 124, 129 Конституції України, статтями 20, 144, 147 Господарського кодексу України, п.2 ст. 331, статтями 182, 316, 317, 319, 320, 328, 331, 332, 376, 392 Цивільного кодексу України, Законом України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень”, Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно (затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року № 7/5), статтями 1, 4, 12, 43, 47-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати право власності за Чугуївським районним споживчим товариством (63525, Харківська область , Чугуївський район, вул.Соїча, 5а, ідентифікаційний код 01768571, р/р 26009455650011 в ПАТ АКБ "Базис", м.Харків, МФО 351760) на будівлю магазинів № 102, 104 (літери А,а, загальною площею 199,3 кв.м. з погребом Б, Б1 та сараєм, В), розташовану в с. Нова Гнилиця, вул. Леніна, 111А.

Суддя

Повний текст рішення підписано 23.04.10р.

Справа №61/62-10.