Ухвала суду № 943940, 25.04.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

                                                                                                                                                                           К/С  № К-13685/06

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ  

                                                        УХВАЛА

                             ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.04.2007 р.                                                                                    м. Київ

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого суддіПилипчук Н.Г.

суддів                       Конюшка К.В.

             Ланченко Л.В.

                                  Нечитайла О.М.                      

                                Степашка О.І.              

при секретарі:       Ільченко О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Тамерлан"

на постановуЗапорізького апеляційного господарського суду від 23.12.2005 р.

у справі № 24/417

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Тамерлан"

до  Хортицької міжрайонної державної податкової інспекції м. Запоріжжя

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

                                                     ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 19.01.2005 р. позов задоволено. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення №0000842302/0 від 15.04.2004 р. про визначення позивачу податкового зобов’язання за платежем податок на прибуток у сумі 131678,00 грн., у тому числі 82846,00 грн. основного платежу та 48832,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що витрати позивача на виконання робіт за договором № 31-1 від 03.01.2003 р. з ТОВ "Свам", як складової частини робіт з науково-технічного забезпечення освоєння виробництва інноваційних виробів, відповідають витратам, передбаченим п.п.5.4.2 п. 5.4 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".  У позивача не було обов’язку включати до валового доходу, як доходи з інших джерел, 10 відсотків річних від невнесених часток у статутний фонд підприємства, оскільки  включення такого доходу до валового не передбачено п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 вказаного закону.

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 23.12.2005 р. вказане рішення скасовано та ухвалено нове рішення. Позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Хортицької МДПІ м. Запоріжжя № 0000842302/0 від 15.04.2004 р. в частині визначення суми податкового зобов’язання з податку на прибуток в сумі 346 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 69,20 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Скасовуючи рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що за нормами чинного законодавства та стандартів бухгалтерського обліку, придбані розробки, які згідно з договором купівлі-продажу визнані інтелектуальною власністю підприємства, є нематеріальними активами та не підлягають врахуванню у складі валових витрат. Заниження позивачем доходу, пов’язаного з приростом балансової вартості покупних товарів, матеріалів, сировини (палива), комплектуючих виробів та напівфабрикатів на складах за 1 півріччя 2003 року на 62607,49 грн. мало місце і було зумовлено неправильним відображенням даних у бухгалтерському обліку та податковій звітності.

ТОВ "Тамерлан" подало касаційну скаргу, якою просить скасувати постанову апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Посилається на порушення судом апеляційної інстанції п. 6 розділу УІІ "Прикінцевих та перехідних положень" КАС України, ч. 1 та ч. 3 ст. 102, ч.3 ст. 189, п. 4 ч. 3 ст. 108, п. 4 ч. 1 ст. 187, п. 5 ч. 1 ст. 187, ч. 6 ст. 186, ч. 3 ст. 189, ст.ст. 69, 70 ч. 3 ст. 143, 148, 151 КАС України.

Сторони, належним чином повідомлені про час та місце касаційного розгляду справи, своїх представників в судове засідання не направили.

          Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

  Як було встановлено судами попередніх інстанцій, податковим повідомленням-рішенням № 00008423002/0 від 15.04.2004 р. позивачеві визначено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток у сумі 131678грн., в тому числі 82846,00 грн. основного платежу та 48832,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.    

  Підставою для визначення позивачеві вказаного податкового зобов’язання стали висновки податкової інспекції, викладені в акті перевірки №25-23-32040332 від 13.04.2004 р., а саме:

 - порушення позивачем вимог п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та ст. 52 Закону України "Про господарські товариства", яке полягало у тому, що позивач не врахував у складі інших доходів 10 відсотків річних від невнесених часток статутного фонду;

- порушенням вимог п. 5.9 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", яке полягало у заниженні доходу у 1 півріччі 2003 року на суму 62607,49 грн., пов’язаного з приростом балансової вартості покупних товарів, матеріалів, сировини (палива), комплектуючих виробів та напівфабрикатів на складах;

- порушення вимог п. 1.2 ст. 1, п.п. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5, п.п. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", яке полягало у завищенні у 2003 році валових витрат на 275000 грн. Дане завищення валових витрат було зумовлено тим, що позивач включив до їх складу витрати на придбання нематеріальних активів (розробка робочої документації на штампи складної конфігурації), які підлягають амортизації.

Суд касаційної інстанції не може визнати законними та обґрунтованими рішення судів попередніх інстанцій в частині вирішення спору щодо висновків податкового органу про заниження позивачем валового доходу у 2003 році, зумовленого, на думку податкового органу, безпідставним віднесенням до валових витрат витрати на придбання нематеріальних активів.

Відповідно до п. 1.2 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР нематеріальний актив – об’єкти інтелектуальної, в тому числі промислової власності, а також інші аналогічні права, визнані у порядку, встановленому відповідним законодавством, об’єктом права власності платника податку.

Згідно із вимогами п.п. 5.4.2 п. 5.4 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР до валових витрат включаються витрати, крім тих, що підлягають амортизації, пов’язані з науково-технічним забезпеченням господарської діяльності, на винахідництво і раціоналізацію господарських процесів, проведення дослідно-експериментальних та конструкторських робіт, виготовлення та дослідження моделей і зразків, пов’язаних з основною діяльністю платника податку, виплатою роялті та придбанням нематеріальних активів (крім тих, що підлягають амортизації) для їх використання в господарській діяльності платника податку. Норми цього підпункту стосуються витрат на зазначені заходи незалежно від того, чи призвели такі заходи до збільшення доходів платника податку.

Таким чином, вирішальним у спірному питанні є те, чи є розробка робочої документації на штампи складної конфігурації, розроблена ТОВ "Свам" на замовлення позивача за договором № 31-1 від 03.04.2003 р., об’єктом інтелектуальної власності, якщо так, то хто є суб’єктом права інтелектуальної власності на таку розробку, і чи набув позивач фактично право інтелектуальної власності  з підстав, встановлених законом чи договором.

При цьому, суди повинні врахувати приписи законодавства, якими визначається поняття права інтелектуальної власності, об’єкти права інтелектуальної власності, суб’єкти, підстави виникнення (набуття), тощо. Такими Законами є Цивільний кодекс України, Закон України "Про власність", Закон України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі".

Як вбачається з рішення суду першої інстанції, цим судом залишено поза увагою питання щодо заниження позивачем доходу на 62607,49 грн., пов’язаного з приростом балансової вартості покупних товарів, матеріалів, сировини (палива), комплектуючих виробів та напівфабрикатів на складах.

Суд касаційної інстанції також вважає за необхідне вказати на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема ст. 69 та 70 КАС України, оскільки не зрозумілим є те, чому судом відхилені, як докази, протокол технічної наради від 17.02.2003 р. та додаткова угода від 18.02.2003 р. до договору № 31-1.

Незважаючи на те, що з 01.09.2007 р. набув чинності КАС України, суд апеляційної інстанції не дотримався вимог п. 7 його Прикінцевих та перехідних положень і відкрив касаційне провадження у порядку, передбаченому ГПК України. Таким чином, вирішуючи питання про поновлення пропущеного строку подачі апеляційної скарги, судом апеляційної інстанції не були застосовані вимоги ст. 102 КАС України.

За наявності таких недоліків ухвалені судові рішення не можуть залишатися в силі  і підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд.

         При новому розгляді справи судам слід врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, належно оцінити докази і, в залежності від встановлених обставин, вирішити спір у відповідності із нормами законодавства, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.  

Керуючись ст. ст. 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

                                                 УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Тамерлан" задовольнити частково.

          Рішення Господарського суду Запорізької області від 19.01.2005 р.  та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 23.12.2005 р. скасувати, а справу направити на новий розгляд до Господарського суду Запорізької області.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження за винятковими обставинами.

головуючий суддя        підпис         Н.Г. Пилипчук

судді                             підпис         К.В. Конюшко                                           

підпис         Л.В. Ланченко                                                                                                                                                                       

підпис         О.М. Нечитайло

підпис         О.І.  Степашко

          Згідно з оригіналом

          Суддя                            Н.Г. Пилипчук