Ухвала суду № 943755, 17.05.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

К-25080/06

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2007 року м. Київ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А., Шипуліної Т.М.,

при секретарі Павлушко Р.С.,

за участю:

представника позивача Гордієнко Т.О.,

представника відповідача Сороки В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Дніпродзержинську

на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 14 лютого 2006 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06 червня 2006 року

у справі№ А 36/38

за позовом Державного підприємства «Лабораторія великомасштабних гідравлічних і геотехнічних досліджень»

до Державної податкової інспекції у місті Дніпродзержинську

провизнання недійсними податкових повідомлень рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

У січні 2006 року ДП «Лабораторія великомасштабних гідравлічних і геотехнічних досліджень» звернулось до суду з позовом до ДПІ у м. Дніпродзержинську про визнання недійсним (нечинним) податкового повідомлення рішення № 306/15-4/19096505/27942/2 від 09 листопада 2005 року та податкового повідомлення рішення № 306/15-4/19096505/27942/3 від 18 січня 2006 року.

Позовні вимоги мотивовані неправомірністю донарахування земельного податку з посиланням на те, що ДП «Лабораторія великомасштабних гідравлічних і геотехнічних досліджень» є закладом науки і відповідно до п. 4 ст. 12 «Про плату за землю» звільнено від сплати земельного податку.

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 14 лютого 2006 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06 червня 2006 року, позов задоволено.

Визнано нечинними податкові повідомлення рішення ДПІ у м. Дніпродзержинську № 306/15-4/19096505/27942/2 від 09 листопада 2006 року та № 306/15-4/19096505/27942/3 від 18 січня 2006 року.

В касаційній скарзі ДПІ у м. Дніпродзержинську, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судами попередніх інстанцій, просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу ДП «Лабораторія великомасштабних гідравлічних і геотехнічних досліджень», посилаючись на те, що рішення по справі прийняті у відповідності до вимог законодавства, просило залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення по справі без змін.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи касаційної скарги та просив її задовольнити.

В судовому засіданні представник позивача заперечував проти касаційної скарги та просив відмовити в її задоволенні.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у м. Дніпродзержинську провела камеральну перевірку зведеного рахунку ДП «Лабораторія великомасштабних гідравлічних і геотехнічних досліджень» по земельному податку за 2003 рік, за результатами якої було складено акт № 274/15-4 від 27 липня 2005 року.

В акт перевірки встановлено порушення ст. 2 , п. 3 ст. 12 Закону України «Про плату за землю», яке полягало в тому, що Державне підприємство «Лабораторія великомасштабних гідравлічних і геотехнічних досліджень» (код організаційно правової форми господарювання 140), яке за формою фінансування є госпрозрахунковим, неправомірно користувалось пільгою по сплаті земельного податку по коду 13050026 як заклад, який повністю утримується за рахунок коштів бюджету, відповідно до п. 3 ст. 12 Закону України «Про плату за землю», в результаті чого було занижено податкове зобовязання з земельного податку за період з 01 січня 2003 року по 31 грудня 2003 року на суму 83412, грн.

На підставі акту перевірки та в результаті адміністративного оскарження ДПІ у м. Дніпродзержинську прийняла податкове повідомлення рішення № 306/15-4/19096505/27942/2 від 09 листопада 2005 року, яким визначено суму податкового зобовязання з земельного податку в сумі 84463, 22 грн., у тому числі 80441, 16 грн. основний платіж та 4022, 06 штрафні (фінансові) санкції, та податкове повідомлення рішення № 306/15-4/19096505/27942/3 від 18 січня 2006 року, яким визначено суму податкового зобовязання з земельного податку в сумі 84463, 22 грн., у тому числі 80441, 16 грн. основний платіж та 4022, 06 штрафні (фінансові) санкції.

Рішення суддів попередніх інстанцій мотивовані тим, що позивач є науковою установою, що підтверджується його статутом, довідкою Дніпропетровського обласного управління статистики № 10437 від 19 листопада 2001 року та листом Департаменту стратегічної політики та перспективного розвитку ПЕК Міністерства палива та енергетики України № 15/15-3/370 від 19 травня 2006 року, що згідно з п. 4 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про плату за землю» звільняє його від сплати земельного податку. При цьому, судами попередній інстанцій було зазначено, що положення п. 4 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про плату за землю» не повязують надання пільги по сплати земельного податку з включенням підприємства до Державного реєстру наукових установ. Крім того, суд апеляційної інстанції в своєму рішення звернув увагу на те, що зазначення іншого коду в Звіту за формою № 1 ПП не впливає на наявність чи відсутність податкових пільг.

Колегія суддів погоджується з рішеннями суддів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Відповідно до положень п. 4 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про плату за землю» від земельного податку звільняються вітчизняні заклади культури, науки, освіти, охорони здоров'я, соціального забезпечення, фізичної культури та спорту, спортивні споруди, що використовуються ними за цільовим призначенням.

Відповідно до Методичних рекомендацій щодо класифікації інституційних секторів економіки України, затверджених наказом Міністерства статистики України від 25 липня 1994 року № 172, заклад визначається як підприємство або частина підприємства, яке самостійно зайняте одним або переважно одним видом діяльності в одному місці розташування (географічному районі) та для якого можуть бути одержані достовірні дані по прибутку.

Згідно з ст. 1 Закону України «Про наукову і науково технічну діяльність» науково-дослідна (науково-технічна) установа (далі - наукова установа) - юридична особа незалежно від форми власності, що створена в установленому законодавством порядку, для якої наукова або науково-технічна діяльність є основною і становить понад 70 відсотків загального річного обсягу виконаних робіт.

Як встановлено судами попередніх інстанцій на підставі Статуту, довідки Дніпропетровського обласного управління статистики № 10437 від 19 листопада 2001 року та листа Департаменту стратегічної політики та перспективного розвитку ПЕК Міністерства палива та енергетики України № 15/15-3/370 від 19 травня 2006 року ДП «Лабораторія великомасштабних гідравлічних і геотехнічних досліджень» є науковою установою.

Враховуючи вищевикладене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що позивач є вітчизняним закладом науки, який використовує надану йому земельну ділянку за цільовим призначенням, що не було спростовано відповідачем, незалежно від того факту, що ДП «Лабораторія великомасштабних гідравлічних і геотехнічних досліджень» не було включено до Державного реєстру наукових установ до 19 грудня 2003 року, оскільки Закон України «Про плату за землю» не ставить надання пільги зі сплати земельного податку для закладів науки в залежність від перебуванні закладу науки в Державному реєстрі наукових установ, а тому правомірно користувався пільгою по сплаті земельного податку в 2003 році.

При цьому, суд апеляційної інстанції вірно зазначив, що невірне зазначення коду пільги в звіти за формою № 1 ПП не покладає на позивача обовязок сплачувати земельний податок у випадку, коли він відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про плату за землю» звільняється від його сплати.

Відповідно з ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З урахуванням вищевикладеного, касаційна скарга ДПІ у м. Дніпродзержинську підлягає залишенню без задоволення, а постанова господарського суду Дніпропетровської області від 14 лютого 2006 року та ухвала Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06 червня 2006 року без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Дніпродзержинську залишити без задоволення, постанову господарського суду Дніпропетровської області від 14 лютого 2006 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06 червня 2006 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

Головуючий: (підпис) Л.І. Бившева

Судді: (підпис) М.І. Костенко

(підпис) Н.Є. Маринчак

(підпис) Є.А. Усенко

(підпис) Т.М. Шипуліна

З оригіналом згідно

Суддя Л.І. Бившева