Ухвала суду № 943748, 18.04.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

____________

01010, м. Київ, вул. Московська, 8

Іменем України

УХВАЛА

“18” квітня 2007р.                                                                                                    Справа №7/35-2006

                                                                                                                                к/с №К-25065/06

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого                                                           Нечитайла О.М.

Судді                                                                         Ланченко Л.В.

Пилипчук Н.Г.

                                                                                  Федорова М.О.

Степашка О.І.

секретар судового засідання                                Сорокіна Л.В.

за участю представників:

позивача:                                                                 Габор О.М.дов. № 157 від 15.01.2007 р.

відповідача:                                                            Чухрай О.І. дов. № 9379/9/10 від 29.03.2007 р.

                                                                          Горінецький В.Й.дов № 451/9/10 від 12.01.2007р.

                                                                          Товтин М.В.дов. № 148/9/10 від 10.01.2007 р.

                                                                          Мигальчинець О.В.дов № 11150/9/10

                                                                          від 16.04.2007 р.

розглянувшикасаційну скаргу                           Відкритого акціонерного товариства

                                                                                  “Енергопостачальна компанія

                                                                                   “Закарпаттяобленерго”

на постанову                                                          Львівського апеляційного господарського суду

від                                                                             31.05.2006р.

у справі                                                                    №7/35-2006

за позовом                                                               Відкритого акціонерного товариства

“Енергопостачальна компанія “Закарпаттяобленерго”

до                                                                                Державної податкової інспекції у м. Ужгороді     

                                                                                    Закарпатської області

про                                                                              визнання недійсним податкового повідомлення-

                                                                                    рішення

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство “Енергопостачальна компанія “Закарпаттяобленерго” (далі по тексту – позивач, ВАТ “ЕК “Закарпаттяобленерго”) звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовною заявою до Державної податкової інспекції у м. Ужгород Закарпатської області (далі по тексту – відповідач, ДПІ у м. Ужгороді) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Ужгороді від 31.01.2006р. №0000462341/0, №0000492341/0, №0000502341/0, №0000472341/0, №0000512341/0 та №0000482341/0.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 10.02.2006р. позовні вимоги ВАТ “ЕК “Закарпаттяобленерго” роз’єднано у самостійні провадження (предметом розгляду справи №7/35-2006 є правомірність прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення №0000462341/0).

Постановою Господарського суду Закарпатської області від 31.03.2006р. у справі №7/35-2006 (суддя Швед С.Б.) позовні вимоги ВАТ “ЕК “Закарпаттяобленерго” задоволено в повному обсязі; податкове повідомлення-рішення від 31.01.2006р. №№0000462341/0 скасовано в частині визначення суми податкового зобов’язання у розмірі 1 915 381,00 грн., в т.ч. 1 309 550,00 грн. основного платежу та 605 831,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 31.05.2006р. у справі №7/35-2006 (головуючий суддя – Бобеляк О.М., судді Дубник О.П., Орищин Г.В.) скасовано постанову Господарського суду Закарпатської області від 31.03.2006р.; прийнято нове рішення, яким позовні вимоги ВАТ “ЕК “Закарпаттяобленерго” задоволено частково; визнано нечинним податкове повідомлення-рішення від 31.01.2006 р. №0000462341/0 в частині визначення позивачу суми податкового зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 80 299,84, у т.ч. 56 713,49 грн. основного платежу та 23 586,35 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

ВАТ “ЕК “Закарпаттяобленерго”, не погоджуючись з судовим рішенням господарського суду апеляційної інстанції, з підстав порушення зазначеною судовою інстанцією при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального права, звернулось із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить змінити постанову Львівського апеляційного господарського суду від 31.05.2006р. у справі №7/35-2006, залишивши в силі постанову Господарського суду Закарпатської області від 31.03.2006р.

Відповідно до частини 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги ВАТ “ЕК “Закарпаттяобленерго” виходячи з наступного.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

31.01.2006р. ДПІ у м. Ужгороді прийнято податкове повідомлення-рішення №0000462341/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 1 915 381,00 грн., в т.ч. 1 309 550,00 грн. основного платежу та 605 831,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Зазначене податкове повідомлення-рішення прийнято ДПІ у м. Ужгороді на підставі акту “Про результати планової виїзної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ВАТ “ЕК “Закарпаттяобленерго”, код – 00131529, за період 01.04.2004р. – 01.10.2005р.” (далі по тексту – Акт перевірки).

Актом перевірки встановлено, що позивачем в порушення: 1) п. 4.9 ст. 4 Закону України “Про податок на додану вартість”, п. 1.23 ст. 1, п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” не нараховано податок на прибуток щодо збільшення валових доходів підприємства на суму у розмірі 226 853,94 грн. від оподаткування комплектуючих, що залишились від ліквідації основних фондів; 2) п.п. 5.1., п.п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” віднесено до складу валових витрат з квітня 2004р. по вересень 2005р. суму понаднормативних втрат електроенергії при придбанні електроенергії на оптовому ринку та виробленні власної електроенергії у розмірі 5 011 211,19 грн.

1. В частині збільшення валових доходів підприємства на суму у розмірі 226 853,94 грн. від оподаткування комплектуючих, що залишились від ліквідації основних фондів Вищий адміністративний суд України погоджується з думкою суду апеляційної інстанцій про необґрунтованість висновків Акту перевірки з наступних підстав.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що за період ІІ в. 2004р. – 9 міс. 2005р. позивачем оприбутковано матеріальні цінності (комплектуючі), які залишились після ліквідації основних фондів на загальну суму у розмірі 226 853,94 грн.

Поряд з цим, Вищий адміністративний суд України звертає увагу на те, що ст. 4 та ст. 8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” не передбачено включення до об’єкту оподаткування податком на прибуток вартості комплектуючих, які залишились від ліквідації основних фондів.

Посилання відповідача на п. 4.9 ст. 4 Закону України “Про податок на додану вартість” обґрунтовано не прийнято судами попередніх інстанцій до уваги, оскільки норми Закону України “Про податок на додану вартість” не регулюють порядок визначення об’єкту оподаткування податком на прибуток.

2. В частині віднесення до складу валових витрат з квітня 2004р. по вересень 2005р. суми понаднормативних втрат електроенергії у розмірі 5 011 211,19 грн. Вищий адміністративний суд України звертає увагу на наступне.

Відповідно до п.1.6 ст. 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” (тут і далі по тексту нормативно-правові документ в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) товари - це матеріальні та нематеріальні активи, а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про електроенергетику” електроенергія є товарною продукцією, призначеною для купівлі-продажу.

Правилами користування електричною енергією, затверджених Постановою НКРЕ від 31.07.1996р. № 28 у редакції постанови НКРЕ від 22.08.2002р. № 928 встановлено, що електрична енергія (активна) – енергоносій, який виступає на ринку як товар, що відрізняється від інших товарів особливими споживчими якостями та фізико-технічними характеристиками (одночасність виробництва та споживання, неможливість складування, повернення, адресування), які визначають необхідність регулювання та регламентації використання цього товару.

Згідно Закону України “Про електроенергетику” регулювання відносин в електроенергетиці має особливості, які викликані об’єктивними умовами функціонування галузі, зокрема, постійним і безперервним збалансуванням виробництва і споживання електричної енергії, для забезпечення якого встановлюється єдине диспетчерське (оперативно-технологічне) управління об’єднаною енергетичною системою України.

Згідно із п. 5.1 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” валові витрати – це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.8 цієї статті.

Відповідно до п. 5.11 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Судом першої інстанції встановлено, що купуючи у ДП “Енергоринок” певний обсяг електроенергії позивач сплачує за нього кошти у повному обсязі і має на меті також його повну реалізацію споживачам за винятком обсягу для власних потреб та нормативних втрат.

На думку судової колегії, понаднормативні втрати є такими, що неможливо об’єктивно передбачити, але це не означає, що витрати на придбання обсягу електроенергії, що в подальшому припадає на понаднормативні втрати, не пов’язані з господарською діяльністю позивача, оскільки вони є обов’язковим елементом виробничої діяльності об’єктів електроенергетики, у зв’язку з чим вони підлягають включенню до складу валових витрат підприємства.

З огляду на викладене, судова колегія Вищого адміністративного суду України вважає, що підстав, які б за змістом Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, обмежували право позивача на віднесення понаднормативних витрат електроенергії до складу валових витрат виробництва скаржником відповідачем в Акті перевірки не наведено.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає правомірним висновок Господарського суду Закарпатської області щодо безпідставного донарахування позивачу суми податкового зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 1 915 381,00 грн., в т.ч. 1 309 550,00 грн. - основного платежу та 605 831,00 грн. - штрафних санкцій.

На думку судової колегії, Львівським апеляційним господарським судом при винесенні постанови від 31.05.2005р. необґрунтовано не прийнято до уваги вищезазначені обставини, що призвело до помилкового скасування постанови Господарського суду Закарпатської області від 31.03.2005р. у справі №7/35-2006.

Згідно зі ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Враховуючи викладене, постанова Львівського апеляційного господарського суду від 31.05.2005р. підлягає скасуванню, а постанова Господарського суду Закарпатської області від 31.03.2005р. у справі №7/35-2006, яка ухвалена відповідно до закону та скасована помилково, має бути залишена в сили.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Енергопостачальна компанія “Закарпаттяобленерго” на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 31.05.2006р. у справі №7/35-2006 – задовольнити повністю.

2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 31.05.2006р. у справі №7/35-2006 скасувати повністю.

Постанову Господарського суду Закарпатської області від 31.03.2006р. у справі №7/35-2006 залишити в силі.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та не може бути оскаржена, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий                                                                                                  О.М. Нечитайло

Судді:                                                                                                             Л.В. Ланченко

Н.Г. Пилипчук

                                                                                                          М.О. Федоров

О.І. Степашко

З оригіналом вірно

Суддя                                                                                                             О.М. Нечитайло

З оригіналом вірно

Суддя                                                                                                                 О.М. Нечитайло