Ухвала суду № 943942, 18.04.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

____________

01010,  м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

“18” квітня 2007р.  Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого                                 Конюшка К.В.

суддів:                                             Ланченко Л.В.

                                                           Пилипчук Н.Г.

Степашка О.І.

Федорова М.О.

при секретарі: Каліушко Ф.А. 

за участю представників:

позивача: Ієвіня О.В.

відповідача: Мартинов К.В., Волхова Ю.В.

розглянувши касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «Ренейссанс – Констракшн» на постанову Господарського суду міста Києва від 18.10.2005 року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 18.01.2006 року.  

у справі  № 29/236

за позовом               Товариства з обмеженою відповідальністю «Ренейссанс – Констракшн»

до                               Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

про                             визнання недійсним податкового повідомлення – рішення, -

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2005 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Ренейссанс – Констракшн» звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до  Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про визнання недійсним  податкового повідомлення-рішення від 03.11.2004р.  № 0003332610/0.

Позовні вимоги мотивовані тим, що висновки, викладені в Акті від 17.06.2005р. № 28/23-2/00373847 на підставі якого було прийнято спірне податкове повідомлення-рішення, є необґрунтованими. На думку позивача, на момент формування податкового кредиту ним дотриманий порядок, встановлений Законом України «Про податок на додану вартість», а саме: сплачений податок у ціні придбання товару та формування податкового кредиту відбулося на підставі наданих продавцями оригіналів податкових накладних, обов’язок по перевірці справжності яких чинне законодавство на покупця не покладає. 

Постановою Господарського суду м. Києва від 18.10.2005р., яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.01.2006р., в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями Товариство з обмеженою відповідальністю «Ренейссанс – Констракшн» оскаржило їх в касаційному порядку.

В касаційній скарзі скаржник просить скасувати дані судові рішення з мотивів порушення судами норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи касаційної скарги.

У запереченнях від 31.07.2006р. № 3682/9/10-114 на касаційну скаргу Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Києва просила залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення місцевого та апеляційного господарських  судів без змін.

Представники відповідача в судовому засіданні підтримали доводи вказаних заперечень.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги і заперечень на неї, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва позапланової документальної перевірки правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість за період 01.01.2004 – 01.07.2004 р.р., податковим органом 01.11.2004 року складено відповідний Акт № 28-110/26/32254160.

На підставі вказаного Акту Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва 03.11.2004 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003332610/0, яким визначено позивачу суму податкового зобов’язання в сумі 98748 грн., в тому числі 65832 грн. – основний платіж та 32916 грн. – штрафні санкції.

Під час проведеної зазначеної вище перевірки, на думку податкового органу, встановлено, що позивачем на підставі укладених з ПП «Авекс-2001» та з ПП «Інтерфлекс» договорів отримано від них товар. Отримані внаслідок продажу товару від вказаних вище підприємств податкові накладні позивачем занесені до книги обліку придбання товарів (робіт, послуг) у січні, лютому, березні 2004 року, ПДВ за вказані періоди включено до складу податкового кредиту і відображено у Декларації з податку на додану вартість за січень, лютий, березень 2004 року. 

Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Як встановлено п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Згідно п.п. 7.2.4 цього пункту право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку.

Таким чином, обов’язковою умовою складення податкової накладної  є складення її особою, яка зареєстрована податковим органом як платник податку та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Як вбачається з матеріалів справи, рішеннями Господарського суду міста Києва від 07.10.2003 року у справі №42/56 та від 08.10.2003 року у справі №16/151 скасовано державну реєстрацію ПП «Авекс-2001» та ПП «Інтерфлекс». А на підставі актів Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва №2781 та №2780 від 01.12.2003 року анульовані свідоцтва про реєстрацію платників податку на додану вартість ПП «Авекс-2001» та ПП «Інтерфлекс» з 07.10.2003 року та з 08.10.2003 року відповідно.

У відповідності із п. 9.6 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» свідоцтво про реєстрацію платника податків на додану вартість діє до дати його анулювання.

Згідно з п. 25 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 01.03.2000 року за №79, свідоцтво про реєстрацію платника податків діє до його анулювання у випадках, передбачених законодавством. Одночасно з анулюванням свідоцтва про реєстрацію платника податків на додану вартість органи державної податкової служби здійснюють виключення платника податку на додану вартість з Реєстру.

Як передбачено п. 25.2 вказаного Положення, виключення платника податку на додану вартість з Реєстру та анулювання Свідоцтва відбувається також у випадку прийняття судом рішення про скасування державної реєстрації суб’єкта підприємницької діяльності, про що є відповідне Рішення суду. У цьому випадку датою виключення із реєстру є відповідна дата прийняття рішення.

            Враховуючи викладене, суди першої та апеляційної інстанції дійшли вірного висновку, що податкові накладні, які видані не зареєстрованою у встановленому порядку в податковому органі особою, не надають права відносити відповідні суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

            З огляду на викладене судова колегія вважає обґрунтованими висновки судів першої та апеляційної інстанції про те, що факт скасування державної реєстрації ПП «Авекс-2001», ПП «Інтерфлекс» та анулювання їх свідоцтв про реєстрацію платників податку на додану вартість підтверджує відсутність у позивача правових підстав відносити визначені на підставі виданих вказаними підприємствами податкових накладних суми податку на додану вартість до податкового кредиту за січень, лютий, березень 2004 року.

            Таким чином, судова колегія також погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що податковим органом до позивача правомірно застосовано штрафні санкції на підставі п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у розмірі п’ятдесяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов’язання).

За вказаних обставин судова колегія дійшла висновку про те, що доводи касаційної скарги не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються вище переліченими нормами права, у зв’язку з чим відсутні підстави для скасування оскаржених судових рішень.

            Згідно з ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної  інстанції  залишає  касаційну скаргу  без задоволення, а  судові рішення - без змін, якщо визнає,  що суди першої  та  апеляційної  інстанцій  не  допустили  порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.      

             Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, судкасаційної інстанції

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ренейссанс – Констракшн» залишити без задоволення, а постанову Господарського суду м. Києва від 18.10.2005р. та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 18.01.2006р. у справі № 29/236 – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та у порядку, визначеними ст.ст. 237 – 239 КАС України.

Головуючий(підпис)Конюшко К.В.

Судді

(підпис)

Ланченко Л.В.                

(підпис)

Пилипчук Н.Г.                

(підпис)

Степашко О.І.                

(підпис)

Федоров М.О.

З оригіналом згідно

Суддя Вищого адміністративного суду України                                                                                   К.В. Конюшко