Ухвала суду № 94390665, 21.01.2021, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

про закриття провадження у справі

21.01.2021м. ДніпроСправа № 904/5941/20за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )

до Криворізької міської ради (50101, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, площа Молодіжна, буд. 1, ідентифікаційний код 33874388)

про визнання додаткової угоди про продовження терміну дії договору оренди земельної ділянки від 10.10.2007 (державна реєстрація договору від 26.10.2007 за №040710800856) укладеною

Суддя Бондарєв Е.М.

за участю секретаря судового засідання Найдьонова Є.О.

Представники:

Від позивача: Лісовий Д.О., ордер, адвокат

Від відповідача: Чабарай К.В., довіреність, представник

СУТЬ СПОРУ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою №б/н від 02.11.2020 до Криворізької міської ради про визнання укладеною додаткову угоду про продовження терміну дії договору оренди земельної ділянки площею 0,2985 га, кадастровий номер: 1211000000:06:055:0105 для розміщення тимчасової споруди автостоянки, яка розташована по вул. Балакіна у Саксаганському районі міста Кривого Рогу, підписаного 10.10.2007 і зареєстрованого у Криворізькому відділі Дніпропетровської регіональної філії державного підприємства "Центр державного земельного кадастру", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 26.10.2007 за №040710800856 між Криворізькою міською радою та Фізичною особою-підприємцем Штефан Світланою Сергіївною.

Також позивач просить суд здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що неможливо було укласти додаткову угоду про продовження терміну дії договору оренди земельної ділянки у редакції відповідача. Однак, слід врахувати, що у відповідності до ст. 33 Закону України "Про оренду землі" та постанови Верховного Суду від 27.07.2020 у справі №912/686/17, договір оренди земельної ділянки чи додаткова угода на його продовження має бути укладеною в місячний строк в обов`язковому порядку, з огляду на що позивач звертається з позовом. Позивач зауважує, що між сторонами відносини набули ознак сталості та стабільності. Після закінчення строку дії договору пройшло більше 9 років та за цей проміжок часу у відповідача не було зауважень до позивача щодо розміру сплаченої орендної плати чи вимог про повернення земельної ділянки. Такі обставини підтверджують наявність "мовчазної згоди" у продовженні строку дії спірного договору оренди.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 09.11.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №904/5941/20, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження з викликом учасників справи та підготовче засідання призначено на 01.12.2020 о 09:45 год.

До суду 25.11.2020 надійшов відзив відповідача яким просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі через його необґрунтованість та безпідставність, а також невідповідність висновків позивача, викладених у позові щодо певних обставин, дійсним обставинам справи. Відповідач зазначає, що у 2010 році позивач мав реальну змогу самостійно укласти з відповідачем додаткову угоду, що наразі є предметом позову. Однак, з власних суб`єктивних міркувань стосовно довідки про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 09.12.2010 №2794/1/3 що є невід`ємною частиною до додаткової угоди, додаткова угода нею не була підписана. Всі сумніви позивача стосовно зазначеної довідки спростовані адміністративним судом при розгляді справи №2а/0470/3155/12, яким відмовлено у її позові. Крім того у іншій справі №20/5005/3258/2012 судом вже було встановлено обставини, котрі унеможливлювали укладення між сторонами додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки та внесення змін до договору від 26.10.2007 оренди земельної ділянки. Ці ж самі обставини не дозволяють й наразі задовольнити існуючий позов та вказують на його безпідставність. Відповідач стверджує, що у позивача немає та не існувало законних підстав стверджувати, що застосований у довідці функціональний коефіцієнт є "невірним", а відповідно не існувало і підстав для не підписання додаткової угоди. Таким чином, не заслуговують на увагу намагання позивача перекласти вину щодо неукладення додаткової угоди до договору на відповідача.

Також відповідач зазначає, що настання "мовчазної згоди" відповідача щодо спірного питання виключається. Після закінчення строку дії договору та втрати позивачем переважного права з причини її бездіяльності земельна ділянка підлягає поверненню. До повернення земельної ділянки за її фактичне користування підлягає сплаті орендна плата. Це передбачено пунктом 21 договору, в якому сторони домовилися про те, що неповернення земельної ділянки у визначений термін не звільняє орендаря від сплати орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою. Нарахування орендної плати припиняється з дати оформлення акта приймання - передачі (повернення) земельної ділянки. За статтею 34 Закону України "Про оренду землі" орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця. Проте, усупереч викладеному позивач земельну ділянку не повернув та допустив заборгованість зі сплати орендної плати. У зв`язку з цим, Криворізькою міською радою подано відповідні позови до господарського суду (справи №904/158/20 та №904/1244/20).

До суду 30.11.2020 за допомогою системи "Електронний суд" надійшло клопотання відповідача про визнання поважними причини неявки представника відповідача та відкладення підготовчого засідання.

Підготовче засідання 01.12.2020 відкладено на 08.12.2020 о 14:30 год.

Позивач 08.12.2020 звернувся до суду із клопотанням про повернення відзиву на позов відповідачу без розгляду посилаючись на те, що відзив відповідача підписано представником Катерина Чабарай лише на підставі довіреності та без долучення доказів статусу адвоката чи самопредставництва. Позивач просить врахувати, що згідно позиції Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.11.2020 у справі №908/592/19 положення про юридичне управління, посадова інструкція, тощо є локальним (внутрішнім) нормативно-правовим актом, яким регулюються відносини є питань праці відповідно та у межах актів трудового законодавства, а отже не відноситься до документів, визначених частиною четвертою статті 56 Господарського процесуального кодексу України, якими можливо підтвердити повноваження вказаної особи на самопредставництва. Долучена до відзиву довіреність, на підтвердження наявності у Чабарай К. повноважень представляти інтереси Криворізької міської ради, у тому числі у Господарському суді Дніпропетровської області, не містить інформації, що вказана особа має статус адвоката, а матеріали, долучені до відзиву, не містять доказів самопредставництва.

Також позивач просить суд у випадку прийняття відзиву відповідача до розгляду продовжити строки на подання відповіді на відзив.

Позивачем 08.12.2020 до суду подані пояснення щодо підсудності в яких зазначає, що припинення підприємницької діяльності позивача до звернення з позовом до суду не є перешкодою для розгляду справи в порядку господарського судочинства, оскільки спірні правовідносини у цій справі виникли саме щодо обставин договору оренди земельної ділянки, укладеного між ФОП Штефан С.С. як суб`єктом господарської діяльності та Криворізькою міською радою. Тобто, стороною даного правочину виступала саме фізична особа - підприємець і припинення надалі її підприємницької діяльності не змінює її правовий статус у зобов`язанні.

У підготовчому засіданні 08.12.2020 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 21 січня 2021 року о 11:00год.

До суду 29.12.2020 надійшла заява відповідача про застосування строку позовної давності та відмову у задоволенні позовної заяви в повному обсязі. Заява обґрунтована тим, що саме з 2010 року почався 3-річний строк звернення позивача до суду, якщо вона вважала свої права порушеними. Однак, у встановлений строк позивач до суду з даним позовом не звернулася, а звернулася лише у листопаді 2020, тобто зі значним пропуском строку позовної давності (близько 7 років), що свідчить про відсутність порушення її прав та зловживання процесуальними правами.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оцінивши їх в сукупності і кожний окремо, судом враховується наступне.

Предметом спору у цій справі є вимоги позивача про визнання укладеною додаткову угоду про продовження терміну дії договору оренди земельної ділянки площею 0,2985 га, кадастровий номер: 1211000000:06:055:0105 для розміщення тимчасової споруди автостоянки, яка розташована по вул. Балакіна у Саксаганському районі міста Кривого Рогу, підписаного 10.10.2007 і зареєстрованого у Криворізькому відділі Дніпропетровської регіональної філії державного підприємства "Центр державного земельного кадастру", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 26.10.2007 за №040710800856 між Криворізькою міською радою та Фізичною особою-підприємцем Штефан Світланою Сергіївною.

Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття "суд, встановлений законом" включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.

Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

При цьому визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Відповідно до частин другої, третьої статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Отже, за загальним правилом критеріями належності справи до господарського судочинства в сукупності є суб`єктний склад учасників спору та характер спірних правовідносин.

Зокрема, відповідно до пунктів 1, 6 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи – підприємці.

Судом встановлено, що позовні вимоги обґрунтовані тим, що 10.10.2007 між Криворізькою міською радою (далі – Орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Доценко Світланою Сергіївною (відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань прізвище змінено на Штефан) (далі – Орендар) укладено Договір оренди земельної ділянки (далі – Договір), державна реєстрація від 26.10.2007 за № 040710800856.

Відповідно до пункту 1.1 Договору, Орендодавець на підставі рішення міської ради від 29.08.2007 № 1696 надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для розміщення тимчасової споруди автостоянки яка знаходиться на вул. Балакіна у Саксаганському районі м. Кривий Ріг.

Згідно з пунктами 2, 3 в оренду передається земельна ділянка площею 0,2985 га, з кадастровим номером: 1211000000:06:055:0105.

Відповідно до пункту 5 Договору, Договір укладено на 3 роки. Після закінчення строку дії Договору Орендар, який належним чином виконував обов`язки відповідно до умов Договору, має за інших рівних умов переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі Орендар повинен не пізніше ніж за два місяці до закінчення строку дії Договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію.

Передача земельної ділянки Орендарю здійснюється у п`ятиденний термін після державної реєстрації цього Договору за актом її приймання-передачі (пункт 17 Договору).

Відповідно до пункту 18 Договору, після припинення його дії, Орендар у 10-денний термін повертає Орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

Згідно з пунктом 19 Договору повернення земельної ділянки здійснюється за актом приймання-передачі (повернення).

За пунктом 20 Договору, Орендар зобов`язаний до підписання акту прийому-передачі (повернення) привести земельну ділянку у придатний для подальшого використання стан. Приведення у придатний для використання стан включає в себе благоустрій земельної ділянки.

На підставі вказаного Договору Орендарю передано в користування строком на 3 роки земельну ділянку загальною площею 0,2985 га, з кадастровим номером 1211000000:06:055:0105, для розміщення тимчасової споруди автостоянки, що знаходиться на вул. Павла Глазового (Балакіна) у Саксаганському районі м. Кривого Рогу, що сторонами не заперечується.

Криворізькою міською радою 29.09.2010 прийнято рішення за № 4088 "Про продовження договорів оренди земельних ділянок", відповідно до якого вирішено продовжити договори оренди земельних ділянок, в тому числі на 3 роки Фізичній особі-підприємцю Штефан С.С.

Підпунктом 3.1 вищенаведеного рішення було встановлено, що суб`єктам господарювання у тримісячний термін від дати прийняття рішення слід укласти з міською радою додаткові угоди до договорів оренди земельних ділянок.

Згідно з пунктом 4 рішення Криворізької міської ради № 4088 від 29.09.2010, невиконання вимог підпункту 3.1 рішення з вини замовника тягне за собою втрату чинності рішення в частині, що стосується цього суб`єкта.

Втім, з матеріалів справи вбачається та не оспорюється сторонами, що на виконання рішення Криворізької міської ради № 4088 від 29.09.2010 між Криворізькою міською радою та Фізичною особою-підприємцем Штефан С.С. додаткова угода про продовження строку дії Договору на три роки не укладена, а Орендарем земельна ділянка у відповідності до п.п. 18-20 Договору Орендодавцю не повернута.

Укладений між сторонами Договір не було поновлено, оскільки сторонами не було укладено відповідної додаткової угоди у відповідності до рішення Криворізької міської ради № 4088 від 29.09.2010, яке у зв`язку з цим, згідно з його п. 4, втратило чинність щодо відповідача.

Таким чином, Договір припинив свою дію у жовтні 2010 року, а загальний строк безпідставного використання відповідачем земельної ділянки, яка була предметом оренди за Договором, становить більше ніж 10 років.

З огляду на викладене та з урахуванням положень пункту 18 Договору, з 28.10.2010 у Фізичної особи – підприємця Штефан С.С. виник обов`язок повернути Криворізькій міській раді земельну ділянку загальною площею 0,2985 га з кадастровим номером 1211000000:06:055:0105, яка знаходиться на вул. Павла Глазового (Балакіна) у Саксаганському районі м. Кривого Рогу.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 03.11.2020 внесено 17.02.2020 рішення фізичної особи-підприємця Штефан Світлана Сергіївна про припинення підприємницької діяльності за власним рішенням.

Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відтак, підприємець - це юридичний статус фізичної особи, який засвідчує право цієї особи на заняття самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до ст.ст. 319, 320 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд і має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону, в тому числі використовувати його для здійснення підприємницької діяльності.

Відповідно до частини першої статті 58 Господарського кодексу України суб`єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа-підприємець у порядку, визначеному законом.

Згідно з частиною першою статті 128 Господарського кодексу України громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього кодексу.

Відповідно до частини другої статті 50 Цивільного кодексу України фізична особа здійснює право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.

Фізична особа, яка в установленому законом порядку набула статусу підприємця, не втрачає свого статусу фізичної особи. Натомість згідно з частиною восьмою статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" фізична особа-підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.

Тобто фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур за жодних умов не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи, якого вона набула з моменту народження, а лише набуває до нього нової ознаки - підприємця. При цьому правовий статус "ФОП" сам по собі не впливає на будь-які правомочності фізичної особи, зумовлені її цивільною право- і дієздатністю, та не обмежує їх.

Правовий статус ФОП надає людині з повною цивільною дієздатністю право займатися підприємницькою діяльністю. Набуття такого статусу не позбавляє людину як учасника суспільних відносин статусу фізичної особи.

Цивільні права й обов`язки фізичної особи набуваються та здійснюються у порядку реалізації цивільної дієздатності цієї особи.

Дослідивши докази у справі суд дійшов висновку, що договір оренди земельної ділянки, за яким Штефан Світлана Сергіївна набула цивільних прав саме як фізична особа-підприємець, додаткову угоду про продовження термін дії якого позивач просить визнати укладеною, припинив свою дію у жовтні 2010 року.

Оцінивши всі встановлені обставини справи в їх сукупності та наявні докази у матеріалах справи, суд приходить до висновку, що даний спір підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства та закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України, оскільки спір не підлягає вирішенню у порядку господарського судочинства.

Як передбачено в ч. 4 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Згідно з ч. 2 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Пунктом 4 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Отже, судовий збір у сумі 2 102,00 грн., сплачений за квитанцією №0.0.1891356442.1 від 02.11.2020, підлягає поверненню позивачу за клопотанням про повернення сплаченої суми судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4, 20, 177, п.1 ч.1 ст.231, ст.ст. 232-235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

Закрити провадження у справі №904/5941/20 за позовом ОСОБА_1 до Криворізької міської ради про визнання додаткової угоди про продовження терміну дії договору оренди земельної ділянки від 10.10.2007 (державна реєстрація договору від 26.10.2007 за №040710800856).

Роз`яснити позивачу, що розгляд даної справи віднесено до юрисдикції місцевого загального суду в порядку цивільного судочинства.

Ухвала набирає законної сили 21.01.2021.

Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Дата складення повного тексту ухвали - 26.01.2021.

Суддя Е.М. Бондарєв