Ухвала суду № 94369558, 25.01.2021, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 25.01.2021

Справа № 320/3754/19

Провадження 1-кп/937/220/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про продовження строків запобіжного заходу

25 січня 2021 року м. Мелітополь

Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого - судді Іваненко О.В.,

за участю секретаря - Захарової І.І,

розглянувши у відкритому судовому засіданні об`єднані матеріали кримінальних проваджень №12019080140000578, №12019080140001041 за обвинуваченням:

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Мелітополь, громадянина України, який мешкає: АДРЕСА_1 , в силу ст.89 КК України визнаний таким, що не має судимості, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 189 КК України;

ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, який мешкає: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 189 КК України;

ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця АР Крим смт. Чорноморське, громадянина України, який мешкає: АДРЕСА_3 , раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 189 КК України;

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора - Фурманенко М.В.,

захисника обвинуваченого ОСОБА_2 - адвоката Назаренко П.Г.,

захисника обвинуваченого ОСОБА_3 - адвоката Тимцясь Р.А.,

захисника обвинуваченого ОСОБА_1 - адвоката Яцуренко О.А.,

обвинувачених - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 ,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області перебуває об`єднане кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.3 ст.189 КК України.

Ухвалою суду ОСОБА_1 було продовжено обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 25.01.2021 року (включно).

У судовому засіданні прокурором Мелітопольської місцевої прокуратури було заявлено клопотання про продовження застосування обвинуваченому ОСОБА_1 обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 2 місяці ДУ «Запорізький слідчий ізолятор», посилаючись на те, що він підозрюється у вчиненні умисного тяжкого злочину передбаченого ч.3 ст. 189 КК України, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років з конфіскацією майна. На думку прокурора на даний час продовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а саме ОСОБА_1 раніше притягався до кримінальної відповідальності за вчинення умисних злочинів, вчинених з корисливих мотивів, що свідчить про те, що він на шлях виправлення не став та продовжує свою злочинну діяльність, з метою ухилення від кримінального покарання, переховувався від суду. З вищевказаного випливає те, що існують ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме обвинувачений: буде переховуватися від органів досудового розслідування та суду; вчинить інше кримінальне правопорушення. У зв`язку з вищевикладеним, прокурор вважає, що запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, неможливо при застосуванні до ОСОБА_1 запобіжного заходу більш м`якого, ніж тримання під вартою.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 заперечував проти задоволення клопотання прокурора про продовження застосування обраного йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та просив обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту або встановити йому суму застави, оскільки він не має наміру переховуватися від суду.

У судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_1 - адвокат Яцуренко О.А. проти продовження застосування обраного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечувала, та просила обрати йому домашній арешт або встановити суму застави, оскільки обраний запобіжний захід щодо її підзахисного є занадто суворим, та є всі підстави для його зміни на більш м`який, не пов`язаний з позбавленням волі. Тяжкість злочину, яка ставиться у провину її підзахисному та суворість майбутнього покарання не є безумовною підставою для обрання або продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Її підзахисний не має наміру переховуватися від органів досудового розслідування та суду, він не знаходився у розшуку та не порушував процесуальні обов`язки у якості обвинуваченого. Він має постійне місце проживання, дружину та неповнолітню дитину, а також в місті мешкає його матір, що свідчить про міцність його соціальних зв`язків. Сторона обвинувачення не заявляє про появу нових ризиків, просто виражає свою суб`єктивну думку, що заявлені ризики не зменшилися та використовує шаблонні формулювання. Вважає, що прокурором не доведена та обставина, що більш м`який запобіжний захід не зможе відвернути ризики зазначені у ст.177 КПК України.

Суд, заслухавши думку учасників судового провадження, приходить до наступного.

Відповідно до ч.1,2 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, за наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Як встановлено в судовому засіданні обвинуваченому ОСОБА_1 оголошено про підозру у вчиненні тяжкого злочину, приймаючи до уваги, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідає характеру та тяжкості діяння, яке інкримінується обвинуваченому, та позбавляє обвинуваченого можливості перешкоджати інтересам правосуддя, зокрема, і запобіганню спробам переховуватися від суду, оскільки під час розгляду кримінального провадження з боку обвинуваченого ОСОБА_1 , до якого було обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із покладанням певних обов`язків передбачених ч.5 ст. 194 КПК України, мали місце неодноразові неявки у судові засідання, у зв`язку з чим до обвинуваченого ОСОБА_1 було застосовано привід через ограни внутрішній справ. 16.04.2020 року обвинуваченого ОСОБА_1 було доставлено до суду.

Вищевикладені обставини, вказують на те, що існує ризик того, що обвинувачений ОСОБА_1 усвідомлюючи ступінь тяжкості вчиненого ним злочину та невідворотності покарання за його вчинення буде повторно переховуватися від суду і жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Відповідно до ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до ст.197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів. Строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання.

Пунктом 1 статті 5 Європейської конвенції з прав людини передбачено, що кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Відповідно до вимог статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії» та «Летельє проти Франції» закріплював, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

На підставі викладеного, враховуючи те, що ОСОБА_1 є особою яка раніше притягалася до кримінальної відповідальності, однак на шлях виправлення не став, та знову скоїв умисний тяжкий злочин, з урахуванням того, що ОСОБА_1 не працюючий та немає джерел постійного доходу, не з`являвся до суду, в зв`язку з чим до нього було застосовано привід, то суд приходить до висновку про наявність достатніх підстави вважати, що ОСОБА_1 з метою ухилення від кримінального покарання може без перешкод повторно залишити своє місце проживання та переховуватися від органів досудового розслідування та суду, або вчинить інше кримінальне правопорушення, що свідчить про існування ризиків передбачених ст. 177 КПК України. На підставі викладеного, виходячи з положень ст.ст. 177, 178, 183, 194 КПК України, ст.ст. 5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд вважає, що застосування більш м`якого запобіжного заходу не зможе забезпечити належну поведінку обвинуваченого та виконання покладених на нього процесуальних обов`язків, відсутність тяжких хвороб, які б перешкоджали обвинуваченому знаходитися у місцях попереднього ув`язнення відсутні, тому суд вважає за необхідне задовольнити клопотання прокурора та продовжити застосування обвинуваченому ОСОБА_1 обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в ДУ «Запорізький слідчий ізолятор» строком на два місяці (60 днів).

Між тим, відповідно до ч.3 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків передбачених цим Кодексом.

Аналізуючи вищевказану норму, задовольняючи клопотання про продовження застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суддя вважає за можливе визначити обвинуваченому розмір застави.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Враховуючи матеріальне становище обвинуваченого, те, що він не працює, однак обвинувачується у скоєнні тяжкого злочину, вважаю за можливе визначити заставу відповідно до п.2 ч. 5 ст. 182 КПК України у розмірі 40 (сорока) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

Відповідно до ч. 7 ст. 182 КПК України у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу, підозрюваний, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Окрім цього, вважаю за необхідне відповідно до ч.3 ст.183 та ч. 5 ст.194 КПК України у разі внесення застави покласти на обвинуваченого такі обов`язки: не відлучатись з місця проживання, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та роботи; не відвідувати розважальні заклади та заклади, де дозволено вживати алкогольні напої; докласти зусиль до пошуку роботи.

Відповідно до ч.4 ст.202 КПК України, підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому перебуває ОСОБА_1 відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання останнього під вартою.

На підставі викладеного та керуючись ст. 29 Конституції України, ст.ст. 177, 178, 182, 183, 193,194, 196, 197, 199, 202, 205, 309, 395 КПК України, суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора Мелітопольської місцевої прокуратури про продовження застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 - задовольнити.

Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_1 - адвокат Яцуренко О.А. про зміну обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу з триманням під вартою на домашній арешт - задовольнити частково.

Продовжити застосування до обвинуваченого ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на два місяці (60 днів) з 25 січня 2021 року по 26 березня 2021 року (включно).

Одночасно визначити ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді застави для забезпечення виконання обов`язків, визначених КПК України.

Розмір застави визначити у межах 40 (сорока) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 90800,00 (дев`яносто тисяч вісімсот) гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем), на наступний депозитний рахунок: № UA378201720355249002000001205, Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, отримувач платежу ТУ ДСА України в Запорізькій області, ЄДРПОУ 26316700, в призначенні платежу необхідно вказати: ПІБ сторін по справі, номер справи і суд, в якому розглядається справа, суть справи, дата ухвали про депозитне стягнення.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 такі обов`язки:

- не відлучатись з місця проживання, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та роботи;

- не відвідувати розважальні заклади та заклади, де дозволено вживати алкогольні напої;

- докласти зусиль до пошуку роботи;

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 26 березня 2021 року (включно).

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розміру, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув`язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та суддю Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Копію ухвали надіслати учасникам судового провадження та начальнику слідчого ізолятора, де буде утримуються обвинувачений.

Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення. Якщо ухвалу судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Суддя Мелітопольського

міськрайонного суду О. В. Іваненко