Рішення № 94361387, 25.01.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.01.2021Справа № 910/18092/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., розглянувши у порядку письмового провадження матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Еквівес" (02094, м. Київ, вул. Гната Хоткевича, 8, оф. 199)

до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3) в особі Відокремленого підрозділу "Хмельницька атомна електрична станція" (30100, Хмельницька обл.., м. Нетишів, вул. Енергетиків, 20)

про стягнення 327 015, 50 грн

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Еквівес" до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення 327 015, 50 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором поставки № 16512/53-124-01-20-12210 від 02.06.2020, зокрема, в частині здійснення повної оплати за поставлений позивачем товар, що стало наслідком виникнення у відповідача заборгованості у розмірі 326 160,00 грн. Крім того, за прострочення виконання грошового зобов`язання позивач нарахував до стягнення 3% річних у розмірі 855,50 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 23.11.2020 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/18092/20 та постановив здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

10.12.2020 на електронну адресу суду надійшла заява позивача про заміну неналежного відповідача Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Хмельницька атомна електрична станція".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.12.2021 суд задовольнив заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Еквівес" та замінив неналежного відповідача Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Хмельницька атомна електрична станція".

04.01.2021 до канцелярії суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач зазначає, що він не мав можливості здійснити оплату отриманого від позивача товару в строки визначені умовами договору від 02.06.2020 №16512/53-124-01-20-12210 внаслідок дії об`єктивних та незалежних від Відокремленого підрозділу "Хмельницька атомна електрична станція" обставин. Невиконання прийнятого відповідачем зобов`язання не пов`язано з господарською діяльністю підприємства та не є наслідком його неефективної роботи, оскільки компанія опинилась в умовах, незалежних від її волі та намірів.

Крім того, за доводами відповідача, позивачем було неправильно здійснено розрахунок 3% річних, оскільки останній здійснено виходячи з того, що кількість днів прострочки становить 32. Позивач виходив з того, що видаткова накладна №Е-1450 датована 01 вересня 2020. Проте, відповідно до п. 5.1. договору оплату за поставлений товар покупець мав здійснити шляхом перерахування грошових коштів на розрахункових рахунок постачальника протягом 45 календарних днів з дати поставки товару на склад вантажоотримувача, за умови відповідності поставленого товару вимогам договору щодо його кількості та якості. Датою отримання товару згідно видаткової накладної є 02.09.2020.

Позивач своїм правом на подання відповіді на відзив не скористався.

За приписами ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

02 червня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Еквівес" (надалі- позивач, постачальник) та Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Хмельницька атомна електрична станція" (надалі- відповідач, покупець) був укладений договір № 16512/53-124-01-20-12210 (надалі- договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язався поставити та передати у власність покупцю, а покупець в свою чергу зобов`язався прийняти і оплатити товар згідно з найменуванням в асортименті, в кількості, за цінами та по коду УКТ ЗЕД, які передбачені у специфікації №1 до договору (додаток №1 до договору), яка є невід`ємною частиною договору.

Згідно Специфікації №1 до договору сторонами було визначено товар - Підігрівач водяний ВВП 12-219х4000, код 8419500000, кількістю 4 шт. та загальною вартістю 326 160 грн з ПДВ.

Відповідно до п. 6.2. договору перехід права власності на товар за договором відбувається з дати поставки товару на склад вантажоодержувача за умови відповідності поставленого товару вимогам договору.

Датою поставки товару вважається дата підписання вантажоодержувачем видаткової накладної (п. 6.3. договору).

Пунктом 5.1. договору встановлено, що оплату за поставлений товар покупець здійснює шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 45 календарних днів з дати поставки товару на склад Вантажоодержувача, за умови відповідності поставленого товару вимогам договору, щодо його кількості та якості.

Договір вважається укладеним з дати його реєстрації в ДП «НАЕК «Енергоатом» за умови підписання його уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками і діє до 31.12.2020, а в частині гарантійних зобов`язань до повного виконання.

Позивачем на виконання умов договору та згідно видаткової накладної №Е-1450 від 01.09.2020 було здійснено відвантаження відповідачу товару на загальну суму 326 160 грн, який був прийнятий уповноваженим представником відповідача 02.09.2020.

З метою досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача з претензією №5275 від 13.11.2020, у якій просив останнього здійснити погашення заборгованості за договором № 16512/53-124-01-20-12210 від 02.06.2020 у розмірі 326 855,10 грн.

За доводами позивача, спір у даній справі виник у зв`язку з тим, що відповідач всупереч умовам договору та направлені претензії не виконав свого зобов`язання щодо своєчасного та повного розрахунку за поставлений товар, внаслідок чого у останнього існує заборгованість перед позивачем у розмірі 326 855,10 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

За правовою природою договір №16512/53-124-01-20-12210 від 02.06.2020 є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України. Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст. 266 ГК України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як встановлено судом, поставка товару на виконання умов договору №16512/53-124-01-20-12210 від 02.06.2020 була здійснена позивачем згідно видаткової накладної №Е-1450 від 01.09.2020 на суму 326 855,10 грн, яка була підписана 02.09.2020 уповноваженим представником відповідача Зінчук О.П. Жодних претензій щодо кількості, якості та порядку поставки товару відповідачем не заявлялось.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що оплату за поставлений товар покупець здійснює шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 45 календарних днів з дати поставки товару на склад Вантажоодержувача.

Таким чином, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи п. 5.1 договору, відповідач зобов`язаний був здійснити оплату поставленого позивачем товару у строк до 17.10.2020.

Доказів оплати товару на суму здійсненої позивачем поставки товару сторонами до матеріалів справи не надано.

З матерів справи вбачається, що з метою досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача з претензією №5275 від 13.11.2020 про сплату заборгованості за договором №16512/53-124-01-20-12210 від 02.06.2020, проте, остання була залишена останнім без відповіді та задоволення.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оскільки матеріали справи не містять доказів сплати відповідачем основного боргу, а факт заборгованості відповідача перед позивачем за договором №16512/53-124-01-20-12210 від 02.06.2020 належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 326 855,10 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, за прострочення виконання грошового зобов`язання позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 855,50 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних у розмірі 855,50 грн, суд дійшов висновку, що він є обґрунтованим, арифметично вірним, а тому вимоги в цій частині правомірні та такі, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

При цьому, посилання відповідача на невірно розрахований розмір 3% річних не приймаються судом до уваги, оскільки враховуючи встановлений позивачем строк прострочення у кількості 32 дні, розрахунок 3% річних за період з 18.10.2020 по 18.11.2020 відповідає заявленій позивачем сумі.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКВІВЕС" в повному обсязі, з покладенням на відповідача судових витрат у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. 129, 236 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, ідентифікаційний код 24584661) в особі Відокремленого підрозділу "Хмельницька атомна електрична станція" (30100, Хмельницька обл.., м. Нетишів, вул. Енергетиків, буд. 20, ідентифікаційний код 21313677) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКВІВЕС" (02094, м. Київ, вул. Гната Хоткевича, буд. 8 офіс, 199, ідентифікаційний код 37502259) заборгованість у розмірі 326 160 (триста двадцять шість тисяч сто шістдесят) грн 00 коп., 3% річних у розмірі 855 (вісімсот п`ятдесят п`ять) грн 50 коп. та судовий збір у розмірі 4 905 (чотири тисячі дев`ятсот п`ять) грн 23 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 25.01.2021

Суддя Л. Г. Пукшин