Рішення № 94361386, 20.01.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.01.2021Справа № 910/14744/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., за участі секретаря судового засідання Дупляченко Ю.О, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКСПЕРТ-МК" (04074, м. Київ, вул. Лугова, 12, офіс 3.13)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРЕСОР" (03040, м. Київ, вул. Васильківська, 2-А, оф. 3-А)

Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Криничне" (68742, Одеська обл., с. Криничне, вул. Інзовська, 146)

про стягнення 249 265,47 грн.

за участю представників

від позивача: Ковдій М.С.

від відповідача-1: Пашута Т.М.

від відповідача-2: не з`явився

У судовому засіданні 20.01.2021, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕКСПЕРТ-МК" звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРЕСОР", Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Криничне" про стягнення 249 265,47 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що всупереч умовам договору №03/03-20 постачання нафтопродуктів від 03.03.2020, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕКСПЕРТ-МК" (надалі- позивач) та Сільськогосподарським виробничим кооперативом "Криничне" (надалі- відповідач-2), а також договору поруки від 16.03.2020, який був укладений між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРЕСОР" (надалі- відповідач-1, поручитель), відповідачі не виконали своїх зобов`язань щодо оплати поставленого позивачем товару, що стало наслідком виникнення у останніх заборгованості у розмірі 249 265,47 грн, яку позивач просить стягнути солідарно з обох відповідачів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.10.2020 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/14744/20 та вирішив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

19.10.2020 до канцелярії суду надійшов відзив відповідача-1 на позовну заяву.

30.10.2020 на електронну пошту суду надійшла заява Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Криничне" про участь у судовому засіданні в режимі відео конференції.

02.11.2020 через загальний відділ діловодства суду надійшла відповідь позивача на відзив Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРЕСОР" на позовну заяву.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.11.2020 суд ухвалив відмовити у задоволенні заяви Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Криничне" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі № 910/14744/20.

04.11.2020 через загальний відділ діловодства суду від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву, цією ж датою на електронну адресу суду надійшло клопотання відповідача-2 про відкладення підготовчого засідання.

Протокольною ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.11.2020 відкладено підготовче засідання на 18.11.2020.

13.11.2020 через загальний відділ діловодства суду надійшла відповідь позивача на відзив Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Криничне" на позовну заяву.

13.11.2020 на електронну адресу суду надійшли доповнення до заяви від 11.11.2020 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції відповідача-2, який просить розгляд справи № 910/14744/20 призначеної на 18.11.2020 о 12:30 год., провести в режимі відеоконференції у приміщенні Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.11.2020 суд ухвалив відмовити у задоволенні заяви Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Криничне" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі № 910/14744/20.

17.11.2020 до канцелярії суду надійшло клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРЕСОР" про відкладення розгляду справи у зв`язку із захворюванням на гостру респіраторну інфекцію, спричинену коронавірусом.

У судове засідання 18.11.2020 з`явився представник позивача, який подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи, представники відповідачів у підготовче засідання не з`явились.

Ухвалою суду від 18.11.2020 призначено судове засідання в режимі відеоконференції на 01.12.2020, доручено Ізмаїльському міськрайонному суду Одеської області забезпечити проведення відеоконференції по справі №910/14744/20 за участю представника Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Криничне".

30.11.2020 відповідачем-2 засобами електронного зв`язку подано заперечення у справі.

У судовому засіданні 01.12.2020 представником відповідача-1 подано заперечення у справі, яке долучено судом до матеріалів справи та відкладено підготовче засідання на 16.12.2020.

15.12.2020 відповідачем-2 подано клопотання про проведення судового засідання призначеного на 16.12.2020 без уповноваженого представника останнього, закрити підготовче засідання та призначити розгляд справи по суті на іншу дату.

У судовому засіданні 16.12.2020 суд протокольною ухвалою закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті у судовому засіданні на 20.01.2021.

У судовому засіданні 20.01.2021 суд заслухав представника позивача, який позовні вимоги підтримав та просив задовольнити. Представник відповідача-1 проти вимог заперечував та просив відмовити у позові повністю з підстав, наведених у відзиві.

Відповідач-2 20.01.2021 засобами електронного зв`язку подав клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 20.01.2021 відмовлено у задоволенні вказаного клопотання.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

03 березня 2020 року між Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКСПЕРТ-МК" (надалі - продавець/позивач) та Сільськогосподарський виробничий кооператив "Криничне" (надалі - покупець/відповідач-2) укладено договір постачання нафтопродуктів №03/03-20 (надалі - договір), відповідно до п.1.1 якого продавець зобов`язується передати у власність покупця нафтопродукти, а покупець зобов`язується сплатити та прийняти нафтопродукти відповідно до умов договору.

Постачання товару здійснюється окремими партіями, об`єм, асортимент, терміни постачання і умови транспортування визначаються відповідними додатковими умовами або видатковими накладними до цього договору, погодженими сторонами і після їх підписання є невід`ємною частинами цього договору (п. 1.2. договору).

У розділі 3 договору визначено зобов`язання сторін, зокрема:

Постачальник зобов`язується на підставі поданої покупцем заявки передати у власність останнього товар відповідно до розділу 1 цього договору з оформленням видаткових накладних і інших документів (п.3.1.1.); при передачі нафтопродуктів постачальник на вимогу покупця надає сертифікат відповідності зі вказанням найменування нафтопродуктів ( п. 3.1.2.); повідомити покупця про відвантаження товару впродовж однієї доби після отримання відвантажувальної відомості вантажовідправника (п. 3.1.3.).

Покупець зобов`язується своєчасно та у повному об`ємі робити оплату поставленого постачальником товару, а також оплатити витрати, пов`язані з транспортуванням товару (п. 3.2.1.); вподовж п`яти календарних днів з моменту отримання видаткових накладних підписати і направити один підписаний екземпляр постачальникові. Якщо в зазначений термін видаткові накладні не були спрямовані постачальникові, вони вважаються прийнятим покупцем, що не звільняє покупця від обов`язку направити один підписаний екземпляр постачальникові (п. 3.2.2.).

Відповідно до п. 5.1. договору відвантаження товару здійснюється на підставі усної або електронної заявки покупця.

Товар поставляється покупцеві партіями, в кількості і за ціною, обумовленою у видаткових накладних. Точна кількість поставленого товару вказується в накладних документах на товар і видаткових накладних (п.п. 5.2., 5.3. договору).

Відповідно до 5.9. договору датою відвантаження товару вважається: при базисі постачання EXW - дата, вказана в актах прийому передачі (п. 5.9.1.); при базисах постачання FCA, CPT при відвантаженні автомобільним транспортом - дата, вказана в товарно-транспортній накладній, видаткових накладних (п. 5.9.2); при передачі товару на нафтобазі на зберігання - дата, вказана в видатковій накладній (п. 5.9.4).

Згідно з приписами п. 5.10. договору товар вважається поставлений постачальником та прийнятим і прийнятим покупцем по кількості та якості, а право власності на товар, що перейшло від постачальника до покупця, з дати вказаної у документах перерахованих в п. 5.9. договору.

За умовами п. 6.1. договору покупець здійснює оплату за поставлений товар протягом 15 календарних днів з дати підписання видаткової накладної, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. За домовленістю сторін може бути визначений інший порядок оплати.

Оплата здійснюється на підставі виставленого постачальником видаткової накладної, підписаної уповноваженими представниками сторін (п.6.2. договору).

Відповідно до п.12.1 цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2020 року, а в частині взаєморозрахунків - до їх повного завершення.

Матеріалами справи підтверджується, що сторонами 03.03.2020 підписано специфікацію № 1 до договору, якою визначено поставку товару, а саме: дизельне паливо євро у кількості 6800 л. на загальну суму 148 104,00 грн. Даною специфікацією сторони визначили, що поставка здійснюється на умовах DDP (Incoterms 2010) - склад покупця, за адресою: Одеська обл., Болградський р-н, с. Криничне, вул. Інзовська, буд. 146, строк поставки - протягом 15 календарних днів з моменту підписання сторонами специфікації № 1 від 03.03.2020; розрахунок за товар - 100% вартість партії товару протягом 15 календарних днів з моменту фактичного отримання товару покупцем, а саме 16.03.2020.

Також у матеріалах справи наявна підписана сторонами специфікація № 2 від 03.06.2020, якою сторони погодили поставку товару на загальну суму 246 530,00 грн, а саме: дизельне пальне євро у кількості 10 400 л. на суму 185 120 грн та бензин неетильований А-92 у кількості 3450 л. на суму 61 410,00 грн. Даною специфікацією сторони визначили, що поставка здійснюється на умовах DDP (Incoterms 2010) - склад покупця, за адресою: Одеська обл., Болградський р-н, с. Криничне, вул. Інзовська, буд. 146, строк поставки - протягом 15 календарних днів з моменту підписання сторонами специфікації № 2 від 03.06.2020; розрахунок за товар - 100% вартість партії товару протягом 15 календарних днів з моменту фактичного отримання товару покупцем.

За доводами позивача, на виконання умов договору та специфікації №2 ТОВ "ЕКСПЕРТ-МК" поставило відповідачу-2 дизельне пальне євро у кількості 10 400 л. на суму 185 120,00 грн та бензин неетильований А-92 у кількості 3450 л. на суму 61 410,00 грн, що підтверджується відповідними видатковими накладними від 24.06.2020 № 1453 та № 1451, які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками. Проте, відповідач-2 в порушення взятих на себе зобов`язань не здійснив оплату вказаного товару, у зв`язку з чим в останнього виникла заборгованість у сумі 246 530,00 грн.

Крім цього, позивач вказує, що 16 березня 2010 року між позивачем як кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРЕСОР" (надалі - поручитель/відповідач-1) було укладено договір поруки, відповідно до умов якого поручитель поручився перед кредитором з виконання обов`язку Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Криничне" (боржник) щодо постачання нафтопродуктів за договором № 03/03-20 від 03.03.2020.

У зв`язку невиконанням боржником зобов`язання за договором поставки, позивач направив на адреси боржника та поручителя претензії з вимогою погашення заборгованості з урахуванням пені та 3% річних.

Також з урахуванням відповіді на претензію з боку відповідача-2, позивачем направлена на адресу останнього вимогу про сплату заборгованості за договором поставки у семиденний термін.

Оскільки, заборгованість відповідачами не була погашена, позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення солідарно з відповідачів заборгованості у розмірі 249 265,47 грн, з яких 246 530,00 грн - основна сума заборгованості, 2 188,38 грн - пеня та 547,10 грн - 3 % річних.

Відповідач-1 у відзиві на позовну заяву зазначив, що позивач направивши на його адресу претензію від 20.07.2020 не надав жодних підтверджуючих документів щодо обсягу виконаних зобов`язань щодо поставки товару відповідачу-2, а також доказів наявності і розміру заборгованості. Крім цього, відповідач-1 зазначив, що за умовами п. 3.1. договору поруки відповідальність поручителя перед кредитором обмежується сплатою суми у розмірі 148 104 грн, а також поручитель не відповідає за відшкодування боржником збитків та за сплату процентів, неустойки (штрафу, пені) за основним договором. З огляду на зазначене, відповідач-1 просив суд відмовити в позові повністю.

Відповідач-2 у відзиві на позовну заяву зазначив, що відсутні вимоги до відповіда-1, оскільки до договором поставки укладено дві специфікації, одна на суму 148 104, 00 грн та інша на суму 246 530,00 грн. А тому виходячи із суми позовних вимог, та враховуючи що специфікації № 1 на суму 148 104,00 грн оплачена покупцем, відтак зобов`язання поручителя є припиненим. На думку відповідача-2 позивач вдався до маніпуляційних дій пред`явивши вимоги до відповідача-1 з метою зміни підсудності. Також у відзиві відповідач-2 зазначив, що позивачем не надано належних та допустимих доказів поставки товару, який би був визначений родовими ознаками та за який стягується грошова сума. Крім іншого, відповідач-2 зазначив, що позивач в порушення п. 3.1.3. договору не направляв покупцю повідомлення про поставку товару за специфікацією № 2 від 3.06.2020, а тому просить суд відмовити у позові повністю.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір № 03/03-20 від 03.03.2020 є договором поставки.

У відповідності до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст. 266 ГК України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Згідно ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України передбачає, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Судом встановлено, що позивачем було здійснено поставку відповідачу-2 товару на загальну 246 530,00 грн, зокрема: дизельне пальне євро у кількості 10 400 л. на суму 185 120,00 грн та бензин неетильований А-92 у кількості 3450 л. на суму 61 410,00 грн, що підтверджується видатковими накладними від 24.06.2020 № 1453 та № 1451, які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками. Будь-які зауваження щодо кількості та якості поставленого товару з боку покупця в матеріалах справи відсутні.

За доводами позивача, відповідачем-1 не оплачено товар у повному обсязі.

В силу вимог ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Пунктом 6.1. договору визначено, що покупець здійснює оплату за поставлений товар протягом 15 календарних днів з дати підписання видаткової накладної, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. За домовленістю сторін може бути визначений інший порядок оплати.

Як вбачається із матеріалів справи у специфікації № 2 від 03.06.2020 сторонами визначено наступний порядок оплати - 100% вартість партії товару протягом 15 календарних днів з моменту фактичного отримання товару покупцем.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів на підтвердження оплати поставленого позивачем товару, в тому числі станом на час розгляду справи в суді, до матеріалів справи не надано.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт поставки позивачем відповідачу-2 узгодженого товару та факт порушення відповідачем-2 своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати отриманого товару підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем-2, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо наявності заборгованості у відповідача-2 перед позивачем за договором поставки від 03.03.2020 у розмірі 246 530,00 грн.

Доводи відповідача-2 наведені у відзиві спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, зокрема видатковими накладними, які підписані з боку відповідача-2 без зауважень, умовами договору щодо строків та дати отримання товару а також умовами специфікації № 2 від 03.06.2020.

Позивачем також заявлені вимоги про стягнення з відповідачів 2 188,38 грн - пені та 547,10 грн - 3 % річних.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За умовами п. 8.3 договору у разі несплати або несвоєчасної оплати вартості отриманих нафтопродуктів, покупець оплачує постачальникові пеню з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ за період прострочення платежу від вартості неоплачених або несвоєчасно сплачених нафтопродуктів. Оплата пені не звільняє покупця від виконання узятих на себе зобов`язань за даною угодою.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Позивачем у позовній заяві здійснено нарахування пені та 3% річних за період існування грошового зобов`язання за договором з 29.08.2020 по 25.09.2020.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунки пені та 3% річних, суд встановив, що їх розмір становить більше, ніж заявлено позивачем, однак, приймаючи до уваги, що суду не надано право виходити за межі позовних вимог, то до стягнення підлягають пеня та 3% річних у заявленому позивачем розмірах.

Також судом встановлено, що між позивачем як кредитором та відповідачем-1 як поручителем укладений договір поруки від 16.03.2020, відповідно до умов якого поручитель поручається перед кредитором за невиконання обов`язку Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Криничне" (боржник) щодо постачання нафтопродуктів за договором № 03/03-20 від 03.03.2020.

Відповідно до п. 3.1. договору поруки відповідальність поручителя перед кредитором обмежується сплатою суми у розмірі 148 104,00 грн.

За умовами п. 3.2. договору поруки поручитель не відповідає за відшкодування боржником збитків та за сплату процентів, неустойки (штрафу, пені) за основним договором.

У разі порушення (невиконання чи неналежного виконання) боржником обов`язку за основним договором, кредитор вправі звернутися із вимогою про виконання як до боржника так і до поручителя, які несуть солідарну відповідальність перед кредитором.

Договір поруки підписано уповноваженими особами та скріплені їх печатками.

Відповідно до частини першої статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Частинами першою та другою статті 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Отже, порука є спеціальним додатковим заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов`язання. Підставою поруки є договір, що встановлює зобов`язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов`язання боржника, та кредитором боржника.

Обсяг відповідальності поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов`язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель (частини перша, друга статті 553 ЦК України).

Судом також встановлено, що позивачем 16.07.2020 надсилалась на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агресор» претензія з вимогою погасити заборгованість.

Як встановлено судом, умовами договору поруки сторони визначили обмежену відповідальність поручителя перед кредитором у сумі 148 104, 00 грн, а тому враховуючи умови договору поруки (п.п. 3.1, 3.2.) та положення ч. 2 ст. 554 ЦК України вимоги позивач до відповідача-1 підлягають задоволенні в частині 148 104,00 грн, в іншій частині слід відмовити.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною другою статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

З матеріалів справи вбачається, що позивач виконав свої договірні зобов`язання за Договором, поставивши відповідачу-2 товар згідно з умовами договору та специфікації № 2 від 03.06.2020, проте покупець не виконав взяті на себе зобов`язання, внаслідок чого утворилася заборгованість перед позивачем.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно із статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідачі під час розгляду справи не надали суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність обов`язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.

При цьому, суд відзначає, що інші доводи та заперечення сторін не спростовують встановлених судом обставин та не можуть впливати на законність судового рішення. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково, з покладенням судового збору на відповідачів пропорційно розміру задоволених позовних вимог в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 129, 236 - 239, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРЕСОР" (03040, м. Київ, вул. Васильківська, буд. 2-А, оф. 3-А; ідентифікаційний код 40482002) та Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Криничне" (68742, Одеська обл., с. Криничне, вул. Інзовська, буд. 146; ідентифікаційний код 03768954) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКСПЕРТ-МК" (04074, м. Київ, вул. Лугова, буд. 12, офіс 3.13; ідентифікаційний код 38983074) заборгованість у розмірі 148 104 (сто сорок вісім тисяч сто чотири) грн 00 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 221 (дві тисячі двісті двадцять одна) грн 56 коп.

3. Стягнути з Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Криничне" (68742, Одеська обл., с. Криничне, вул. Інзовська, буд. 146; ідентифікаційний код 03768954) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКСПЕРТ-МК" (04074, м. Київ, вул. Лугова, буд. 12, офіс 3.13; ідентифікаційний код 38983074) заборгованість за договором у розмірі 98 426 (дев`яносто вісім тисяч чотириста двадцять шість) грн 00 коп.; пеню у розмірі 2 188 (дві тисячі сто вісімдесят вісім) грн 37 коп.; 3 % річних у розмірі 547 (п`ятсот сорок сім) грн 10 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 517 (одна тисяча п`ятсот сімнадцять ) грн 42 коп.

4. В іншій частині позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРЕСОР" відмовити.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 25.01.2021

Суддя Л. Г. Пукшин