Вирок № 9433506, 19.05.2010, Оболонський районний суд міста Києва

Справа № 1-250

2010 рік

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 травня 2010 року Оболонський районний суд м.Києва

у складі: головуючого-судді - Мамонтової І.Ю.

при секретарях - Клещенко О.М.

- Сердюк А.В.

за участю прокурора - Сімонова Я.Г.

за участю захисників - ОСОБА_2

- ОСОБА_3

за участю представника потерпілої - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Києві кримінальну справу по обвинуваченню

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Українка, Обухівського району, Київської області, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, працюючого приватним підприємцем, не одруженого, не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою АДРЕСА_1

у вчиненні злочину, передбаченого ст.286 ч.1 КК України

У С Т А Н О В И В:

04.02.2010 року близько 19.30год. ОСОБА_5, керуючи транспортним засобом, а саме автомобілем Деу-Ланос, державний номерний знак НОМЕР_1, рухаючись у крайній лівій смузі руху по пр.Г.Сталінграду від вул.Малиновського в напрямку вул.Електриків в м.Києві, підїжджаючи до нерегульованого пішохідного переходу, який знаходиться біля будинку 4 по пр.Г.Сталінграду в м.Києві, не зменшив швидкість та не переконався, що на нерегульованому пішохідному переході не має пішоходів у той час, коли в правій смузі руху зупинився автомобіль, в наслідок чого здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_6, яка переходила проїзну частину з права на ліво відносно руху його авто по розмітці нерегульованого пішохідного переходу. В результаті дій ОСОБА_5 потерпіла ОСОБА_6, 1937 року народження, отримала тілесні ушкодження середньої тяжкості.

Своїми діями ОСОБА_5 порушив п.18.4 ПДР України та вказане порушення знаходиться у причинному зв'язку з виникненням даної ДТП та її наслідками.

Допитаний у судовому засіданні підсудний ОСОБА_5 свою винуватість у вчиненні вказаного злочину не визнав, а також не визнав цивільний позов про стягнення з нього моральної шкоди. Суду показав, що 04.02.2010 року близько 19.25 год. він рухався за кермом автомобіля Деу-Ланос по автодорозі з вул.Малиновського по пр.Г.Сталінграду в напрямку вул.Електриків в м.Києві. Джип під його керуванням рухався у крайній лівій смузі руху, усього було три смуги руху в одному напрямку. На світлофорі він зупинився першим та розпочав рух також першим. Його автомобіль обігнали два інших автомобіля, які рухались паралельно з ним у двох сусідніх смугах. Підїжджаючи до нерегульованого пішохідного переходу, він побачив, що попереду нього у середній смузі руху їде автомобіль Джип, у якого увімкнувся сингал гальмування, але який продовжував рух. Він (ОСОБА_5) увімкнув нейтральну передачу та продовжив далі рух «накатом». Коли його автомобіль наблизився до задньої частини Джип, автомобіль, який рухався по зустрічний смузі руху, осліпив його (ОСОБА_5) світлом фар і він декілька секунд нічого не бачив, але автомобіль не зупинив. Потім він зненацька побачив силует жінки, почав гальмувати та побачив жінку, яка рухалась по дорозі з право на ліво по відношенню до його автомобіля. Він різко загальмував, але автомобіль понесло і він здійснив наїзд на пішохода. Вважає себе не винуватим, у звязку з тим, що він не бачив знаку «Пішохідний перехід» та не бачив розмітки пішохідного переходу на дорозі. Також автомобіль Джип, який рухався попереду нього, але у середній смузі, тільки увімкнув сигнал гальмування, але не загальмував.

Представник потерпілої ОСОБА_4 суду показала, що потерпіла ОСОБА_6, 1937 року народження, є її матірю. 04.02.2010 року близько 19.30год її матір повинна була приїхати до них у гості, але не приїхала. По міському телефону подзвонив невідомий чоловік та повідомив, що ОСОБА_6 потрапила під автомобіль та знаходиться біля їх будинку на пішохідному переході. Вона разом з дочкою пішла до переходу та побачила там автомобілі швидкої медичної допомоги та ДАІ, а потім побачила свою матір, яка сиділа на дорожній розмітці «зебра». Вона запитала, хто винен у цьому і до неї підійшов невідомий чоловік, як потім зясувалось, це був ОСОБА_5, який повідомив, що він не встиг загальмувати, бо були погані погодні умови, та наїхав на її матір. У цей день більше вона з ОСОБА_5 не спілкувалась, вони тільки обмінялись номерами телефонів. Потім вона з мамою поїхала до лікарні, де ОСОБА_6 поставили попередній діагноз. Наступного дня вранці вона знову поїхала до лікарні і лікар повідомив, що у матері переломи і потрібно робити операцію, на проведення якої необхідно приблизно 9 10 тисяч гривень. ОСОБА_5 також приїхав до лікарні і чув слова лікаря, на що сказав, що він розуміє, що винуватий і що потрібно відшкодовувати шкоду та передав їй 1000 гривень. Перед операцією вона зателефонувала підсудному та сказала, що на операцію та на протез потрібні гроші, але ОСОБА_5 їй відповів, що грошей у нього немає і він нічим не може їм допомогти. Пізніше вона зустрілась з ОСОБА_5 у страховій компанії, де він передав їй 1000 грн. і сказав, що більше у нього немає. На лікування матері вона витратила 15000 гривень, які може підтвердити документально. Ці документи вона передала у страхову компанію, яка буде відшкодовувати матеріальну шкоду. З підсудного вона просить стягнути на користь ОСОБА_6 моральну шкоду у сумі 8000 грн., яка полягає у тому, що потерпіла є жінкою похилого віку, їй виповнилось 73 роки. До ДТП ОСОБА_6, не дивлячись на свій вік, могла сама себе обслуговувати, а зараз їй потрібен догляд, вона погано рухається та не може самостійно пересуватись, у звязку з травмою потребує послуг масажиста, до кінця життя буде носити протез. Вона та її матір згідні були б примиритись з підсудним, але він відмовляється відшкодувати шкоду. Вважає, що підсудний повинен понести покарання за злочин, тому що він взагалі не жалкує про вчинене та не розкаявся. Просить задовольнити у повному обсязі заявлений цивільний позов про відшкодування моральної шкоди.

Свідок ОСОБА_8 суду показав, що 04.02.2010 року у проміжок часу з 19.00год до 19.30год він рухався за кермом автомобіля Хюндай по автодорозі в напрямку Московського мосту з пр.Г.Сталінграду в другій смузі руху, усього було три смуги руху в одному напрямку. Коли він наближався до нерегульованого пішохідного переходу, він побачив жінку, яка вже стояла на переході і намагалась перейти дорогу. Він зупинився перед пішохідним переходом, щоб пропустити цю жінку. Жінка пройшла перед його автомобілем з права на ліво відносно до нього і в цей час автомобіль Деу-Ланос, який рухався зі швидкістю близько 50 км/год у крайній лівій смузі руху, не зупиняючись, збив жінку. В момент ДТП автомобіль Деу-Ланос став гальмувати, але перед пішохідним переходом він не гальмував. Стверджує, що він зупинив свій автомобіль перед пішохідним переходом та не розпочинав рух до вчинення наїзду автомобілем Деу-Ланос на жінку. Джип за собою він взагалі не бачив.

Із показань потерпілої ОСОБА_6, які вона давала в ході досудового слідства та які були оголошені і перевірені під час судового слідства (а.с.28-29) убачається, що 04.02.2010 року близько 19.30год. вона переходила дорогу по нерегульованому пішохідному переході по пр.Г.Сталінграда, 4 в м.Києві. Коли вона йшла по переходу, декілька автомобілів зупинились перед переходом, пропускаючи її. Коли вона вже дійшла до останньої смугу руху в одному напрямку, вона відчула удар у ліву частину тіла та втратила свідомість.

Згідно протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди та план-схеми до нього від 04.02.2010 року (а.с.5-9, 10) місце дорожньо-транспортної пригоди розташовано на нерегульованому пішохідному переході на дорозі по пр.Г.Сталінграду, 4 в м.Києві в зоні дії дорожнього знаку «пішохідний перехід», установленого по ходу огляду, вид події наїзд на пішохода. Джип Деу-Ланос, державний номерний знак НОМЕР_1, знаходиться на проїзній частині в лівій смузі руху на відстані 3,9 м від пішохідного переходу. Джип має пошкодження у виді вмятини округлої форми на передній частині кришки капоту. Керував автомобілем ОСОБА_5.

Як убачається з копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (а.с.18) власником автомобіля Деу-Ланос, державний номерний знак НОМЕР_1, є ОСОБА_5, який має посвідчення воді НОМЕР_2 (а.с.16).

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 360/Е від 25.02.2010 року (а.с.22-25) ОСОБА_6, 1937 року народження, на момент звернення за медичною допомогою 04.02.2010 року мала наступні ушкодження:

- закритий уламковий перелом хірургічної шийки лівої плечової кістки, який відноситься до тілесних ушкоджень середньої тяжкості (за критерієм тривалості розладу здоровя);

- закритий перелом зовнішнього міщелка лівої великогомілкової кістки та перелом проксимального епіметафізу лівої малогомілкової кістки, який відноситься до тілесних ушкоджень середньої тяжкості (за критерієм тривалості розладу здоровя).

Характер та локалізація виявлених тілесних ушкоджень свідчать про те, що вони утворились від дій тупих предметів, що могло бути при транспортній травмі (травма при зіткненні автомобіля, який рухався, з пішоходом). Між транспортною травмою, яка мала місце 04.02.2010 року, і наявністю у ОСОБА_6 вищевказаних тілесних ушкоджень вбачаться прямий причинно-наслідковий зв'язок.

Відповідно до висновку автотехнічної експертизи № 194ат від 29.04.2010 року (а.с.133-139) в діях водія автомобіля Деу-Ланос, державний номерний знак НОМЕР_1, ОСОБА_5 убачається невідповідність вимогам п.п.19.3, 18.1, 18.4 ПДР України та він мав технічну можливість запобігти наїзду на пішохода ОСОБА_6 шляхом виконання вимог вказаних пунктів ПДР України. Дії водія ОСОБА_5 знаходяться в причинному звязку з настанням наїзду на пішохода ОСОБА_6.

Оцінюючи показання підсудного ОСОБА_5, дані ним у ході судового слідства, а саме твердження підсудного, що він не бачив знаку «Пішохідний перехід», не бачив розмітки пішохідного переходу на дорозі, не бачив, щоб автомобілі зупинялись перед пішохідним переходом, його осліпив автомобіль, який рухався по зустрічній полосі руху, тому він здійснив наїзд на пішохода, суд вважає, що підсудний не правдиво пояснював про обставини вчиненого ним злочину i розцінює їх одним із засобів захисту своїх прав і інтересів та намаганням уникнути відповідальності за вчинене.

Зазначені вище показання підсудного ОСОБА_5 повністю спростовуються показаннями свідка ОСОБА_8, який прямо вказує, що він рухався у середній смузі руху та зупинив свій автомобіль перед пішохідним переходом, пропускаючи жінку, яка йшла по пішохідному переходу, а автомобіль Деу-Ланос під керуванням ОСОБА_5, який рухався у крайній лівій смузі руху, не зупинився перед пішохідним переходом та здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_6

Свідок ОСОБА_8, як і на досудовому слідстві, так й під час судового слідства, давав послідовні показання, які погоджуються між собою, підтверджуються матеріалами ДТП, показаннями потерпілої ОСОБА_6 та висновком авто технічної експертизи

Вказані обставини дають суду підстави судити про правдивість показань потерпілої ОСОБА_6 та свідка ОСОБА_8 і відсутність з їх боку обмови ОСОБА_5, оскільки їх показання цілком погодяться з іншими встановленими об'єктивними фактичними даними.

Крім того, показання ОСОБА_5 про те, що його осліпив зустрічний автомобіль, не підтверджується зібраними по справі доказами, а якщо б цей факт й мав місце, то відповідно до висновку авто технічної експертизи, у даному випадку в діях ОСОБА_5 все одно б було порушення ПДР України, а саме п.19.3, при виконанні якого він мав би технічну можливість уникнути наїзду на пішохода.

Істотних порушень кримінально-процесуального закону під час проведення досудового слідства, які б вплинули на кваліфікацію дій підсудного ОСОБА_5 та поставили б під сумнів зібрані по справі докази, судом не убачається.

Згідно ст.275 КПК України розгляд справи провадиться тільки відносно підсудного і тільки в межах предявленого йому обвинувачення.

Таким чином, оцінюючи в сукупності всі зібрані докази, суд вважає, що винуватість підсудного ОСОБА_5 у судовому засіданні доведена повністю.

На підставі викладеного, суд вважає за необхідне дії ОСОБА_5 кваліфікувати за ст.286 ч.1 КК України, тому, що він, керуючи транспортним засобом, порушив правила безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілій середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Призначаючи покарання підсудному ОСОБА_5, у відповідності зі ст.65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного.

Обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання, згідно ст.ст.66, 67 КК України, судом не встановлено.

Суд вважає за необхідне виключити як помякшувальну покарання ОСОБА_5 обставину “щире каяття”, оскільки пост кримінальна поведінка підсудного є негативною та не відповідає змісту дійового каяття, а саме підсудний на визнав факт порушенням ним ПДР України, на пропозицію представника потерпілої добровільно відшкодувати шкоду відмовився, жалю з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію не висловив.

На підставі викладеного, за відсутністю обставин, які помякшують покарання, суд приходить до висновку про необхідність призначити ОСОБА_5 покарання, не повязане зі штрафом, арештом та виправними роботами, у межах санкції статті 286 ч.1 КК України, а саме у виді обмеження волі. Але з урахуванням особи винного, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується за місцем проживання, за відсутністю обтяжуючих покарання обставин, суд вважає, що виправлення підсудного ОСОБА_5 можливе без відбування основного покарання та вважає за необхідне застосувати щодо нього ст.75 КК України.

Суд не знаходить підстав для незастосування до ОСОБА_5 додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами.

Вирішуючи питання по цивільному позову, який заявлений представником потерпілої в інтересах ОСОБА_6 та визначаючі розмір моральної шкоди, суд виходить з норм цивільного законодавства, а саме зі ст.23 ЦК України, та враховує характер і тривалість моральних і фізичних страждань потерпілої, істотність вимушених змін в її життєвих стосунках, обставини, за яких заподіяно потерпілій тілесні ушкодження, характер і ступень їх тяжкості, тривалість лікування, фізичний біль, який відчула потерпіла під час нанесення тілесних ушкоджень та після цього, ступень вини підсудного, та вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги щодо стягнення моральної шкоди у повному обсязі у розмірі 8000 гривень, тому, що вказана сума моральної шкоди відповідає фактично понесеним моральним втратам.

Також суд вважає за необхідне стягнути з підсудного судові витрати, повязані з проведенням експертизи.

Керуючись ст.ст.323, 324 КПК України, суд, -

З А С У Д И В:

ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ст.286 ч.1 КК України і призначити йому покарання у виді двох років обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на два роки.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного основного покарання у виді обмеження волі з випробуванням, строком на два роки, зобовязав його на підставі ст.76 КК України, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, періодично з'являтись на реєстрацію в кримінально-виконавчу інспекцію, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.

Запобіжний захід, до вступу вироку в законну силу, ОСОБА_5 залишити без змін підписка про невиїзд.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 8000 гривень завданої моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_5 за послуги експерта 608,47 грн. (одержувач платежу: НДЕКЦ при ГУМВС України в м.Києві, код 25575285, ГУДКУ у Київській області, МФО 821018, р/р 31253272210699).

Вирок може бути оскаржений в Апеляційний суд міста Києва через Оболонський районний суд м.Києва протягом пятнадцяти діб з моменту його проголошення.

Суддя: І.Ю.Мамонтова