Рішення № 94334640, 15.01.2021, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/21618/20

Провадження № 2/127/3544/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

15.01.2021 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Бессараб Н.М.,

при секретарі Поливаній Ю.В.,

з участю представника позивача - адвоката Хейніса О.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватного нотаріуса Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчика Володимира Вікторовича про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ТОВ «ФК «Сіті Фінанс», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватного нотаріуса Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчика В.В. про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у якому просила суд визнати виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №5235, який вчинений 06.11.2019 року приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком В.В. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» заборгованості в розмірі 64126,55 грн. таким, що не підлягає виконанню, а також стягнути понесені судові витрати.

Позовні вимоги мотивовані тим, що оспорюваний виконавчий напис було вчинено з порушенням вимог чинного законодавства, а саме виконавчий напис був вчинений приватним нотаріусом на підставі кредитного договору №008- 99967-151013 від 15.10.2013 року, укладеним між позивачем та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк», який не є нотаріально-посвідченим кредитним договором,що передбачено Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, який затверджений постановою КМУ №1172 від 29.06.1999 р., у зв`язку з чим даний виконавчий напис не підлягає виконанню, у зв`язку з чим позивач була вимушена звернутись до суду.

В судовому засіданні представник позивача - адвокат Хейніс О.Г. позовні вимоги підтримав повністю, надав пояснення аналогічні змісту позовної заяви, просив позов задовольнити, не заперечив щодо ухвалення судом заочного рішення.

Представник відповідача - ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик В.В. в судове засідання не з`явилися, хоча про час, дату та місце судового розгляду повідомлялися належним чином, про причини неявки суд не повідомили. Заяв та відзиву від відповідача до суду не надходило.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи згоду представника позивача, суд вважає необхідним розглянути справу без участі відповідача та ухвалити відповідно до ст.ст. 280-282 ЦПК України заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Заслухавши пояснення представника позивача ОСОБА_2 , дослідивши матеріали даної цивільної справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд встановив такі факти і відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Судом встановлено, що 15.10.2013 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Дельта банк» був укладений кредитний договір №008- 99967-151013, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримала в кредит грошові кошти в сумі 40930,00 грн. на строк 36 місяців, розмір комісії за обслуговування заборгованості 2,50% в місяць, розмір процентної ставки 0,01% річних (а.с. 26).

Позивач належним чином не виконувала умови договору, тому в неї утворилася заборгованість.

06.11.2019 року приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком Володимиром Вікторовичем запропоновано звернути стягнення з ОСОБА_1 , яка є боржником за кредитним договором №008-99967-151013 від 15.10.2013 року, укладеним із Публічним Акціонерним Товариством «Дельта Банк», правонаступником усіх прав та обов`язків якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія «Сіті Фінанс», заборгованості за період з 11.05.2018 року по 04.09.2019 року у розмірі 63625,55 грн., в тому числі: 32924,94 грн. - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 0,00 грн. – прострочена заборгованість за комісією; 30701,61 грн. – прострочена заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом; 0,00 грн. - строкова заборгованість за сумою кредиту; 0,00 грн. - строкова заборгованість за комісією; 0,00 грн. – строкова заборгованість по несплаченим відсоткам; 0,00 грн.- строкова заборгованість по несплаченим за штрафами і пенями, 500 грн. - плата за вчинення виконавчого напису(а.с. 23).

На підставі заяви ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Фінанс», 16.12.2019 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Клітченко О.А. на підставі виконавчого напису №5235 від 06.11.2019 року в межах виконавчого провадження №60882570 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, де боржником є ОСОБА_1 (а.с. 17-18, 24-25).

Згідно довідки Вінницького благодійного єврейського центру «Хесед-Емуна» «Турбота і віра» №50 від 23.09.2020 року позивачка ОСОБА_1 працює на посаді соціального робітника і з її заробітної плати (доходів) за виконавчим провадженням №60882570 утримується заборгованість на користь ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» у розмірі 20% із суми, що залишається після утримання податків та зборів (а.с. 27-28).

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону України «Про нотаріат»). Таким актом є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій).

Згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій). Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному переліку документів. При цьому перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

Нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти (стаття 50 Закону України «Про нотаріат»).

За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти таких висновків. Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Захист прав боржника у процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається у спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, - шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Водночас порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до підпункту 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінний від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо він є відмінним, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу.

Наведена норма спрямована на фактичне повідомлення боржника, аби надати йому можливість усунути порушення, і цим запобігти стягненню на кошти боржника. Тому повідомлення боржника слід вважати здійсненим належним чином за умови, що він одержав або мав одержати повідомлення, але не одержав його з власної вини. Доказом належного здійснення повідомлення може бути, зокрема, повідомлення про вручення поштового відправлення з описом вкладення.

Такий висновок зроблено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 23 червня 2020 року в справі №645/1979/15-ц (провадження №14-706цс19).

Судом встановлено, що ТОВ «ФК «Сіті Фінанс»не довело належними та допустимими доказами отримання ОСОБА_1 письмової вимоги про усунення порушень умов договору, а відтак і виконання вимог підпункту 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Зазначене свідчить про порушення нотаріусом вимоги закону щодо вчинення виконавчого напису при відсутності належних доказів щодо отримання позичальником ОСОБА_1 листа-повідомлення кредитора з вимогою сплатити заборгованість.

Крім того, при вчинені виконавчого напису не враховано, що пункт 2 Постанови Кабінету Міністрів України №1172 від 29.06.1999 року на час застосування, а саме 06.11.2019 року, був визнаний незаконним та нечинним судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року (Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.06.2018 року відмовила в задоволенні заяви про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року), визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, а саме: п. 1 Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, в частині «а після слів «заставлене майно» доповнити словами «(крім випадку, передбаченого пунктом 11 цього переліку)»; доповнити розділ пунктом 11 такого змісту: «11. Іпотечні договори, що передбачають право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення платежів за основним зобов`язанням до закінчення строку виконання основного зобов`язання. Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого іпотечного договору; б) оригінал чи належним чином засвідчена копія договору, що встановлює основне зобов`язання; в) засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувача про непогашення заборгованості; г) оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв`язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання; ґ) довідка фінансової установи про ненадходження платежу», п. 2. Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: «Доповнити перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувана про непогашення заборгованості.». Зобов`язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.

Резолютивну частину постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі №826/20084/14 опубліковано в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України» від 21.03.2017 року № 23.

Таким чином, перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року №1172 у редакції станом на час вчинення оспорюваного виконавчого напису приватним нотаріусом, не містив пункту 2 та стосувався лише до нотаріально посвідчених договорів і не міг застосовуватись до кредитних договорів, укладених у простій письмовій формі, оскільки пункт 2 Переліку з 22.02.2017 року визнаний нечинним відповідно до вказаної вище постанови Київського апеляційного адміністративного суду.

Аналогічного висновку дійшов і Верховний Суд у постанові від 21.10.2020 року у справі №172/1652/18 (провадження № 61-16749св19).

Оскаржуваний у даній справі виконавчий напис вчинений нотаріусом 06.11.2019 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі №826/20084/14.

Відповідно до пункту 1 Переліку (в редакції, чинній на момент вчинення виконавчого напису) «Нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно», для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання».

Укладений між банком та позивачем кредитний договір не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, саме у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем оригіналу нотаріально посвідченого договору (договорів).

З урахуванням вищенаведеного, оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду даної справи, а відтак підлягають задоволенню.

18.09.2020 року між Адвокатом Хейнісом О.Г. та ОСОБА_1 укладено договір про надання правової допомоги, згідно п. 2.3.1 якого клієнт зобов`язаний сплатити гонорар адвокату в розмірі та в строк, обумовлені цим договором та додатковою угодою до даного договору.

Відповідно до п. 2 Додаткової угоди №1 до Договору про надання правової допомоги від 18.09.2020 року сторони домовились, що вартість послуг (гонорар) Адвоката за надання послуг, передбачених п.1 Додаткової угоди становить 10000,00 грн. (фіксований розмір). Оплата послуг адвоката здійснюється наступним чином: 5000,00 грн. клієнт сплачує готівкою протягом двох робочих днів з дати укладання даної додаткової угоди; 5000,00 грн. клієнт сплачує готівкою до 01.10.2020 року (п.4 Додаткової угоди).

Позивачем ОСОБА_1 здійснено оплату на рахунок адвоката Хейніса О.Г. у загальному розмірі 10000,00 грн., що підтверджується прибутковим касовим ордером №18/09/20 від 18.09.2020 року та квитанцією від 18.09.2020 року на суму 5000,00 грн. та прибутковим касовим ордером №01/10/20 від 01.10.2020 року та квитанцією від 01.10.2020 року на суму 5000,00 грн. (а.с. 62-65).

Згідно ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно ч.ч. 4, 5 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Враховуючи фактичні обставини справи та надані докази, а також те, що розмір винагороди за надання правової допомоги позивачці адвокатом Хейнісом О.Г. визначений в договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу, тому суд дійшов висновку, що заявлена позивачем сума витрат за надання правничої допомоги в розмірі 10000,00 грн. відповідає вимогам ч. 4 ст. 137 ЦПК України. Доказів протилежного стороною відповідача суду не надано, клопотання про зменшення витрат на правову допомогу відповідачем не заявлялося.

Отже, відповідно до ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача судовий збір за подачу позовної заяви у розмірі 840,80 грн., судовий збір за подачу заяви про забезпечення позову у розмірі 420,40 грн., а також 10000 грн. витрат за правничу допомогу адвоката.

Керуючись ст. ст. 1050, 1054 ЦК України, Законом України «Про нотаріат», Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року за №296/5, ст. ст. 2, 5, 10-13, 76-81, 89, 263-265, 280-284, 354 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис від 06.11.2019 року (реєстровий №5235), вчинений приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком Володимиром Вікторовичем, яким запропоновано звернути стягнення з ОСОБА_1 , яка є боржником за кредитним договором №008-99967-151013 від 15.10.2013 року, укладеним із Публічним Акціонерним Товариством «Дельта Банк», правонаступником усіх прав та обов`язків якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія «Сіті Фінанс», заборгованості за період з 11.05.2018 року по 04.09.2019 року у розмірі 63625,55 грн., в тому числі: 32924,94 грн. - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 0,00 грн. – прострочена заборгованість за комісією; 30701,61 грн. – прострочена заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом; 0,00 грн. - строкова заборгованість за сумою кредиту; 0,00 грн. - строкова заборгованість за комісією; 0,00 грн. – строкова заборгованість по несплаченим відсоткам; 0,00 грн.- строкова заборгованість по несплаченим за штрафами і пенями, 500 грн. - плата за вчинення виконавчого напису.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія «Сіті Фінанс» на користь ОСОБА_1 понесений судовий збір в сумі 1261,20 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія «Сіті Фінанс» на користь ОСОБА_1 витрати за правничу допомогу в розмірі 10 000 (десять тисяч) грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем або третьою особою протягом 30 днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Згідно вимог п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія «Сіті Фінанс», ЄДРПОУ 39508708, адреса: 04053, м. Київ, вул. Січових стрільців, 37/41.

Третя особа: приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик Володимир Вікторович, адреса: 07401, Київська область, м. Бровари, вул. Грушевського, 15, офіс 6.

Повний текст рішення суду складено 22.01.2021 року.

Суддя: