Рішення № 94292333, 16.01.2021, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2021 року справа № 580/4632/20

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гаращенка В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Драбівської селищної ради про скасування рішення та зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до Драбівської селищної ради, в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Драбівської селищної ради №16-30/VІІ від 31.07.2020;

- зобов`язати Драбівську селищну раду ЄДРПОУ 34226402: повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27 липня 2020 року за вх.№ 322; прийняти рішення, яким затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки із сільськогосподарського призначення комунальної власності, у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства загальною площею - 2,0000 га, розтащованої за адресою: смт. Драбів, Драбівський район, Черкаська область, змінити цільове призначення земельної ділянки із цільового призначення- для ведення фермерського господарства на цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства та передати у власність ОСОБА_1 земельну ділянку кадастровий номер 7120655100:01:002:1692;

- в порядку ч. 1 ст. 382 КАС України, зобов`язати відповідача не пізніше 14 днів з дня набрання законної сили рішенням суду у даній справі подати до суду звіт про виконання судового рішення.

Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 17.11.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач усупереч вимог Земельного кодексу України зупинив розгляд заяви про затвердження проекту землеустрою щодо передачі земельної ділянки у власність позивачу.

Як зазначає позивач, відповідач в оскарженому рішенні вказав повернутись до розгляду заяви позивача після прийняття заключного рішення по кримінальному провадженню органами слідства відповідно до чинного законодавства.

Позивач стверджує, що така причина для відмови в затвердженні проекту землеустрою не передбачена нормами Земельного кодексу України, тому оскаржене рішення підлягає скасуванню, а поданий проект повинен бути затверджений із наданням у власність земельної ділянки.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог відповідачем до суду надано відзив на позовну заяву, в якому зазначено про безпідставність позовних вимог позивача, оскільки 22.11.2019 на адресу Драбівської селищної ради від слідчого Драбівського відділення поліції Золотоніського відділення поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області повідомлення, що слідчим проводиться досудове розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019250120000405 від 15.11.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України за фактом підроблення підписів заявників в договорах про розроблення науково-технічної продукції, листах повідомленнях та заявах, і просить надати на підставі статей 2,28,93 КПК України, ст. 23 «Про Національну поліцію» до відділу поліції оригінали документів, які були надані ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , які надійшли до Драбівської селищної ради 04.10.2019 та 11.11.2019.

05.12.2019 Драбівською селищною радою здійснено передачу справ в оригіналі слідчому Драбівського відділення поліції Золотоніського відділення поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області для проведення досудового розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019250120000405 від 15.11.2019 з метою проведення судово-почеркознавчої експертизи згідно описів, про що складено акт за № 1 від 05.12.2019.

Відповідач стверджує, що оригінали документів на даний час перебувають у Драбівському відділенні поліції Золотоніського відділення поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області та до Драбівської селищної ради не поверталися.

31.07.2020 розглянувши заяву ОСОБА_1 «Про затвердження проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та передачу земельної ділянки у власність» депутатами сьомого скликання прийнято рішення за № 16-30/VІІІ повернутися до розгляду даної заяви після прийняття заключного рішення по кримінальному провадженню органами слідства відповідно до чинного законодавства.

Розгляд справи по суті відповідно до частини 3 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) розпочато через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, повно, всебічно, об`єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов до такого висновку.

Щодо підсудності даного спору в порядку адміністративного судочинства суд звертає увагу, що позивач в своєму позові не порушує питання щодо визнання за ним права власності на земельну ділянку, а заявляє вимоги про визнання протиправним рішення суб`єкта владних повноважень, яке перешкоджає в реалізації законодавчо закріпленого права на безоплатне отримання земельної ділянки у власність. Приватний інтерес позивача на час звернення до суду з цим адміністративним позовом відсутній і може виникнути лише після реалізації її права на безоплатне отримання земельної ділянки.

Отже, виникнення спірних правовідносин обумовлено протиправними діями/рішенням відповідача при вирішенні питання, яке в силу законодавчих приписів належить до його виключної компетенції, а тому законність таких дій/рішень (бездіяльності) органу державної влади, підлягає перевірці адміністративним судом.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 346/2888/16-а.

Щодо суті спору суд встановив, що 04.10.2019 позивач звернувся до Драбівської селищної ради із заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для особистого селянського господарства, загальною площею 2,0000 га. Протягом місяця з моменту отримання клопотання позивача, Драбівська селищна рада не надала ні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, ні мотивованої відмови у його наданні, тому позивач 11.11.2019 уклала договір з ФОП ОСОБА_6 на розроблення проекту землеустрою про що письмово повідомив відповідача листом від 11.11.2019 (вхідний №215 від 11.11.2019).

27 липня 2020 року позивач звернувся до Драбівської селищної ради з заявою, вхідний №322 від 27.07.2020, про затвердження розробленого проекту землеустрою та передачу земельної ділянки з кадастровим номером 7120655100:01:002:1692 площею 2 га у власність заявника для ведення фермерського господарства, яка віднесена за цільовим призначенням до земель для ведення особистого селянського господарства.

Розглянувши заяву позивача Драбівська селищна рада прийняла рішення від 31.07.2020 №16-30/VII яким вирішено: повернутися до розгляду даної заяви після прийняття заключного рішення по кримінальному провадженню органами слідства відповідно до чинного законодавства.

Вирішуючи спір по суті, суд враховує, що відповідно до п. б ч.1 ст. 81 Земельного кодексу України (далі – ЗК України) громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Частинами 1-3 ст. 116 ЗК України встановлено, що громадяни набувають права власності на земельні ділянки із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема, у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (п. «в» ч. 3 ст. 116 ЗК України).

Згідно зі ст. 121 ЗК України земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства передаються у власність громадянам у розмірі не більше 2,0 гектара.

Порядок передачі земельних ділянок у власність громадянам визначений ст. 118 ЗК України.

Відповідно до ч.6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Згідно з ч. 7 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Отже, рішенню про надання або відмову у наданні земельної ділянки у власність або користування передує отримання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо земельної ділянки та їх надання відповідному органу.

Частиною 4 ст. 122 ЗК України визначено повноваження щодо передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність або у користування для всіх потреб віднесені до компетенції центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальних органів.

Відповідно до ч. 8 ст. 118 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Згідно зі ст.186-1 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту, а щодо земельної ділянки зони відчуження або зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, розробник подає оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на погодження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, а до органів, зазначених у частині третій цієї статті, - завірені ним копії проекту. Органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері. Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Частина 9 ст.118 ЗК України встановлює, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Отже у разі погодження проекту землеустрою у відповідності до статті 186-1 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 ЗК України, повинен прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Крім того, з вищенаведених норм ЗК України вбачається, що єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому ст. 186-1 ЗК України, а також відсутність обов`язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

Жодні інші правові підстави для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку ст. 186-1 ЗК України, норми ст. 118 ЗК України не містять. При цьому перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватися саме на етапі погодження такого проекту.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.08.2019 у справі №817/586/17, які обов`язкові для врахування судом відповідно до ч.5 ст.242 КАС України. Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду від 06.03.2019 у справі № 1640/2594/18, від 24.01.2020 у справі № 316/979/18.

Судом встановлено, що вказаний вище проект землеустрою погоджений 16.03.2020 експертом державної експертизи ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області Романом Самофалом за №3970/82-20.

Щодо твердження відповідача про проведення досудового розслідування, суд звертає увагу, що повідомлення про розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019250120000405 від 15.11.2019, надійшло до Драбівської селищної ради 22.11.2019, тобто після прийняття оскарженого рішення від 31.07.2020 №16-30/VII.

В свою чергу, передача справ в оригіналі слідчому Драбівського відділення поліції Золотоніського відділення поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області для проведення досудового розслідування кримінального провадження Драбівською селищною радою здійснено 05.12.2019.

Отже, на момент прийняття оскарженого рішення від 31.07.2020 №16-30/VII відповідач мав у своєму розпорядженні розроблений та погоджений проект землеустрою та не мав жодних відомостей про існування кримінального провадження, тому зобов`язаний був прийняти одне з визначених ст. 118 Земельного кодексу України рішень про погодження проекту землеустрою та надання земельної ділянки у власність чи відмову в такому погодженні. Однак, відповідач прийняв рішення, яке не передбачене нормами закону, тому воно є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо належного способу захисту порушеного права суд зазначає, що повноваження суду щодо зобов`язання відповідача прийняти рішення, прямо передбачені в ч. 3 ст. 245 КАС України.

При цьому, суд звертає увагу, що суд може ухвалити рішення про зобов`язання відповідача прийняти рішення певного змісту, за винятком випадків, коли суб`єкт владних повноважень під час адміністративних процедур відповідно до закону приймає рішення на основі адміністративного розсуду. За своєю правовою природою повноваження відповідача щодо надання дозволів на розробку проектів землеустрою є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково, вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Враховуючи вищевказане, суд вважає, що належним способом захисту прав позивача є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 27.07.2020 та прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою та надання земельної ділянки у власність чи відмову в такому затвердженні. Як наслідок, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Щодо встановлення судового контролю за виконанням судового рішення суд враховує, що у відповідності до вимог ч. 1, 2 ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З наведених норм процесуального закону слідує висновок, що встановлення судового контролю за виконанням судового рішення є правом, а не обов`язком суду та використовується за умови наявності підстав вважати, що відповідачем свідомо вживаються заходи чи бездіяльність, спрямовані на невиконання рішення суду. Натомість позивач не зазначив доводів та міркувань щодо можливого невиконання рішення суду відповідачем.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України витрати позивача зі сплати судового збору слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 72, 76, 90, 241-246, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Драбівської селищної ради №16-30/VІІ від 31.07.2020.

Зобов`язати Драбівську селищну раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27 липня 2020 року за вхідним №322 прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою та надання земельної ділянки у власність чи відмову в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення комунальної власності, у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства, загальною площею - 2,0000 га, розташованої за адресою: смт. Драбів, Драбівський район, Черкаська область, кадастровий номер 7120655100:01:002:1692.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Драбівської селищної ради (вул. Гагаріна, буд. 17, смт. Драбів, Черкаська обл., 19800, код ЄДРПОУ 34226402) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 420 (чотириста двадцять) грн. 40 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана з врахуванням особливостей закріплених п. 3 розділу VI «Прикінцеві положення» та п. 15.5 Перехідних положень КАС України протягом тридцяти днів з дня підписання рішення суду.

Суддя В.В. Гаращенко