Рішення № 94276565, 19.01.2021, Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/3167/20

РІШЕННЯ

іменем України

"19" січня 2021 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі: головуючої – судді Старжинської О.Є., при секретарі судового засідання – Ніколаєнко Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Вознесенськ Миколаївської області за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В :

12.09.2020 року акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - Банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 84944,83 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що між Банком та відповідачем 20.09.2007 року був укладений кредитний договір б\н, відповідно до умов якого Банк надав 03.08.2013 року позичальнику кредитні кошти в сумі 4000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 відсотків на рік на суму залишку заборгованості, з 01.09.2014 року – 34,8 відсотків на рік на суму залишку заборгованості, з 01.04.2015 року – 43,2 відсотків на рік на суму залишку заборгованості, з 01.06.2015 року – 42 відсотків на рік на суму залишку заборгованості, з 11.05.2016 року – 34,8 відсотків на рік на суму залишку заборгованості, з 14.09.2016 року – 43,2 відсотків на рік на суму залишку заборгованості з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки (10/17), а останній зобов`язався щомісячно частинами, вчасно повертати суму кредиту, а також інших сум згідно з Умовами надання банківських послуг, правилами користування платіжною карткою.

В подальшому 05.08.2013 року був збільшений кредитний ліміт до 8000 грн., 31.01.2017 року був збільшений кредитний ліміт до 8100 грн.

Взяті на себе зобов`язання, відповідно до умов кредитного договору, Банк виконав у повному обсязі. Проте, відповідач ОСОБА_1 незважаючи на це, порушила його, оскільки своєчасно не погашала кредит та не сплачувала відсотки за користування ним, внаслідок чого станом на 30.06.2020 року утворилася заборгованість по кредитному договору з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості в сумі 84944,83 грн., яка складається з заборгованості за:

-кредитом - 10216,82 грн.;

-відсотками згідно зі ст.625 ЦК України - 3671,76 грн.;

-пені - 71056,25 грн.;

В судове засідання представник позивача не з`явився, суду надав заяву про розгляд справи за його відсутності, підтримання позовних вимог, згоду на винесення заочного рішення. Також позивачем суду надано відповідь на відзив на позовну заяву (а.с. 83-88), де він наполягає на правомірності позовних вимог, вважає доводи відповідача спростовуються наданими банком випискою з карткового рахунку, яка є первинним документом, а також підписаною позичальником анкетою-заявою, в якій вона висловила згоду на укладення договору та з Умовами та правилами надання банківських послуг, та зобов`язалася самостійно ознайомитись з їх умовами на сайті позивача. Зазначав, що позивач користувалася кредитними коштами та здійснювала їх погашення, що свідчить про згоду відповідача з формою договору та його умовами.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засідання позов не визнала, подала суду відзив на позовну заяву (а.с. 61-64), де доводи позивача вважає необґрунтованими посилаючись на те, що не була ознайомлена з Умовами та правилами надання банківських послуг та не підписувала їх, а томувідсутні підстави вважати, що усі умови кредитування були узгоджені сторонами у письмовій формі, у тому числі щодо відповідальності у вигляді неустойки, суду також надала заперечення (а.с. 94-96) та заяву про застосування строку позовної давності (а.с. 65). Відповідач зазначає, що у зв`язку з мінливим характером Правил надання банківських послуг у Приватбанку їх не можна вважати складовою частиною кредитного договору.

Вислухавши пояснення відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, судом встановлено наступні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як вбачається з матеріалів справи (а.с.18) 20.09.2007 року ОСОБА_2 підписана анкета-заява про приєднання до надання ПАТ «ПриватБанк» банківських послуг з використанням кредитної картки «Універсальна», з отриманням для використання кредитного ліміту коштів та зі сплатою за їх користування сум у відповідності до Умов та правил кредитування, які розміщені на сайті банку. Розмір кредитного ліміту, процентів, штрафних санкцій, строк дії договору у заяві відсутні.

В той же час, за випискою з карткового рахунку слідує, що кредитні кошти позичальнику були надані у відповідності до встановленого банком розміру кредитного ліміту, який на протязі використання ОСОБА_2 банківських платіжних карток постійно змінювався. Так 03.08.2013 року кредитний ліміт коштів було встановлено в розмірі 4000 грн., потім його розмір збільшено 05.08.2013 року до 8000 грн., 31.01.2017 року до 8100 грн. Кінцевий термін повернення банківських коштів визначено за строком дії трьох платіжних карток, які були надані позичальнику для користування кредитними коштами до жовтня 2017 року (а.с.17).

Відтак, за наведених обставин, договір, укладений між сторонами повинен був складатися із анкети-заяви позичальника щодо приєднання, тарифів надання кредиту, умов і правил надання банком послуг та правил користування платіжною карткою.

Разом з тим, позичальником ОСОБА_2 підписана тільки анкета-заява про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, але не узгоджено з банком інші складові договору про надання банківських послуг, а саме розмір відсотків, неустойки тощо, так як «Умови та Правила надання банківських послуг» та «Тарифи Банку» нею не підписані.

Таким чином, відповідачем надана лише згода на те, що він зобов`язується знайомитися з «Умовами та Правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті.

Позивачем не надано належних доказів, які б підтверджували, що відповідачка погодилася з отриманням кредиту та що саме ці Тарифи та Умови і Правила розуміла відповідачка та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема щодо сплати процентів, неустойки (пені, штрафів) у зазначеному в них розмірах і порядках нарахування, або в подальшому не змінювались, а тому такі Тарифи і Умови та Правила не можуть вважатися складовою частиною кредитного договору, укладеного банком з відповідачкою.

Відповідно до частини 1 і 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Отже, між сторонами існують зобов`язальні правовідносини, які виникли із кредитного договору приєднання, та регулюються главою 71 ЦК України та загальними нормами Цивільного кодексу щодо зобов`язань.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, і повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, то банк має обов`язок підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме такі умови, які ним надані, і не інші.

Відтак, положеннями статей 633, 634 ЦК України презюмується, що другий контрагент (споживач послуг банку) може приєднатися лише до тих умов, з якими він ознайомлений.

Між тим банком до матеріалів справи наданий витяг з Умов та правил надання банківських послуг (а.с.19-28), та який повинен бути невід`ємною складовою договору приєднання, але вони позичальником не підписані та відсутні дані про його ознайомлення з їх змістом на час складання анкети-заяви, а саме відсутній підпис позичальника на тих умовах та правилах, які існували на час пропозиції щодо кредитування.

Незважаючи на такі обставини, банком станом на 30 червня 2020 року розрахована заборгованість відповідача на загальну суму, яка на його думку склала 84944,83 грн., з яких заборгованість за кредитом - 10216,82 грн., за відсотками згідно зі ст.625 ЦК України - 3671,76 грн., по пені за прострочене зобов`язання - 71056,25 грн.;

Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до Умов та правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку.

За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.

Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 19 березня 2014 року № 6-14цс14, від 18 червня 2014 року № 6-61цс14, від 30 вересня 2015 року № 6-154цс15, які згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов`язковими для судів.

Строк дії картки закінчився у жовтні 2017 року (а.с. 17).

З розрахунку (а.с.5-10) вбачається, що заборгованість розрахована із урахуванням процентів за користування кредитом у щомісячному розмірі 3,6%, пені незважаючи на те, що у заяві позичальника від 20.09.2007 рокувідсоткова ставка не зазначена, а застосування пені та штрафів не передбачено.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За такого та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату процентів за користування кредитними коштами, пені, штрафів надані банком витяг з Тарифів та витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки вони достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Така позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 3 липня 2019 року у справі №342/180/17 та є підставою для застосування до правовідносин, що виникли між учасниками даної цивільної справи.

Тому, з урахуванням вищенаведеної правової позиції ВП ВС суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині стягнення пені, оскільки позичальник під час підписання анкети, у якій відсутні усі складові кредитного договору, не ознайомлений з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку.

У відповідності до наданої банком виписки з карткового рахунку за усіма виданими позичальнику платіжними картками, вбачається, що заборгованість позичальника за тілом кредиту перед кредитором за анкетою-заявою підписаною ним 20.09.2007 рокустановить лише 10216,82 грн., що підтверджено наданим банком розрахунком та виписками з карткового рахунку. Тому, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку банку повністю не повернуті, що вбачається з розрахунку заборгованості, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд дійшов висновку, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Звертаючись з позовом до суду позивач, крім тіла кредиту, пені просив стягнути з відповідачки відсотки, нараховані на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України у розмірі 1033,76 грн.

При цьому позивач в тексті позовної заяви обґрунтовував наявність заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України у сумі 3671,76 грн. тим, що з 01 квітня 2019 року були впроваджені зміни до Умов та правил надання банківських послуг в частині нарахування відсотків, а саме відповідно до п.2.1.1.2.12 в разі порушення зобов`язань щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, неустойки та виконання інших зобов`язань, починаючи з 181-го дня з моменту порушення зобов`язань клієнта з погашення кредиту клієнт зобов`язується сплатити на користь банку заборгованість по кредиту, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України встановлюються за домовленістю сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі: 86,4% - для картки «Універсальна» та 84% - для картки «Універсальна голд».

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, в разі прострочення виконання грошового зобов`язання, процентні ставки, які застосовуються при визначенні суми боргу, яку боржник зобов`язаний сплатити на вимогу кредитора, поділяються на встановлені законом (три проценти річних від простроченої суми) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У анкеті-заяві від 20 вересня 2007 року процентна ставка у розмірі 86,4% відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України за невиконання зобов`язання за кредитним договором не зазначена.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 20 вересня 2007 року, посилався на Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку як невід`ємної частини спірного договору.

Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначено, зокрема, що в разі настання обставин, передбачених п. 2.1.1.3.5 договору, починаючи з 181-го дня з моменту порушення зобов`язань клієнта з погашення кредиту, клієнт зобов`язується сплатити на користь банку заборгованість по кредиту, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України встановлюються за домовленістю сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі: 86,4% - для картки «Універсальна», 84%- для картки «Універсальна голд» та 74,4%- для преміальних карток.

Однак, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов розуміла відповідачка та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, тому Умови та правила надання банківських послуг в ПриватБанку, які містяться в матеріалах даної справи і які не містять підпису відповідачки, не можна розцінювати як складову частину кредитного договору, укладеного між сторонами 20 вересня 2007 року шляхом підписання відповідачкою заяви.

Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати відсотків, нарахованих на прострочений кредит згідно ч.2 ст. 625 ЦК України у розмірі 86,4%.

За такого позовні вимоги про стягнення заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України у сумі 3671,76 грн., як таких, що передбачені договором, задоволенню не підлягають.

В той же час, суд вважає, підлягають застосуванню положення ч.2 ст. 625 ЦК України, які визначені законом та не залежать від волевиявлення сторін.

Так, частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд погоджується з тим, що станом на 30.10.2017 року заборгованість за кредитом у відповідачки становила 10216 грн. 82 коп. Позивач просить стягнути заборгованість станом на 30.06.2020 року. Отже строк простроченого зобов`язання в межах заявлених позовних вимог становить 2 роки і 8 місяців (з 30.10.2017р. по 30.06.2020 р.)

Виходячи з розміру заборгованості по тілу кредиту, 3% річних від простроченої суми за цей період складає - 817 грн. 28 коп. (10216,82 грн. х 3% річних /12 міс.= 25,54 грн. х 32 міс. = 817,28).

Між тим, позичальником подана заява про застосування позовної давності до пред`явлених банком вимог.

У статті 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Згідно зі ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

При цьому початок перебігу позовної давності пов`язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними подіями (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України) сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Частиною 1 ст. 266 ЦК України встановлено, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Як встановлено судом строк дії картки закінчився у жовтні 2017 року (а.с.17).

Враховуючи те, що з позовом банк звернувся 12.09.2020 року (а.с. 1), направив його поштою, тобто до закінчення трирічного строку позовної давності, після закінчення строку повного погашення кредиту, який відповідає останньому дню місяця дії картки (жовтень 2017 року), то він звернувся до суду не з пропуском позовної давності.

За таких обставин, суд робить висновок про те, що банк не пропустив строк позовної давності для звернення до суду з вимогою про стягнення заборгованості за тілом кредиту, про застосування якого просив позивач.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог, а саме з відповідача підлягає стягненню 273,26 грн. судового збору (2102 грн. (сплачений судовий збір) х 13 % (відсоток задоволених позовних вимог)).

Керуючись ст.ст. 12, 13, 258-259, 263-265, 268, ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (рахунок НОМЕР_2 , МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за тілом кредиту - 10216,82 грн., за відсотками - 817,28 грн., а всього у сумі 11034,1 грн. (одинадцять тисяч тридцять чотири гривні десять коп.).

Стягнути з ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» (рахунок НОМЕР_2 , МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570) судові витрати в сумі 273,26 грн. (двісті сімдесят три гривні двадцять шість коп.).

Рішення може бути оскаржене в Миколаївський апеляційний суд через Вознесенський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня виготовлення рішення суду в повному обсязі.

Рішення суду виготовлено 20.01.2020 року

Суддя: О.Є. Старжинська