Рішення № 94260378, 13.01.2021, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13 січня 2021 року о/об 11 год. 45 хв.Справа № 280/6512/20 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., за участю секретаря судового засідання Малої Т.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )

до Офісу Генерального прокурора (01011, м. Київ, вул. Різницька, 13/15, код ЄДРПОУ 00034051)

Запорізької обласної прокуратури (69057, м. Запоріжжя, вул. О. Матросова, 29а, код ЄДРПОУ 02909973)

про визнання протиправними та скасування рішення комісії, наказу про звільнення та зобов`язання поновити на роботі, -

за участі:

позивача ОСОБА_1

(особа посвідчується паспортом серія НОМЕР_2 )

представника позивача - Чмут С.В.

(діє на підставі ордеру серія АР № 1026245)

представника відповідача 1 - Шевченко А.Ю.

(діє на підставі довіреності № 15/1/2-1409-20 від 09.12.2020)

Представник відповідача 2 - Шевченко А.Ю.

(діє на підставі довіреності № 15/3-12вп-20 від 21.10.2020)

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Офісу великих платників податків ДПС (далі – відповідач 1), Запорізької обласної прокуратури (далі – відповідач 2), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення П`ятнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора від 22 липня 2020 року про неуспішне проходження прокурором відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Запорізької області ОСОБА_1 атестації.

- визнати протиправним та скасувати наказ Прокурора Запорізької області № 1570к від 18 серпня 2020 року про звільнення прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Запорізької області ОСОБА_1 з посади та з органів прокуратури Запорізької області.

- поновити ОСОБА_1 на посаді в Запорізькій обласній прокуратурі, рівнозначній посаді, яку він обіймав станом на день звільнення з Прокуратури Запорізької області.

- стягнути з відповідачів на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Ухвалою суду від 21 вересня 2020 року провадження у справі відкрито за правилами загального позовного провадження, а підготовче засідання призначено на 19 жовтня 2020 року.

19 жовтня 2020 року протокольною ухвалою суду підготовче засідання відкладено до 09 листопада 2020 року.

09 листопада 2020 року строк підготовчого засідання продовжено на 30 днів, а підготовче засідання призначено на 07 грудня 2020 року.

Протокольною ухвалою суду від 07 грудня 2020 року підготовче засідання відкладено на 15 грудня 2020 року.

15 грудня 2020 року підготовче засідання по справі №280/6512/20 закрито, а справу призначено до розгляду по суті на 13 січня 2021 року.

Відповідно до статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України 13 січня 2021 року сторонам проголошено вступну та резолютивну частину рішення та оголошено про час виготовлення рішення у повному обсязі.

Позовна заява обґрунтована тим, що прийняте кадровою комісією оскаржуване рішення ні вимогам КАС України, ні Закону № 113-ІХ, ні Порядків № 221 та № 233 не відповідає. Так, в оскаржуваному рішенні П`ятнадцята кадрова комісія з атестації прокурорів регіональних прокуратур зробила висновок про наявність обґрунтованих сумнівів щодо відповідності позивача вимогам професійної етики та доброчесності. Як зазначено в рішенні, такі висновки зроблені на підставі дослідження матеріалів атестації та пояснень позивача, які надані під час співбесіди. Вказує, що невідповідність вимогам професійної етики обґрунтована наявністю в мережі Інтернет публікації, в якій опублікована переписка народного депутата України ОСОБА_2 зі позивачем в одному із меседжерів. Вказує, що публікація у мережі Інтернет на яку посилається кадрова комісія в оскаржуваному рішенні, не була предметом обговорення під час співбесіди з позивачем. Предметом обговорення була публікація на сайті https;//antikor.com.ua/articles/344947-ziat)-prokuror-i-seksizm-s-druqom-kak-protsvetaet-kumovstvo-v-sluqe-naroda, про що свідчить відеозапис співбесіди та запитальник, який попередньо надсилався позивачу кадровою комісією для надання відповідей. Крім того, жодна із публікацій взагалі не міститься в матеріалах атестації, які досліджувались комісією під час співбесіди, та які були надані на відповідний публічний запит. Зазначає, що незважаючи на те, що зміст вказаних публікацій схожий, у будь-якому випадку це свідчить про невідповідність оскаржуваного рішення кадрової комісії обставинам та матеріалам співбесіди. Крім того, про наявність публікації саме на сайті https//pravda.if.ua/zyat-prokuror-i-seksvzm-z-druqom-vak-proczvitave-kumivstvo-v-sluzi-narodu-foto/ позивачу взагалі не було відомо, усі пояснення надавались з приводу публікації на сайті htlps://antikor.com.ua/articles/344947-ziati-prokuror-i-seksizm-s-druqom-kak-protsvetaet-kumovstvo-v-sluqe-naroda.Також вказує, що висновок комісії ґрунтується виключно на припущеннях, оціночних поняттях та суб`єктивному розумінні опублікованої інформації та змісту смс-повідомлень, які відображені на фото. Як у відповіді на письмові запитання, так і під час співбесіди позивачем надані ґрунтовні пояснення стосовно публікації на сайті ІНФОРМАЦІЯ_1 та змісту смс-повідомлень, які там відображені на фото, в яких позивач повідомив, що переписка дійсно мала місце, проте у публікації викладені окремі її фрагменти, зміст яких оцінений авторами помилково, у відриві від контексту, певні фрази витлумачені довільно, на розсуд автора. Крім того позивач вказує, що ним зроблені пояснення що це було приватне спілкування на побутовому рівні з його родичем, що фіксація такого спілкування та публікація в мережі Інтернет невідомими особами та дослідження змісту такого спілкування під час співбесіди, це втручання у його та іншої людини приватне життя. Вказує, що будь-які дії, які б свідчили про порушення позивачем вимог професійної етики не вчинялись, до дисциплінарної відповідальності він не притягувався. Проте, такі пояснення не були взяті до уваги кадровою комісією, та жодним чином не відображені в оскаржуваному рішенні, у тому числі не наведено обґрунтованих причин їх відхилення, тобто їм взагалі не надано оцінки під час дослідження питання дотримання позивачем вимог професійної етики, що свідчить про суб`єктивне та упереджене ставлення кадрової комісії. Зазначає, що викладене призвело до того, що кадрова комісія у своєму рішенні висловила припущення про те, що позивач, використовуючи статус прокурора, намагався вирішити побутові питання третьої особи, у зв`язку з чим позивачем не дотримано вимог професійної етики та поведінки, як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення, передбачених статтями 4,16,19 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів та статті 19 Закону України «Про прокуратуру». Також зазначає, що висновок кадрової комісії щодо майна позивача також є необґрунтованими, упередженими, безпідставними та зробленими за межами повноважень комісії, оскільки обставини набуття у власність позивача вказаного рухомого майна взагалі не були предметом обговорення під час проведення процедури співбесіди. Стосовно цих обставин, ні під час надіслання на адресу позивача письмових запитань, ні безпосередньо під час співбесіди, членами кадрової комісії будь- яких питань не ставилось. Зазначає, що тим самим кадрова комісія позбавила позивача права та можливості надання пояснень стосовно цього майна та надання підтверджуючих документів. Такі обставини свідчать про невідповідність висновків оскаржуваного рішення кадрової комісії обставинам та матеріалам співбесіди. Також зазначає, що обставини набуття позивачем у власність автомобілів Хюндай, 2011 року випуску, та Тойота Венза, 2010 року випуску, не можуть будь-яким чином впливати на оцінку кадровою комісією доброчесності як прокурора, оскільки таке майно придбано позивачем до працевлаштування до органів прокуратури та набуття статусу прокурора. Законність придбання такого майна та відповідність його вартості отриманим доходам перевірялась уповноваженим на те органом, про що свідчить Висновок Державної фіскальної служби України № 12136/9/04-65-17-02 від 01 липня 2015 року про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пункту 2 частини 5 статті 5 ЗУ «Про очищення влади», відповідно до якого встановлено, що вартість майна (майнових прав), вказаних позивачем у щорічній декларації про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру, за час його перебування на посадах, визначених у підпунктах 1-10 частини 1 статті 2 ЗУ «Про очищення влади», відповідають наявній податковій інформації про отримані доходи із законних джерел.

В судовому засіданні позивач та його представник просили суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представник Офісу Генерального прокурора проти позову заперечив з підстав викладених у письмовому відзиві вх.№52620 від 03 листопада 2020 року, відповідно до якого зазначає, що позивач успішно пройшов два етапи атестації. Надалі у визначений кадровими комісіями з атестації прокурорів регіональних прокуратур час та місце позивачем прийнято участь у співбесіді (третій етап атестації). На підставі досліджених матеріалів атестації, п`ятнадцята кадрова комісія з атестації прокурорів регіональних прокуратур встановила обставини, які свідчать про невідповідність позивача вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Щодо професійної етики вказує, що під час співбесіди та у наданих письмових поясненнях прокурор ОСОБА_1 підтвердив, що опублікована у мережі Інтернет переписка з народним депутатом України ОСОБА_2 дійсно мала місце. Як вбачається із опублікованих фото повідомлень чоловіки обговорювали питання про підключення газопостачання у квартирі народного депутата України. Прокурор написав, що вже намагався вирішити це питання з відповідними органами, однак безуспішно. Із наведеного повідомлення випливає, що ОСОБА_1 , використовуючи статус прокурора, намагався вирішити побутові питання третьої особи. Таким чином прокурором ОСОБА_1 не дотримано вимог професійної етики та поведінки. Щодо доброчесності то вказує, що при проведенні співбесіди встановлено: явну невідповідність набуття у власність прокурором ОСОБА_1 автомобілів марки «Hyundai», 2011 року випуску, та «Toyota Venza», 2010 року випуску, набуття яких зазначено у декларації за 2012 рік, тоді як його сукупний дохід за 2012рік склав 37 тис. гривень.; явну невідповідність між ціною придбання 10 травня 2019 року катеру «Silver Hawk», 2001 року випуску, за кошти у розмірі 20 тис. грн, тоді як середня ринкова вартість подібних плавзасобів складає орієнтовно 10-15 тис. дол США, що у сукупності викликає обґрунтовані сумніви у доброчесності прокурора.

В судовому засіданні представник Офісу Генерального прокурора просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити.

Представник Запорізької обласної прокуратури проти позову заперечив з підстав викладених у письмових запереченнях вх.№48819 від 15 жовтня 2020 року, відповідно до яких зазначено, що прокуратурою області 14 серпня 2020 року отримано рішення п`ятнадцятої кадрової комісії від 22 липня 2020 року № 8н про неуспішне проходження атестації прокурором відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Запорізької області ОСОБА_1 . Ураховуючи наявність вказаного рішення, відсутні законодавчі підстави для поновлення останнього на посаду прокурора у відповідній обласній прокуратурі згідно з положеннями пунктів 7, 18 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113. З огляду на викладене, наказ від 18 серпня 2020 року № 1570к прокурором Запорізької області видано у відповідності до вимог діючого законодавства України.

В судовому засіданні представник Запорізької обласної прокуратури просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити.

Розглядаючи матеріали справи судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 з листопада 2013 року працював в органах прокуратури Запорізької області.

З 04 лютого 2020 року на підставі наказу прокурора Запорізької області № 185к від 04 лютого 2020 року ОСОБА_1 призначено на посаду прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Запорізької області, яку й обіймав до моменту звільнення з органів прокуратури, а саме до 20 серпня 2020 року.

Розділом II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-ІХ, зокрема, встановлено, що прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів у Генеральній про куратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних про куратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.

Позивач успішно пройшов перші два етапи атестації - іспит у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора та іспит у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки.

У зв`язку із цим його допущено до наступного етапу атестації - проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності.

09 та 22 липня 2020 року позивач проходив останній третій етап атестації - співбесіду з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності і виконання практичного завдання для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурора, який проводився П`ятнадцятою кадровою комісією з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора, створеною наказом Генерального прокурора № 257 від 02 червня 2020 року.

За результатом проведення співбесіди П`ятнадцятою кадровою комісією з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора прийнято рішення № 8н від 22 липня 2020 року про неуспішне проходження атестації ОСОБА_1 .

Як наслідок, на підставі вказаного рішення кадрової комісії, прокурором Запорізької області видано наказ № 1570к від 18 серпня 2020 року про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Запорізької області та органів прокуратури Запорізької області з 20 серпня 2020 року на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру».

Позивач не погоджуючись з вказаними рішеннями відповідачів, звернувся до суду з позовною заявою.

Враховуючи викладене, заслухавши пояснення представників сторін всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, а також відзиви відповідачів, суд зазначає про таке.

25 вересня 2019 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» №113-IX , яким запроваджено реформування системи органів прокуратури.

Згідно з пункту 6 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2010 року № 1697.

За приписами пункту 7 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ прокурори та слідчі органів прокуратури, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів і слідчих у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.

Як встановлено у пунктах 10-14 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур (у тому числі ті, які були відряджені до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі) мають право в строк, визначений Порядком проходження прокурорами атестації, подати Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах. У заяві також повинно бути зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних, на застосування процедур та умов проведення атестації. Форма та порядок подачі заяви визначаються Порядком проходження прокурорами атестації.

Атестація прокурорів проводиться кадровими комісіями Офісу Генерального прокурора, кадровими комісіями обласних прокуратур.

Предметом атестації є оцінка:

1) професійної компетентності прокурора;

2) професійної етики та доброчесності прокурора.

Атестація прокурорів включає такі етапи:

1) складення іспиту у формі анонімного письмового тестування або у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора. Результати анонімного тестування оприлюднюються кадровою комісією на офіційному вебсайті Генеральної прокуратури України або Офісу Генерального прокурора не пізніше ніж за 24 години до проведення співбесіди;

2) проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурори виконують письмове практичне завдання.

Атестація може включати інші етапи, непроходження яких може бути підставою для ухвалення кадровою комісією рішення про неуспішне проходження атестації прокурором. Перелік таких етапів визначається у Порядку проходження прокурорами атестації, який затверджує Генеральний прокурор.

Графік проходження прокурорами атестації встановлює відповідна кадрова комісія. Атестація проводиться прозоро та публічно, у присутності прокурора, який проходить атестацію. Перебіг усіх етапів атестації фіксується за допомогою технічних засобів відео- та звукозапису.

За результатами складення прокурором іспиту відповідна кадрова комісія ухвалює рішення щодо допуску прокурора до проведення співбесіди. Якщо прокурор за результатами складення іспиту набрав меншу кількість балів, ніж прохідний бал, встановлений згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, це є підставою для недопущення прокурора до етапу співбесіди і ухвалення кадровою комісією рішення про неуспішне проходження атестації таким прокурором (пункт 16 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ).

Кадрові комісії за результатами атестації прокурора ухвалюють одне із таких рішень: рішення про успішне проходження прокурором атестації або рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.

Кадрові комісії за результатами атестації подають Генеральному прокурору інформацію щодо прокурорів, які успішно пройшли атестацію, а також щодо прокурорів, які неуспішно пройшли атестацію.

Повторне проходження одним і тим самим прокурором атестації або одного з її етапів забороняється (пункт 17 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ).

Пунктом дев`ятим розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ передбачено, що атестація здійснюється згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, який затверджується Генеральним прокурором.

Як зазначено судом, наказом Генерального прокурора від 03 жовтня 2019 року № 221 (зі змінами, внесеними наказами Генерального прокурора від 17 грудня 2019 року № 336, від 04 лютого 2020 року № 65, від 19 лютого 2020 року № 102), затверджено Порядок проходження прокурорами атестації (далі по тексту - Порядок №221).

Відповідно до Порядку №221 атестація прокурорів - це встановлена розділом II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" та цим Порядком процедура надання оцінки професійній компетентності, професійній етиці та доброчесності прокурорів Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур і військових прокуратур.

Проведення атестації прокурорів та слідчих регіональних прокуратур, військових прокуратур регіонів (на правах регіональних) забезпечують кадрові комісії Офісу Генерального прокурора, а прокурорів та слідчих місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) - кадрові комісії обласних прокуратур.

Відповідно до пункту 6 вказаного Порядку атестація включає такі етапи:

1) складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора;

2) складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки;

3) проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурори виконують письмове практичне завдання.

Як передбачено пунктами 7 - 9 розділу І Порядку повторне проходження одним і тим самим прокурором атестації або одного з її етапів не допускається. Якщо складання відповідного іспиту було перервано чи не відбулося з технічних або інших причин, незалежних від членів комісії та прокурора, комісія призначає новий час (дату) складання відповідного іспиту для прокурора.

За результатами атестації прокурора відповідна кадрова комісія ухвалює одне із таких рішень:

1) рішення про успішне проходження прокурором атестації;

2) рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.

Атестація проводиться на підставі письмової заяви прокурора Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури про переведення на посаду прокурора відповідно в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах, в якій зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних і на застосування процедур та умов проведення атестації. Форми типових заяв прокурора встановлено у додатку 2 цього Порядку.

Згідно з пунктом 10 розділу І Порядку заява, вказана у пункті 9 розділу І цього Порядку, подається Генеральному прокурору прокурорами Генеральної прокуратури України (включаючи прокурорів Головної військової прокуратури, прокурорів секретаріату Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів), прокурорами регіональних прокуратур, військових прокуратур регіонів (на правах регіональних), прокурорами місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів та інших військових прокуратур (на правах місцевих) до 15 жовтня 2019 року (включно). Заява підписується прокурором особисто.

Так, матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 на виконання вимог підпункту 1 пункту 19 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №113-ІX в межах граничного строку подання відповідної заяви, подано Генеральному прокурору заяву про переведення до обласної прокуратури та про намір у зв`язку із цим пройти атестацію.

Разом з тим, позивач успішно пройшов перші два етапи атестації - іспит у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора та іспит у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки. Така обставина не заперечується сторонами по справі.

Відповідно до пункту 1 Порядку №233 визначено, що порядок роботи кадрових комісій, що здійснюють свої повноваження на підставі пункту 11, підпункту 7 пункту 22 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури", Закону України "Про прокуратуру", визначається цим Порядком та іншими нормативними актами.

Комісії забезпечують:

- проведення атестації прокурорів та слідчих Генеральної прокуратури України (включаючи прокурорів та слідчих Головної військової прокуратури, прокурорів секретаріату Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів), регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур;

- здійснення добору на посади прокурорів;

- розгляд дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів.

Під час своєї діяльності комісії здійснюють повноваження, визначені Законом України "Про прокуратуру", розділом ІІ Прикінцеві і перехідні положення" Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», цим Порядком та іншими нормативними актами (пункт 2 Порядку №233).

Склад комісії затверджує Генеральний прокурор, який визначає її голову та секретаря (пункт 4 Порядку №233).

За приписами пункту12 Порядку №233 рішення комісії, крім зазначених в абзаці другому цього пункту, в тому числі процедурні, обговорюється її членами і ухвалюються шляхом відкритого голосування більшістю голосів присутніх на засіданні членів комісії. Член комісії вправі голосувати «за» чи «проти» рішення комісії. У разі рівного розподілу голосів, приймається рішення, за яке проголосував голова комісії.

Рішення про успішне проходження прокурором атестації за результатами співбесіди ухвалюється шляхом відкритого голосування більшістю від загальної кількості членів комісії. Якщо рішення про успішне проходження прокурором атестації за результатами співбесіди не набрало чотирьох голосів, комісією ухвалюється рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.

Рішення про неуспішне проходження атестації повинно бути мотивованим із зазначенням обставин, що вплинули на його прийняття.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Даний конституційний припис закріплено у статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Розкриваючи зміст верховенства права, Європейський суд з прав людини констатує, що верховенство права - це розуміння того, що верховна влада, держава та її посадові особи мають обмежуватися законом.

Враховуючи те, що рішення п`ятнадцятої кадрової комісії є згідно з Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19 вересня 2019 року № 113-IX безальтернативною підставою для прийняття Генеральним прокурором наказу про звільнення позивача з посади, останнє має ознаки рішення суб`єкта владних повноважень та має відповідати вимогам частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до змісту якої, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи, на засіданні П`ятнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів прийнято рішення від 22 липня 2020 року №8н про неуспішне проходження прокурором ОСОБА_1 атестації.

Зі змісту оскаржуваного рішення встановлено, що Комісія з`ясувала обставини, які свідчать про невідповідність прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Запорізької області ОСОБА_1 вимогам професійної професійної етики та доброчесності.

У рішенні №8н від 22 липня 2020 року щодо професійної етики вказано, що позивач поза службою поводитися коректно і пристойно. При з`ясуванні будь- яких обставин з представниками правоохоронних і контролюючих органів не використовувати свій службовий статус, у тому числі посвідчення прокурора з метою впливу на посадових осіб. Під час співбесіди та у наданих письмових поясненнях прокурор ОСОБА_1 підтвердив, що опублікована у мережі Інтернет, зокрема на сайті https//pravdajf.ua/zyat_rokuror_i_seksyzm_z_drugom_yak_proczvitaye_kumivstvo_v-sluzi_narodu_foto/ переписка з народним депутатом України ОСОБА_2 дійсно мала місце. Як вбачається із опублікованих фото повідомлень чоловіки обговорювали питання про підключення газопостачання у квартирі народного депутата України. Прокурор написав, що вже намагався вирішити це питання з відповідними органами, однак безуспішно. При цьому із застосуванням ненормативної лексики зазначив, що «они там просто ... Даже меня как Прокурора не .. к начальнику пускать на пр..».

Із наведеного повідомлення випливає, що ОСОБА_1 , використовуючи статус прокурора, намагався вирішити побутові питання третьої особи. Таким чином прокурором ОСОБА_1 не дотримано вищенаведених вимог професійної етики та поведінки.

З положень норми процесуального закону слідує, що адміністративному суду при вирішенні адміністративного спору належить перевірити, зокрема, обґрунтованість саме тих висновків, стосовно обставин спірних правовідносин, які покладені суб`єктом владних повноважень в основу спірного рішення. Перевірка судом інших обставин спірних правовідносин виходить за межі предмету доказування в адміністративній справі і має своїм фактичним наслідком перебирання судом на себе функцій суб`єкта владних повноважень, а правовим мотивування спірного рішення додатковими фактичними підставами, що не відповідає запровадженому статті 6 Конституції України принципу розподілу державної влади та запровадженому статті 8 Конституції України принципу верховенства права.

Суд дослідивши докази які містяться в матеріалах справи, запит на тримання пояснень від позивача, а також відповідний матеріал з перепискою, суд прийшов до висновку про те, що кадрова комісія у своєму рішенні висловила припущення, оскільки з даних доказів неможливо встановити, що ОСОБА_1 використовував своє службове становище.

Позивачем до комісії надано відповідні пояснення, що народний депутат України ОСОБА_2 є рідним братом дружини позивача та є його родичем, з яким він підтримує родинні стосунки.

Суд зазначає, що доказів використання ОСОБА_1 свого службового становища комісією не зазначено. Із наданих посилань в інтернет мережі не можна встановити такого факту, а перевірка дійсності визначених у мережі інтернет обставин переписки комісією не проводилась.

Разом з тим, необхідно зауважити, що в оскаржуваному рішенні замість змісту статті 19 Кодексу професійної етики та поведінки прокурора, на яку посилається кадрова комісія, викладено зміст іншої норми, а саме статті 21 цього Кодексу.

Щодо посилань кваліфікаційної комісії на те, що нею встановлено: явну невідповідність набуття у власність прокурором ОСОБА_1 автомобілів Хюндай, 2011 року випуску, Тойота Венза, 2010 року випуску, набуття яких зазначено у декларації за 2012 рік, тоді як його сукупний дохід за 2012 рік склав 37 тис. грн.; явну невідповідність між ціною придбання 10 травня 2019 року катеру Silver Hawk, 2001 року випуску, за кошти у розмірі 20 тис. грн., тоді як середня ринкова вартість подібних плавзасобів складає орієнтовно 10-15 тис. дол. США, що у сукупності викликає обґрунтовані сумніви у доброчесності прокурора, то суд зазначає наступне.

Пунктом 9 Розділу IV Порядку від 03 жовтня 2019 року № 221 визначено, що для проведення співбесіди кадрова комісія вправі отримувати в усіх органах прокуратури, у Раді прокурорів України, секретаріаті Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, Національному антикорупційному бюро України, Державному бюро розслідувань, Національному агентстві з питань запобігання корупції, інших органах державної влади будь-яку необхідну для цілей атестації інформацію про прокурора.

В матеріалах справи відсутні докази того, що кадровою комісією були зроблені запити на підставі яких прийнято оскаржуване рішення. Представник Офісу Генерального прокурора до суду таких доказів не надав.

Суд приходить до висновку, що кадровою комісією безпідставно не отримано відповідно до пункту 9 Розділу IV Порядку від 03 жовтня 2019 року № 221 інформації заданих позивачу питань.

В свою чергу, правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення наслідків корупційних правопорушень визначено у Законі України 14 жовтня 2014 року №1700-VII "Про запобігання корупції" (із змінами і доповненнями) (далі - Закон №1700).

Пунктом 8 частини 1 статті 11 Закону №1700 встановлено, що здійснення в порядку, визначеному цим Законом, контролю та перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зберігання та оприлюднення таких декларацій, проведення моніторингу способу життя осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, віднесено до повноважень Національного агентства з питань запобігання корупції.

Відповідно до положень частини 1 статті 50 Закону №1700 повна перевірка декларації полягає у з`ясуванні достовірності задекларованих відомостей, точності оцінки задекларованих активів, перевірці на наявність конфлікту інтересів та ознак незаконного збагачення і може здійснюватися у період здійснення суб`єктом декларування діяльності, пов`язаної з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, а також протягом трьох років після припинення такої діяльності.

Національне агентство проводить перевірку декларації на підставі інформації, отриманої від фізичних та юридичних осіб, із засобів масової інформації та інших джерел, про можливе відображення у декларації недостовірних відомостей.

Згідно з положеннями статті 51 Закону №1700 Національне агентство здійснює вибірковий моніторинг способу життя суб`єктів декларування з метою встановлення відповідності їх рівня життя наявним у них та членів їх сім`ї майну і одержаним ними доходам згідно з декларацією особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що подається відповідно до цього Закону.

Моніторинг способу життя суб`єктів декларування здійснюється Національним агентством на підставі інформації, отриманої від фізичних та юридичних осіб, а також із засобів масової інформації та інших відкритих джерел інформації, яка містить відомості про невідповідність рівня життя суб`єктів декларування задекларованим ними майну і доходам.

Встановлення невідповідності рівня життя суб`єкта декларування задекларованим ним майну і доходам є підставою для здійснення повної перевірки його декларації. У разі встановлення невідповідності рівня життя Національним агентством надається можливість суб`єкту декларування протягом десяти робочих днів надати письмове пояснення за таким фактом.

У разі виявлення за результатами моніторингу способу життя ознак корупційного правопорушення або правопорушення, пов`язаного з корупцією, Національне агентство інформує про них спеціально уповноважені суб`єкти у сфері протидії корупції.

Отже, виявлення відповідачем за результатом здійснення аналізу декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, ознак можливого відображення у декларації недостовірних відомостей та ознак можливого незаконного збагачення, само по собі не є підставою для висновку про невідповідність особи критеріям доброчесності, оскільки відповідні обставини мають бути перевірені уповноваженим на це органом та підтверджені допустимими доказами.

Верховний Суд у постанові від 11 квітня 2018 року у справі №814/886/17 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 73355978) зазначив, що відповідно до абзацу 5 частини 1 статті 50 Закону №1700-VII НАЗК проводить перевірку декларації на підставі інформації, отриманої від фізичних та юридичних осіб, із засобів масової інформації та інших джерел, про можливе відображення у декларації недостовірних відомостей. Згідно із частиною другою цієї статті у разі встановлення за результатами повної перевірки декларації відображення у декларації недостовірних відомостей Національним агентством з питань запобігання корупції письмово повідомляє про це керівника відповідного державного органу, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, їх апарату, юридичної особи публічного права, в якому працює відповідний суб`єкт декларування, та спеціально уповноважені суб`єкти у сфері протидії корупції.

Таким чином, Верховний Суд дійшов висновку, що здійснення контролю та перевірки декларацій, у тому числі достовірності відомостей, зазначених суб`єктом декларування у декларації, належить до виключної компетенції НАЗК.

Судом при розгляді справи не встановлено обґрунтованих сумнівів у кадрової комісії що позивач, його члени сім`ї здійснювали дії до приховування доходу, або інші дії які б свідчили про його не доброчесність, як то зазначено в оскаржуваному рішенні.

Оскаржуване рішення не містить посилань на перелік документів, які підтверджують викладене у рішенні. Такі документи не долучено відповідачем до матеріалів справи, що позбавляє суд можливості співставити зазначене кадровою комісією джерелам походження цих відомостей.

Необхідно звернути також увагу на те, що набуття у власність прокурором ОСОБА_1 автомобілів Хюндай, 2011 року випуску, Тойота Венза, 2010 року випуску, зазначено у декларації за 2012 рік.

Однак, при розгляді справи судом досліджено довідки про проходження таємної перевірки доброчесності №25/2-2783/ра-17 від 22 лютого 2017 року, №25/2-9808/ра-17 від 07 серпня 2017 року, №25/2-2286/ра-18 від 07 серпня 2018 року, відповідно до яких ОСОБА_1 , пройшов таємну перевірку доброчесності.

Також необхідно зазначити, що транспортні засоби набуті позивачем до вступу на службу до органів прокуратури.

Стосовно здійснення придбання 10 травня 2019 року катеру Silver Hawk, 2001 року випуску комісією встановлено невідповідність між ціною придбання та середньою ринковою вартістю плавзасобу.

На підтвердження обставин придбання плавзасобу позивачем, як до комісії так і до суду надано копію договору купівлі – продажу судна № 2611/18 від 26 листопада 2018 року та свідоцтва про право власності для прогулянкових суден СП № 003653 від 10 травня 2019 року.

За пунктом 2.1 договору купівлі – продажу визначено договірну ціну плавзасобу у розмірі 20 000 грн.

Відповідно до приписів частин 1, 5 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Частиною 1 статті 632 Цивільного кодексу України передбачено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

В судовому засіданні позивачем надано пояснення, що ціна визначалась з урахуванням технічного стану плавзасобу.

Обставина технічного стану плавзасобу комісією не прийнята до уваги та не перевірена в межах проходження позивачем атестації. Визначено суму середньої ринкової вартості подібних плавзасобів, без посилання на належні і допустимі джерела.

Необхідно зазначити, що належна мотивація рішення (як форма зовнішнього вираження дискреційних повноважень) дає можливість перевірити, як саме (за якими ознаками) відбувалася процедура атестації і чи була дотримана процедура його прийняття. Її обсяг і ступінь залежить від конкретних обставин, які були предметом обговорення, але у будь-якому випадку має показувати, приміром, що доводи/пояснення прокурора взято до уваги і, що важливо, давати розуміння чому і чим керувалася Комісія, коли оцінювала прокурора, виставляючи певну кількість балів, тобто які мотиви ухваленого рішення. Особливо-виняткової значимості обґрунтованість/вмотивованість рішення набуває тоді, коли йдеться про непроходження прокурором атестації, з огляду на наслідки, які це потягне.

Зокрема, рішення можна вважати вмотивованим, якщо в ньому зазначено обставини, що мають значення для правильного вирішення кожного з перелічених у Порядку №221 питань, які мають бути дослідженні в рамках атестації прокурора; є посилання на докази, на підставі яких ці обставини встановлено; є оцінка доводів та аргументів особи, щодо якої застосовується процедура атестації; є посилання на норми права, якими керувалася Комісія. Таке рішення повинно містити судження Комісії щодо професійної, особистої, соціальної компетентності прокурора, його доброчесності та професійної етики, відтак його здатності на належному рівні здійснювати покладені на нього законом обов`язки на займаній посаді.

З урахуванням приписів частини 2 статті 2 КАС України, суд оцінивши докази, які є у справі, в їх сукупності приходить до висновку, що рішення №8н П`ятнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора від 22 липня 2020 року про неуспішне проходження прокурором відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Запорізької області ОСОБА_1 атестації, прийняте суб`єктом владних повноважень не обґрунтовано, без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, не розсудливо, а отже є протиправним і підлягає скасуванню.

Щодо правомірності наказу Прокурора Запорізької області № 1570к від 18 серпня 2020 року про звільнення прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Запорізької області ОСОБА_1 з посади та з органів прокуратури Запорізької області, суд зазначає наступне.

Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначено Законом України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII (далі - Закон №1697-VII).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 16 Закону №1697-VII, незалежність прокурора забезпечується особливим порядком його призначення на посаду, звільнення з посади, притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Згідно з частиною 3 статті 16 Закону № 1697-VII, прокурор призначається на посаду безстроково та може бути звільнений з посади, його повноваження на посаді можуть бути припинені лише з підстав та в порядку, передбачених законом.

Відповідно до пункту 7 розділу II Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19 вересня 2019 року №113-IX (надалі - Закон №113-IX), прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.

Згідно з пункту 10 розділу II Прикінцевих і перехідних положень Закону №113-IX, прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур (у тому числі ті, які були відряджені до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі) мають право в строк, визначений Порядком проходження прокурорами атестації, подати Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах. У заяві також повинно бути зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних, на застосування процедур та умов проведення атестації.

Відповідно до підпункту 1 пункту 19 розділу ІІ Прикінцевих і перехідних положень Закону №113-IX, прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» за умови неподання прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури у встановлений строк заяви до Генерального прокурора про переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури та про намір у зв`язку із цим пройти атестацію.

Згідно з пунктом 9 частини 1 статті 51 Закону №1697-VII, прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.

Аналіз змісту наведеної правової норми дає підстави для висновку, що вжитий законодавцем роз`єднувальний сполучник «або» виділяє дві окремі підстави для звільнення прокурора із займаної ним посади: 1) ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду; 2) скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.

Суд наголошує, що наявність у пункті 9 частини першої статті 51 Закону №1697 двох окремих підстав для звільнення покладає на роботодавця обов`язок щодо зазначення в наказі про звільнення конкретної підстави, визначеної цим пунктом.

Аналіз практики Європейського Суду з прав людини дає підстави для висновку, що дана стаття, поміж іншого, закріплює принцип юридичної визначеності, який, в свою чергу, є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права.

Таким чином, суд наголошує, що принцип правової визначеності має застосовуватись не лише на етапі нормотворчої діяльності, а й під час безпосереднього застосування існуючих норм права, що даватиме можливість особі в розумних межах передбачати наслідки своїх дій, а також послідовність дій держави щодо можливого втручання в охоронювані Конвенцією та Конституцією України права та свободи цієї особи.

Отже, Законом №113 передбачено переведення прокурорів, зокрема у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду.

Відповідно до пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих і перехідних положень Закону №113-IX, до дня початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур їх повноваження здійснюють відповідно Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, місцеві прокуратури.

Згідно з пункту 4 розділу ІІ Прикінцевих і перехідних положень Закону №113-IX, день початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур визначається рішеннями Генерального прокурора стосовно Офісу Генерального прокурора, усіх обласних прокуратур, усіх окружних прокуратур.

Наказом Офісу Генерального Прокурора «Про окремі питання забезпечення початку роботи обласних прокуратур» від 03 вересня 2020 року №410 перейменовано без зміни ідентифікаційних кодів юридичних осіб в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань юридичну особу «Прокуратура Запорізької області» у «Запорізька обласна прокуратура».

Наказом Офісу Генерального Прокурора «Про день початку роботи обласних прокуратур» від 08 вересня 2020 року №414 визначено днем початку роботи обласних прокуратур 11 вересня 2020 року.

Отже, станом на час звільнення позивача з роботи (18 серпня 2020 року) ані реорганізація, ані ліквідація Прокуратури Запорізької області, де працював позивач, не відбувалася. Також, відповідачами не підтверджено відповідними доказами та не доведено скорочення кількості прокурорів.

Таким чином, посилання відповідача 2 в оскаржуваному наказі про звільнення на пункт 9 частини першої статті 51 Закону №1697 без зазначення конкретної підстави для звільнення, породжує для позивача негативні наслідки у вигляді стану юридичної невизначеності щодо підстав такого звільнення.

Тому, наказ Прокурора Запорізької області № 1570к від 18 серпня 2020 року є протиправним та підлягає скасування.

Відтак, з огляду на те, що суд дійшов висновку про протиправність рішення п`ятнадцятої кадрової комісії, протиправності наказу про звільнення, то наявні правові підстави для поновлення позивача в органах прокуратури та на посаді аналогічній тій, яку вона обіймав до звільнення, з урахуванням того, що на момент винесення рішення по даній справі Прокуратуру Запорізької області перейменовано в Запорізьку обласну прокуратуру.

В постанові Пленуму Верховного Суду України №9 від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз`яснено, що у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи - невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи (пункт 32 Пленуму).

Визначаючи розмір грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, суд виходить з того, що при обчисленні належної до виплати суми застосовуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08 лютого 1995 року (далі – Порядок №100).

Так, згідно з вимогами пункту 2 розділу ІІ Порядку №100, у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Відповідно до пункту 5 розділу ІV Порядку №100, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період (пункт 8 Порядку №100).

В матеріалах справи міститься Довідка від 21 серпня 2020 року №18-433вих-20 (а.с.211 т. 1), відповідно до якої розмір середньоденної заробітної плати позивача склав 1027,26 грн., середньомісячна заробітна плата – 22086,09 грн.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року №1155 «Про умови оплати праці прокурорів», що набрала чинності 16 січня 2020 року, затверджено схеми посадових окладів прокурорів Офісу Генерального прокурора, обласних, окружних прокуратур та прирівняних до них прокуратур.

Так, згідно зі вказаною постановою посадовий оклад прокурора обласної прокуратури становить 23052,00 грн.

Тобто, на день звільнення із займаної посади посадовий оклад позивача становив 23052,00 грн. та у подальшому з 11 вересня 2020 року підвищився до 37836 грн. (довідка Запорізької обласної прокуратури № 21-624вих-20 від 17 листопада 2020 року).

Коефіцієнт підвищення окладу суд розраховує наступним чином: 37836,00 грн. (оклад за посадою після підвищення) / 23052,00 (оклад за посадою на час звільнення) = 1,6.

Оскільки під час розгляду адміністративної справи з 11 вересня 2020 року відбулось підвищення посадового окладу за аналогічною посадою, яку обіймав позивач на дату звільнення, у зв`язку з чим з 11 вересня 2020 року розмір середньоденної заробітної плати становить 1643,61 грн. (1027,26 грн х1,6 коефіцієнт підвищення = 1643,61 грн.).

За таких обставин, сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 19 серпня 2020 року по 10 вересня 2020 року (16 робочих днів) складає 16437,76 грн. (1027,36 грн. х 16 = 16 437,76 грн.), а за період з 11 вересня 2020 року по 13 січня 2021 року (85 робочих дні) – 139 706,85 грн. (1643,00 грн. х 85 = 139 706,85 грн.), а усього 156 144,61 грн.

Враховуючи наведене сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 22086,09 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок Запорізької обласної прокуратури.

Щодо інших посилань учасників справи, суд зазначає, що вони не впливають на правильність вирішення спору по суті.

У рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява №30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

На підставі частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Відповідно до пунктів 2, 3 частини 1 статті 371 КАС України, негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

За таких обставин, рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді в Запорізькій обласній прокуратурі, рівнозначній посаді, яку він обіймав станом на день звільнення з Прокуратури Запорізької області, а також в частині стягнення заробітної плати у межах суми за один місяць (22 086,09 грн.), підлягає негайному виконанню.

Відповідно до статті 143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Статтею 132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення на користь позивача солідарно за рахунок бюджетних асигнувань Офісу Генерального прокурора та Запорізької обласної прокуратури судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 840,80 грн.

Керуючись ст.ст. 241, 243-246, 250 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Офісу Генерального прокурора (01011, м. Київ, вул. Різницька, 13/15, код ЄДРПОУ 00034051) Запорізької обласної прокуратури (69057, м. Запоріжжя, вул. О.Матросова, 29а, код ЄДРПОУ 02909973) про визнання протиправними та скасування рішення комісії, наказу про звільнення та зобов`язання поновити на роботі – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення №8н п`ятнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора від 22 липня 2020 року про неуспішне проходження прокурором відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Запорізької області ОСОБА_1 атестації.

Визнати протиправним та скасувати наказ Прокурора Запорізької області № 1570к від 18 серпня 2020 року про звільнення прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Запорізької області ОСОБА_1 з посади та з органів прокуратури Запорізької області.

Поновити ОСОБА_1 на посаді в Запорізькій обласній прокуратурі, рівнозначній посаді, яку він обіймав станом на день звільнення з Прокуратури Запорізької області.

Стягнути з Запорізької обласної прокуратури (69057, м. Запоріжжя, вул. О.Матросова, 29а, код ЄДРПОУ 02909973) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 19 серпня 2020 року по 13 січня 2021 року у сумі 156 144,61 грн.

Допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місць у розмірі 22 086,09 грн.

Допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді в Запорізькій обласній прокуратурі, рівнозначній посаді, яку він обіймав станом на день звільнення з Прокуратури Запорізької області.

Стягнути на користь ОСОБА_1 солідарно за рахунок бюджетних асигнувань Офісу Генерального прокурора та Запорізької обласної прокуратури судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 840 грн. (вісімсот сорок) 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення з урахуваннями доповнень пункту 3 розділу VІ “Прикінцевих положень” Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд.

Рішення виготовлено та підписано 20 січня 2021 року.

Суддя Д.В. Татаринов