Рішення № 94259497, 20.01.2021, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2021 року ЛуцькСправа № 140/16934/20

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Ковальчука В.Д., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Іваничівської районної філії Волинського обласного центру зайнятості, Волинського обласного центру зайнятості про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернувся в суд з позовом до Іваничівської районної філії Волинського обласного центру зайнятості (далі – Іваничівська районна філія ВОЦЗ, відповідач 1), Волинського обласного центру зайнятості (далі – ВОЦЗ, відповідач 2) про визнання дій територіального підрозділу Волинського обласного центру зайнятості Іваничівської районної філії Волинського обласного центру зайнятості неправомірними щодо неврахування страхового стажу до розрахунку допомоги по безробіттю, зобов`язання територіального підрозділу Волинського обласного центру зайнятості Іваничівської районної філії Волинського обласного центру зайнятості зарахувати до страхового стажу період роботи з квітня 2019 року по березень 2020 року на Відокремленому підрозділі “Шахта №9 “Нововолинська” Державного підприємства “Волиньвугілля”, зобов`язання територіального підрозділу Волинського обласного центру зайнятості Іваничівської районної філії Волинського обласного центру зайнятості врахувати для розрахунку допомоги по безробіттю нараховану ОСОБА_1 заробітну плату за період роботи з квітня 2019 року по березень 2020 року на Відокремленому підрозділі “Шахта №9 “Нововолинська” Державного підприємства “Волиньвугілля”, зобов`язання територіального підрозділу Волинського обласного центру зайнятості Іваничівської районної філії Волинського обласного центру зайнятості здійснити перерахунок та виплату допомоги по безробіттю з дати взяття на облік, а саме з 07 квітня 2020 року, з врахуванням виплачених сум.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 07 квітня 2020 року Іваничівською районною філією ВОЦЗ позивачу було надано статус безробітного.

12.11.2020 позивач звернувся до Іваничівської районної філії ВОЦЗ із заявою про здійснення перерахунку допомоги по безробіттю з урахуванням всіх періодів трудової діяльності.

На вказану заяву відповідач 1 листом від 19.11.2020 відмовив позивачу у здійсненні перерахунку допомоги по безробіттю. Однак, як вбачається із п. 2 Додатку №2 до Персональної картки №03220040100002 (таб. рішень, прийнятих філією центру зайнятості щодо зареєстрованого безробіття), позивачу було призначено допомогу по безробіттю без урахування усього страхового стажу, зокрема на Відокремленому підрозділі “Шахта №9 “Нововолинська” Державного підприємства “Волиньвугілля” в період з листопада 2017 року по березень 2020 року. Разом з тим, відповідно до довідки форми ОК-5 із реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування слідує, що позивачу була нарахована та виплачена заробітна плата за вказаний період у Відокремленому підрозділі “Шахта №9 “Нововолинська” Державного підприємства “Волиньвугілля”.

Позивач зазначає, що обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника. Відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи. А тому вважає, що працівники не повинні відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо неналежної сплати страхових внесків.

Враховуючи те, що Іваничівська районна філія ВОЦЗ в добровільному порядку не здійснює позивачу перерахунок допомоги по безробіттю, тому позивач звернувся до суду.

Ухвалою судді від 14.12.2020 відкрито провадження у даній справі та вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні).

30.12.2020 до суду надійшов відзив відповідача 2, у якому ВОЦЗ просив відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 з наступних підстав.

12.11.2019 позивач звернувся до Іваничівської районної філії ВОЦЗ із заявою про надання копії рішення про призначення допомоги по безробіттю, а також надання інформації про розмір допомоги по безробіттю. Із заявою про здійснення перерахунку допомоги по безробіттю з урахуванням всіх періодів трудової діяльності позивач не звертався. А тому відповідач 2 вважає, що визнання незаконними дій центру зайнятості щодо відмови у перерахунку допомоги по безробіттю є безпідставними та необґрунтованими. Документи для прийняття рішення про призначення допомоги по безробіттю з врахуванням страхового стажу позивачем не подавались. Відповідь на звернення носила інформаційний характер, та не є відмовою центру зайнятості у прийнятті рішення в межах своїх повноважень. Інших звернень від позивача не надходило. Розрахунковим періодом для призначення допомоги по безробіттю позивача є квітень 2019 року – березень 2020 року. За даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування Відокремленим підрозділом “Шахта №9 “Нововолинська” Державного підприємства “Волиньвугілля” не сплачено єдиний соціальний внесок за вказаний період, що також підтверджується даними Індивідуальних відомостей про застраховану особу ОК-5. А тому страховий стаж протягом 12 місяців, які передували реєстрації в службі зайнятості позивача становить 0 місяців. Перерахунок отриманої позивачем допомоги по безробіттю буде здійснено після надходження уточнених даних про застраховану особу з Державного реєстру.

Крім того, зазначає, що при зверненні 12.11.2020 до Іваничівської районної філії ВОЦЗ та при поданні позовної заяви до суду позивачем не надано жодних доказів, які б підтверджували наявність страхового стажу більше шести місяців протягом 12 місяців, що передували реєстрації як безробітного. Більше того, копія Індивідуальних відомостей про застраховану особу ОК-5 підтверджують відсутність оскаржуваного страхового стажу. При цьому, відповідач 2 вказує на те, трудова книжка не підтверджує наявність страхового стажу.

На підставі наведеного зазначає, що в Іваничівської районної філії ВОЦЗ відсутні правові підстави для перерахунку позивачу розміру допомоги по безробіттю, у зв`язку з чим просить відмовити в задоволенні позову повністю.

Від відповідача 1 30.12.2021 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просить відмовити у задоволенні позову з аналогічних підстав, вказаних у відзиві Волинського обласного центру зайнятості.

Ухвалою суду від 20 січня 2021 року відмовлено у задоволенні клопотань відповідачів про залучення третіх осіб та про розгляд в судовому засіданні за участю сторін даної адміністративної справи.

Дослідивши подані сторонами письмові докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних мотивів та підстав.

Судом встановлено, що в періоди з 20.07.2006 по 31.03.2020 (з урахуванням підготовчих курсів) ОСОБА_1 працював на Відокремленому підрозділі “Шахта №9 “Нововолинська” Державного підприємства “Волиньвугілля”, що підтверджується записами у трудовій книжці НОМЕР_1 . Відповідно до наказу від 31.03.2020 №30/к позивача звільнено з роботи за ч.3 ст.38 КЗпП України (за власним бажанням у зв`язку з невиконанням власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, умов колективного чи трудового договору).

07.04.2020 позивач звернувся до Іваничівської районної філії ВОЦЗ, що не заперечується відповідачами, із заявою про надання статусу безробітного, у зв`язку з чим 07.04.2020 наказом №НТ 200407 центром зайнятості надано ОСОБА_1 статус безробітного, який 07.04.2020 подав заяву про призначення виплати допомоги по безробіттю..

Виплата допомоги про безробіттю ОСОБА_1 була розпочата Іваничівською районною філією ВОЦЗ з 07.04.2020 згідно з наказом №НТ 200407.

12.11.2020 позивач звернувся до Іваничівської районної філії ВОЦЗ із заявою, у якій вказав те, що дізнався про неврахування певних періодів його трудової діяльності при призначенні допомоги по безробіттю. У зв`язку з цим просив надати копію рішення про призначення допомоги по безробіттю, а також надати інформацію про розмір допомоги та періоди, які були враховані для її призначення. Окрім того, просив надати інформацію про те, які періоди роботи не було враховано з вказаними на те підставами.

Листом від 19.11.2020 №590/25/01-19 Іваничіська районна філія ВОЦЗ повідомила позивача про те, що йому призначено допомогу по безробіттю на підставі поданої ним заяви про призначення допомоги по безробіттю та відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”, Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 06.04.2020 №624.

Розрахунок розміру допомоги по безробіттю проведено відповідно до вимог частин 2, 4 статті 22, частин 3 статті 23 Закону України “Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” та Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням. Затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 №1266.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд приходить до таких висновків.

Згідно із преамбулою Закону України “Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” від 02.03.2000 №1533-III (далі - Закон №1533-III), цей закон розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.

За приписами статті 1 Закону №1533-III у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття (далі - страхування на випадок безробіття) - система прав, обов`язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття;

страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає страхуванню на випадок безробіття та за який сплачено страхові внески (нею, роботодавцем);

страхові внески - кошти відрахувань на страхування на випадок безробіття, сплачені згідно із законодавством, що діяло до набрання чинності Законом України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування”, кошти єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, спрямовані на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття відповідно до пропорцій, визначених законом.

Терміни “застрахована особа”, “страхувальники” та “роботодавці” вживаються у цьому Законі у значенні, наведеному у Законі України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування”.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” від 08.07.2010 №2464-VI (далі – Закон №2464-VI).

Пунктами 3, 10 частини першої статті 1 Закону №2464-VI визначено значення термінів, зокрема:

застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок;

страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону №1533-ІІІ страхуванню на випадок безробіття підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), включаючи тих, які проходять альтернативну (невійськову) службу, цивільно-правового договору чи на інших підставах, передбачених законом, військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової служби) та інші особи, які проходять службу та отримують грошове забезпечення (далі - військовослужбовці), особи, які провадять незалежну професійну діяльність, фізичні особи - підприємці, члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню на інших підставах.

Частиною першою статті 6 Закону №1533-ІІІ встановлено, що право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття (далі - забезпечення) та соціальні послуги мають застраховані особи.

Одним із видів такого забезпечення є допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності (абзац другий частини першої статті 7 Закону №1533-ІІІ).

Згідно з частиною першою статті 22 Закону №1533-III право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу мають застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, страховий стаж яких протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, становить не менше ніж шість місяців за даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до частини другої статті 22 Закону № 1533-III застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, за даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування мають страховий стаж менше шести місяців або звільнені з останнього місця роботи з підстав, передбачених статтею 37, пунктами 3, 4, 7 і 8 статті 40, статтями 41 і 45 Кодексу законів про працю України, а також з аналогічних підстав, визначених іншими законами, особи, зазначені у частині другій статті 6 цього Закону, особи, зазначені в абзаці третьому частини четвертої статті 7 Закону України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб”, мають право на допомогу по безробіттю у мінімальному розмірі.

Частиною першою статті 23 Закону №1533-ІІІ встановлено, що застрахованим особам, зазначеним у частині першій статті 22 цього Закону, розмір допомоги по безробіттю визначається у відсотках до їх середньої заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого Кабінетом Міністрів України, залежно від страхового стажу, але не менше ніж мінімальний розмір допомоги по безробіттю, встановлений правлінням Фонду для цієї категорії осіб: до 2 років - 50 відсотків; від 2 до 6 років - 55 відсотків; від 6 до 10 років - 60 відсотків; понад 10 років - 70 відсотків.

Обчислення страхового стажу регламентовано статтею 21 Закону № 1533-ІІІ, відповідно до частини першої якої страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала страхуванню на випадок безробіття та за який щомісяця сплачено нею та роботодавцем страхові внески в сумі не менш як мінімальний страховий внесок, крім випадків, передбачених абзацом другим цієї частини.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Відповідно до пункту 6 частини другої статті 6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний пред`являти на вимогу застрахованої особи, на користь якої він сплачує єдиний внесок, повідомлення про взяття на облік як платника єдиного внеску та надавати інформацію про сплату єдиного внеску, в тому числі у письмовій формі.

З цим правом кореспондується обов`язок такого платника своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (пункт 1 частини другої статті 6 Закону №2464-VI), який підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (частина дванадцята статті 9 Закону №2464-V).

Як передбачено частинами сьомою, восьмою, десятою, одинадцятою статті 9 Закону №2464-V єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку. Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов`язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з органом доходів і зборів за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань. Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. Днем сплати єдиного внеску вважається: 1) у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів. У разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Крім того, згідно із частиною шостою статті 25 Закону №2464-V за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

Згідно з пунктами 1, 9 розділу II Порядку №613 допомога по безробіттю призначається центрами зайнятості з восьмого дня після реєстрації безробітного за його особистою заявою за формою, наведеною в додатку 1 до цього Порядку. Розмір допомоги по безробіттю визначається на підставі відомостей Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - Державний реєстр) залежно від страхового стажу, заробітної плати (доходу), а також довідок про грошове забезпечення, виданих особі військовими комісаріатами, де така особа перебувала на обліку, військовими частинами, органами, де особа проходила службу. Якщо на восьмий день з дати реєстрації безробітного, що є застрахованою особою, відсутні дані в повному обсязі для обчислення страхового стажу та середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), допомога по безробіттю призначається в мінімальному розмірі, який встановлюється правлінням Фонду. Після надходження уточнених даних про застраховану особу з Державного реєстру, для військовослужбовців - після подання особою документів з військового комісаріату, де така особа перебувала на обліку, військової частини або органів, де проходила службу, здійснюється перерахунок виплати допомоги по безробіттю з дня її призначення. У разі припинення реєстрації безробітного перерахунок може здійснюватися за заявою особи або за рішенням суду.

Відповідно до пункту 3 розділу IV Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 18.06.2016 №10-1, відомості до Реєстру застрахованих осіб, зміни, уточнення до них вносяться в електронній формі в автоматичному режимі на підставі: звітності, що подається страхувальниками до Пенсійного фонду України, відомостей центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Як вбачається із матеріалів справи, спір між сторонами виник щодо незарахування відповідачем до страхового стажу для призначення допомоги по безробіттю періоду роботи позивача з квітня 2019 року по березень 2020 року через відсутність даних про сплату страхових внесків.

Разом з тим, як слідує з матеріалів справи, позивачу за період роботи з квітня 2019 року по березень 2020 року була нарахована та виплачена Відокремленим підрозділом “Шахта №9 “Нововолинська” Державного підприємства “Волиньвугілля” заробітна плата, з якої нараховані страхові внески, що підтверджується Індивідуальними відомостями про застраховану особу форми ОК-5, наданими Пенсійним фондом України. Разом з тим, з даних відомостей вбачається, що страхові внески за позивача підприємством сплачені не були.

Системний аналіз вказаних вище нормативно-правових актів дає підстави дійти висновку про те, що до страхового стажу зараховується період (строк), протягом якого особа підлягає страхуванню на випадок безробіття та за який щомісяця роботодавцем сплачені страхові внески. При цьому, на думку суду, виходячи із змісту наведених вище правових норм, порушення страхувальником вимог законодавства щодо порядку та строків сплати страхових внесків тягне негативні наслідки лише щодо самого страхувальника (зокрема, у вигляді сплати недоїмки, штрафних санкцій та пені, а у разі їх наявності - сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення) та не може мати негативних наслідків для застрахованої особи у вигляді незарахування до страхового стажу періоду роботи, протягом якого такій особі нараховувалася заробітна плата, на яку у свою чергу нараховувалися страхові внески, проте не з вини застрахованої особи сплачені страхові внески зараховувалися в рахунок сплати заборгованих страхувальником сум недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

Суд зазначає, що, фактично, внаслідок невиконання Відокремленим підрозділом “Шахта №9 “Нововолинська” Державного підприємства “Волиньвугілля” обов`язку по сплаті страховних внесків позивач позбавлений соціальної захищеності (отримання належного матеріального забезпечення на випадок безробіття) та стажу за час роботи на вказаному підприємстві, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту, передбаченим статтею 46 Конституції України.

Вказаний висновок узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 24 травня 2018 року у справі №490/12392/16-а, від 01 листопада 2018 року у справі № 199/1852/15-а, від 26 березня 2020 року №299/3616/16-а.

Суд звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні докази того, що позивач звертався до Іваничівської районної філії ВОЦЗ з вимогою зарахувати до її страхового стажу для призначення допомоги по безробіттю періоду роботи з квітня 2019 року по березень 2020 року на Відокремленому підрозділі “Шахта №9 “Нововолинська” Державного підприємства “Волиньвугілля”. Суть його звернення від 12.11.2020 стосувалось надання інформації про розмір допомоги та періоди, які були враховані для призначення допомоги по безробіттю та про те, які періоди роботи не було враховано з вказаними на те підставами.

Таким чином, оскільки відповідач 1 при призначенні допомоги по безробіттю ОСОБА_1 використовував дані Державного реєстру та не відмовляв позивачу у зарахуванні до його страхового стажу періоду роботи з квітня 2019 року по березень 2020 року на Відокремленому підрозділі “Шахта №9 “Нововолинська” Державного підприємства “Волиньвугілля”, тому підстави для визнання неправомірними дій Іваничівської районної філії ВОЦЗ щодо неврахування вказаного періоду роботи до страхового стажу позивача для розрахунку допомоги по безробіттю відсутні.

Разом з тим, оскільки з наявних у справі письмових доказів вбачається, що з квітня 2019 року по березень 2020 року позивачу була нарахована та виплачена заробітна плата, на яку в свою чергу нараховувалися страхові внески, тому вказаний період підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача, а ОСОБА_1 в свою чергу має право на виплату допомоги по безробіттю в розмірі, визначеному частиною першою статті 23 Закону №1533-ІІІ.

Враховуючи те, що позивач позбавлений належного матеріального забезпечення на випадок безробіття у зв`язку з відсутністю в системі персоніфікованого обліку даних про сплату роботодавцем Відокремленим підрозділом “Шахта №9 “Нововолинська” Державного підприємства “Волиньвугілля” страхових внесків за період роботи з квітня 2019 року по березень 2020 року, які не були зараховані у зв`язку з невчасною сплатою таких внесків роботодавцем та не з вини застрахованої особи, тому з метою належного захисту порушених прав та інтересів ОСОБА_1 суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог шляхом зобов`язання Іваничівської районної філії ВОЦЗ провести з 07.04.2020 перерахунок і виплату допомоги по безробіттю позивачу з урахуванням страхового стажу за період з квітня 2019 року по березень 2020 року та виплачених сум.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (частина третя статті 139 КАС України).

Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ВОЦЗ судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 420,40 грн., який сплачений квитанцією №0.0.1927952621.1 від 02.12.2020.

Керуючись статтями 243, 245, 246, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Зобов`язати територіальний підрозділ Волинського обласного центру зайнятості (43025, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 3а, код ЄДРПОУ 05427482) – Іваничівську районну філію Волинського обласного центру зайнятості провести з 07 квітня 2020 року перерахунок і виплату допомоги по безробіттю ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) з урахуванням страхового стажу за період з квітня 2019 року по березень 2020 року на Відокремленому підрозділі “Шахта №9 “Нововолинська” Державного підприємства “Волиньвугілля” та виплачених сум.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Волинського обласного центру зайнятості (43025, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 3а, код ЄДРПОУ 05427482) судові витрати в сумі 420,40 грн. (чотириста двадцять гривень 40 коп.).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Суддя В.Д. Ковальчук