Рішення № 94259392, 19.01.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

19 січня 2021 р. Справа № 120/6344/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Поліщук І.М., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що 26.06.2017 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №22324-13, яким йому визначено податкове зобов`язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016 рік в сумі 31578,57 грн. При цьому, як зазначає позивач, відповідного податкового повідомлення-рішення він не отримував, а про його існування йому стало відомо лише в червні 2020 року. Разом із тим, вказане податкове повідомлення-рішення позивач вважає протиправним, оскільки воно винесене відповідачем без з`ясування та врахування істотних обставин, а тому звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Ухвалою від 10.11.2020 відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Даною ухвалою також встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву.

У встановлений судом строк відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує щодо задоволення даного адміністративного позову. Зокрема зазначає, що відповідно до свідоцтва про право власності від 13.05.2010 №17, витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень №02.08.2010, протягом 2016 року позивачу на праві власності належав житловий будинок з підвалом, терасою, тамбуром загальною площею 597,4 кв. м. Зазначає, що саме на підставі даних відомостей Козятинським управлінням ГУ ДФС у Вінницькій області було сформовано оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив, що згідно свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 від 13.05.2010, позивачу на праві приватної власності належить житловий будинок - літ. "А" з підвалом - літ. "п/А", терасою - літ. "а", підвалом - літ. "п/а", тамбуром - літ. "а1": загальною площею 597,4 кв.м., в тому числі житловою площею 28,0 кв.м.

Відповідне право приватної власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 02.08.2010 (номер витягу №26882195 від 02.08.2010).

Як зазначає позивач та слідує із матеріалів справи, 26.05.2017 державним реєстратором виконавчого комітету Козятинської міської ради Вінницької області було здійснено погашення попереднього запису на площу 597,4 кв.м. на підставі перенесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (розділ №12259112505214) нової площі майна - 140 кв.м.

Разом із тим, 26.06.2017 Головним управлінням ДФС у Вінницькій області прийнято податкове повідомлення-рішення №22324-13, яким позивачу визначено податкове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016 рік в сумі 31578,57 грн.

В той же час, позивач не погоджується із прийнятим податковим повідомленням-рішенням №22324-13 від 26.06.2017, адже на момент його прийняття, згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, за ним рахувався житловий будинок загальною площею 140 кв.м., тоді як зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016 рік визначено відповідачем виходячи із загальної площі будинку 597,4 кв.м.

Наведені вище обставини слугували підставою для звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.

Так, 01 січня 2015 року набрав чинності Закон України N71-VIII від 28 грудня 2014 року "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", яким, шляхом викладення в новій редакції ст. 266 ПК України, введено новий податок - податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України визначено, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об`єктом оподаткування, відповідно до п. п. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 ПК України, стали об`єкти житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх частка.

Відповідно до п.п. 266.3.1 п. 266.3 ст. 266 ПК України, базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності (п.п. 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 ПК України).

В даному ж випадку, обґрунтовуючи протиправність податкового повідомлення-рішення №22324-13 від 26.06.2017, позивач зазначає, що на момент його прийняття в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ним рахувався житловий будинок загальною площею 140 кв.м., а тому відповідне податкове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016 рік мало б бути визначене виходячи саме із даної площ будинку.

Разом із тим, суд звертає увагу позивача на те, що відповідний запис, в частині визначення загальної площі будинку 140 кв.м. був вчинений державним реєстратором лише 26.05.2017.

В той же час, згідно відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно протягом 2016 року за ОСОБА_1 рахувався на праві приватної власності житловий будинок загальною площею 597,4 кв.м.

Факт того, що за позивачем протягом 2016 року згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно рахувався житловий будинок загальною площею 597,4 кв.м., на переконання суду, не спростовується ані наданим позивачем технічним паспортом №19, виготовленим станом на 24.03.2017, ані довідкою КП "Вінницьке обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації" №233 від 28.08.2020.

Враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем вірно розраховано податкове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а тому підстави для скасування податкового повідомлення-рішення №22324-13 від 26.06.2017, на думку суду, відсутні.

За приписами вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Враховуючи вищевикладене, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачами, суд дійшов висновку, що з наведених у позовних заявах мотивів і підстав, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

З урахуванням вимог ст. 139 КАС України сплачений при зверненні до суду судовий збір позивачу не присуджується.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікацій код НОМЕР_2 );

Головне управління ДПС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 43142454).

Повний текст рішення складено 19.01.2021.

Суддя Поліщук Ірина Миколаївна