Рішення № 94259393, 19.01.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

19 січня 2021 р. Справа № 127/18477/20

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Свентуха Віталія Михайловича, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області про зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

до Вінницького окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області про зобов`язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказала, що відповідач листом №0512-830/0512.2-19 від 16.07.2020 року протиправно відмовив їй в оформленні паспорта громадянина України.

Ухвалою суду від 12.10.2020 року позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу термін для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою від 26.10.2020 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Даною ухвалою також надано відповідачу строк на подання відзиву.

20.11.2020 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки позивачу необхідно звернутись до суду для встановлення факту постійного проживання на території України станом на 24.08.1991 року. І тільки після позитивного рішення суду, звернутись із заявою про встановлення належності до громадянства України до територіального підрозділу Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області.

Відповідно до відповіді територіального підрозділу ДМС України у Вінницькій області №0512-830/0512.2-19 від 16.07.2019 року ОСОБА_1 звернулась за видачею паспорта до Третього міського відділу у м. Вінниці УДМС України у Вінницькій області на що їй було роз`яснено повну процедуру набуття громадянства України і власне отримання паспорту виходячи з даних обставин.

Зазначили, що обов`язковою умовою здійснення захисту судом є об`єктивна наявність порушеного права чи законного інтересу на момент звернення до суду. За відсутності об`єктивного порушеного права чи інтересів особи її позовні вимоги задоволенню не підлягають.

24.11.2020 року позивачем подано до суду відповідь на відзив, у якому заперечувала щодо аргументів, які викладені у відзиві на позовну заяву та просила задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.

Відповідно до частини 2 статті 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Водночас, дата ухвалення судового рішення у цій справі обумовлена перебуванням головуючого судді у щорічній відпустці з 28.12.2020 року по 10.01.2021 року та виходячи із терміну перебування на лікарняному з 11.01.2021 року по 18.01.2021 року (включно).

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

06.06.2019 року ОСОБА_1 звернулась із заявою до Третього міського відділу у м. Вінниці УДМС України у Вінницькій області щодо видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року.

Листом Третього міського відділу у м. Вінниці УДМС України у Вінницькій області №0512-830/0512.2-19 від 16.07.2019 року позивача повідомлено про те, що на виконання пункту 43 постанови КМУ від 25 березня 2015 року № 302 (в редакції постанови КМУ від 26 жовтня 2016 року № 745) з метою встановлення особи та належності до громадянства України було надіслано запити в обласні управління ДМС на предмет документування паспортом громадянина України зразка 1994 року / колишнього СРСР зразка 1974 року, встановлення факту реєстрації / зняття реєстрації місця проживання та оформлення документів для виїзду на постійне місце проживання.

Встановлено, що на ім`я позивача, 31.08.1988 року Оводіопольським РВ УМВС у Вінницькій області видавався паспорт громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року серії НОМЕР_1 . Відповідно особу позивача встановлено на підставі заяви про видачу вище вказаного паспорта (Форми № 1).

Фактів документування позивача паспортом громадянина України, оформлення документів для виїзду за кордон та реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання - не виявлено.

Також встановлено, що відповідно до обліків ДРАЦС актовий запис про народження № 756 від 15.04.1960 року містить відомості про народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 із зазначенням прізвища як " ОСОБА_3 ".

В зв`язку з відсутністю інформації про належність позивача до громадянства України з урахуванням відомостей про адреси проживання, що містяться в автобіографії, додатково зроблені перевірки до відділів обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУ ДМС України в Одеській області та УДМС України у Вінницькій області. Відповідно до обліків вказаних установ, відомості про постійне проживання ОСОБА_1 станом на 24.08.1991 року або 13.11.1991 року - відсутні.

Фактів, що мають юридичне значення, для видачі на ім`я позивача документів, що підтверджують громадянство України - не виявлено.

Врахувавши вище викладене, в рамках проведення процедури встановлення особи, особу позивача - встановлено, належність до громадянства України - не підтверджено.

Таким чином, відповідно до підпункту 1 пункту 100 постанови КМУ від 25 березня 2015 року № 302 прийнято рішення про відмову в оформленні ОСОБА_1 паспорта громадянина України.

Разом з тим, доведено до відома позивача те, що:

- відповідно до абзацу другого частини першої статті 10 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" у разі неможливості встановити особу протягом встановленого двомісячного строку особа встановлюється за рішенням суду про встановлення факту, що має юридичне значення, для видачі документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України. До завершення процедури встановлення особи, прийняття відповідного рішення суду документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, не видаються;

- відповідно до статті 3 Закону України "Про громадянство України" від 18.01.2001 року громадянами України є:

1) усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України;

2) особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Закону України "Про громадянство України" (13 листопада 1991 року) проживали в Україні і не були громадянами інших держав;

3) особи, які прибули в Україну на постійне проживання після 13 листопада 1991 року і яким у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року органами внутрішніх справ України внесено напис "громадянин України", та діти таких осіб, які прибули разом із батьками в Україну і на момент прибуття в Україну не досягли повноліття, якщо зазначені особи подали заяви про оформлення належності до громадянства України.

На переконання позивача, відповідач протиправно відмовив у видачі їй паспорта громадянина України зразка 1994 року, що і стало підставою для звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить із наступного.

Правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб визначено Законом України "Про громадянство України" №2235-III від 18.01.2001 року (далі - Закон №2235-III).

Відповідно до статті 1 Закону №2235-III, громадянство України - правовий зв`язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов`язках; громадянин України - особа, яка набула громадянство України в порядку, передбаченому законами України та міжнародними договорами України.

Згідно зі статтею 3 Закону №2235-III, громадянами України є: 1) усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України; 2) особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України "Про громадянство України" (13 листопада 1991 року) проживали в Україні і не були громадянами інших держав; 3) особи, які прибули в Україну на постійне проживання після 13 листопада 1991 року і яким у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року органами внутрішніх справ України внесено напис "громадянин України", та діти таких осіб, які прибули разом із батьками в Україну і на момент прибуття в Україну не досягли повноліття, якщо зазначені особи подали заяви про оформлення належності до громадянства України; 4) особи, які набули громадянство України відповідно до законів України та міжнародних договорів України.

Особи, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, є громадянами України з 24 серпня 1991 року, зазначені у пункті 2, - з 13 листопада 1991 року, а у пункті 3, - з моменту внесення відмітки про громадянство України.

Відповідно до статті 24 Закону №2235-III, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, у тому числі, здійснює повноваження щодо встановлення належності до громадянства України відповідно до статті 3 цього Закону; видання особам, які набули громадянство України, паспортів громадянина України, тимчасових посвідчень громадянина України, довідок про реєстрацію особи громадянином України.

Перелік документів, які подаються для встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, припинення громадянства України, скасування рішень про оформлення набуття громадянства України, а також процедуру подання цих документів та провадження за ними, виконання прийнятих рішень з питань громадянства України визначено Порядком провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженим Указом Президента України від 27 березня 2001 року №215 (в редакції Указу Президента України від 27 червня 2006 року №588/2006), згідно пункту 1 якого для встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, виходу з громадянства України особа подає заяву, а також інші документи, передбачені розділом II цього Порядку.

Заява з питань громадянства подається у письмовій формі з зазначенням дати її складання та підписується заявником (пункт 3 Порядку).

Згідно з підпунктом "а" пункту 7 Порядку, встановлення належності до громадянства України, серед іншого, стосується громадян колишнього СРСР, які не одержали паспорт громадянина України або паспорт громадянина України для виїзду за кордон та не мають у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт їхнього постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року або проживання в Україні за станом на 13 листопада 1991 року.

Пунктом 8 Порядку передбачено, що для встановлення належності до громадянства України відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону особа, яка за станом на 24 серпня 1991 року постійно проживала на території України і перебувала у громадянстві колишнього СРСР, але не має у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт її постійного проживання на території України на зазначену дату, подає:

а) заяву про встановлення належності до громадянства України;

б) копію паспорта громадянина колишнього СРСР. У разі відсутності паспорта громадянина колишнього СРСР подається довідка територіального органу Державної міграційної служби України про встановлення особи та про те, що за станом на 24 серпня 1991 року особа перебувала в громадянстві колишнього СРСР (за наявності документів, що підтверджують зазначений факт);

в) судове рішення про встановлення юридичного факту постійного проживання особи на території України за станом на 24 серпня 1991 року.

З аналізу наведеного вбачається, що відповідно до пункту 8 Порядку № 215, до заяви про встановлення належності до громадянства України, крім іншого, необхідно подати копію паспорта громадянина колишнього СРСР, а у разі його відсутності - довідку територіального органу Державної міграційної служби України про встановлення особи та про те, що за станом на 24 серпня 1991 року особа перебувала в громадянстві колишнього СРСР (за наявності документів, що підтверджують зазначений факт) (підпункт «б» пункту 8 Порядку №215).

Як встановлено судом із листа Третього міського відділу у м. Вінниці УДМС України у Вінницькій області №0512-830/0512.2-19 від 16.07.2019 року, в рамках проведення процедури встановлення особи, особу позивача - встановлено, проте належність до громадянства України не підтверджено.

Таким чином, належність позивача до громадянства будь-якої держави встановлено не було.

Отже, довідку, передбачену підпунктом "б" пункту 8 Порядку №215, позивачу не видано.

Суд звертає увагу, що процедура встановлення особи є обов`язковою стадією, за наслідками якої заявник отримує відповідну довідку про встановлення особи та про те, що за станом на 24 серпня 1991 року особа перебувала в громадянстві колишнього СРСР (за наявності документів, що підтверджують зазначений факт). Після отримання цієї довідки особа має право ініціювати питання про встановлення належності до громадянства України, особисто подавши відповідну заяву до територіального органу міграційної служби, додавши до неї, зокрема, вказану довідку.

З урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне вказати про те, що процедура встановлення особи передбачає встановлення належності до громадянства, оскільки ця процедура передбачає лише встановлення того, що за станом на 24 серпня 1991 року особа перебувала в громадянстві колишнього СРСР (за наявності документів, що підтверджують зазначений факт), а процедура встановлення належності до громадянства України є наступним етапом, початок якого неможливий без закінчення попереднього та отримання за його результатами довідки відповідно до підпункту "б" пункту 8 Порядку №215.

Однак, в даному випадку належності позивача до громадянства будь-якої держави не встановлено.

Вказане, на думку суду, свідчить про неможливість встановлення належності позивача до громадянства будь-якої держави в межах компетенції відповідача, а тому дії останнього в спірних правовідносинах є правомірними.

На переконання суду, наведене свідчить про недотримання позивачем вимог пункту 8 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27 березня 2001 року № 215, щодо порядку звернення з такою заявою та, відповідно, правомірність дій позивача в спірних правовідносинах.

Для отримання паспорту громадянина України, позивачу слід дотриматись процедури встановлення належності до громадянства України.

Зокрема, подати заяву та матеріали, що підтверджують факт її постійного проживання на території України.

Перелік необхідних документів визначено у пункті 8 Порядку 215.

Підпункт "в" пункту 8 Порядку 215 передбачає подання судового рішення про встановлення юридичного факту постійного проживання особи на території України, якщо у особи немає паспорта громадянина колишнього СРСР та відмітки про прописку.

Позивачу слід врахувати, що наведені положення передбачають можливість підтвердження факту постійного проживання на території України на зазначену дату (24.08.1991 року, 13.11.1991 року) рішенням суду про встановлення юридичного факту постійного проживання особи на території України.

Суд вважає обґрунтованою позицію відповідача, яка викладена у листі Третього міського відділу у м. Вінниці УДМС України у Вінницькій області №0512-830/0512.2-19 від 16.07.2019 року, відзиві на позовну заяву та полягає у необхідності ОСОБА_1 звернутись до суду для встановлення факту постійного проживання на території України станом на 24.08.1991 року. А тому, тільки після встановлення факту постійного проживання на території України судом, позивачу слід звернутись до відповідача із заявою про встановлення її належності до громадянства України.

Натомість, позивач звернулась до суду з позовом щодо оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року.

Тобто, не ініціювавши питання щодо встановлення її належності до громадянства України перед вказаним суб`єктом владних повноважень шляхом особистого звернення з заявою відповідно до пункту 8 Порядку № 215.

Згідно з приписами Кодексу адміністративного судочинства України, підставою для захисту права у судовому порядку обов`язково має бути встановлене судом під час розгляду справи порушення такого права суб`єктом владних повноважень.

Суд наголошує, що висновок про визнання протиправними дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень неможливий без достеменного встановлення факту вчинення позивачем всіх необхідних, передбачених чинним законодавством, активних дій, результатом яких могли бути очікувані ним рішення такого суб`єкта чи певні дії тощо.

Оскільки позивач особисто не зверталась з заявою про встановлення її належності до громадянства України до Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області, за результатами розгляду якої не отримувала довідку про її реєстрацію громадянином України, на підставі якої їй міг бути виданий паспорт громадянина України, тому суд констатує відсутність порушення прав позивача з боку зазначеного відповідача, яке, на думку позивача, виразилась у не видачі їй паспорта громадянина України.

Таким чином, такі позовні вимоги є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові №1540/3590/18 від 21 серпня 2019 року.

Частиною першою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що у разі відмови у задоволені позову судовий збір не відшкодовується.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, ст. 1, 3, 24 Закону України "Про громадянство України" №2235-III від 18.01.2001 року, Порядком провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженим Указом Президента України від 27 березня 2001 року №215 (в редакції Указу Президента України від 27 червня 2006 року №588/2006), суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РКОКПП НОМЕР_2 );

Відповідач: Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області (вул. Пирогова, 4, м. Вінниця, 21000, ЄДРПОУ 37836770).

Суддя Свентух Віталій Михайлович