Постанова № 9423914, 06.05.2010, Харківський апеляційний господарський суд

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" травня 2010 р. Справа № 63/36-10

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Фоміна В. О., судді Гончар Т. В. , Кравець Т.В.

при секретарі Горбачовій О.А.

за участю представників сторін :

позивача –не з’явився

відповідача –Кадєєва К.М., дов.№518/11.5.2 (копія у справі)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Багато профільне виробничо-комерційне підприємство «СВ»(вх. №1115Х/2-5)

на рішення господарського суду Харківської області від 24.03.2010 р. по справі №63/36-10

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Багато профільне виробничо-комерційне підприємство «СВ», м.Харків

до Відкритого акціонерного товариства ВТБ Банк в особі Харківської філії ВАТ ВТБ Банк, м.Харків

про визнання недійсним договору, -

встановила:

Позивач, ТОВ «Багато профільне виробничо-комерційне підприємство «СВ», звернулось до господарського суду Харківської області з позовом про визнання договору №169-Ю/1 від 02.04.2008 р., кладеного між ТОВ «Багато профільне виробничо-комерційне підприємство «СВ»та ВАТ ВТБ Банк.

Рішенням господарського суду Харківської області від 24.03.2010 року (суддя Погорєлова О.В.) в задоволені позовних вимог відмовлено повністю.

Позивач, ТОВ «Багато профільне виробничо-комерційне підприємство «СВ», з рішенням господарського суду не погодився та звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду, посилаючись при цьому на те, що господарським судом при винесенні оскаржуваного рішення було грубо порушено норми процесуального та матеріального права.

Відповідач, ВАТ ВТБ Банк в особі Харківської філії ВАТ ВТБ Банк, надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення господарського суду Харківської області від 25.03.2010 р. залишити без змін, як законне та обґрунтоване, а апеляційну скаргу –без задоволення.

05.05.2010 на адресу Харківського апеляційного господарського суду від позивача –ТОВ «БПВ-КП «СВ»надійшло клопотання з проханням визнати причину неявки (тяжку хворобу) представника позивача поважною та об’єктивною і не проводити судове засідання за його відсутності.

Відповідно до ст. ст. 99, 101 ГПК України апеляційний господарський суд розглядає справу повторно за наявними у справі і додатково поданими доказами за правилами розгляду цих справ у першій інстанції.

Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Будь-яких клопотань про намір залучити до матеріалів справи додаткові докази від позивача до суду апеляційної інстанції не надходило.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зі змінами, внесеними Протоколом №11, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Колегія суддів, порадившись на місці, вирішила клопотання позивача відхилити, оскільки зазначене клопотання направлено представником позивача без подання доказів на підтвердження обставин, викладених в ньому, а також в матеріалах справи достатньо документів, щоб розглянути апеляційну скаргу по суті без участі представника позивача .за наявними в справі матеріалами у відповідності до статті 75 ГПК України.

Перевіривши, в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, повноту встановлення обставин справи і докази по справі на їх підтвердження та їх юридичну оцінку судом першої інстанції, доводи апеляційної скарги, заслухавши представника присутньої сторони, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанції, 02.04.2008 року між ВАТ ВТБ Банк (банк) та ТОВ "БП-ВКП "СВ" (позичальник) був укладений договір про відкриття кредитної лінії № 169-Ю/1, відповідно до умов якого банк, на підставі Генеральної угоди № 169 від 02.04.2008 року та на положеннях та умовах цього кредитного договору надає позичальнику грошові кошти шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії (надалі по тексту кредит) з максимальним загальним лімітом 2400000,00 грн., проценти за користування кредитними коштами 16,0% річних, зі строком дії по 01.10.2009 року.

Позивач як в позовній заяві так і в апеляційній скарзі наполягає на тому, що договір про відкриття кредитної лінії № 169-Ю/1 від 02.04.2008 року був підписаний уповноваженою особою відповідача та скріплений печаткою, на якій зазначено ідентифікаційний код 26283082 Харківської філії ВТБ Банк, в той час як Харківська філія не є юридичною особою і договір повинен бути скріплений печаткою ВАТ ВТБ Банк (код 14359319). Цей факт, на думку позивача, свідчить про недодержання форми укладення договору, в зв’язку з чим, посилаючись на статтю 207 Господарського кодексу України, просить визнати договір недійсним.

Частиною 1 статті 207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання, яке не відповідає вимогам закону може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним.

При цьому, вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; не додержання встановленої форми угоди, правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.          

Статтею 215 Цивільного кодексу України визначені підстави для визнання правочину недійсним, зокрема, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 статті 203 Цивільного кодексу України.

Так, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається, проте у випадках, встановлених Цивільним кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч.ч.1 - 3, 5 ст. 203 ЦК України).

У відповідності до вищезгаданої ст. 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

В даному випадку спірний договір на відкриття кредитної лінії №169 від 02.04.2008 р. з боку Банку підписаний Заступником директора з операційної роботи Харківської філії ВАТ ВТБ Банк - Щербак Оксаною Валеріївною, яка діяла на підставі довіреності посвідченої 07.03.2008р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Міленіною К.О. за реєстровим номером №1205.

Відповідно ст. 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Відповідно до ч. 1 ст. 239, ч. 3 ст. 244 ЦК України, правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, які він представляє; довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами, та скріплюється печаткою цієї юридичної особи.

З іншого боку генеральна договір на відкриття кредитної лінії №169-Ю/1 від 02.04.2008 року підписаний директором ТОВ "БВКП "СВ" Лисим Григорієм Володимировичем, який, в свою чергу, діяв на підставі Статуту.

Відповідно до ч. 1 ст. 92 ЦК України, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Таким чином, договір на відкриття кредитної лінії №169-Ю/1 від 02.04.2008 року з обох сторін підписаний належним чином уповноваженими на це особами.

Стосовно посилання позивача на недодержання форми укладення договору, який вважає договір на відкриття кредитної лінії таким, що не скріплений печаткою відповідача (Харківська філія не є юридичною особою і договір, на думку позивача, повинен бути скріпленийа печаткою ВАТ ВТБ Банк) колегія суддів зазначає наступне.

Філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філії та представництва не є юридичними особами, вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення, як це передбачено ст. 95 ЦК України.

Згідно до статті 28 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" встановлено, що у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб міститься інформація про ідентифікаційний код філії, тобто філія юридичної особи має окремий ідентифікаційний код.

Згідно до статті 2 Закону України "Про банки та банківську діяльність" філія банку - відокремлений структурний підрозділ банку, що не має статусу - юридичної особи і здійснює банківську діяльність від імені банку.

Положенням про Харківську філію ВАТ ВТБ Банк встановлено, що Філія створена відповідно до рішення спостережної ради АКБ "Мрія" (протокол №3 від 02.09.2002 р.) і зареєстрована НБУ 20.02.2003 року. На підставі рішення учасників АКБ "Мрія" (протокол № 4 від 25.02.2007 р.) АКБ "Мрія" перейменовано у ВАТ ВТБ Банк. Відповідно до рішення спостережної ради Банку (протокол №6 від 02.07.2007 р.) Харківська філія АКБ "Мрія" перейменована у Харківську філію ВАТ ВТБ Банк. Філія не є юридичною особою й здійснює свою діяльність від імені Банку на підставі цього положення в межах наданих прав. Філія має печатки, штампи та бланки із зазначенням повного найменування Банку та Філії (п. 1.2., п. 1.3. та п. 1.7.).

У п. 2.1 Положення зазначається, що Філія Банку здійснює банківські та інші операції в межах отриманих ВАТ ВТБ Банк ліцензії та письмового дозволу від Національного банку України, ліцензії Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, а також відповідно до цього положення.

Згідно наданих до матеріалів справи ліцензії НБУ №79 та дозволу № 79-1 банк має право на здійснення операцій визначених п. 5-11, ч. 2 ст. 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність" та п. 1-4, ч. 2 та ч. 4 ст. 47 цього ж Закону.

Протоколом засідання правління ВАТ ВТБ Банк №95 від 03.08.2009 року було закріплено рішення припинити діяльність Харківської філії ВАТ ВТБ Банк, яка розташована за адресою: 61002, м.Харків, вул.Чернишевська, 66; встановити останній день роботи філії - 16.10.2009 р.; створити з 19.10.2009 р. на базі Харківської філії ВАТ ВТБ Банк Відділення "Харківська регіональна дирекція" ВАТ ВТБ Банк.

Згідно з Інструкцією про порядок видачі міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, та затвердження Умов і правил провадження діяльності з відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, затвердженої наказом МВС України від 11.01.1999 р. за №17 філіям, іншим відокремленим підрозділам підприємств, установ, організацій, господарських об'єднань, суб'єктів підприємництва, об'єднань громадян, зареєстрованих в Україні, інших організаційних форм підприємництва дозволяється виготовлення каучукових і металевих печаток, якщо - це передбачено статутом, положенням або наказом про ці філії (п 2.7).

Отже, з огляду на вищевикладене, діючим законодавством та внутрішніми актами банку передбачена можливість виготовлення Відділенням Харківської філії ВАТ ВТБ Банк печаток та штампів та використання їх у господарській діяльності.

За таких обставин, відсутність печатки ВАТ ВТБ Банк та наявність на спірному договорі печатки Харківської філії ВАТ ВТБ Банк, та підпису представника, що має на це повноваження, та за відсутністю даних про те, що особа, від імені якої такий представник діє, не схвалює такий правочин, господарський суд, при винесенні оскаржуваного рішення цілком правомірно визнав позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

Приймаючи до уваги викладене вище, колегія суддів доходить висновку, що доводи Товариства з обмеженою відповідальністю «Багато профільне виробничо-комерційне підприємство «СВ», наведені в апеляційній скарзі, позбавлені фактичного та правового обґрунтування, на їх підтвердження не було надано відповідних доказів, у зв’язку з чим підстави для скасування рішення господарського суду Харківської області від 24.03.2010 р. по справі №63/36-10 відсутні.

На підставі викладеного та керуючись статтями 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарсько процесуального кодексу України, -

постановила:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Багато профільне виробничо-комерційне підприємство «СВ»залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 24.03.2010 року по справі № 63/3610 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в місячний термін.

Головуючий суддя Фоміна В. О.

Судді Гончар Т. В.

Кравець Т.В.