Постанова № 9423802, 22.03.2010, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

22.03.10                                                                                           Справа № 5/112

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого –судді - О.Л. Мирутенко

суддів - Г.М. Гнатюк

- Н.М. Кравчук

Розглянувши апеляційну скаргу ТзОВ «Бізнес-Прогрес»

на рішення господарського суду Львівської області від 02.12.2009 року.

у справі №5/112

за позовом: ТзОВ «Захід-Схід 7»

до: ТзОВ «Бізнес-Прогрес»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ТзОВ «Вестер Україна»

про: стягнення 523584 грн.

З участю представників:

від позивача –Кобрин С.Б. –керівник.

від відповідача – не з’явився.

від третьої особи - не з’явився.

ВСТАНОВИВ :

          Рішенням господарського суду Львівської області від 02.12.2009р., суддя Петрик І.Й., позов ТзОВ «Захід-Схід 7»задоволено повністю. Стягнуто з ТзОВ “БІЗНЕС-ПРОГРЕС” на користь ТзОВ “ЗАХІД-СХІД 7” 529132,34 грн. заборгованості, з них: 523584,00 грн. –основного боргу; 5235,84 грн. –державного мита; 312,50 грн. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

З даним рішенням не погодився відповідач - ТзОВ «Бізнес-Прогрес»і оскаржив його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи.

Сторони були повідомлені належним чином про час та місце судового розгляду, що підтверджується реєстром Львівського апеляційного господарського суду на відправлення рекомендованої кореспонденції за 24.02.2010р.

19.03.2010р. апелянтом - ТзОВ «Бізнес-Прогрес»було подано заяву про відвід судді Мирутенка О.Л. Ухвалою першого заступника голови Львівського апеляційного господарського суду від 19.03.2010р. в задоволенні даної заяви було відмовлено з підстав викладених в даній ухвалі.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Львівської області від 02.12.2009р. у справі №5/112 - без змін, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 06 жовтня 2007 року між ТзОВ “ВЕСТЕР УКРАЇНА”(орендар), та ТзОВ “БІЗНЕС-ПРОГРЕС”(орендодавець) був укладений попередній договір, який 06 жовтня 2007 року був посвідчений приватним нотаріусом Трускавецького нотаріального округу, зареєстровано у реєстрі нотаріальних дій за № 2521, та зареєстровано у державному реєстрі правочинів за № 2399705 (попередній договір).

07 лютого 2008 року між орендарем та відповідачем було укладено додатковий договір до попереднього договору, який 07 лютого 2008 року також був посвідчений приватним нотаріусом Трускавецького нотаріального округу, зареєстровано у реєстрі нотаріальних дій за № 450 (додатковий договір).

Пунктом 1.1. попереднього договору визначено, що сторони зобов’язуються в строк і на умовах, встановлених цим попереднім договором, укласти договір оренди (основний договір) приміщень загальною площею 2880 (дві тисячі вісімсот вісімдесят) квадратних метрів, які будуть розташовані на першому поверсі одноповерхового будинку за адресою: м. Борислав, вул. Коваліва і будуть займати весь об’єкт. У пункті 1.4. попереднього договору визначено, що сторони зобов’язані укласти основний договір в час, що зазначений в листі орендодавця (відповідача) до орендаря (третьої особи) з повідомленням про готовність до укладення основного договору, при цьому в будь-якому випадку сторони зобов’язані укласти основний договір на пізніше 30 (тридцяти) днів з моменту введення об’єкта в експлуатацію (граничний строк підписання основного договору). У будь-якому випадку основний договір оренди повинен бути укладений не пізніше, ніж через один рік з моменту укладення даного попереднього договору оренди. Якщо сторони через рік з моменту укладення даного попереднього договору, не уклали основний договір оренди, у зв’язку з невведенням об’єкта в експлуатацію або неотримання свідоцтва про право власності на об’єкт, сторони зобов’язуються переукласти попередній договір на тих же умовах, які викладені в даному договорі на термін до укладення основного договору, але не більше, ніж на рік з моменту його укладення. Пунктом 1.5. попереднього договору визначено, що час і місце укладення основного договору вказується у листі, що направляється орендодавцем (відповідачем) орендареві (третій особі).

У пункті 3.1.3. попереднього договору визначено, що сторони погодили, що за оренду приміщень, незалежно від результатів господарської діяльності орендаря, встановлюється орендна плата з розрахунку за кожен календарний місяць оренди 90 (дев’яносто) гривень 90 коп. за 1 кв.м об’єкту оренди, в тому числі ПДВ, що становить 18 (вісімнадцять) доларів США за 1 кв.м об’єкту оренди, виходячи із офіційного курсу гривні до долара США, встановленого Національним банком України на день підписання договору. Пунктом 3.13. попереднього договору визначено, що протягом 15 (п’ятнадцяти) банківських днів з моменту підписання даного попереднього договору орендар (третя особа) зобов’язаний сплатити орендодавцеві (відповідачу) гарантійний платіж для забезпечення своїх зобов’язань за договором оренди в розмірі орендної плати за два місяці оренди (гарантійний платіж), як забезпечення виконання зобов’язань за основним договором. Сторони домовилися, що сума гарантійного платежу буде прийнята орендарем у зарахування орендної плати за останній місяць оренди.

На виконання умов пункту 3.13. попереднього договору та з урахуванням умов пункту 3.1.3. попереднього договору, орендар (третя особа) 25 жовтня 2007 року перерахував на поточний рахунок відповідача № 2600530013815 у Львівській філії ВАТ “ВіЕйБіБанк”в м. Львові, МФО: 325763, грошові кошти в сумі 523584,00 гривні (п’ятсот двадцять три тисячі п’ятсот вісімдесят чотири грн. 00 коп.), що підтверджується платіжним дорученням № 127 від 25 жовтня 2007 року.

Відповідно до умов пункту 4.1.1. попереднього договору та з урахуванням умов пункту 1.1. додаткового договору, орендодавець зобов’язався закінчити реконструкцію й будівельні роботи, одержати дозвіл на введення об’єкту в експлуатацію, витяг про право власності з БТІ не пізніше 15 (п’ятнадцятого) травня 2008 року.

Відповідно до умов підпункту 4.1.5. пункту 4.1. попереднього договору, орендодавець (відповідач) зобов’язаний підписати договір оренди на тих умовах, які зазначені в Додатку № 2, і Акт прийому-передачі приміщень протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту одержання свідоцтва про право власності на об’єкт та реєстрації права власності в реєстрі прав власності на нерухоме майно. Відповідно до пункту 4.1.7. попереднього договору та з урахуванням умов пункту 1.2. додаткового договору, орендодавець зобов’язаний був відкрити об’єкт не пізніше 02 червня 2008 року. Під відкриттям об’єкту розуміється укладання основного договору оренди, забезпечення умов роботи об’єкта, як єдиного комплексу, укладання орендодавцем необхідних договорів з постачальниками комунальних послуг. Відповідно до підпункту 4.1.10 пункту 4.1. попереднього договору та з урахуванням умов пункту 1.3. додаткового договору, орендодавець зобов’язаний за 4 (чотири) місяці до відкриття об’єкту, але не пізніше “02”лютого 2007 року передати приміщення орендареві за актом доступу для проведення робіт з облаштування й ремонту, необхідних для здійснення орендарем комерційної діяльності в приміщенні, а також доставки й розміщення необхідного устаткування й товарного запасу. Перелік і порядок проведення таких робіт визначаються цим попереднім договором, основним договором, а також технічним завданням, розподільчою відомістю й графіком виконання будівельних робіт, які укладаються і погоджуються сторонами додатково. Орендодавець гарантує, що до моменту передачі приміщення орендареві за актом доступу, будівельно-монтажні роботи в приміщеннях будуть закінчені. Приміщення повинно бути передано орендареві у вигляді, передбаченому попереднім договором, основним договором і технічним завданням у частині відповідальності орендодавця.

Однак станом на 07.10.2008 року відповідач свої зобов’язання, передбачені в п. 4.1. попереднього договору, не виконав.

Доказів виконання відповідачем умов попереднього договору не було надано суду ні першої, ні апеляційної інстанцій.

27 квітня 2009 року між орендарем та Товариством з обмеженою відповідальністю “ЗАХІД-СХІД 7”(позивач), було укладено Договір про відступлення права вимоги № 003/2009 (Договір).

Відповідно до пункту 1.1. договору первісний кредитор (орендар) відступив на умовах, визначених у договорі, право вимоги до боржника (Товариство з обмеженою відповідальністю “БІЗНЕС-ПРОГРЕС”, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ –33923513, місцезнаходження: 82200, Україна, Львівська область, місто Трускавець, вулиця Суховоля, будинок 54-а, п/р 2600530013815 у Львівській філії ВАТ “ВіЕйБіБанк”, МФО: 325763), який за текстом цієї позовної заяви найменується “відповідач”, з виконання грошового зобов’язання щодо повернення грошових коштів, сплачених первісним кредитором (орендарем) на користь боржника (відповідача) на підставі попереднього договору, який 06 жовтня 2007 року посвідчений приватним нотаріусом Трускавецького нотаріального округу, зареєстровано у реєстрі нотаріальних дій за № 2521, зареєстровано у державному реєстрі правочинів за № 2399705, у зв’язку з припиненням основного договору (попереднього договору) та не укладенням договору оренди (основного договору), обумовленого основним договором (попереднім договором), а новий кредитор (позивач) приймає на себе право вимоги до боржника (відповідача) з виконання грошового зобов’язання, яке виникло у первісного кредитора (орендаря).

У пункті 1.2. договору уступки визначено, що за договором новий кредитор (позивач) одержує замість первісного кредитора (орендаря) право вимоги до боржника (відповідача) з виконання грошового зобов’язання щодо повернення грошових коштів, сплачених первісним кредитором (орендарем) на користь боржника (відповідача) на підставі основного договору (попереднього договору), яке належить первісному кредитору (орендарю) у зв’язку з припиненням основного договору (попереднього договору) та не укладенням договору оренди (основного договору), обумовленого основним договором (попереднім договором).

Пунктом 1.3. договору визначено, що грошове зобов’язання складає 523584,00 гривні (п’ятсот двадцять три тисячі п’ятсот вісімдесят чотири грн. 00 коп.).

Відповідно до п. 4.1.2. договору первісний кредитор (орендар) передав новому кредитору (позивачу) всі документи, що підтверджують наявність грошових зобов’язань боржника (відповідача) перед первісним кредитором (орендарем), що засвідчено Актом приймання-передачі документів від 27 квітня 2009 року.

01 травня 2009 року орендар направив відповідачу повідомлення № 685 про те що між орендарем та позивачем був укладений договір про відступлення права вимоги № 003/2009 від 27 квітня 2009 року та просив виконувати грошові зобов’язання щодо повернення грошових коштів, сплачених орендарем на користь відповідача на підставі попереднього договору, які належать орендарю у зв’язку з припиненням попереднього договору та не укладенням договору оренди, обумовленого попереднім договором, на користь нового кредитора (позивача) –Товариства з обмеженою відповідальністю “ЗАХІД-СХІД 7”.

20 травня 2009 року позивач направив відповідачу лист № 005 з вимогою про повернення грошових коштів, сплачених орендарем на користь відповідача на підставі попереднього договору.

Згідно вимог статті 11 Цивільного кодексу України № 435-IV від 16 січня 2003 року із змінами та доповненнями визначено, що цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Стаття 174 Господарського кодексу України № 436-IV від 16 січня 2003 р. визначає, що господарські зобов’язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України № 435-IV від 16 січня 2003 р., зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

У статті 525 Цивільного кодексу України № 435-IV від 16 січня 2003 року із змінами та доповненнями визначено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно вимог статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог– відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частина 5 статті 182 Господарського кодексу України визначає, що відносини щодо укладення попередніх договорів регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. За попереднім договором суб’єкт господарювання зобов’язується у певний строк, але не пізніше одного року з моменту укладення попереднього договору, укласти основний господарський договір на умовах, передбачених попереднім договором.

Відповідно до норми статті 635 Цивільного кодексу України попереднім є договір, сторони якого зобов’язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору.

Зобов’язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

Враховуючи наведені норми чинного законодавства та обставини справи, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що відповідні зобов'язання сторін, передбачені попереднім договором, припинились.

Відповідно до частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов’язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов’язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частина 1 статті 516 ЦК України визначає, що заміна кредитора у зобов’язанні здійснюється без згоди боржника.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України № 435-IV від 16 січня 2003 року із змінами та доповненнями, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов’язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов’язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов’язанні.

Таким чином судами обох інстанцій встановлено, що позивач - ТзОВ «Захід-Схід 7»за Договором про відступлення права вимоги № 003/2009 набув права та обов’язки сторони в попередньому договорі та відповідно вимоги виконання грошового зобов’язання щодо повернення грошових коштів, сплачених первісним кредитором (орендарем) на користь боржника (відповідача) на підставі попереднього договору, який 06 жовтня 2007 року посвідчений приватним нотаріусом Трускавецького нотаріального округу, зареєстровано у реєстрі нотаріальних дій за № 2521.

Згідно із ст. 33 ГПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Належних доказів наявності передбачених законом чи договором підстав для звільнення відповідача-апелянта від обов'язку повернути отримані кошти ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду не було надано.

Таким чином, відповідач-апелянт безпідставно зберігає у себе та користується грошовими коштами позивача, сума основного боргу відповідача перед позивачем складає 523584,00 гривні (п’ятсот двадцять три тисячі п’ятсот вісімдесят чотири грн. 00 коп.) що повністю підтверджується матеріалами справи.

За таких обставин справи апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Судом першої інстанції обґрунтовано було відхилено клопотання відповідача про зупинення провадження у справі. Згідно із ч. 1 статті 79 ГПК України, господарський суд зупиняє провадження у справі не у зв'язку із розглядом іншим судом іншої, пов'язаної з нею справи, а лише у разі викликаної цим неможливості розгляду даної справи. Як вбачається з пункту 1.4. попереднього договору від 06.10.2007 р., зобов'язання сторін по укладенню основного договору на підставі попередньою договору діяло протягом одного року і припинилось станом на дату розгляду справи судом. У випадку укладення між сторонами іншого попереднього договору на тих самих умовах, як це передбачено п. 1.4. попереднього договору, на чому наполягає відповідач у своїх позовних вимогах, поданих на розгляд господарському суду Харківської області, між сторонами виникнуть аналогічні, але інші взаємні права та обов'язки, що ґрунтуватимуться на іншій підставі. Окрім того, позовні вимоги, які розглядаються господарським судом Харківської області адресовані Товариству з обмеженою відповідальністю “ВЕСТЕР УКРАЇНА”, у той час як позивачем по даній справі є Товариство з обмеженою відповідальністю “ЗАХІД-СХІД 7”, яке набуло право вимоги із зобов'язань, що ґрунтуються на попередньому договорі від 06.10.2007 року. Отже, твердження відповідача про неможливість розгляду даної справи до вирішення господарським судом Харківської області іншої справи не є підставою для зупинення провадження у справі.

Аналогічне клопотання апелянта про зупинення провадження у справі відхилене апеляційним судом з наведених вище підстав.

З огляду на викладене, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Львівської області від 02.12.2009р. по справі №5/112 винесене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст. 101,103,105 ГПК України Львівський апеляційний господарський суд

Постановив:

Рішення господарського суду Львівської області від 02.12.2009 року у справі №5/112 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку.

Матеріали справи скерувати в господарський суд Львівської області.

Головуючий-суддя                                                   О.Л. Мирутенко

Судді:                                                                       Г.М. Гнатюк

                                                  Н.М. Кравчук