Постанова № 9423800, 12.04.2010, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

12.04.10                                                                                           Справа № 11/195

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого –судді - О.Л. Мирутенко

суддів - Г.М. Гнатюк

- Н.М. Кравчук

Розглянувши апеляційну скаргу ТзОВ «Інтерпромхолдінг»

на рішення господарського суду Рівненської області від 22.01.2010 року.

у справі № 11/195

за позовом: ТзОВ «Український промисловий банк»

до: ТзОВ «Інтерпромхолдінг»

про: стягнення 129095840,37 грн.

З участю представників :

від позивача –Гладченко Д.В. –представник (довіреність №4-ГО/10 від 22.01.2010р.)

від боржника –Омельченко А.В. –представник (довіреність №б/н від 08.04.2010р.)

Встановив :

Рішенням господарського суду Рівненської області від 22.01.2010р., суддя Грязнов В.В., позов ТзОВ «Український промисловий банк»було задоволено. Стягнуто з ТзОВ «Український промисловий банк»в доход державного бюджету України 25500 грн. державного мита. Стягнуто з ТзОВ «Інтерпромхолдінг»на користь ТзОВ «Український промисловий банк»93468000 грн. заборгованості по розрахунках за отриманий кредит, 23689292,84 грн. процентів за користування кредитом станом на 19.11.2009р., 11938,53 грн. пені за період з 30.06.2009р. по 17.12.2009р., 25500 грн. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. плати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          З даним рішенням не погодився відповідач - ТзОВ «Інтерпромхолдінг»і оскаржив його в апеляційному порядку з тих підстав, що господарським судом порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема не залучено до участі у справі в якості третьої особи ТзОВ          «Нафта-України»- майнового поручителя відповідача.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Рівненської області від 22.01.2010р. у справі №11/195 без змін, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.12.2006р. ЗАТ «Український промисловий банк»та ТзОВ «Інтерпромхолдінг»уклали кредитний договір на відкриття відновлювальної кредитної лінії №383/К-06.

Згідно даного договору банк відкрив відновлювальну відкличну кредитну лінію з 27.12.2006р. по 03.12.2007р. з лімітом кредитування 50000000 грн. з метою поповнення позичальником обігових коштів. За користування кредитними коштами позичальник до 28 числа кожного місяця повинен сплачувати відсотки за ставкою 18,5% річних. Договір діє до повного виконання сторонами зобов'язань (п.10.1 договору). Договір підписано начальником Де партаменту кредитування корпоративного бізнесу та директором ТзОВ «Інтерпромхолдінг», скріплено відбитками пе чаток сторін(а.с. 7-10).

В період з 06.02.2007р. по 25.12.2008р. сторони внесли зміни до договору шляхом укладення 16-ти додаткових угод, згідно яких поступово збільшували ліміт кредитування та строк кредитної лінії.

Зокрема, 06.02.2007р. ліміт кредитування було збільшено до 90 000 000 грн. 29.11.2007р. ліміт кредитування було збі льшено до 125 000 000 грн., а 03.12.2007р. було збільшенно і строк з 27.12.2006р. до 14.02.2008р. Надалі, 04.03.2008р. про центну ставку було збільшено до 20% річних, а 28.10.2008р. сторони збільшили ліміт до 157 000 000 грн., продовживши строк кредитної лінії до 16.04.2009р(а.с. 11-26).

Разом з тим, 26 лютого 2006р. ЗАТ «Український промисловий банк»-іпотекодержатель та ТзОВ «Нафта-Україна» - іпотекодавець, який виступив майновим поручителем позичальника – ТзОВ «Інтерпромхолдінг», уклали іпотеч ний договір №383/Zкіп-07-1. Іпотекою забезпечуються вимоги іпотекодержателя за договором, згідно яких пози чальник повинен повернути кредит у сумі 97 000 000 грн.; предметами іпотеки є комплекси нежитлових будівель нафтобази, адмінбудівлі, нежитлові будівлі, автозаправочні станції, які розташовані у Чернівецькій області, зага льну вартість яких сторони визначили в 40 390 000 грн. (а.с. 75-84).

Надалі, через суттєві зміни умов договору, іпотекодержатель та іпотекодавець вносили зміни і до іпотеч ного договору, якими загальну вартість предмету іпотеки визначили в сумі 78 364 000 грн. (а.с. 85-95).

20 квітня 2007р. ЗАТ «Український промисловий банк» - іпотекодержатель та ТзОВ «Нафта-Україна» - іпотекодавець, який виступив майновим поручителем позичальника -ТзОВ «Інтерпромхолдінг», уклали іпотечний договір №383/Zкіп-07-2. Іпотекою забезпечуються вимоги іпотекодержателя за договором, згідно яких позичальник пови нен повернути кредит у сумі 97 000 000 грн.; предметом іпотеки є комплекс автозаправочної станції №2, що в с. Чагор Глибоцького району Чернівецької області, вартість якої сторони визначили в 6 060 000 грн. (а.с. 96-99).

Надалі, через зміни умов договору іпотекодержатель та іпотекодавець вносили зміни до іпотечного дого вору, якими загальну вартість предмету іпотеки збільшили до 7 079 000 грн. (а.с. 100-106).

Крім того, 11 червня 2007р. ЗАТ «Український промисловий банк» - іпотекодержатель та ТзОВ «Нафта-Україна» - іпотекодавець, який виступив майновим поручителем позичальника - ТзОВ «Інтерпромхолдінг»- уклали іпотечний договір №383/Zкіп-07-3. Іпотекою забезпечуються вимоги іпотекодержателя за договором, згідно яких позичаль ник повинен повернути кредит у сумі 97000000 грн.; предметом іпотеки є комплекс автозаправочної станції №10, що в с.Стерче Глибоцького району Чернівецької області, вартість якої сторони визначили в 6 870 000 грн. (а.с. 107-110).

Через зазначені вище зміни умов договору іпотекодержатель та іпотекодавець вносили зміни до іпотеч ного договору, якими загальну вартість предмету іпотеки збільшили до 8 025 000 грн. та доповнили пред мет іпотеки трьома спорудами загальною вартістю 840 000 грн. (а.с. 110-116).

На виконання кредитного договору, банк перерахував позичальнику 171 000 000 грн. платіжними дору ченнями: №199262 від 28.12.2006р. на суму 50 000 000 грн.; №17574 від 06.02.2007р. на суму 40 000 000 грн.; №22009 від 15.02.2007р. на суму 7 000 000 грн.; №78611 від 31.05.2007р. на суму 3 500 000 грн.; №192901 від 30.11.2007р. на суму 28 000 000 грн.; №3146 від 11.01.2008р. на суму 10 500 000 грн. та №192213 від 28.10.2008р. на суму 32 000 000 грн., що підтверджується матеріалами справи.(а.с. 32-38).

Часткове погашення кредиту та сплата відсотків здійснювалась позичальником протягом 2007р.-2008р. шляхом перерахування коштів на визначені договором розрахункові рахунки банку. Станом на 27.12.2008р. заборгованість відповідача складала 93 468000 грн. Така ж сума основного боргу обліковувалась за ТзОВ «Інтерпромхолдінг»і на 16.04.2009р. - строк закінчення кредитної лінії з лімітом 157 000 000 грн., що відповідає банківським випискам (а.с. 39-53).

Національний банк України постановою №19/БТ від 20.01.2008р. призначив в ТзОВ «Український промисловий банк»тимчасову адміністрацію, а постановою №291 від 13.05.2009р. призначив іншого тимчасового адміністратора. (а.с. 54-56).

В зв’язку з непогашенням позичальником заборгованості у передбачений договором строк           тимчасовий адміністратор ТзОВ «Український промисловий банк» звернувся до суду з позовом про стягнення з ТзОВ «Інтерпромхолдінг» заборгованості по тілу кредиту в сумі 93 468000 грн., відсотків за користування кредитом, виходячи зі ставки 20% річних та 21% річних після закін чення договору, що за період 28.09.2008р. по 19.11.2009р. складає 23 689 292 грн. 84 коп., пені за несвоєчасне погашення кредиту в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочки за період з 30.06.2009р. по 28.12.2009р., в сумі 9 719 391 грн. 62 коп., пені за несвоєчасне погашення відсотків по кредиту в розмірі подвійної облікової стаки Національного банку України за кожен день прострочки за період з 30.06.2009р. по 17.12.2009р., в сумі 2 219155 грн. 91 коп.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника вико нання його обов'язку.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного ко дексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошо ві кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч.2 ст.345 ГК України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Згідно ч.3 ст.346 ГК України кредити надаються банком під відсоток, ставка якого, як правило, не може бути нижчою від відсоткової ставки за кредитами, які бере сам банк, і відсоткової ставки, що виплачується ним по депозитах.

Відповідно ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею), є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Доказів погашення кредиту та сплати відсотків відповідач-апелянт суду не подав, а вимоги позивача в частині стягнення основного боргу, відсотків та пені підтверджуються матеріалами справи, зокрема дого вором, додатковими угодами, доказами перерахування позичальнику кредитних коштів, банківськими виписками.

За таких обставин справи апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги є обгрунтованими та підлягають задоволенню в загальній сумі 129 095 840 грн. 37 коп..

При цьому місцевий господарський суд правомірно стягнув з позивача в доход Державного бюджету державне мито, оскільки положення Декрету Кабінету міністрів «Про державне мито»від 21.01.1993 року №7-93 (із змінами та доповненнями) не містять пільг для тимчасового адміністратратора.

Що ж стосується твердження апелянта про порушення судом норм процесуального права в частині того, що до участі у справі не залучено в якості третьої особи ТзОВ «Нафта-України»- майнового поручителя відповідача, то воно не ґрунтується на чинному законодавсті, не відповідає дійсним обставинам справи, а тому відхиляється апеляційним судом.

          Згідно з пп. 2.1.4,2.1.6 іпотечних договорів, у випадку невиконання позичальником основного зобов'язан ня —іпотекодержатель вправі звернути стягнення на предмет іпотеки.

Однак, представник позивача надав пояснення судам обох інстанцій, що звернення стягнення на предмет іпотеки є пра вом, а не обов'язком іпотекодержателя, який відповідно до вимог ЦК України має право обирати самостійно спосіб захисту порушених позичальником прав, і в даному випадку - реалізував це право зверненням до суду з позовною зая вою про задоволення своїх вимог безпосередньо за рахунок коштів відповідача.

          Крім того, в суді першої інстанції апелянтом не заявлялось клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи ТзОВ          «Нафта-України»- майнового поручителя відповідача, апелянт не має довіреності на право представництва інтересів даної юридичної особи, а тому не може подавати до суду заяву про порушення прав та інтересів ТзОВ «Нафта-України». Відповідно до вимог ст..101 ГПК України в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду Рівненської області від 22.01.2010р. ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає нормам матеріального і процесуального закону, а тому відсутні підстави для його скасування.          

Керуючись ст.ст. 101, 103, 105 ГПК України Львівський апеляційний господарський суд

Постановив:

Рішення господарського суду Рівненської області від 22.01.2010 року у справі №11/195 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку.

Матеріали справи скеровуються в господарський суд Рівненської області.

Головуючий-суддя                                                   О.Л. Мирутенко

Судді:                                                                                           Г.М. Гнатюк

          Н.М. Кравчук