Ухвала суду № 9422567, 22.04.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_____________

УХВАЛА

"22" квітня 2010 р. Справа № 60/89-10

вх. № 2980/4-60

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

За участю представників сторін:

прокурора - Стрельникової Є.В., посвідчення №52 від 16.04.2009р.

позивача - не з`явився

відповідача - Мельничука В.В. (директор), протокол № 01 від 21.05.2007 р.

розглянувши матеріали справи за позовом Харківського міжрайонного транспортного прокурора, м. Харків в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України в Харківській області, м.Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Основа - 1", м. Харків

про стягнення 12087,49 грн.

ВСТАНОВИВ:

Харківський міжрайонний транспортний прокурор звернувся до господарського суду Харківської області з позовом в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України в Харківській області (позивач) про стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Основа - 1" суми основного боргу у розмірі 11721,99 грн. та пені у розмірі 365,50 грн. В обгрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що згідно договору оренди №442 від 01.10.2003р. позивач передав відповідачу в оренду нежитлове приміщення, яке знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Штерівська, 6, однак відповідач свої зобов`язання по сплаті орендної плати виконує неналежним чином, з урахуванням чого станом на 25.03.2010 р. виникла заборгованість по оплаті за орендну плату у розмірі 11721,99 грн. та нараховано пеню за період з 15.09.2009 р. по 25.03.2010 р. в сумі 365,50 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 02 квітня 2010 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 22 квітня 2010 року о 15:00 годині.

Прокурор у судовому засіданні просить суд задовольнити позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві.

Суд дані документи приймає та долучає до матеріалів справи.

Позивач у призначене судове засідання не з`явився, витребувані попередніми ухвалами суду документи не надав, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідач у судовому засіданні проти позову заперечує, вказує на сплату суми боргу в повному обсязі. Надав супровідним листом копію наказу від 21 травня 2007 року, копію довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України на відповідача та копію свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи відповідача.

Суд дані документи приймає та долучає до матеріалів справи.

Також через канцелярію господарського суду Харківської області від 13 квітня 2010 року надійшла заява відповідача (вх. №8462), в якій відповідач повідомляє про сплату основної суми заборгованості та пені та надає на підтвердження даних обставин копію платіжних доручень №2 від 06.04.2010р. про сплату 365,50 грн. пені та №1 від 06.04.2010р. про сплату 11721,99 грн. основного боргу.

Суд заяву з додатками також долучає до матеріалів справи.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розгляд справи за позовної заявою прокурора за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення прокурора та відповідача, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки, дослідивши докази у їх сукупності, судом встановлено наступне, що між позивачем та відповідачем 01 жовтня 2003 року було укладено договір оренди №442 ЦМК Харківського хлібозаводу №1 - структурного підрозділу підприємства робітничого постачання Південної залізниці.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до умов договору, а саме п.1.1., Орендодавець (позивач) передає, а Орендар (відповідач) приймає в строкове платне користування цілісний майновий комплекс Харківського хлібозаводу №1 - структурний підрозділ Харківського державного підприємства робітничого постачання Південної залізниці, розташований за адресою: м. Харків, вул. Штерівська, 6, склад і вартість якого визначено відповідно до акта оцінки, протоколу про результати інвентаризації та передавального балансу підприємства, складеного станом на 31 липня 2003 року, вартість якого становить: первісна - 245825,98 грн., залишкова - 228023,00 грн.

Відповідно до ч.1 ст.13 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передача об'єкта оренди орендодавцем орендареві здійснюється у строки і на умовах, визначених у договорі оренди.

Пунктом 2.1. Договору сторони встановили, що відповідач вступає у строкове платне користування підприємством у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акту приймання - передачі підприємства.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач передав відповідачу вищезазначене приміщення, що підтверджується актом прийому - передачі цілісного майнового комплексу Харківського хлібозаводу №1 - структурного підрозділу Харківського державного підприємства робітничого постачання Південної залізниці від 01 жовтня 2003р.

Відповідно до ч.1 ст.19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Річна орендна плата за користування цілісним майновим комплексом підприємства, його структурним підрозділом не може перевищувати десяти відсотків вартості орендованого майна. У разі визначення орендаря на конкурсних засадах умовами конкурсу може бути передбачено більший розмір орендної плати.

Згідно п.3.1. Договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць, по якому є інформація про індекс інфляції) - серпень 2003р., 1561,13 грн. Орендна плата за перший місяць оренди - жовтень 2003 року, визначається шляхом корегування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за вересень, жовтень 2003р.

Відповідно до п.3.2. Договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Пунктом 3.3. Договору сторони встановили, що розмір орендної плати перераховується відповідачем безпосередньо до державного бюджету щомісячно, до 10 числа місяця, наступного за звітним, на рахунки, визначені фінансовими органами.

Згідно п.5.2. Договору відповідач зобов`язався своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач неналежним чином виконував свої зобов`язання по сплаті орендної плати, з урахуванням чого станом на 25.03.2010р. виникла заборгованість по орендній платі в розмірі 11721,99 грн.

Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п. 3.5. Договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Згідно ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи вищевикладене відповідачу було нараховано за період з 15 вересня 2009 року по 25 березня 2010 року пеню у сумі 365,50 грн.

Як вбачається із матеріалів справи відповідач 06 квітня 2010 року повністю перерахував до державного бюджету суму основної заборгованості та пеню, а саме платіжним дорученням №2 від 06 квітня 2010 року було перераховано 365,50 грн. з призначенням платежу "сплата пені за оренду державного майна за грудень 2009р. - лютий 2010 року. згідно договору №442-ЦМК від 01.10.2003р." та платіжним дорученням №1 від 06 квітня 2010 року було перераховано до державного бюджету України 11721,99 грн. з призначенням платежу "сплата за оренду державного майна за грудень 2009р. - лютий 2010р. згідно договору №442-ЦМК від 01.10.2003р.".

Відповідно до п.1.1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи вищевикладене та те, що відповідач повністю сплатив суму боргу після подачі позову до суду, суд вважає за необхідне припинити провадження у справі згідно п.1-1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача належить стягнути до Державного бюджету України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, що становить 120,87 грн., та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн., оскільки відповідач сплатив суму основного боргу та пеню після подачі позову прокурором до суду.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 549, 610, 625, 626, 759 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 173, 174, 193, 216, 217, 230, 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань”, ст.ст. 13,19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

УХВАЛИВ:

Провадження у справі №60/89-10 припинити .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Основа -1" (61009, м. Харків, вул. Штеровська, 6, ідентифікаційний код 32238463) на користь держбюджету України (одержувач - УДК у м. Харкові, № рахунку 31110095700002, код ЄДРПОУ 24134490, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності банку 095, банк одержувача - ГУДКУ у Харківській обл., МФО 851011) 120,87 грн. держмита.

Видати наказ після набрання ухвали законної сили.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Основа -1" (61009, м. Харків, вул. Штеровська, 6, ідентифікаційний код 32238463) на користь держбюджету України 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, одержувач коштів - УДК у м. Харкові, № рахунку 31213259700002, код ЄДРПОУ 24134490, код бюджетної класифікації 22050000,символ звітності банку 259, банк одержувача - ГУДКУ у Харківській обл., МФО 851011.

Видати наказ після набрання ухвали законної сили.

Суддя