Рішення № 9422531, 21.04.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" квітня 2010 р. Справа № 38/32-10 (н.р. 05/22

вх. № 1035/6-38 (н.р. 7974/6-05)

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Карасава О.П., дов. б/н від 04.01.2010 року, 1-го відповідача:не з"явився, 2-го відповідача: Діанова С.Ю., дов. № 16538/10/10-012 від 07.11.2009 року, 3-го відповідача: не з"явився.

розглянувши справу за позовом ВАТ "Завод ім. Фрунзе" м. Харків

до 1.Універсальної біржі „Україна” , м. Харків

2. ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова, м. Харків

3. ВДК у Комінтернівському районі м. Харкова, м. Харків

про стягнення 22075,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач просив суд стягнути з першого відповідача безпідставно отримані грошові кошти в розмірі 22 075,00 грн.

Позивач неодноразово уточнював позовні вимоги та з урахуванням уточнень просить суд стягнути з другого відповідача частину гарантійного внеску, сплаченого в рахунок сум реалізованих активів, яка отримана першим відповідачем та якою погашено витрати першого відповідача, пов’язані з організацією та проведенням публічних торгів у сумі 22075,00 грн.

Свої уточнені позовні вимоги обґрунтовує тим, що постановою Харківського апеляційного господарського суду від 05.0404р. по справі № 30/07-04 було визнано недійсними протокол № 1-48 від 26.05.03 р., за яким позивач придбав на Універсальній біржі «Україна» майно, яке знаходилось в податковій заставі, а тому відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України та п.3.13. Порядку проведення цільових аукціонів з продажу активів платника податків, які перебувають у податковій заставі, затверджено наказом ДПА № 294 від 27.06.02 р., підлягає поверненню.

Перший та третій відповідачі не надали суду відзиву на позовну заяву.

Другий відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує, вважає, що грошові кошти в сумі 22075,00 грн., які отримав перший відповідач як частину гарантійного внеску за надані послуги по підготовці та проведенню торгів не перераховувались на рахунок другого відповідача, ні на рахунок третього відповідача та ні на рахунки місцевого чи державного бюджетів. За таких обстави другий відповідач вважає, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Рішенням господарського суду Харківської області від 11.01.05 р. по справі №16/234-04 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду по справі №16/234-04 від 23.02.2005 р. рішення залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 14.06.05 р. рішення господарського суду Харківської області від 11.01.05 р. та постанова Харківського апеляційного господарського суду від 23.02.05 р. по справі №16/234-04 скасовані в частині відмови в задоволенні позовних вимог до ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова з передачею справи в цій частині позовних вимог на новий розгляд до господарського суду Харківської області. В решті рішення та постанову залишено без змін. Таким чином, спір по відношенню до першого відповідача - Універсальна біржа «Україна», є вирішеним.

Ухвалою господарського суду від 29 липня 2005 року за ініціативою суду третім відповідачем було залучено Відділення Державного казначейства у Комінтернівському районі м. Харкова, як особу, яка здійснює розпорядження бюджетними коштами та виконує рішення суду про стягнення і висновки ДПІ про повернення коштів з державного бюджету.

Рішенням господарського суду Харківської області від 12.10.2005 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 22.09.2009 року було відмовлено у задоволенні позовних вимог до другого та третього відповідачів у зв’язку з необґрунтованістю позовних вимог.

Постановою Вищого господарського суду України від 15 грудня 2009 року рішення господарського суду Харківської області від 12.10.2005 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22.09.2009 року у справі № 05/223-05 було скасовано з передачею справи на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

Направляючи справу на новий нагляд Виший господарський суду України зазначив, що виходячи зі змісту ч. 1 ст. 216 п. 1. ч. 3. ст. 1212 Цивільного кодексу України застосування реституції шляхом зобов’язання другого відповідача, як продавця за недійсним договором купівлі-продажу № ЗТ1-25 від 29.05.2003 року, повернути позивачу (покупцю) половинну суму гарантійного внеску, сплачену на користь продавця у складі загальної вартості придбаного майна (441500 грн.), жодним чином не залежить від тих обставин, хто виявився кінцевим одержувачем спірних коштів (місцевий бюджет, Харківський завод електромонтажних виробів, тощо), а також, що судами попередніх інстанцій при вирішенні спору взагалі не надано належної оцінки умовам п.4.1. договору купівлі-продажу № ЗТ1-25 від 29.05.2003 року, яким обумовлено обов’язок покупця перерахувати на протязі п’яти банківських днів з моменту проведення аукціону повну вартість придбаного майна за мінусом суми гарантійного внеску на розподільчий рахунок казначейства.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 11 лютого 2010 року було порушено провадження у справі та призначено її до розгляду.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник першого відповідача надав через канцелярію клопотання про розгляд справи без участі представника Універсальної біржі «Україна».

Представник другого відповідача у судовому засіданні заперечував проти позовних вимог та просив суд відмовити у їх задоволенні.

Представник третього відповідача у судове засідання не з’явився, про причини неявки не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи в їх сукупності і надавши їм оцінку, вважає, що позов ВАТ «Завод ім. Фрунзе» підлягає задоволенню з таких підстав.

06.01.2003 року між першим та другим відповідачами було укладено договір № 1/05 про надання послуг з реалізації активів, що знаходяться в податковій заставі. (Том 1. а.с. 51-53).

Відповідно до умов цього договору на торги виставлялось майно ВАТ «Харківський завод електромонтажних виробів», яке знаходились в податковій заставі, а саме нежилі будівлі «Малярно-збірний корпус» літ. «Г-1», що знаходиться за адресою м. Харків, вул. Смольна, 30, загальною площею 1984,5 кв.м.

Для участі у торгах ВАТ «Завод ім. Фрунзе» платіжним дорученням № 1276 від 19.05.2003 року перерахувало на рахунок біржі 10% від вартості заставленого майна у розмірі 41150,00 грн. (Том 1. а. с. 68).

26.05.2003 року було проведено торги з продажу заставленого майна ВАТ «Харківський завод електромонтажних виробів» та визначено переможця торгів, яким стало ВАТ «Завод ім. Фрунзе», що підтверджується протоколом № 1-48 від 26.05.2003 року (Том 1. а.с. 70).

29 травня 2003 року між Покупцем – ВАТ «Завод ім. Фрунзе» та Продавцем – ДПІ у Комінтернівському районі міста Харкова було укладено договір купівлі-продажу № ЗТ1-25 заставленого майна. (Том 1 а.с. 8-9) (далі – договір № ЗТ1-25).

Відповідно до п. 4.1. Договору № ЗТ1-25 Покупець протягом п’яти банківських днів з моменту проведення аукціону перераховує повну вартість придбаного майна за мінусом суми гарантійного внеску на розподільчий рахунок казначейства.

ВАТ «Завод ім. Фрунзе» платіжним дорученням № 1520 від 02.06.03 р. перерахував на рахунок ВДК Комінтернівського району міста Харкова грошову суму у розмірі 397350,00 грн., що складало 90% від вартості придбаного майна.

Таким чином, ВАТ «Завод ім. Фрунзе» повністю виконало свої зобов’язання за договором № ЗТ1-25, сплативши повну вартість придбаного майна.

Відповідно до п. 3.4. договору № 1/05 про надання послуг з реалізації активів, що знаходяться в податковій заставі із грошових коштів, отриманих від реалізації активів утримується винагорода відповідача 1 у розмірі у розмірі п’яти відсотків від суми реалізованих активів, що склало 22075,00 грн. (Том 1 а.с. 51-53).

Таким чином, утримані Відповідачем 1 кошти від реалізації майна є платою Відповідача 2 по договору № 1/05 про надання послуг з реалізації активів, що знаходяться в податковій заставі від 06.01.03 р.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 05 квітня 2004 року у справі № 30/07-04 (Том 1 а.с. 10-13) було визнано недійсними Протокол № 1-48 від 26.05.2003 року (Том 1. а.с. 70) та договір купівлі-продажу № ЗТ1-25 від 29.05.2003 р. (Том 1 арк. справи 8-9).

Постановою Вищого господарського суду України від 21 липня 2004 року у справі № 30/07-04 постанову Харківського апеляційного господарського суду від 05 квітня 2004 року залишено без змін. (Том 1 а.с. 34-38 ).

Отже, договір купівлі-продажу № ЗТ1-25 від 29.05.2003 року було визнано недійсним за рішенням суду, яке на момент розгляду справи набрало законної сили та ніким не скасовано.

Рішенням господарського суду Харківської області від 11.01.2005 року у справі № 16/234-04 було відмовлено у задоволенні позовних вимог до першого відповідача і цій частині постановою Вищого господарського суду України від 14.06.05 р. залишено в силі.

Відповідно до ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов’язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Відповідно до ч. 1. ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно) зобов’язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов’язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно до п. 1. ч. 3. ст. 1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Сторонами договору купівлі-продажу № ЗТ1-25 від 29.05.2003 року є ВАТ «Завод ім. Фрунзе» та ДПІ у Комінтернівському районі міста Харкова.

Отже, за недійсним договором ВАТ «Завод ім. Фрунзе» зобов’язано повернути придбане майно, а ДПІ у Комінтернівському районі міста Харкова грошові кошти, в тому числі і суму 22075,00 грн., які були отримані Універсальною біржею «Україна» за проведення торгів, відповідно до договору № 1/05 про надання послуг з реалізації активів, що знаходяться в податковій заставі від 06.01.2003 року.

За таких обставин суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги до другого відповідача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Суд не вбачає підстав для задоволення вимог до третього відповідача – Відділення Державного казначейства України в Комінтернівському районі м. Харкова, оскільки вказана особа в спірних правовідносинах участі не приймала і права позивача не порушувала.

Судові витрати підлягають покладенню на другого відповідача.

          Керуючись ст. ст. 1, 2, 12, 15, 22, 33, 43, 44, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

Позов до другого відповідача задовольнити.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова (61036, м. Харків, вул. Чорноморська, буд. 3, код за ЄДРПОУ) на користь Відкритого акціонерного товариства «Завод ім. Фрунзе» (61001, м. Харків, вул. Плеханівська, 57-А, код ЄДРПОУ: 00236010) - 22075,00 грн. заборгованості та 220 грн. 75 коп. витрат по сплаті держмита та 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В позові до третього відповідача відмовити.

Суддя