Рішення № 9422506, 27.04.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" квітня 2010 р. Справа № 15/76-10

вх. № 3257/3-15

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Сашко А.О. відповідача - Пономаренко Ю.Ю.

розглянувши справу за позовом КП КГ "Харківкомуночиствод" м.Харків

до ДП "48 Завод залізничної техніки", м. Харків

про стягнення 9483,22 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач КП КГ "Харківкомуночиствод" звернувся з позовною заявою до господарського суду Харківської області про стягнення з Державного підприємства "48 завод залізничної техніки" м. Харкова заборгованість в сумі 9483,22 за невиконання в частині своєчасної оплати умов договору № ІІ-8492/00-АП-2 від 12.12.2005 року щодо приймання стічних вод. Також позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати.

Позивач підтримує позовні вимоги та просить суд стягнути суму боргу з відповідача надавши письмові пояснення.

Відповідач просить суд відмовити в задоволені позовних вимог в зв*язку з тим, що відносно відповідача порушена справа про банкрутство Б-39/90-08 та його вимоги мають бути задоволені в порядку визначеному Законом України"Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Способи захисту цивільних прав та інтересів встановлені ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України.

Так, відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Статтею 20 Господарського кодексу України встановлено, що держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

В судовому засіданні оголошувалася перерва з 19.04.2010 року по 27.04.2010 року до 9 години.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та надання доказів покладений на сторони, тому суд, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Суд, вислухавши пояснення представників позивача,відповідача дослідивши матеріали справи в їх сукупності, встановив наступне.

Згідно із Розпорядженням Виконавчого комітету Харківської міської ради від 04.02 2009 р. № 121 затверджена нова редакція статуту ДКП КГ „Харківкомуночиствод", в якій змінено найменування Державного комунального підприємства каналізаційного господарства „Харківкомуночиствод" на Комунальне підприємство каналізаційного господарства „Харківкомуночиствод". 20.02.2009 р. була проведена державна реєстрація нової редакції статуту Позивача, всі інші реквізити Позивача залишаються без змін.

12.12.2005 р. між ДКП КГ „Харківкомуночиствод" та Харківським Університетом повітряних сил був укладений договір № II-8492/00-АП-2 на приймання стічних вод.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до умов Договору позивач зобов'язався надати послуги з прийому стічних вод, а відповідач - здійснювати регулярну оплату за надані послуги згідно з діючими тарифами, встановленими рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 17.03.2004 р. № 201 „Про встановлення тарифів на послуги з водовідведення, які надає ДКП „Харківкомуночиствод" для всіх споживачів міста Харкова", рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 04.10.2006 р. № 803 „Про встановлення тарифів на послугу з водовідвєдєння, яку надає Державне комунальне підприємство каналізаційного господарства „Харківкомуночиствод" для всіх споживачів міста Харкова" та рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 05.11.2008 р. № 691 „Про внесення змін до рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 04.10.2006 р. № 803 „Про встановлення тарифів на послугу з водовідведення, яку надає Державне комунальне підприємство каналізаційного господарства „Харківкомуночиствод" для всіх споживачів міста Харкова".

Пунктом 1.3. договору № II-8492/00-АП-2 від 12.12.2005 р. закріплені положення, згідно яких сторони, при виконанні умов Договору, зобов'язані керуватися; „Правилами прийняття стічних вод Абонентів у каналізаційну мережу м. Харкова", які затверджені рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради № 581 від 18.06.2003 р. (далі - „Правила прийняття...").

Відповідач, уклавши договір № II-8492/00-АП-2 від 12.12.2005 р., тим самим прийняв на себе зобов'язання щодо виконання положень вказаних „Правил прийняття...".

Відповідно до обсягів скинутих стічних вод із урахуванням діючих тарифів відповідачу, за період з 01.12.2009 р. по 31.12.2009 р., нарахована вартість послуг з водовідведення (основний борг) на загальну суму 9483,22 грн., відповідачу були направлені відповідні платіжні вимоги - доручення, копії яких долучені до матеріалів справи.

Але відповідач не виконав належним чином взяті на себе за Договором зобов’язання, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 9483,22 грн., яка до цього часу не погашена.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, своїми діями відповідач порушив умови Договору та вимоги ст.526 ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

За таких підстав, суд вважає вимогу позивача про стягнення 9483,22 грн. обґрунтованою та підлягаючою задоволенню.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позову, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони, пропорційно розміру задоволених вимог. Тобто суд вважає за необхідне покласти на відповідача витрати по сплаті державного мита у розмірі 102 грн. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236 грн., оскільки з його вини спір було доведено до суду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33-34, 38, 43, 47-49, ст. 82-85, Господарського процесуального кодексу України; -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства "48 завод залізничної техніки" ( м.Харків, вул.Заводу "Комсомолець" 36 р/р 26007301780540 в Червонобаварському відділенні ПІБ в м.Харкові, МФО 351287, код ЄДРПОУ 08112520) на користь Комунального підприємства каналізаційного господарства „Харківкомуночиствод” (адреса: 61013, м. Харків, вул. Шевченко, 2, у тому числі р/р 26005010041510 в АКБ "Золоті ворота" м. Харків, МФО 351931, код 03361715) суму боргу за послуги водовідведення у розмірі 9483,22 грн., 102 грн. - витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

рішення підписане 27.04.10 року.