Рішення № 9422459, 28.04.2010, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"28" квітня 2010 р.Справа № 15/40-565

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Бучинської Г.Б.

Розглянув справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Терфіш" вул. Старий Ринок, 3, м. Тернопіль, 46000

до Товариства з обмеженою відповідальністю магазин "КИЇВ" вул. Київська, 10, м. Тернопіль, 46000

про стягнення 280.000 грн. заборгованості

за участю представників сторін:

позивача:           представник Дячина Л.І., довіреність № б/н від 12.02.10р.;

відповідача:           директор Луців Р.І., протокол загальних зборів № 22 від 09.07.09р..

Суть справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Терфіш" вул. Старий Ринок, 3, м. Тернопіль, звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю магазин "КИЇВ" вул. Київська, 10, м. Тернопіль, про стягнення 280.000 грн. заборгованості

Сторони відповідно до ст. 64 ГПК України повідомлені про місце і час розгляду справи.

В розпочатому судовому засіданні учаснику судового процесу роз’яснено права та обов’язки, передбачені ст.ст. 20, 22, 811 ГПК України.

За відсутності клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснювалася.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач у відзиві на позов та його представник в судовому засіданні позовні вимоги визнав у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши представлені докази в їх сукупності, судом встановлено наступне:

Статтею 1 ГПК України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ст. 2 ГПК України господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема підприємств і організацій, які звертаються до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

За змістом положень вказаних норм, правом на пред’явлення позову до господарського суду наділені, зокрема юридичні особи, фізичні особи –підприємці, а суд шляхом вчинення провадження у справі здійснює захист осіб, права та охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України та п. 2 ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб’єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Позивач –Товариство з обмеженою відповідальністю "Терфіш" вул. Старий Ринок, 3, м. Тернопіль, є юридичною особою, а тому наділений правом на звернення до суду за захистом своїх прав.

Як вбачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Терфіш" вул. Старий Ринок, 3, м. Тернопіль (Продавець), та Товариством з обмеженою відповідальністю магазин "КИЇВ" вул. Київська, 10, м. Тернопіль (Покупець), 01.10.2009 року укладено договір, відповідно до якого сторони взяли на себе зобов’язання:

- позивач, як "Продавець" зобов’язується передати у власність відповідачу "Покупцю" замовлені матеріали, а Покупець зобов’язався прийняти матеріали і оплатити його.

Сторони визначили порядок розрахунків за товар, зокрема Покупець зобов’язаний провести оплату на протязі десяти днів після отримання матеріалів.

Також сторони передбачили, що даний договір вступає в силу з моменту його підписання.

На виконання умов договору від 01.10.2009р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Терфіш" вул. Старий Ринок, 3, м. Тернопіль, згідно видаткових накладних № РН-22703 від 05.10.2009р., відвантажило, а Товариство з обмеженою відповідальністю магазин "КИЇВ" вул. Київська, 10, м. Тернопіль, прийняло через свого представника Луців Р.І. (довіреність № 1 від 05.10.2009р.) товарно-матеріальні цінності на загальну суму 585.807,31 грн..

Разом з тим, як вбачається із матеріалів справи, 01.12.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Терфіш" вул. Старий Ринок, 3, м. Тернопіль (Кредитор), та Товариством з обмеженою відповідальністю магазин "КИЇВ" вул. Київська, 10, м. Тернопіль (Боржник), укладено договір про погашення заборгованості, відповідно до якого сторони визнали станом на момент укладання договору заборгованість Боржника перед Кредитором в розмірі 585.807,31 грн., яка виникла за договором купівлі-продажу від 01 жовтня 2009 року, укладеного між Кредитором та Боржником, а також дійшли згоди, що сума заборгованості підлягає сплаті Боржником на користь Кредитора у наступні строки:

- сума заборгованості в розмірі 280.000,00 грн., має бути сплачена Боржником у строк до 31 грудня 2009 року.

- сума заборгованості в розмірі 200.000,00 грн., має бути сплачена Боржником у строк до 31 травня 2010 року.

- сума заборгованості в розмірі 105.807,31 грн., має бути сплачена Боржником у строк до 31 серпня 2010 року.

Пунктом 4 договору від 01.12.2009р. сторони передбачили, що у разі порушення Боржником визначених строків погашення суми заборгованості, Кредитор має право в судовому порядку на стягнення з Боржника тієї суми заборгованості, яка буде не погашена у визначені Сторонами строки.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України, а саме цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що непередбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов’язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України).

Всупереч згаданих приписів закону, положень укладених між сторонами договорів, відповідач свої зобов’язання щодо погашення заборгованості по договору від 01.10.2009р. в сумі 280.000 грн. в строк ло 31.12.2009р. не виконав.

Таким чином, доводи позивача про порушення його майнових прав на заявлену суму (280.000 грн.) є правомірними, документально підтвердженими та визнаними відповідачем.

Судові витрати, згідно ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

З огляду на наведене, керуючись ст. 129 Конституції України, ст.ст. 11, 16, 509, 526, 546 –551, 625, 655 Цивільного кодексу України, ст.ст. 20, 173, 193, 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12, 22, 32, 33, 43 - 49, 82 - 85, 115 - 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю магазин "КИЇВ" вул. Київська, 10, м. Тернопіль, код 14046046 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Терфіш" вул. Старий Ринок, 3, м. Тернопіль, код 35787245 –280.000 грн. заборгованості за поставлені матеріали, 2.800 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Рішення господарського суду набирає законної сили в десятиденний строк з дня його прийняття (підписання рішення).

4.Наказ видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.

5.На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення "06" травня 2010 року через місцевий господарський суд.

          Суддя