Рішення № 9422460, 12.04.2010, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" квітня 2010 р.Справа № 14/16-310 Господарський суд Тернопільської області

у складі

Розглянув справу

за позовом Лановецького споживчого товариства, вул. Грушевського, 2, м.Ланівці, Лановецький район, Тернопільська область, 47401

до Головного управління Державного казначейства України у Тернопільській області, б-р. Шевченка, 1, м.Тернопіль, 46001

про cтягнення заборгованості по орендній платі в сумі 29457,24 грн.

За участю представників сторін:

позивача: не з'явився;

відповідача: Чеканівський В.Р., довіреність №54 від 11.01.2010р.

Суть справи:

          Лановецьке споживче товариство звернулося в господарський суд Тернопільської області з позовом до Відділення Державного казначейства України в Лановецькому районі про cтягнення заборгованості по орендній платі в сумі 29457,24 грн.

Ухвалою суду від 19.03.2010 року в порядку ст.24 ГПК України здійснено заміну первісного відповідача - Відділення Державного казначейства України в Лановецькому районі на належного - Головне управління Державного казначейства України в Тернопільській області.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань по договору оренди, що призвело до виникнення боргу, яку просить стягнути у судовому порядку.

Відповідач, згідно відзиву на позов, та пояснень повноважного представника, наданих в судовому засіданні проти позову заперечив, посилаючись на його безпідставність.

В процесі розгляду справи представникам сторін процесуальні права та обов’язки, передбачені ст.ст. 20, 22, 81-1 ГПК України, роз’яснено.

Технічна фіксація (звукозапис) судового процесу у відповідності до ст. 81-1 ГПК України не здійснювалась за відсутності відповідного клопотання.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарським судом встановлено наступне:

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

01 січня 2009 року між Лановецьким споживчим товариством - "Орендодавець" (позивач по справі) та Управлінням державного казначейства у Лановецькому районі Головного управління державного казначейства України у Тернопільській області - "Орендар" (відповідач по справі) укладено договір оренди об"єкта нерухомості №2 (далі, - Договір), згідно із п.1.1. якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у тимчасове платне користування ліве крило адмінприміщення споживчого товариства загальною площею120,17 м. кв., що знаходиться у м. Ланівці по вул. Грушевського,2.

Виконання позивачем своїх зобов'язань по Договору в частині передачі в оренду майна засвідчується Актом прийому-передачі від 01.01.2009р. копія якого знаходиться у матеріалах справи.

Згідно із п.5.1. Договору орендна плата за користування одним квадратним метром об'єкта оренди становить 24,96 грн. за місяць в т.ч. ПДВ. Загальний розмір місячної орендної плати за користування об'єктом оренди разом із податком на додану вартість складає 3 000 грн. ; орендна плата сплачується в національній валюті України.

В той же час, позивач вказує на те, що в порушення умов Договору відповідач несвоєчасно вносив орендні платежі, зважаючи на що в останнього виникла заборгованість в сумі 25 800 грн., яку господарюючий суб"єкт разом із пенею просить стягнути в судовому порядку.

У відповідності до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Аналогічна за змістом норма міститься і в ст.509 ЦК України.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. З наведеною правовою нормою кореспондуються і положення ч.1 ст. 193 ГК України. Крім цього наведеною статтею Господарського кодексу України обумовлено, що до вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з врахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

          Взаємовідносини, що склалися між сторонами у справі суд кваліфікує як правовідносини, що випливають із договору найму (оренди), згідно якого та в силу ст. 759 Цивільного кодексу України, наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

          Згідно із п.5.2. Договору орендна плата сплачується Орендарем на рахунок Орендодавця до 15-го числа кожного місяця, в якому здійснюється користування об'єктом оренди.

          Оплата рахунків Орендодавця, виставлених Орендареві відповідно до цього пункту, здійснюється не пізніше 15-ти днів після отримання рахунку Орендарем від Орендодавця.

          Як слідує із поданого позивачем Розрахунку заборгованості орендної плати УДК у Лановецькому районі, заборгованість відповідача станом на 18.02.2010 року по сплаті орендних платежів становить 25800 грн.

При цьому, твердження відповідача щодо часткового погашення ним заявленої до стягнення заборгованості по орендній платі, судом до уваги не приймаються оскільки із відомостей наявних у справі платіжних доручень №37 від 26.02.2010р. та №77 від 31.03.2010р ( графа " призначення платежу") та копій Актів №1 від 03.02.2010р. та №2 від 17.02.2010р. слідує, що платежі вказані проведені за період який не включений до позовних вимог а відтак предмету спору не стосуються,

Відповідно до ч. 1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

При цьому, приписи ч. 7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 ЦК України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

У відповідності до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу.З наведеного судом не приймаються до уваги посилання суб"єкта владних повноважень на його недофінансування як на підставу для відмови у позові позивачу по справі.

Відповідно до частини 2 ст.193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно із ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. із наступними змінами і доповненнями (далі,- Закон), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. При цьому, статтею 3 наведеного нормативно-правового акту обумовлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.8.2. Договору у випадку несвоєчасної сплати орендних платежів Орендар сплачує на користь Орендодавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми, що підлягає сплаті, за кожен день прострочення та 182% річних з простроченої суми відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України.

          Згідно розрахунку поданого позивачем розмір пені за прострочення виконання зобов'язання за період з 16.06.2009р. по 18.02.2010р. становить 3657,24 грн. Оцінивши даний розрахунок пені, суд вважає, що останній проведений не у відповідності з вимогами ст. 232 ГК України, згідно з якою нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, зважаючи на що заявлена позивачем сума пені підлягає до задоволення в розмірі 1970 грн. 70 коп. В частині стягнення пені в розмірі 1686,54 грн. в позові слід відмовити.

В процесі судового розгляду спору відповідачем не подано, а судом не здобуто жодних доказів, які б свідчили про погашення заявленої до стягнення суми заборгованості.

За таких обставин, позовні вимоги Лановецького споживчого товариства про стягнення з Головного управління державного казначейства України в Тернопільській області - 27 770,70 грн. заборгованості по оплаті орендних платежів та пені, підлягають до задоволення як такі, що доведені позивачем у відповідності із ст.ст. 33-34 ГПК України належними і допустимими доказами та не оспорені відповідачем.

Державне мито та інші судові витрати згідно ст.ст. 44-49 ГПК України та Декрету Кабінету Міністрів "Про державне мито" відшкодовуються за рахунок відповідача пропорційно до задоволених вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 4-3,33,29,43,44,49,82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Головного управління державного казначейства України в Тернопільській області (бульв.Шевченка,1, м. Тернопіль, код 23587539) на користь Лановецького споживчого товариства (вул. Грушевського,2, м. Ланівці, Тернопільська обл., р/р 26002147044 в Райффайзен Банк "Аваль" м.Київ, МФО 380805, код 32290764) - 25 800 (двадцять п'ять тисяч вісімсот) грн. заборгованості по орендних платежах та 1970 (одну тисячу дев'ятсот сімдесят) грн. 70 коп.

3. Стягнути з Головного управління державного казначейства України в Тернопільській області (бульв.Шевченка,1, м.Тернопіль, код 23587539) на користь Лановецького споживчого товариства (вул.Грушевського,2, м.Ланівці, Тернопільська обл., р/р 26002147044 в Райффайзен Банк "Аваль" м.Київ, МФО 380805, код 32290764) - 277 (двісті сімдесят сім ) грн. 70 коп. в рахунок повернення сплаченого державного мита та 222 (двісті двадцять дві) грн. 48 коп. в рахунок повернення сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. В решті позову відмовити.

5. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення 30.04.2010 року через місцевий господарський суд.

Суддя