Рішення № 9422405, 05.05.2010, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" травня 2010 р. Справа № 3/38

Суддя Василишин А.Р. розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Агросфера”

до відповідача Приватного сільськогосподарського підприємства “Башарівське”

про стягнення суми боргу, відсотків за користування товарним кредитом та штрафних санкцій по договору купівлі-продажу № 801-К від 14.04.08 р. в сумі 64515 грн. 48 коп.

за зустрічним позовом Приватного сільськогосподарського підприємства “Башарівське”

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Агросфера”

про визнання нікчемними умов частини договору купівлі-продажу № 801-К від 14.04.08 р.

за участю представників сторін:

від позивача (за первісним позовом): Христич І.В. (дов. 6 від 29.03.10р.);

від відповідача (за первісним позовом): не з’явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Агросфера” (надалі - Позивач) звернулося до господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Приватного сільськогосподарського підприємства “Башарівське” (надалі - Відповідач), в якій просить стягнути з останнього на свою користь борг за поставлений товар за договором купівлі-продажу № 804-К від 14 квітня 2008 року (надалі –Договір; а.с. 13-14; І том) у розмірі 30 176 (тридцять тисяч сто сімдесят шість) грн. 18 коп., 26 923 (двадцять шість тисяч дев’ятсот двадцять три) грн. 74 коп. проіндексованої суми платежу, 2 919 (дві тисячі дев’ятсот дев’ятнадцять) грн. 21 коп. пені, 4439 (чотири тисячі чотириста тридцять дев’ять) грн. 64 коп. відсотків нарахованих на прострочену заборгованість по товарному кредиту, 29 (двадцять дев’ять) грн. 37 коп. пені нарахованої на прострочену заборгованість по попередній оплаті за товарним кредитом, 27 (двадцять сім) грн. 34 коп. відсотків нарахованих на прострочену заборгованість по попередній оплаті за товарним кредитом.

23 березня 2009 року Позивачем, через канцелярію господарського суду Рівненської області, подано заяву про збільшення позовних вимог № 22-Л від 20 березня 2009 року (а.с. 88-91; І том), відповідно до якої Позивач просить стягнути з Відповідача 26923 (двадцять шість тисяч дев’ятсот двадцять три) грн. 74 коп. проіндексованої суми платежу, 3197 (тори тисячі сто дев’яносто сім) грн. 00 коп. пені, 4862 (чотири тисячі вісімсот шістдесят дві) грн. 10 коп. відсотків нарахованих на прострочену заборгованість по товарному кредиту, 29 (двадцять дев’ять) грн. 37 коп. пені нарахованої на прострочену заборгованість по попередній оплаті за товарним кредитом, 27 (двадцять сім) грн. 34 коп. відсотків нарахованих на прострочену заборгованість по попередній оплаті за товарним кредитом.

Заява про збільшення позовних вимог прийнята судом до розгляду.

Представник Позивач в судовому засіданні підтримав позовні вимоги з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог, при цьому просить припинити провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 30 176 (тридцять тисяч сто сімдесят шість) грн. 18 коп. в зв’язку з його сплатою Відповідачем.

Відповідач позовні вимоги не визнає в повному обсязі, мотивуючи наступним: Відповідач вважає пункт 4.6 Договору недійсним, а проіндексовану суму боргу в розмірі 26923 (двадцять шість тисяч дев’ятсот двадцять три) грн. 74 коп. надуманою, оскільки даний пункт суперечить Закону, суті договору купівлі-продажу, продажу товару в кредит та суті зобов’язання за цим Договором.

Відповідач зазначає, що пунктом 4.6 Договору Позивач наділений невластивою для продажу товару в кредит (комерційного кредиту) функцією в односторонньому порядку збільшувати ціну на проданий товар в кредит за рахунок індексації платежу. Такого визначення та механізму її застосування не містить жодні норма Закону, тим більше при виконанні господарських договорів та розрахунках за договорами купівлі-продажу товару в кредит є індексація, яку слід розуміти як не встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм. Відповідно до Закону України “Про індексацію грошових доходів населення” індексація - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів громадян, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг. Індексація є частиною державної системи соціального захисту громадян, спрямована на підтримання купівельної спроможності грошових доходів. Відповідно до статті 3 Закону України “Про індексацію грошових доходів населення” індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується у періодичних офіційних виданнях. Сплата основного грошового боргу з урахуванням індексу інфляції - це один із видів збитків, які виникли у кредитора за час прострочення виконання боржником грошового зобов’язання.

Відповідач вказує, що запропонована позивачем у Договорі формула індексації платежу у випадку збільшення на дату платежу офіційного курсу долара США не передбачена Законом чи будь-яким іншим нормативним документом, що регулює порядок продажу товару в кредит.

Щодо суми процентів на прострочену заборгованість по товарному кредиту в розмірі 4862 (чотири тисячі вісімсот шістдесят дві) грн. 10 коп., про які йдеться у пункті 7.2 Договору, то Відповідач зазначає, що вона є платою за користування чужим товаром, яка не є обов’язковою і може не встановлюватися договором. Ці проценти відповідно до частини 5 статті 694 Цивільного кодексу України стягуються за правилами статті 536 Цивільного кодексу України, тобто при наявності вини боржника. Позивачем не наведено будь-яких фактів щодо свідомого ухилення Відповідачем від сплати основного боргу. Борг по основному платежу систематично погашався і був повністю погашений ще до призначення справи до розгляду, а незначна затримка по оплаті склалася не з вини Відповідача, а у зв’язку із погіршенням економічної ситуації в державі і відсутності у підприємства вільних обігових коштів.

Відповідач стверджує, що Позивач не вживав будь-яких заходів щодо досудового вирішення спору, не спрямовував претензії, не надсилав рахунків по оплаті.

При цьому наданий Позивачем розрахунок суми боргу не дає можливості встановити дійсну суму заборгованості за порушення Відповідачем пункту 7.2 Договору.

Зважаючи на вищевикладене, Відповідач стверджує, що є вільним від зобов’язання сплати процентів в сумі 4 862 (чотири тисячі вісімсот шістдесят дві) грн. 10 коп..

Щодо суми пені на прострочену заборгованість по товарному кредиту в розмірі 3197 (три тисячі сто дев’яносто сім) грн. 00 коп., про яку йдеться у пункті 7.1 Договору, Відповідач стверджує, що вона нарахована із посиланням на Закон України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” № 543/96 від 22 листопада 1996 року. Даний Закон застосовується контролюючими органами при застосуванні штрафних та фінансовий санкцій до суб’єктів підприємницької діяльності за порушення фінансової дисципліни та несвоєчасну оплату податків та інших обов’язкових платежів. Відповідач стверджує, що Позивач не являється контролюючим органом, а Відповідач у даному випадку не прострочив платіж до бюджету, тому штрафна неустойка у вигляді пені в сумі 3197 (три тисячі сто дев’яносто сім) грн. 00 коп. є безпідставною і не підлягає стягненню.

При цьому наданий Позивачем розрахунок суми боргу не дає можливості встановити дійсну суму заборгованості за порушення Відповідачем пункту 7.1 Договору.

Зважаючи на вищевикладене, Відповідач стверджує, що є вільним від зобов’язання сплати процентів в сумі 3197 (три тисячі сто дев’яносто сім) грн. 00 коп..

24 березня 2009 року Відповідачем подано зустрічну позовну заяву № 17-03/09-1 від 17 березня 2009 року (а.с. 99-101; І том) до Позивача про визнання нікчемних умов частини договору купівлі-продажу № 801 від 14.04.2008 року недійсними.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 24 березня 2009 року (а.с. 110; І том) зустрічну позовну заяву прийнято судом до розгляду для спільного розгляду з первісним позовом.

Зустрічна позовна заява відповідача мотивована наступним: 14 квітня 2008 року між Позивачем та Відповідачем укладено Договір.

Пунктом 4.6 Договору передбачено, що оплата Товару та нарахованих процентів проводиться в гривнях. Сторони домовились, що у випадку збільшення на дату платежу офіційного курсу Долара США до гривні більше ніж 2% від офіційного курсу встановленого НБУ на момент підписання Договору, Відповідач зобов’язаний сплатити Позивачу проіндексовану суму відповідного платежу по Договору. Проіндексована сума платежу встановлюється як (А1/А0)*СП = ПСП, де А1 - офіційний курс Долара США на дату платежу; А1 - офіційний курс Долара США на дату платежу; А0 - офіційний курс Долара США на дату підписання Договору; СП - сума поточного платежу; ПСП - проіндексована сума платежу. Відповідач також має право розраховуватися по даному Договору достроково.

Відповідач вважає пункт 4.6 даного Договору недійсним, оскільки відносини, що виникли між Відповідачем та Позивачем внаслідок укладення Договору є продажем товару в кредит. Відповідно до частини 2 статті 694 Цивільного кодексу України Товар продається в кредит за цінами, що діють на день продажу. Зміна ціни на товар, проданий в кредит, не є підставою для проведення перерахунку, якщо інше не встановлено договором або законом. Позивач за зустрічним позовом вважає, що для продажу товару в кредит суттєвим є визначення ціни товару, вона визначається тільки на момент продажу, тобто укладення договору купівлі-продажу і за загальним правилом не може переглядатися сторонами протягом строку дії договору. Законом не встановлено можливості зміни ціни на товар, проданого в кредит, чи проведення перерахунку ні в сторону збільшення , ні в сторону зменшення, а тим більше при зміні курсу долара США.

Проведення перерахунку можливе за згодою сторін, додатковою угодою підписаною двома сторонами. В односторонньому порядку зміна ціни на товар (в сторону збільшення або в сторону зменшення) є незаконною з огляду на вимоги Закону.

Відносини, що виникають між покупцем та продавцем при продажу товару в кредит йменуються ще відносинами комерційного кредиту. Тому при їх регулюванні слід мати на увазі положення статті 1057 Цивільного кодексу України із якої вбачається, що комерційне кредитування здійснюється тільки у межах відповідного зобов’язання з реалізації товару, виконання робіт або надання послуг за цінами, що діють на день укладення договору. До комерційного кредиту застосовуються положення відповідних статей Цивільного кодексу України (статті 1054-1056), що регулюють відносини за кредитним договором та договором позики, будь-яке збільшення суми кредитування, що підлягає поверненню, є неприпустимим.

Зважаючи на вищевикладене, Відповідач стверджує, що пункт 4.6 Договору суперечить Закону, суті договору купівлі-продажу, продажу товару в кредит та суті зобов’язання за цим договором.

Відповідач зазначає, що з Договору вбачається, що Позивач наділений вагомими засобами захисту своїх майнових інтересів, які передбачені у пунктами 7.1, 7.2, 7.3 Договору і які відповідають вимогам Закону щодо продажу товару в кредит, а індексація платежу у випадку збільшення на дату платежу офіційного курсу долара США не передбачена Законом, у тому числі і статтею 694 Цивільного кодексу України, на яку посилається відповідач і яка визначає умови та порядок укладення договору купівлі продажу товару в кредит.

Відповідач стверджує, що пунктом 4.6 Договору Позивач наділений невластивою для продажу товару в кредит (комерційного кредиту) функцією в односторонньому порядку збільшувати ціну на проданий товар в кредит. Запропонована формула індексації платежу у випадку збільшення на дату платежу офіційного курсу Долара США не передбачена Законом чи будь-яким іншим нормативним документом, що регулюють порядок продажу товару в кредит.

Умови визначені у пункті 4.6 Договору, обмежують права Відповідача як Покупця порівняно з правами, встановленими Цивільним кодексом України та типовими умовами договору купівлі продажу товару в кредит (комерційного кредиту) .

На думку відповідача пункт 4.6 Договору, як окрема частина правочину, має дефекти, які суперечать вимогам Закону; інша частина Договору йому відповідає. Визнання пункту 4.6 Договору недійсним у зв’язку із тим, що даний пункт обмежує цивільні права Відповідача та погіршує його становище, не може спричинити недійсність правочину в цілому, оскільки ці питання в іншій частині Договору врегульовані цивільним законодавством і такий правочин міг бути та мав би бути вчинений і без умов, передбачених у пункті 4.6 Договору.

Відповідач вважає, що пункт 4.6. Договору є нікчемним правочином, так як умови, викладені у пункті 4.6 даного Договору є нікчемними, а частиною 4 статті 216 ЦК України забороняється сторонам змінювати законодавчі положення щодо правових наслідків нікчемного правочину.

Відповідач просить суд нікчемні умови Договору, укладеного між позивачем та Відповідачем 14 квітня 2008 року, що викладені у пункті 4.6 цього Договору, визнати недійсними.

Представник Позивача, через канцелярію господарського суду Рівненської області, подав відзив на зустрічний позов № 30-Л від 7 квітня 2009 року (а.с. 113-114; І том), в якому заперечує проти позовних вимог викладених у зустрічному позову, з підстав наведених в останньому та мотивуючи тим, що статтею 6 Цивільного кодексу України передбачена свобода укладення договору, відступлення від положень актів законодавства та врегулювання відносин на власний розсуд.

13 травня 2009 року господарським судом Рівненської області (суддя Мамченко Ю.А.) винесено рішення (а.с. 128-136; І том), яким позов задоволено частково.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 8 вересня 2009 року (а.с. 173-180; І том), за результатами перегляду в апеляційній інстанції, вказане рішення залишено без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Постановою Вищого господарського суду України від 16 грудня 2009 року рішення господарського суду Рівненської області від 13 травня та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 8 вересня 2009 року скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Рівненської області.

Справу передано на розгляд судді Василишину А.Р..

Ухвалами господарського суду Рівненської області від 5 березня 2010 року (а.с. 1-2; ІІ том), від 29 березня 2010 року (а.с. 12; ІІ том) та від 20 квітня 2010 року (а.с. 51; ІІ том) від Позивача витребовувалися: обґрунтування позовних вимог за первісним позовом та відзив на зустрічний позов, з урахуванням постанови Вищого господарського суду України від 16 грудня 2009 року; документи (докази їх направлення іншій стороні) передбачені пунктом 4.3. договору, в разі відсутності таких письмові пояснень щодо цього; від Відповідача: відзив на первісний позов та обґрунтування позовних вимог за зустрічним позовом, з урахуванням постанови Вищого господарського суду України від 16 грудня 2009 року; документи передбачені пунктом 4.3. договору, в разі відсутності таких письмові пояснень щодо цього.

Представник Позивача, через канцелярію господарського суду Рівненської області, подав відзив на зустрічний позов № 2010/03/23 від 23 березня 2010 року (а.с. 5-9; ІІ том), в якому заперечує проти позовних вимог викладених у зустрічному позову, з підстав наведених в останньому та мотивуючи тим, що статтею 6 Цивільного кодексу України передбачена свобода укладення договору, відступлення від положень актів законодавства та врегулювання відносин на власний розсуд.

Представник Відповідача вимоги ухвал господарського суду Рівненської області не виконав, в судове засідання не з’явився, про причини неявки свого представника не повідомив.

Враховуючи вищевикладене та те, що Відповідачу давалося достатню часу для подачі своїх обґрунтувань та заперечень, а також враховуючи, те, що Відповідачем при першому розгляді справи подавалися письмові обґрунтування та заперечення, суд вважає можливим розгляд справи без участі представника Відповідача, за наявними в справі матеріалами.

Заслухавши пояснення представника Позивача, оцінивши наявні в матеріалах справи та досліджені в судовому засіданні докази, суд прийшов до висновку, що первісний позов підлягає задоволенню, а в задоволенні зустрічного позову слід відмовити

При цьому господарський суд Рівненської області виходив з такого.

Судом встановлено, що 14 квітня 2008 року між позивачем та Відповідачем укладено Договір, згідно з умовами якого Позивач зобов’язався передати, а Відповідач прийняти та оплатити засоби захисту рослин (надалі - Товар), відповідно до умов Договору (додаткових угод та специфікацій).

Пунктом 3.1. Договору передбачено, що конкретний асортимент, кількість, ціна, дата поставки та умови оплати товару наведені в специфікаціях до Договору.

Відповідно до пункту 3.2. Договору, загальна сума Договору складається із суми всіх специфікацій, які є невід’ємною частиною Договору.

Згідно пункту 4.1 Договору, умови оплати Товару, порядок та строки здійснення платежів зазначаються у специфікаціях до Договору.

В матеріалах справи наявні підписані сторонами специфікації:

- № 2 від 14 квітня 2008 року (а.с. 15; І том) на суму 14402 (чотирнадцять тисяч чотириста дві) грн. 20 коп.;

- № 3 від 14 квітня 2008 року (а.с. 16; І том) на суму 454 (чотириста п’ятдесят чотири) грн. 50 коп.;

- № 4 від 07 травня 2008 року (а.с. 17; І том) на суму 7798 (сім тисяч сімсот дев’яносто вісім) грн. 55 коп.;

- № 5 від 5 червня 2008 року (а.с. 18; І том) на суму 2777 (дві тисячі сімсот сімдесят сім) грн. 00 коп.;

- № 6 від 18 червня 2008 року (а.с. 19; І том) на суму 16 732 (шістнадцять тисяч сімсот тридцять дві) грн. 10 коп.;

- № 7 від 19 серпня 2008 року (а.с. 20; І том) на суму 37125 (тридцять сім тисяч сто двадцять п’ять) грн. 98 коп.;

- № 8 від 1 серпня 2008 (а.с. 21; І том) року на суму 2094 (дві тисячі дев’яносто чотири) грн. 34 коп.;

- № 9 від 29 серпня 2008 року (а.с. 22; І том) на суму 14350 (чотирнадцять тисяч триста п’ятдесят) грн. 08 коп..

Згідно з умовами вищевказаних специфікацій на Відповідача покладався обов’язок перераховувати на поточний рахунок Позивача суму попередньої оплати у розмірі 20% від вартості товару, що поставлявся відповідно до специфікацій. На залишок заборгованості надавався Товарний кредит з відстрочкою платежу до 25 жовтня 2008 року.

У специфікації № 8 на залишок заборгованості надавався товарний кредит з наступним графіком його сплати 30% від суми вартості всього товару по специфікації Відповідач зобов’язався сплатити до 25 серпня 2008 року, тобто 628 (шістсот двадцять вісім) грн. 29 коп., решту 50% від суми вартості всього товару по специфікації Відповідач зобов’язався сплатити до 25 жовтня 2008 року, тобто 1047 (одна тисяча сорок сім) грн. 15 коп..

На виконання умов Договору з урахуванням специфікацій Позивач поставив Відповідачу Товар на загальну суму 95 282 (дев’яносто п’ять тисяч двісті вісімдесят дві) грн. 19 коп., що підтверджується видатковими накладними:

- № 60501/20 від 6 травня 2008 (а.с. 23; І том) року на суму 14 402 (чотирнадцять тисяч чотириста дві) грн. 20 коп.; отриманий представником Відповідача за довіреністю (а.с. 24; І том);

- № 190517/20 від 19 травня 2008 року (а.с. 26; І том) на суму 7 798 (сім тисяч сімсот дев’яносто вісім) грн. 55 коп.; отриманий представником Відповідача за довіреністю (а.с. 27; І том);

- № 170618/20 від 17 червня 2008 року (а.с. 29; І том) на суму 2777 (дві тисячі сімсот сімдесят сім) грн. 00 коп.; отриманий представником Відповідача за довіреністю (а.с. 30; І том);

- № 10801/20 від 1 серпня 2008 року (а.с. 32; Ы том) на суму 16732 (шістнадцять тисяч сімсот тридцять дві) грн. 14 коп.; отриманий представником Відповідача за довіреністю (а.с. 333; І том);

- № 150923/20 від 15 вересня 2008 року (а.с. 35; І том) на суму 1458 (одна тисяча чотириста п’ятдесят вісім) грн. 00 коп.; отриманий представником Відповідача за довіреністю (а.с. 38; І том);

- № 150922/20 від 15 вересня 2008 року (а.с. 37; І том) на суму 52114 (п’ятдесят дві тисячі сто чотирнадцять) грн. 30 коп.; отриманий представником Відповідача за довіреністю (а.с. 38; І том).

В свою чергу, на виконання зобов’язань по Договору Відповідач розрахувався з Позивач за поставлений Товар в розмірі 65 106 (шістдесят п’ять тисяч сто шість) грн. 01 коп., що підтверджується банківськими виписками (а.с. 48-74; І том), а саме: 24 квітня 2008 року –2 880 (дві тисячі вісімдесят вісім) грн. 44 коп., 16 травня 2008 року –1559 (одна тисяча п’ятсот п’ятдесят дев’ять) грн. 71 коп., 13 червня 2008 року –777 (сімсот сімдесят сім) грн. 56 коп., 31 липня 2008 року –3500 (три тисячі п’ятсот) грн 00 коп., 7 серпня 2008 року –3 866 (три тисячі вісімсот шістдесят шість) грн. 46 коп., 3 вересня 2008 року –5521 (п’ять тисяч п’ятсот двадцять один) грн. 84 коп., 27 жовтня 2008 року –12000 (дванадцять тисяч) грн. 00 коп., 30 жовтня 2008 року –20000 (двадцять тисяч) грн. 00 коп., 30 грудня 2008 року –15000 (п’ятнадцять тисяч) грн. 00 коп..

Враховуючи те, що 25 серпня 2008 року настав строк сплати товарного кредиту у розмірі 30% від суми вартості всього Товару вказаного в специфікації № 8 заборгованість Відповідача на зазначену вище дату за товарним кредитом склала 628 (шістсот двадцять вісім) грн 29 коп..

Крім того, 25 жовтня 2008 року настав строк сплати товарного кредиту у розмірі 80% від суми вартості всього Товару вказаного в специфікаціях № 2, 4, 5, 6, 7, 9 та у розмірі 50% від суми вартості всього Товару вказаного в специфікації № 8, тобто заборгованість Відповідача на 25 жовтня 2008 року за товарним кредитом з урахуванням вже існуючої заборгованості по товарному кредиту склала 76 225 (сімдесят шість тисяч двісті двадцять п’ять) грн. 75 коп..

Станом на 11 лютого 2009 року заборгованість Відповідача перед Позивачем за товарним кредитом становила 30176 (тридцять тисяч сто сімдесят шість) грн. 18 коп..

На момент розгляду справи Відповідач сплатив заборгованість за товарним кредитом згідно Договору в повному обсязі, що підтверджується банківською випискою від 25 лютого 2009 року (а.с. 95-96; І том).

Відтак, провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі (тридцять тисяч сто сімдесят шість) грн. 18 коп. підлягає припиненню на підставі пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

З матеріалів справи вбачається, що Відповідач своєчасно не виконав умови оплати товару, передбачені Договором.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів Цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з частини 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до пункту 7.1. Договору у випадку порушення термінів оплати, обумовлених в специфікаціях до Договору Відповідач оплачує Позивачу неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від своєчасно неоплаченої суми заборгованості, за кожний день прострочення оплати.

Відповідно до пункту 7.1. Договору, Позивачем за порушення Відповідачем термінів оплати за поставлений товар, нарахована штрафна неустойка у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від своєчасно неоплаченої суми заборгованості, за кожний день прострочення оплати, яка складає 3 197 (три тисячі сто дев’яносто сім) грн. 00 коп. за період з 25 серпня 2008 по 28 лютого 2009 року (розрахунок а.с. 92; І том).

Згідно умов оплати, нарахування пені за користування чужими грошовими коштами по попередній оплаті за товарним кредитом здійснюється у період з 10 вересня 2008 року (дата попередньої оплати обумовлена в специфікації) по 27 жовтня 2008 року (дата оплати) та становить 29 (двадцять дев’ять) грн. 37 коп. (розрахунок а.с. 93; І том).

Згідно підпункту 7.1. Договору, статті 232 Господарського кодексу України та статтей 546-551, 611 Цивільного кодексу України підлягають задоволенню вимоги Позивача про стягнення з Відповідача пені в розмірі 3 197 (три тисячі сто дев’яносто сім) грн. 00 коп. та пені нарахованої на прострочену заборгованість по попередній оплаті за товарним кредитом в розмірі 29 (двадцять дев’ять) грн. 37 коп..

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Стаття 692 Цивільного кодексу України, передбачає, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Згідно до частини 5 статті 694 Цивільного кодексу України якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати”.

Статті 536 Цивільного кодексу України, містить положення про те, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти.

Відповідно до частини 2 статті 536 Цивільного кодексу України, розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Частиною 4 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що проценти за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору, якщо законом або договором не встановлено для нарахування відсотків інший строк.

Пунктом 4.2. Договору встановлено, що товарний кредит надається на умовах сплати 0,01% річних за користування товарним кредитом.

Відповідно до пункту 4.3. Договору сторони узгодили, що продавець виставляє рахунок-фактуру на суму нарахованих процентів, а також підписується Акт виконаних робіт між сторонами.

Як вбачається, даними пунктами сторони передбачили користування товарним кредитом, в межах узгоджених сторонами договору строків. Дане користування товарним кредитом є правомірним. Розмір відсотків за правомірне користування товарним кредитом встановлений 0,01% річних та передбачає щомісячне виставлення рахунків-фактур та підписання актів виконаних робіт. Правомірне користування товарним кредитом починається з моменту фактичної передачі товару відповідачу, тобто з календарної дати вказаної у видатковій накладній, та продовжується до календарної дати, узгодженої, як кінцевий строк розрахунку по товарному кредиту.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, Позивачем не заявлені до стягнення вимоги в частині сплати 0,01% річних за користування товарним кредитом (пункт 4.2. Договору), оскільки це є його правом, а не обов'язком.

Заявлені позивачем до стягнення відсотки за користування товарним кредитом, нараховані на підставі пункту 7.2. Договору за період, що лежить за межами узгоджених сторонами строків (правомірного користування). Таке користування є неправомірним.

Відповідно до пункту 7.2. Договору, у разі несвоєчасного погашення заборгованості за товарним кредитом, згідно умов оплати, з дати виникнення простроченої заборгованості, на суму заборгованості нараховуються проценти за користування товарним кредитом з розрахунку 0,1% за кожен день прострочення оплати.

Пункт 7.2. Договору містить чітко викладені положення, котрі закріплюють вичерпний перелік прав і обов'язків Позивача та Відповідача та обставин, з настанням яких, ці права та обов'язки пов'язані, як то: а) обов'язок Відповідача - сплати проценти за користування товарним кредитом з розрахунку 0,1% за кожен день прострочення оплати; б) право Позивача - вимагати від Відповідача сплати процентів за користування товарним кредитом з розрахунку 0,1% за кожен день прострочення оплати; в) обставина - наявність простроченої заборгованості по сплаті товарного кредиту, що є наслідком порушення Відповідачем узгоджених строків його сплати.

Крім того, передбачені у пункті 7.2 Договору проценти не є штрафом та пенею, тобто не є неустойкою, а є процентами за користування товарним кредитом встановлені частиною 5 статті 694 Цивільного кодексу України та стягуються незалежно від наявності вини Відповідача. Зазначені проценти по своїй правовій природі являються боргом, а отже зменшення їх розміру на вимогу Відповідача є неможливим.

Відповідно до умов пункту 7.2 Договору, Позивачем нарахована Відповідачу сума відсотків по товарному кредиту за період з 25 серпня 2008 року по 28 лютого 2009 року в розмірі 4 862 (чотири тисячі вісімсот шістдесят дві) грн. 10 коп. (розрахунок а.с. 92; І том).

Згідно підпункту 7.2. Договору, статті 232 Господарського кодексу України та статтей 536 Цивільного кодексу України підлягають задоволенню вимоги Позивача про стягнення з Відповідача відсотків нарахованих на прострочену заборгованість по товарному кредиту в розмірі 4 862 (чотири тисячі вісімсот шістдесят дві) грн. 10 коп..

У відповідності до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до пункту 7.3 Договору, якщо Відповідач, згідно умов оплати, не перерахує до дати передачі Товару на поточний рахунок Позивача суму обумовленої попередньої оплати у розмірі вказаному у специфікаціях, то на суму несплаченої попередньої оплати нараховуються 25 % (процентів) річних за користування чужими грошовими коштами.

Згідно умов оплати, нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами по попередній оплаті за товарним кредитом здійснене Позивачем у період з 15 вересня 2008 року (дата передачі товару) по 27 жовтня 2008 року (дата оплати) в розмірі 27 (двадцять сім) грн. 34 коп..

Згідно підпункту 7.3. Договору, статті 625 Цивільного кодексу України підлягають задоволенню вимоги Позивача про стягнення з Відповідача відсотків нарахованих на прострочену заборгованість по попередній оплаті за товарним кредитом в розмірі 27 (двадцять сім) грн. 34 коп..

Відповідно до частини 3 статті 691 Цивільного кодексу України, якщо договором купівлі-продажу встановлено, що ціна товару підлягає зміні залежно від показників, що зумовлюють ціну товару (собівартість, затрати тощо), але при цьому не визначено способу її перегляду, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на момент передання товару.

Враховуючи, що факт зміни ціни на товар передбачений частини 3 статті 691 Цивільного кодексу України, пунктом 4.6. Договору сторони передбачили спосіб її перегляду та визначили показники, які зумовлюють зміну ціни на товар.

Пунктом 4.6. Договору передбачено, що оплата Товару та нарахованих процентів проводиться в гривнях. Сторони домовились, що у випадку збільшення на дату платежу офіційного курсу Долара США до гривні більше ніж 2% від його офіційного курсу встановленому НБУ на момент підписання Договору, покупець зобов'язаний сплатити продавцю проіндексовану суму відповідного платежу по Договору. Проіндексована сума платежу встановлюється як (А1/А0) х СП = ПСП, де А1- офіційний курс Долара США на дату платежу; А0- офіційний курс Долара США на дату підписання Договору, СП - сума поточного платежу; ПСП - проіндексована сума платежу. Відповідач також має право розрахуватись по даному Договору достроково.

Відповідно частина 2 статті 533 Цивільного Кодексу України, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Таким чином, виходячи із вищезазначеного, Позивач правомірно та вірно проіндексував суму простроченої заборгованості по товарному кредиту.

Позивачем індексація не суперечить умовам договору та ґрунтується на нормах матеріального права. Крім того, усі загальні вимоги, додержання яких с необхідним для дійсності правочину, були додержані сторонами по Договору.

Фактично нарахована Позивачем індексація за своєю правовою природою є сумою основного боргу та зменшенню на вимогу Відповідача не підлягає.

Таким чином, згідно з розрахунком (а.с. 92; І том) поданим Позивачем проіндексована сума платежу станом на 20 березня 2009 року становить 26 923 (двадцять шість тисяч дев’ятсот двадцять три) грн. 74 коп..

Згідно підпункту 4.6. Договору, статті 6 Цивільного кодексу України підлягають задоволенню вимоги Позивача про стягнення з Відповідача проіндексованої суми платежу в розмірі 26 923 (двадцять шість тисяч дев’ятсот двадцять три) грн. 74 коп..

Відповідач у зустрічній позовній заяві просить визнати нікчемні умови пункту 4.6. Договору недійсними, мотивуючи тим, що відносини, що виникли між Відповідачем та Позивачем внаслідок укладення Договору є продажем товару в кредит, а відповідно до частини 2 статті 694 Цивільного кодексу України товар продається в кредит за цінами, що діють на день продажу. Зміна ціни на товар, проданий в кредит, не є підставою для проведення перерахунку, якщо інше не встановлено договором або законом. Тобто для продажу товару в кредит суттєвим є визначення ціни товару. Вона визначається тільки на момент продажу, тобто укладення договору купівлі-продажу і за загальним правилом не може переглядатися сторонами протягом строку дії договору. Відповідач вважає, що законом не встановлено можливості зміни ціни на товар, проданого в кредит, чи проведення перерахунку ні в сторону збільшення, ні в сторону зменшення, а тим більше при зміні курсу долара США.

Проте суд з такими твердженнями Відповідача не погоджується та вважає, що зустрічний позов задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України, сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, яких передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також: у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Цивільний кодекс України в частині 3 статті 6 закріплює положення про співвідношення договору і закону в тих випадках, коли щодо певних відносин існує зазначення в актах цивільного законодавства, але сторони бажають за згодою між собою врегулювати ці відносини інакше. В такій ситуації сторони договору мають право вибору: використати норми акту цивільного законодавства для врегулювання своїх відносин або за власним розсудом відступити від положень актів цивільного законодавства шляхом встановлення в договорі інших правил поведінки, ніж це передбачено законодавством. Однак законодавець обмежує право сторін договору відступити від положень актів цивільного законодавства трьома випадками, коли: 1) це прямо заборонено таким актом; 2) обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає із їх змісту; 3) обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає із самої суті відносин між сторонами.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частина 1 статті 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Отже, свобода договору проявляється у можливості сторін на власний розсуд визначати умови договору, які і становлять його зміст, при цьому винятком є умови, які конкретно передбачені законом щодо того чи іншого виду договорів.

Згідно зі статті 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Укладений між сторонами Договір за своєю суттю є договором купівлі-продажу товарів в кредит, що регулюється нормами §1 глави 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частини 1 статті 694 Цивільного кодексу України, договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

Договором купівлі-продажу може встановлюватися обов'язок продавця передати товар покупцеві до моменту його оплати останнім. У такому випадку має місце продаж товарів у кредит. Якщо предметом договору з відстроченням або розстроченням платежу є речі, визначені родовими ознаками, він є різновидом комерційного кредиту (стаття 1057 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 1057 Цивільного кодексу України, договором, виконання якого пов'язане з переданням у власність другій стороні грошових коштів або речей, які визначаються родовими ознаками, може передбачатися надання кредиту як авансу, попередньої оплати, відстрочення або розстрочення оплати товарів, робіт або послуг (комерційний кредит), якщо інше не встановлено законом. До комерційного кредиту застосовуються положення статей 1054-1056 цього Кодексу, якщо інше не встановлено положеннями про договір, з якого виникло відповідне зобов'язання, і не суперечить суті такого зобов'язання.

Особливість комерційного кредитування полягає в тому, що надання комерційного кредиту зазвичай не потребує укладення окремого кредитного договору, а здійснюється за умовами іншого цивільно-правового договору (купівлі-продажу, підряду тощо).

В даному випадку зобов’язання сторін виникли з договору купівлі-продажу товарів в кредит, відтак відповідно до положень частини 2 статті 1057 Цивільного кодексу України, регулюються положеннями статті 694 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до частини 2 статті 694 Цивільного кодексу України товар продається в кредит по цінам, діючим на момент продажу. Зміна ціни на товар, проданий в кредит, не є підставою для проведення перерахунку, якщо інше не встановлено договором або законом.

За загальним правилом, встановленим частиною 2 статті 694 Цивільного кодексу України, зміна ціни на товари, аналогічні предмету договору купівлі-продажу не є підставою для перегляду ціни на товар. Ціна на товар є сталою і визначається на день продажу товару. Разом із тим, вказана норма не є імперативною, відтак договором або законом можуть встановлюватися інші правила, зокрема, визначатися правила щодо перерахунку ціни на товар.

Сторони при узгодженні пункту 4.6. Договору не порушили норми чинного законодавства, оскільки обумовили обов'язок Відповідача провести розрахунок в національній валюті України, визначивши, відповідно до частини 2 статті 694 Цивільного кодексу України, спосіб зміни ціни виходячи із співвідношення іноземної валюти - долара США до гривні.

Відтак зазначена у пункті 4.6. Договору індексація ціни є лише встановленим Договором способом зміни ціни на товар. Чинні акти законодавства не містять обмежень чи прямих вказівок щодо визначення способу зміни ціни на товар, проданий в кредит. Крім того, позивач за зустрічним позовом не зазначив, яким саме нормам законодавства не відповідає спосіб визначення зміни ціни на товар.

Відповідач в зустрічному позові зазначає, що відповідно до частини 2 статті 189 Господарського кодексу України ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін.

При цьому, Відповідач зазначає, що Договір не являється зовнішньоекономічним договором (контрактом), ціни у цьому договорі визначені у гривнях, а тому не можуть бути прив’язані до долара США, курсу долара США, як це зазначено у пункті 4.6 Договору, так як розрахунок на території України проводяться лише у національній валюті. Так ж норма закріплена частиною 1 статті 524 Цивільного кодексу України, відповідно до якого зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні.

Слід зазначити, що пункт 4.6. Договору не суперечить частині 2 статті 189 Господарського кодексу України та частини 1 статті 524 Цивільного кодексу України, оскільки співвідношення А1/А0, де А1 - офіційний курс Долара США на дату платежу; А0 - офіційний курс Долара США на дату підписання Договору, є лише коефіцієнтом на який множиться ціна товару, визначена в грошовій одиниці України, в результаті чого змінена ціна та товар проданий в кредит визначається в грошовій одиниці України.

Оскільки, частина 2 статті 694 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони у договорі можуть обумовити зміну ціни на товар, а чинним законодавством не визначено способів такої зміни, то суд прийшов до висновку, що пункт 4.6. Договору не суперечить положенням Цивільного кодексу України та іншим актам цивільного законодавства.

Відповідач посилається на статтю 216 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю; правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін, та на статтю 217 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Слід зазначити, що відповідно статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до частин 1-3, 5 статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відтак з огляду на вищевказане зустрічна позовна заява Відповідача задоволенню не підлягає.

Таким чином, заборгованість Відповідача по Договору становить 35 039 (тридцять п’ять тисяч) грн. 55 коп., а саме: проіндексована сума платежу становить –26923 (двадцять шість тисяч дев’ятсот двадцять три) грн. 74 коп., пеня нарахована на прострочену заборгованість по товарному кредиту в розмірі 3197 (три тисячі сто дев’яносто сім) грн. 00 коп.; відсотки нараховані на прострочену заборгованість по товарному кредиту в розмірі 4862 (чотири тисячі вісімсот шістдесят дві) грн. 10 коп.; пеня нараховану на прострочену заборгованість по попередній оплаті за товарним кредитом в розмірі 29 (двадцять дев’ять) грн. 37 коп.; відсотки нараховані на прострочену заборгованість по попередній оплаті за товарним кредитом в розмірі 27 (двадцять сім) грн. 34 коп..

Оскільки спір виник з вини Відповідача судові витрати відповідно до статті 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на Відповідача.

Керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 30176 (тридцять тисяч сто сімдесят шість) грн. 18 коп. припинити.

2. Первісний позов задоволити.

3. Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства “Башарівське”, 35550, Рівненська область, Радивилівський район, с. Башарівка, р/р 260063014547 в “Ощадбанк”, МФО 333368, код 32005660 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Агросфера”, 49083, м. Дніпропетровськ, вул. Собінова, 1, р/р 26009050522000 в АКБ “Укрсиббанк”, МФО 351005, код 31320991 –26923 (двадцять шість тисяч дев’ятсот двадцять три) грн. 74 коп. проіндексованої суми платежу, 3197 (три тисячі сто дев’яносто сім) грн. 00 коп. пені, 4 862 (чотири тисячі вісімсот шістдесят дві) грн. 10 коп. відсотків нарахованих на прострочену заборгованість по товарному кредиту, 29 (двадцять дев’ять) грн. 37 коп. пені нарахованої на прострочену заборгованість по попередній оплаті за товарним кредитом, 27 (двадцять сім) грн. 34 коп. відсотків нарахованих на прострочену заборгованість по попередній оплаті за товарним кредитом; 652 (шістсот п’ятдесят дві) грн. 15 коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. В задоволенні зустрічного позову відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення оформлено та підписано 11.05.2010р.

Суддя Василишин А.Р.